Рішення

від 31.05.2011 по справі 5010/849/2011-28/37

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

31 травня 2011 р.   

Справа № 5010/849/2011-28/37   

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Кавлак І.П.

При секретарі судового засідання: Кузишин У.Б.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом:        Товариства з обмеженою відповідальністю «Техуніверсал»

                           вул. Золочівська, 1, м. Харків, 61177

до відповідача:  Публічного акціонерного товариства

                            «Калуський завод комунального устаткування»

                            вул. Січових Стрільців, 1/В, с. Вістова, Калуський район, 77351

про                      стягнення  76601 грн. 03 коп. основної  заборгованості,                                                        

                            6667 грн. 45 коп. пені, 5362 грн. 07 коп.  штрафу,

                            2115 грн. 45 коп. 3% річних, 6128 грн. 08 коп. інфляційних втрат

За участю представників сторін:

від позивача:      ОСОБА_1 - представник, довіреність № 342/4 до 01.01.12  

від відповідача: представник не з»явився;

                                                             ВСТАНОВИВ:

          Товариством з обмеженою відповідальністю «Техуніверсал» подано позов до  Відкритого акціонерного товариства «Калуський  завод комунального устаткування»  про стягнення 100374 грн. 08 коп., в тому числі: 76601 грн. 03 коп. основної  заборгованості,  6667 грн. 45 коп. пені, 5362 грн. 07 коп.  штрафу, 2115 грн. 45 коп. 3% річних, 6128 грн. 08 коп. інфляційних втрат.

          Обгрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору від 31.03.10 №31-1/03-10 в частині здійснення розрахунку за поставлену продукцію, у зв»язку з чим у відповідача перед позивачем утворилася заборгованість в сумі 76601 грн. 03 коп. З огляду на наявність зазначеної заборгованості позивачем нараховано 6667 грн. 45 коп. пені, 5362 грн. 07 коп.  штрафу, 2115 грн. 45 коп. 3% річних, 6128 грн. 08 коп. інфляційних втрат.

          Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 22.04.11 порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 17.05.11, проте у зв»язку з перебуванням судді на лікарняному, судове засідання не відбулося; розгляд справи відкладено на 31.05.11.          

                 Відповідач в судове засідання не з"явився, відзиву на позов не надіслав, своїм правом на участь у судовому розгляді не скористався, хоча належним чином повідомлений про місце і час розгляду справи ухвалою суду від 23.05.11 (вих. № 8453), що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 27).

          Особи, які беруть участь у розгляді справи, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві (див. Роз‘яснення Президії ВАСУ від 18.09.1997 року № 02-5/289 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

          Відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 № 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

         Дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

          17.05.11 через загальний відділ господарського суду Івано-Франківської області надійшло клопотання відповідача (вх. № 4097/2011-с вх) про розстрочку виконання рішення суду на один рік; позовні вимоги відповідач визнає в повному обсязі (а.с. 22).

          Письмових заяв, повідомлень суду щодо поважності причин відсутності відповідача в судовому засіданні  31.05.11  не надходило.

          Відповідно до ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони зобов’язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходи до всебічного, повного та об’єктивного дослідження всіх обставин справи.

          Дослідивши матеріали справи, враховуючи обмеженість строками розгляду справи, встановленими ст. 69 ГПК України, господарський суд вважає за можливе, відповідно до ст. 75 ГПК України, розглянути справу за відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами,  запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.           

          Представник позивача в судовому засіданні повідомив про зміну назви відповідача:  Відкрите акціонерне товариство "Калуський завод комунального устаткування" на Публічне акціонерне товариство "Калуський завод комунального устаткування" в обгрунтування чого подав суду належним чином засвідчені копії Свідоцва про державну реєстрацію юридичної особи серія А0О № 535442 (а.с. 29,30).          

          Дослідивши матеріали справи, суд з»ясував, що 09.11.10 здійснено заміну свідоцтва про державну реєстрацію ВАТ "Калуський завод комунального устаткування" в зв»язку зі зміною найменування юридичної особи.           

          З огляду на викладене, слід змінити назву відповідача - Відкрите акціонерне товариство "Калуський завод комунального устаткування" на Публічне акціонерне товариство "Калуський завод комунального устаткування".

          Представник позивача в судовому засіданні уточнив позовні вимоги (вх.№ 4601/11-с вх) та просить суд стягнути з відповідача 76601 грн. 03 коп. основної  заборгованості,  6667 грн. 45 коп. пені, 5362 грн. 07 коп.  штрафу, 2115 грн. 45 коп. 3% річних, 6128 грн. 08 коп. інфляційних втрат.

          Розглянувши матеріали справи, вислухавши доводи представника позивача, дослідивши фактичні обставини справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

          Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 31.03.10 між позивачем (далі - постачальник) та відповідачем (далі - покупець) укладено договір № 31-1/03-10 виготовлення і поставки продукції виробничо-технічного призначення (далі - Договір).          

          Пунктом 1.1 договору , постачальник зобов»язався передати у власність покупця балки ЗОШ 1, ст.С255, СТО АСЧМ 20-93, у кількості, згідно Специфікації №1 від 31.03.10, що є невід»ємною частиною даного договору, а покупець зобов»язався прийняти зазначену продукцію і оплатити за неї грошову суму згідно з цим договором.

          У відповідності до умов договору, позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Техуніверсал»поставив відповідачеві - Відкритому акціонерному товариству «Калуський  завод комунального устаткування»продукцію на суму  76 601 грн. 03 коп.

          Умови розрахунків визначені в розділі 3 Договору.          

          Пунктом 3.1 Договору встановлено, що покупець сплачує ціну договору протягом 30 календарних днів з моменту підписання сторонами відповідного акту приймання-передачі продукції постачальником.

          Позивач свої зобов»язання за договором виконав повністю. Даний факт підтверджується, наявними в матеріалах справи, видатковою накладною № 06/02 від 07.04.10 та актом звірки взаєморозрахунків станом на 31.03.11 (а.с. 16,20).

          Всупереч умов договору, покупець прийняті на себе договірні зобов»язання не виконав, вартість балки ЗОШ 1, ст.С255, СТО АСЧМ 20-93 не оплатив.

          Статтею 174 Господарського кодексу України передбачено, що господарський договір є підставою виникнення господарських зобов»язань.

          Згідно з ч.ч.1,7 ст.193  Господарського кодексу  України,  суб’єкти господарювання  та  інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських  договорів  застосовуються  відповідні  положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не  допускаються  одностороння   відмова   від   виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

          У відповідності до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України,  зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

          Відповідно до ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

          Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК  України, одностороння відмова від зобов"язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов»язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

          Згідно зі статтею 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).          

          Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.          

          Положеннями ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.           

          Приписами ст.33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.          

          Доказів погашення боргу в сумі 76601 грн. 03 коп.  суду не подано, доводів позивача не спростовано, крім того, наявність боргу в сумі 76601 грн. 03 коп. відповідач визнає, що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків станом на 31.03.11 та зазначено в клопотанні відповідача.

          З огляду на викладене та наведені правові норми, вимога щодо стягнення з відповідача заборгованості в сумі 76601 грн. 03 коп.  обґрунтована та підлягає задоволенню.

   Факт прострочки виконання грошового зобов’язання за договором  №31-1/03-10 підтверджується матеріалами справи та визнається відповідачем.          

          Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України,  у разі порушення зобов'язання настають  правові  наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.  

          Приписами ст.546, ст.549 ЦК України, ст.ст.230-232 ГК України визначено, що одним із видів забезпечення виконання зобов'язання є неустойка у формі пені або штрафу, яка сплачується боржником  у разі порушення  зобов'язання. Згідно ч.2 ст. 551 ЦК України, п.4 ст.231 ГК України,  якщо предметом неустойки є грошова сума і її розмір законом не визначений,  розмір неустойки встановлюється договором.

          Пунктом 9.3. Договору №31-1/03-10 сторони погодили, що за порушення строків оплати покупець зобов»язується сплатити постачальнику пеню у розмірі 1% від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7% від вказаної суми.                    

          Згідно з ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку,  передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

          Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники  грошових  коштів  сплачують  на  користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню  в  розмірі,  що встановлюється за згодою сторін.

          Стаття 3 вказаного Закону встановлює, що розмір   пені,  передбачений  статтею  1  цього Закону,  обчислюється  від  суми  простроченого платежу та не може перевищувати  подвійної  облікової  ставки   Національного   банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.           

          Положеннями статті 625 чинного Цивільного кодексу України передбачено обов’язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов»язання, на  вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

          Передбачена цією статтею сплата суми боргу за грошовим зобов»язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, а так само трьох процентів річних з простроченої суми, здійснюється незалежно від тієї обставини, чи був передбачений договором відповідний захід відповідальності.

          Згідно розрахунку позивача сума пені становить 6667 грн. 45 коп., сума штрафу - 5362 грн. 07 коп., сума 3% річних становить 2115 грн. 45 коп., сума інфляційних втрат - 6128 грн. 08 коп.

          Зважаючи на те, що факт прострочки  виконання  грошового зобов»язання  за договором № 31-1/03-10 від 31.03.10 визнається відповідачем та підтверджується  матеріалами справи, суд вважає обгрунтованими  вимоги позивача  щодо стягнення  пені в сумі 6667 грн. 45 коп.,  штрафу  в сумі  5362 грн. 07 коп., 3% річних в сумі  2115 грн. 45 коп., інфляційних втрат в сумі  6128 грн. 08 коп. та наявність підстав  для задоволення  позову в цій частині.                      

          Відповідно до ст. 83 ГПК України  господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

          Відповідно до пункту 2 роз’яснення президії Вищого арбітражного суду України № 02-5/333 від 12.09.1996 року "Про деякі питання практики застосування статті 121 Господарського процесуального кодексу України" підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК України, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

          Суд приходить до висновку, що зі змісту статті 121 ГПК України вбачається, що заява про розстрочку виконання рішення суду повинна містити: викладення обставин та обґрунтування причин, що унеможливлюють чи утруднюють виконання рішення; зазначення того, що просить заявник - розстрочити чи відстрочити виконання рішення, яким чином змінити спосіб і порядок виконання рішення; вказівку, в разі необхідності, про надіслання ухвали про відстрочку або розстрочку виконання рішення, ухвали, постанови, зміну способу та порядку їх виконання установі банку або державному виконавцю.

          До заяви мають бути додані докази, які підтверджують обставини, викладені в заяві щодо неможливості чи утруднення виконання рішення.

          При цьому, відповідачем до клопотання про розстрочку виконання рішення суду, не долучено жодних доказів щодо обгрунтування обставин викладених у клопотанні.

          Суд, розглянувши клопотання відповідача про розстрочку виконання рішення суду на 1 рік, врахувавши пояснення представника позивача, матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, наявність значних інфляційних процесів у економіці держави, прийшов до висновку про відмову відповідачу в задоволенні вказаного клопотання, у зв’язку з тим, що несвоєчасне повернення позивачеві коштів, призводить до значного погіршення матеріального становища підприємства.

          Судові витрати за правилами ст. 49 ГПК України слід покласти на відповідача.

          Приписами статті 44 ГПК України визначено склад судових витрат: судові витрати   складаються   з  державного  мита,  сум,  що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

          Відповідно до частини 5  статті 49 ГПК України,  суми,   які   підлягають   сплаті   за   проведення  судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при задоволенні позову - на відповідача.

          Позивач подав суду належним чином завірену копію договору-доручення № 123 про надання адвокатських послуг (а.с. 18), укладеного 07.04.11 між позивачем та адвокатом –Яковиною Богданом Михайловичем та копію окремої угоди погодження вартості правової допомоги (юридичних послуг) (а.с. 19).

          Відповідно до п.10 Роз»яснення Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики застосування розділу IV Господарського процесуального кодексу України»№ 02-5/78 від 04.03. 1998 року, витрати  позивачів  та відповідачів, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК .

         Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.

          З огляду на викладене та наведені правові норми, вимоги позивача щодо стягнення                     3500 грн. витрат на оплату послуг адвоката є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

          На підставі вищевикладеного, у відповідності до ст.124 Конституції України,                            ст.ст. 174, 193, 216, 230-232 ГК України,  ст.ст. 509,  525, 526, 546, 549, 610, 611, 625, 629 ЦК України, керуючись ст.ст. 4-3, 22, 33, 49,  ст. 82,  ст.ст. 83-85, ст. 121 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

          змінити найменування відповідача з Відкритого акціонерного товариства "Калуський завод комунального устаткування" на Публічне акціонерне товариство "Калуський завод комунального устаткування".

          Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Техуніверсал" до Публічного акціонерного товариства "Калуський завод комунального устаткування" про стягнення                    76601 грн. 03 коп. основної  заборгованості,  6667 грн. 45 коп. пені, 5362 грн. 07 коп.  штрафу,  2115 грн. 45 коп. 3% річних, 6128 грн. 08 коп. інфляційних втрат задовольнити.  

          Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Калуський завод комунального устаткування" (вул. Січових Стрільців, 1/В, с. Вістова, Калуський район, Івано-Франківська область, 77351; ідентифікаційний код 03327730), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Техуніверсал" (вул. Золочівська, 1, Ленінський район, м. Харків, Харківська область, 61177; ідентифікаційний код 31940170) - 76601 (сімдесят шість тисяч шістсот одну )грн. 03 коп. основної  заборгованості,  6667 (шість тисяч шістсот шістдесят сім)грн. 45 коп. пені, 5362 (п»ять тисяч триста шістдесят дві)грн. 07 коп.  штрафу, 2115 (дві тисячі сто п»ятнадцять)грн. 45 коп. 3% річних, 6128 (шість тисяч сто двадцять вісім)грн. 08 коп. інфляційних втрат, 1003 (одну тисячу три) грн. 74 коп. витрат по сплаті державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 3500 (три тисячі п"ятсот) грн. витрат на оплату послуг адвоката.

          Наказ видати  після набрання рішенням законної сили.

          В задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства "Калуський завод комунального устаткування" про розстрочку виконання рішення суду відмовити.                     

          Рішення господарського  суду  набирає  законної  сили   після   закінчення  строку  подання  апеляційної  скарги,  якщо апеляційну скаргу не було подано.  У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо  його  не  скасовано,  набирає  законної  сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

          Суддя                                                                 І.П. Кавлак

Повне рішення складено 06.06.11

Виготовлено в КП "Документообіг  госп. судів"