Рішення

від 31.05.2011 по справі 12/046-11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

12/046-11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

 01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16                                                   тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"31" травня 2011 р.                                                                  Справа № 12/046-11

Господарський суд Київської області

у складі:

головуючого:                    судді Дьоміної С.Ю.

секретар:                    Кулакова С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом                    товариства з обмеженою відповідальністю «РОСЬ-СЕРВІС»

до                               приватного акціонерного товариства «Агробудмеханізація»

про               стягнення заборгованості у розмірі 20 945,18 грн.

за участю представників сторін:

від позивача:      не з'явився;

від відповідача:  не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

11 березня 2011 року до господарського суду Київської області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «РОСЬ-СЕРВІС»(далі –позивач) до закритого акціонерного товариства «Агробудмеханізація»(далі –відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 20 945,18 грн.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач послався на порушення відповідачем зобов'язання оплатити переданий йому товар, а саме будівельних матеріалів в асортименті та кількості, вказаних у видаткових накладних.

У період з липня 2008 року до жовтня 2008 року позивач передав відповідачу товар на загальну суму 19 342,04 грн., який відповідач прийняв, проте оплатив частково.

Вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача основний борг у розмірі 18 208,43 грн., три проценти річних у розмірі 697,41 грн. та суму, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, у розмірі 2 039,34 грн.

Провадження у справі порушено ухвалою господарського суду Київської області від 11.03.2011 року, справу призначено до розгляду 29.04.2011 року.

29 квітня 2011 року представник позивача у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду спору був повідомлений належним чином. На адресу суду направив клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з неможливістю з'явитись у судове засідання, проте документів, що підтверджують зазначені обставини, суду не надав, тому клопотання задоволенню не підлягало.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. На адресу суду направив клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з його відрядженням, на підтвердження чого надав відповідні документи, тому клопотання підлягало задоволенню судом.

Крім цього, направив на адресу суду лист, у якому повідомляв, що 13.12.2010 року загальними зборами акціонерів товариства прийнято рішення привести тип товариства у відповідність до вимог Закону України «Про акціонерні товариства»і змінити назву із закритого акціонерного товариства на приватне акціонерне товариство, про що 22.12.2010 року внесено зміни державним реєстратором виконавчого комітету Бориспільської міської ради.

Розгляд справи, на підставі п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було відкладено на 19.04.2011 року.

19 квітня 2011 року представник позивача у судовому засіданні подав заяву про зменшення розміру позовних вимог. До клопотання долучив копію платіжного доручення №4758 від 12.03.2011 року, з якого вбачається здійснення оплати боргу відповідачем перед позивачем у сумі 18 208,43 грн. У зв'язку з цим, ухвалою суду від 19.04.2011 року провадження у справі в частині стягнення основного боргу в розмірі 18 208,43 грн. було припинено, на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Представник позивача просив стягнути з відповідача три проценти річних у розмірі 697,41 грн. та суму, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, у розмірі 2 039,34 грн. Крім цього, заявив клопотання про продовження строку розгляду спору, яке підлягало задоволенню, на підставі ч. 3 ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

Представник відповідача у судовому засіданні подав відзив на позовну заяву, просив суд у задоволенні позову в частині стягнення трьох процентів річних та суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, відмовити.

Розгляд справи, на підставі ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було відкладено на 12.05.2011 року.

12 травня 2011 року представник позивача у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, по причини неявки суд не повідомив.

Представник відповідача у судовому засіданні проти стягнення трьох процентів річних та суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, заперечував. Крім цього, заявив клопотання про продовження строку розгляду спору, яке підлягало задоволенню, на підставі ч. 3 ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

Розгляд справи, на підставі ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було відкладено на 31.05.2011 року.

31 травня 2011 року представники сторін у судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

Дослідивши наявні в матеріалах справи документи, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку:

протягом липня –жовтня 2008 року товариство з обмеженою відповідальністю «РОСЬ-СЕРВІС»(далі –позивач) передало приватному акціонерному товариству “Агробудмеханізація” (далі –відповідач) будівельні матеріали в асортименті та кількості, що вказані у видаткових накладних (далі –товар) на загальну суму 19 342,04 грн., що підтверджується видатковими накладними №Р-0496, №Р-0497 від 02.07.2008 року, №Р-0498 від 07.07.2008 року, №Р-0499 від 08.07.2008 року, №Р-0500 від 21.07.2008 року, №Р-0501 від 22.07.2008 року, №Р-0502 від 23.07.2008 року, №Р-0503, №Р-0504, №Р-0505, №Р-0506 від 28.07.2008 року, №Р-0591, №Р-0592, №Р-0593 від 05.08.2008 року, №Р-0594, №Р-0595 від 07.08.2008 року, №Р-0596 від 08.08.2008 року, №Р-0597 від 13.08.2008 року, №Р-0598 від 15.08.2008 року, №Р-0599 від 21.08.2008 року, №Р-0651, №Р-0652 від 08.09.2008 року, №Р-0653, №Р-0654 від 12.09.2008 року, №Р-0655 від 16.09.2008 року, №Р-0656 від 17.09.2008 року, №Р-0753 від 01.10.2008 року, №Р-0754 від 03.10.2008 року, №Р-0755 від 06.10.2008 року, №Р-0756 від 07.10.2008 року, №Р-0757, №Р-0758, №Р-0759 від 11.10.2008 року, №Р-0760 від 15.10.2008 року (далі –видаткові накладні).

Відповідач переданий позивачем товар прийняв, що підтверджується довіреностями на отримання матеріальних цінностей у позивача НБЛ №061280 від 01.07.2008 року, ЯПЛ №148802 від 01.08.2008 року, ЯПЛ №149059 від 01.09.2008 року, ЯПМ №529133 від 01.10.2008 року, проте оплатив його частково.

Вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача основний борг у розмірі 18 208,43 грн., три проценти річних у розмірі 697,41 грн. та суму, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, у розмірі 2 039,34 грн.

19 квітня 2011 року представник позивача у судовому засіданні подав заяву про зменшення розміру позовних вимог, у зв'язку зі сплатою відповідачем основного боргу, що підтверджується платіжним дорученням №4758 від 12.03.2011 року, просив стягнути з відповідача три проценти річних у розмірі 697,41 грн. та суму, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, у розмірі 2 039,34 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 264 Господарського кодексу України, матеріально-технічне постачання та збут продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання як власного виробництва, так і придбаних у інших суб'єктів господарювання, здійснюються суб'єктами господарювання шляхом поставки, а у випадках, передбачених цим Кодексом, також на основі договорів купівлі-продажу.

Згідно з ч. 3 цієї статті, основні вимоги щодо укладення та виконання договорів поставки встановлюються цим Кодексом, іншими законодавчими актами.

Відповідно до ч. 1. ст. 181 Господарського кодексу України, допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно з ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Ч. 2 ст. 202 Цивільного кодексу України закріплено, що правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до ч. 2 ст. 205 Цивільного кодексу України, правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України, не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

11 грудня 2009 року, з метою досудового врегулювання спору, позивач звернувся до відповідача з претензією №27 про сплату заборгованості у розмірі 18 208,43 грн., яку відповідач отримав 15.12.2009 року.

25 січня 2010 року відповідач направив позивачу відповідь на претензію, просив надати йому копії видаткових накладних, проте відповіді не отримав.

Разом з тим, 12.03.2011 року відповідач оплатив борг перед позивачем у сумі 18 208,43 грн., що підтверджується платіжним дорученням №4758.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України закріплено, що строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Прострочення платежу з 23.12.2009 року до 28.02.2011 року складає 433 дні, тому три проценти річних від суми 18 208,43 грн. становлять 648,02 грн., які підлягають стягненню.

Сума, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, за період з 23.12.2009 року до 28.02.2011 року у 2010 році: у січні - 101,8% (УК №24 від 09.02.10р.), лютому - 101,9% (УК №44 від 10.03.10р.), березні-100,9% (УК №64 від 08.04.10р.), квітні-99,7% (УК №83 від 08.05.10р.), травні –99,4% (УК №102 від 08.06.2010р.), червні –99,6% (УК №123 від 08.07.2010р.), липні –99,8% (УК №146 від 10.08.2010р.), серпні –101,2% (УК №165 від 08.09.2010р.), вересні –102,9% (УК №187 від 08.10.2010р.), жовтні –100,5% (УК №209 від 09.11.2010р.), листопаді – 100,3% (УК № 230 від 08.12.2010р.), грудні –100,8% (УК №3 від 11.01.2011р.); у 2011 році: у січні –101,0% (УК №23 від 08.02.2011р.), лютому –100,9% (УК №43 від 10.03.2011р.), враховуючи, що розмір заборгованості становив 18 208,43 грн., складає 2 159,82 грн., за розрахунком суду.

Позивачем сума, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, визначена у розмірі 2 039,34 грн., тому стягненню підлягає саме ця сума.

Відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, при частковому задоволенні позову, господарські витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ч. ч. 1, 3 ст. 264, ч. 1 ст. 181, ч. 7 ст. 179, ч. ч. 1, 7 ст. 193, ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, ч. ч. 1, 2 ст. 202, ч. 2 ст. 205, ч.  2 ст. 625, ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, ч. 5 ст. 49, ст. ст. 82-85, ст. 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «РОСЬ-СЕРВІС»до приватного акціонерного товариства «Агробудмеханізація»про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з приватного акціонерного товариства «Агробудмеханізація»(08304, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Привокзальна, 76 А, код 13708491) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «РОСЬ-СЕРВІС»(08302, Київська обл., м. Бориспіль, вул. Київський шлях, 43, код 30199192) три проценти річних у розмірі 648,02 грн. (шістсот сорок вісім грн. 02 коп.); суму, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, у розмірі 2 039,34 грн. (дві тисячі тридцять дев'ять грн. 34 коп.); 206,21 грн. (двісті шість грн. 21 коп.) витрат на сплату державного мита; 231,74 грн. (двісті тридцять одну грн. 74 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позову відмовити.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

             Суддя                                                                                                  Дьоміна С.Ю.

Рішення оформлено відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України і підписано 06.06.2011 року.