Ухвала

від 08.06.2011 по справі 02-03/596/8

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

02-03/596/8

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

 01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16                                                   тел. 235-24-26

УХВАЛА

"08" червня 2011 р.                                                                  Справа № 02-03/596/8

Господарський суд Київської області в особі судді Скутельника П.Ф., розглянувши матеріали

за заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Українська колегія», ідентифікаційний код: 3324105, місцезнаходження: 01030, м. Київ, вул. Гоголівська, буд. 2 (надалі за текстом «Заявник»),

до боржника, - товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХПРОМ-1», ідентифікаційний код: 32420329, місцезнаходження: 08600, Київська область, м. Васильків, вул. Володимирська, буд. 57-А,

про порушення справи про банкрутство, –

В С Т А Н О В И В:

до господарського суду Київської області звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Українська колегія»(ідентифікаційний код: 3324105, місцезнаходження: 01030, м. Київ, вул. Гоголівська, буд. 2) («Заявник») із заявлю б/н від 12 травня 2011 року (вх. №2247 від 08 червня 2011 року) про порушення справи про банкрутство боржника –товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХПРОМ-1»(ідентифікаційний код: 32420329, місцезнаходження: 08600, Київська область, м. Васильків, вул. Володимирська, буд. 57-А) з підстав, що керівні органи боржника (боржник) відсутні за його місцезнаходженням та на підставі ст. 52 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Відповідно до п.п. 2 –3? ч. 1 ст. 57 Господарського процесуального кодексу України, до позовної заяви додаються документи, які підтверджують: відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів; сплату державного мита у встановлених порядку і розмірі; сплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3, 5 п. 1, п. 2 ст. 9 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, суддя не пізніше п'яти днів з дня надходження повертає заяву про порушення справи про банкрутство і додані до неї документи без розгляду, про що виносить ухвалу, якщо: заяву підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано; у заяві не вказано повне найменування сторін, їх поштову адресу та інші відомості, перелічені в статті 7 цього Закону; з інших підстав, передбачених статтею 63 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням вимог цього Закону. Повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущеного порушення.

Відповідно до ч. 1 п. 7, ч.ч. 1, 2 п. 8 ст. 7 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, заява кредитора повинна містити крім відомостей, передбачених частиною першою цієї статті, такі відомості: розмір вимог кредитора до боржника з зазначенням розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає сплаті; до заяви кредитора додаються відповідні документи: рішення суду, господарського суду, які розглядали вимоги кредитора до боржника; копія неоплаченого розрахункового документа, за яким відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника, з підтвердженням банківською установою боржника про прийняття цього документа до виконання із зазначенням дати прийняття, виконавчі документи (виконавчий лист, виконавчий напис нотаріуса тощо) чи інші документи, які підтверджують визнання боржником вимог кредиторів.

Пунктами 1, 4, 6, 10 ч. 1, ч. 3 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо: позовну заяву підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано; не подано доказів сплати державного мита у встановлених порядку та розмірі; не подано доказів надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів; не подано доказів сплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущенного порушення.

Статтею 28 Господарського процесуального кодексу України у ч.ч. 1-3 передбачено, що справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника; керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище; представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.

Згідно ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В п. 105 постанови Пленуму Верховного Суду України №15 від 18 грудня 2009 року “Про судову практику в справах про банкрутство", зазначено, що згідно зі статтею 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про місцезнаходження юридичної особи (частина друга), а також про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу (частина п'ята). Згідно з частиною першою статті 18 цього Закону відомості, внесені до Єдиного державного реєстру, вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. А в статті 20 вказаного Закону визначено, що відомості, які містяться в Єдиному державному реєстрі, є відкритими і загальнодоступними, за винятком ідентифікаційних номерів фізичних осіб - платників податків; відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, надаються у вигляді витягу з Єдиного державного реєстру та довідки про наявність або відсутність в Єдиному державному реєстрі інформації, яка запитується. Тому відповідно до вимог статті 34 ГПК допустимими доказами, які можуть підтверджувати дані про відсутність керівних органів боржника - юридичної особи за її місцезнаходженням, є зазначені витяг чи довідка.

Заявником не надано належних доказів, що підтверджують відсутність керівних органів боржника –юридичної особи за її місцезнаходженням.

Судом встановлено, що до заяви Заявника про порушення справи про банкрутство не додано належним чином засвідчених документів, що посвідчують посадове становище керівника Заявника; доказів, що підтверджують відправлення копії позовної заяви і доданих до неї документів; Заявником не надано доказів сплати державного мита у встановленому порядку і розмірі та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; не надано рішення суду, господарського суду, які розглядали вимоги кредитора до боржника.

Керуючись вищенаведеним, заява Заявника підлягає поверненню з підстав відсутності доказів сплати державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, доказів надсилання відповідачеві копії позовної заяви. Суд також звертає увагу на те, що до заяви Заявника, підписаної директором Заявника, не додано документів, що визначають повноваження та посвідчують посадове становище директора Заявника і заяву підписано особою, права на підпис якої не підтверджено належними доказами. Повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущеного порушення.

Поряд з цим, суд звертає увагу Заявника на наступне.

Відповідно до ст. 41 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, якою встановлено загальні положення провадження у справі про банкрутство окремих категорій суб'єктів підприємницької діяльності, в тому числі відсутнього боржника, визначено, що відносини, пов'язані з банкрутством містоутворюючих, особливо небезпечних, сільськогосподарських підприємств, страховиків, інших категорій суб'єктів підприємницької діяльності, регулюються цим Законом з урахуванням особливостей, передбачених цим розділом. Таким чином, провадження у справі про банкрутство відсутнього боржника здійснюється за загальними правилами, визначеними нормами Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, з урахуванням особливостей, передбачених ст. 52 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

Частиною 3 ст. 6 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” встановлено, що справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 52 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, у разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

Згідно приписів ч. 8 ст. 1 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” безспірні вимоги кредиторів - вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.

Вичерпний перелік виконавчих документів встановлено ч. 2 ст. 17 Закону України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року №606 XIV (остання редакція від 09 березня 2011 року), а саме: виконавчі листи, що видаються судами, і накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду та рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті і Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті; ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних, кримінальних справах та справах про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом; судові накази; виконавчі написи нотаріусів; посвідчення комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень таких комісій; постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом; постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу; рішення інших органів державної влади, якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу; рішення Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Виходячи з викладеного, ч. 3 ст. 6 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” містить загальні норми, а ст. 52 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” передбачає спеціальні норми, які регулюють банкрутство за спрощеною процедурою.

Згідно п. 27 ч. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України №15 від 18 грудня 2009 року “Про судову практику в справах про банкрутство" за змістом частини третьої статті 6 та частин першої та восьмої статті 7 Закону справа про банкрутство порушується господарським судом лише в разі підтвердження кредитором (кредиторами) своєї (своїх) вимоги (вимог) до неплатоспроможного боржника документами, що свідчать про їх безспірність. Тому судам на підставі частини другої статті 8 Закону та пункту 3 частини першої статті 63 Господарського процесуального кодексу України слід відмовляти у прийнятті заяв кредитора (кредиторів) про порушення справи про банкрутство, якщо безспірність його (їх) вимог не підтверджено відповідними документами.

В ч. 8 ст. 7 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” зазначається, що до заяви кредитора додаються відповідні документи: рішення суду, господарського суду, які розглядали вимоги кредитора до боржника; копія неоплаченого розрахункового документа, за яким відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника, з підтвердженням банківською установою боржника про прийняття цього документа до виконання із зазначенням дати прийняття, виконавчі документи (виконавчий лист, виконавчий напис нотаріуса тощо) чи інші документи, які підтверджують визнання боржником вимог кредиторів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Господарського процесуального Кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Заявником не надано доказів того, що він на дату звернення до суду є юридичною особою, доказів його місцезнаходження.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 54 Господарського процесуального Кодексу України, позовна заява повинна містити найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові за його наявності для фізичних осіб) сторін, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання (для фізичних осіб), ідентифікаційні коди суб'єкта господарської діяльності за їх наявності (для юридичних осіб) або індивідуальні ідентифікаційні номери за їх наявності (для фізичних осіб - платників податків).

Підпунктами 2.2 та 2.3 Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України 22 грудня 2010 року № 979 передбачено, що податковим номером платника податків є: код за Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України (далі - ЄДРПОУ) для платників податків, які включаються до такого реєстру (юридичні особи та відокремлені підрозділи юридичних осіб - резидентів та нерезидентів); реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи, крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовились від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відповідну відмітку у паспорті; реєстраційний (обліковий) номер платника податків, який присвоюється органами державної податкової служби за структурою, встановленою у пункті 2.3 цього розділу, платникам податків, визначеним у пункті 2.4 цього розділу. Структура реєстраційного (облікового) номера платника податків, який присвоюється органом державної податкової служби: ООООООООК, де: О...О - значення податкового номера платника податків (8 розрядів) з діапазону номерів, який визначає центральний орган державної податкової служби; К - контрольний розряд, який формується за алгоритмом, визначеним центральним органом державної податкової служби.

Суд звертає увагу, що Заявником в заяві б/н від 12 травня 2011 року (вх. № 2247 від 08 червня 2011 року) код за ЄДРПОУ «3324105»(а. з. –1), що складається з семи номерів.

Частиною 1 ст. 33 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що до заяви про порушення справи про банкрутство заявником не додано доказів сплати державного мита, сплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, належних доказів відсутності керівних органів боржника за своїм місцезнаходженням.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” суддя повертає заяву про порушення справи про банкрутство без розгляду, якщо у заяві не вказано відомості, перелічені в ст. 7 цього Закону, з інших підстав, передбачених статтею 63 Господарського процесуального Кодексу України, з урахуванням вимог цього Закону.

Згідно п. 2 ст. 9 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущеного порушення.

Відповідно до ч. 2 ст. 36 Господарського процесуального кодексу України письмові докази подаються в оригіналах або належним чином засвідченій копії.

В п. 1.1 Національного стандарту України Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації „Вимоги до оформлення документів” (ДСТУ 4163-2003), затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 07 квітня 2003р. № 55 зазначено, що цей стандарт поширюється на організаційно-розпорядчі документи (далі - документи) - постанови, розпорядження, накази, положення, рішення, протоколи, акти, листи тощо, створювані в результаті діяльності: органів державної влади України, органів місцевого самоврядування; підприємств, установ, організацій та їх об'єднань усіх форм власності (далі - організацій). Відповідно до п. 5.27 вказаного Стандарту, відмітка про засвідчення копії документа складається зі слів „Згідно з оригіналом”, назви, особистого підпису особи, яка засвідчує копію її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії. Засвідчуватись повинна кожна сторінка документа з відтиском печатки підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи.

Заявником додано до позовної заяви документи (а.з. –3 –5), які не відповідають вищезазначеним вимогам.

Керуючись ч. 2 ст. 54, п.п. 2 –3? ч. 1, ч. 3 ст. 57, п.п. 1, 4, 6, 10 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України, ч. 1 ст. 5, ст. 7, ч.ч. 1, 3, 5 п. 1 ст. 9, ст. 52 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, ч. 2 ст. 17 Закону України «Про виконавче провадження», ч. 2 п. 27, п. 105 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про банкрутство»№ 15 від 18 грудня 2009 року, п.п. 2.2, 2.3 Наказу Державної податкової адміністрації України «Про затвердження Порядку обліку платників податків і зборів та визнання такими, що втратили чинність, наказів Державної податкової адміністрації України»суд, –

УХВАЛИВ:

1.          Заяву та матеріали повернути Заявнику товариству з обмеженою відповідальністю «Українська колегія»(ідентифікаційний код: 3324105, місцезнаходження: 01030, м. Київ, вул. Гоголівська, буд. 2, фактична адреса (згідно заяви Заявника): 07400, м. Бровари, вул. Красовського, буд. 6, кв. 16) без розгляду.

Додаток на 3 (трьох) аркушах.

 Суддя                                                                                Скутельник П.Ф.