Рішення

від 01.06.2011 по справі 15-20-22/192-10-5322

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

15-20-22/192-10-5322

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

         "01" червня 2011 р.Справа  № 15-20-22/192-10-5322

Господарський суд Одеської області у складі:

судді                                                 Петрова В.С.

При секретарі                                  Діасамідзе А.Д.

За участю представників:

від позивача -         Цісельська Х.О.,

від відповідача -     Солодовніков Ф.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Департаменту комунальної власності Одеської міської ради до Фірми „Руга” ЛТД малого підприємства у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю про стягнення неустойки в розмірі 12 348,79 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Представництво по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради  звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Малого підприємства у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю Фірми „Руга” ЛТД про стягнення 12 348,79 грн., посилаючись на наступне.

Згідно договору оренди № 45/70 від 08.04.2003 р., укладеного між Представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради та Малим підприємством Фірмою „Руга” ЛТД у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю, відповідачу було надано у строкове оплатне користування об'єкт комунальної власності –нежитлове приміщення першого поверху, загальною площею 122,7 кв.м, розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Степова, 29.

Як вказує позивач, на протязі дії договору оренди відповідач несвоєчасно та не в повному обсязі сплачував орендну плату, чим порушив умови договору оренди та вимоги чинного законодавства. У зв'язку з цим 24.03.2010 р. Представництво по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради звернулось до господарського суду Одеської області з позовом про розірвання договору оренди, виселення та стягнення заборгованості з орендної плати та пені.

Так, рішенням господарського суду Одеської області від 28.04.2010 р. позов Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради було задоволено в повному обсязі. Однак, за ствердженнями позивача, орендоване приміщення було повернуто Представництву по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради згідно акту прийому-передачі 29.06.2010 р.   

Оскільки відповідач всупереч ч. 1 ст. 785 ЦК України не передав Представництву по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради займане приміщення одразу після розірвання судом договору оренди, на думку позивача, відповідач повинен сплатити неустойку по дату повернення приміщення.

Таким чином, у зв'язку із невиконанням відповідачем обов'язку щодо повернення приміщення, встановленого ч. 1 ст. 785 ЦК України, позивач на підставі ч. 2 ст. 785 ЦК України просить стягнути з відповідача нараховану неустойку в сумі 12348,79 грн. за період з 10.05.2010 р. по 29.06.2010 р. (дата повернення приміщення).

Разом з тим позивач вказує, що 17.09.2010 р. на адресу відповідача була направлена претензія № 01-15/885 про необхідність сплати неустойки в розмірі 12 348,79 грн. Однак зазначена претензія залишена без відповіді і задоволення, що стало підставою для звернення Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради до суду з даним позовом.   

Ухвалою господарського суду Одеської області від 17.12.2010 року (суддя Торчинська Л.О.) було порушено провадження по справі № 22/192-10-5322 та справу призначено до розгляду в засіданні суду.

У зв'язку з перебуванням судді Торчинської Л.О. на лікарняному згідно з автоматизованим розподілом справ вказану справу № 22/192-10-5322 було передано на розгляд судді господарського суду Одеської області Щавинській Ю.М.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 02.03.2011 року справу № 22/192-10-5322 було прийнято до провадження судді Щавинської Ю.М., справі присвоєно № 20-22/192-10-5322 та справу призначено до розгляду в засіданні суду.

Як було з'ясовано судом, відповідно до рішення Одеської міської ради від 31.01.2011 р. „Про затвердження виконавчих органів, загальної чисельності апарату Одеської міської ради” було змінено найменування Представництва на Департамент комунальної власності Одеської міської ради. При цьому відповідно до Положення про Департамент комунальної власності Одеської міської ради, яке затверджене рішенням Одеської міської ради від 28.02.2011 р. № 384-VI, Департамент комунальної власності Одеської міської ради є правонаступником Представництва по управлінню комунальною  власністю Одеської міської ради. З огляду на зазначене назву позивача - Представництва по управлінню комунальною  власністю Одеської міської ради було змінено на Департамент комунальної власності Одеської міської ради.

У зв'язку з перебуванням судді Щавинської Ю.М. на лікарняному згідно з автоматизованим розподілом справ вказану справу № 20-22/192-10-5322 передано на розгляд судді господарського суду Одеської області Петрову В.С.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 16.05.2011 року справу № 20-22/192-10-5322 було прийнято до провадження судді Петрова В.С., справі присвоєно № 15-20-22/192-10-5322 та справу призначено до розгляду в засіданні суду на 01.06.2011 р.

Відповідач відзив на позов не надав, проте представник відповідача у судовому засіданні проти позовних вимог заперечував.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.

08 квітня 2003 року між Представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради та Малим підприємством у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю фірмою "Руга" ЛТД було укладено договір № 45/70 оренди нежитлового приміщення, відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування нежитлове приміщення першого поверху, загальною площею 122,7 кв.м, яке розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Степова, 29, під розміщення хлібного та продовольчого магазину.

Строк дії договору відповідно до п. 1.2. зазначеного договору був встановлений до моменту реконструкції, але не пізніше ніж 12.06.2008 року.  

Відповідно до п. 2.1, 2.2, 2.4 договору оренди від 08.04.2003 року №45/70 орендна плата визначається на підставі ст. 19 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” та рішення сесії Одеської міської ради від 31.10.2000 року № 1665-XXIІІ „Про оренду комунального майна, що є власністю територіальної громади міста Одеси”. За орендоване приміщення орендар зобов'язується сплачувати орендну плату відповідно до розрахунку, приведеного у додатку 1 до договору, що становить за перший після підписання договору оренди місяць 394,66 грн. без урахування податку на додану вартість та індексу інфляції. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру орендної плати за минулий місяць на щомісячний індекс інфляції, що друкується Мінстатом України. Орендар вносить орендну плату щомісячно до 15 числа поточного місяця, незалежно від результатів його господарської діяльності.

Згідно п. 4.1 договору № 45/70 вказане у п. 1.1 приміщення орендодавцем передається орендарю виключно для використання під хлібний та продовольчий магазин.

Відповідно п. 4.7 договору № 45/70 після закінчення строку дії договору чи у випадку його дострокового розірвання, орендар зобов'язаний у 15-денний термін передати орендодавцю приміщення за актом у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду та відшкодувати орендодавцеві збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) об'єкта оренди.

П. 4.10 договору оренди передбачено, що у випадку припинення дії цього договору у зв'язку із закінченням строку чи дострокового розірвання договору, орендар сплачує орендну плату по день підписання акта приймання-передачі приміщення.

У відповідності до п. 5.1, 5.2 зазначеного договору за невиконання або неналежне виконання обов'язків за цим договором винна сторона відшкодовує іншій стороні завдані збитки у відповідності з чинним законодавством. Відшкодування збитків не звільняє винну сторону від виконання умов договору. За несвоєчасне внесення орендної плати орендар сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочки.

Пунктом 5.3 вказаного договору визначено, що у разі невнесення орендарем орендної плати на протязі 3-х місяців з дати закінчення терміну платежу, договір підлягає розірванню у відповідності з чинним законодавством.

Згідно з п. 7.9 договору оренди № 45/70 дія цього договору припиняється достроково за згодою сторін або за рішенням арбітражного суду (суду).

Додатковим погодженням № 6 до договору оренди нежитлового приміщення №  45/80 від 08.04.2003 року, укладеним між Представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради та відповідачем, було продовжено строк дії вказаного договору оренди до 01.12.2011 р.

Також згідно додаткових погоджень № 3 від 17.11.2005 р., № 4 від 04.05.2006 р., № 5 від 18.06.2007 р. № 7 від 08.11.2009 р. до вказаного договору оренди нежитлового приміщення №  45/80 від 08.04.2003 року було змінено розрахунок та розмір орендної плати до договору оренди на підставі Методики розрахунку, граничних розмірів орендної плати за оренду майна, що знаходиться у комунальній власності територіальної громади міста Одеси, затвердженої рішенням Одеської міської ради від 26.03.2003 року №1054-XXIV „Про оренду комунального майна, що є власністю територіальної громади міста Одеси”, а також Постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2006 року № 1846 „Про внесення змін до Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна”.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (ст. 759 ЦК України).

Ст. 2 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” визначає, що орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Так, згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частина 1 статті 202 ЦК України встановлює, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

В силу п. 1 ст. 283 ГК України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно п. 6 названої статті до відносин оренди застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Згідно приписів п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Ч. 3 ст. 285 ГК України визначено, що орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Як вказує позивач, на протязі дії вказаного договору оренди відповідач несвоєчасно та не в повному обсязі сплачував орендну плату. Враховуючи порушення орендарем порядку внесення плати за користування приміщенням, Представництво по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до відповідача про розірвання договору оренди № 45/70 від 08.04.2003 р., укладеного між Представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради та Фірмою "Руга" ЛТД Малого підприємства у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю, виселення  Фірми "Руга" ЛТД Малого підприємства у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю з нежитлового приміщення першого поверху, загальною площею 122,7 кв.м, що розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Степова, 29, та стягнення  заборгованості з орендної плати на суму 9305,45грн. та пені на суму 701,35 грн.

Рішенням господарського суду Одеської області від 28.04.2010 р. по справі № 34/52-10-1420 позов Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради було задоволено, а саме:

-          розірвано договір оренди нежитлового приміщення № 45/70 від 08.04.2003 р., укладений між Представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради та Фірмою "Руга" ЛТД Малого підприємства у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю;

-          виселено Фірму "Руга" ЛТД Малого підприємства у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю з нежитлового приміщення першого поверху, загальною площею  122,7 кв.м, що розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Степова, 29, на користь Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради;

-          стягнуто з Фірми "Руга" ЛТД Малого підприємства у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю на користь Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради суму заборгованості з орендної плати у розмірі  9305,45грн. та пеню у розмірі 701,35 грн.

Зазначене рішення суду вмотивоване посиланням на ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 549, 611, 782, 785 Цивільного кодексу України, ст.ст. 18, 26, 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", договір оренди № 45/70, а також тим, що відповідач не виконував належним чином свої зобов'язання щодо внесення орендної плати за користування орендованим майном.

В силу положень ст. 115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".    

Відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Отже, з огляду на вищевикладене, факти існування у відповідача перед позивачем заборгованості з орендної плати за договором оренди № 45/70, розірвання договору та наявність у відповідача обов'язку щодо повернення об'єкту оренди підтверджені та не підлягають доказуванню. Адже ст. 782 Цивільного кодексу України наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.    

В свою чергу у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються (ст. 653 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Обов'язок орендаря після припинення дії договору повернути орендодавцеві об'єкт оренди передбачено також ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна"

Пунктом 4.7 договору оренди також передбачено, що у разі дострокового розірвання цього договору орендар зобов'язаний у 15-денний термін передати орендодавцю приміщення за актом у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду.

Враховуючи, розірвання господарським судом Одеської області укладеного між Представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради та відповідачем договору оренди нежитлового приміщення № 45/70 від 08.04.2003 р., відповідно з моменту набрання вказаним рішенням суду від 28.04.2010 р. законної чинності (10.05.2010 р.) у відповідача виник обов'язок щодо повернення об'єкту оренди. Однак, як вказує позивач та підтверджується матеріалами справи, відповідач передав позивачу орендоване приміщення за актом приймання –передачі лише 29.06.2010 р., тобто з порушенням встановленого договором 15-денного терміну.

При цьому слід зазначити, що чинним законодавством передбачено відповідальність наймача за невиконання обов'язку щодо своєчасного повернення об'єкту оренди. Так, в силу положень ч. 2 ст. 785 ЦК України, якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Як передбачено частиною 1 ст. 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. В силу ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).

Адже невиконання зобов'язання або виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) згідно ст. 610 Цивільного кодексу України є порушенням зобов'язання.

В свою чергу ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Згідно положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

При цьому, як передбачає частина 1 ст. 551 ЦК України, предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно.

За приписами ч. 1 ст. 624 Цивільного кодексу України якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Враховуючи невиконання відповідачем свого обов'язку щодо повернення орендованого приміщення у встановлений договором 15-денний строк, що підтверджується актом приймання –передачі від 29.06.2010 р., суд вважає, що позивачем правомірно здійснено розрахунок неустойки за період з 10.05.2010 р. по 29.06.2010 р. (день складання акту приймання –передачі), розмір якої становить 12 348,79 грн. згідно наданого позивачем розрахунку неустойки від 01.06.2011 р.

При цьому слід зазначити, що відповідач проти позовних вимог заперечував, однак  розмір неустойки та порядок її розрахунку не оспорив. Адже частиною другою статті 22 ГПК України передбачено, що сторони мають право подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання тощо. Обґрунтовувати свої вимоги і заперечення поданими суду доказами (ч. 2 ст. 43 ГПК України), якими в силу ст. 32 ГПК України є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інших обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.    

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;  відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Вказані положення ЦК кореспондуються з положеннями ст. 20 ГК України.  

Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Департаменту комунальної власності Одеської міської ради цілком обґрунтовані, відповідають фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства, тому підлягають задоволенню у повному обсязі.  

У зв'язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, понесені позивачем  при подачі позову, підлягають стягненню з відповідача.

.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 44-49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1.          Позов Департаменту комунальної власності Одеської міської ради до Фірми „Руга” ЛТД малого підприємства у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю про стягнення неустойки в розмірі 12 348,79 грн. задовольнити.

2.          СТЯГНУТИ з Фірми „Руга” ЛТД малого підприємства у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю (65091, м. Одеса, вул. Комітетська, буд. 17/19, кв. 60; код ЄДРПОУ 19209100) на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, 1; код ЄДРПОУ 26302595; р/р 37326027001909 МФО 828011 в ГУДКУ в Одеській області) неустойку в сумі 12 348/ дванадцять тисяч триста сорок вісім/грн. 79 коп., витрати по сплаті державного мита у розмірі 123/сто двадцять три/грн. 49 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236/двісті тридцять шість/грн. 00 коп.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд  протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної  скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.    

                    Суддя                                                                                       Петров В.С.

Повний текст рішення складено та підписано 06.06.2011 р.