Рішення

від 02.06.2011 по справі 15/17-1845-2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

15/17-1845-2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

       "02" червня 2011 р.Справа  № 15/17-1845-2011

Господарський суд Одеської області у складі:

судді                                             В.С. Петрова

При секретарі                              А.Д. Діасамідзе

За участю представників:

від позивача  –   Самоходський Є.О.,  

від відповідача -   не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Відкритого акціонерного товариства „Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат” до Товариства з обмеженою відповідальністю „Стройуниверсал Плюс” про стягнення 102 715,20 грн., -

                                                              ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство „Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат” звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Стройуниверсал Плюс” про стягнення 102 715,20 грн., посилаючись на наступне.

26.03.2010 р. між ВАТ „Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат” та Товариством з обмеженою відповідальністю „Стройуниверсал Плюс” був укладений договір підряду № 842/50, відповідно до умов якого відповідач взяв на себе зобов'язання виконати роботи по об'єкту „ДНРУ. Перенесення шахтового водоводу”.

Як вказує позивач, на виконання п. 3.5. договору згідно листа № 62/04-10 від 30.04.2010 р. та рахунку № 8 від 05.05.2010 р. ВАТ „Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат” здійснило передплату на придбання необхідних матеріалів у розмірі 175 00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 14996 від 11.05.2010 р. та № 15494 від 13.05.2010 року.

Листом № 38-09/10 від 16.09.2010 р. ТОВ „Стройуниверсал плюс” повідомило про неможливість виконання робіт за договором підряду № 842/50. З огляду на зазначений лист позивач листом № 4605/10174 від 01.10.2010 р. на підставі ч. 2 ст. 849 ЦК України відмовився від договору підряду № 842/50 та вимагав відшкодування збитків у розмірі 175 000 грн. у зв'язку з невиконанням договору та сплати штрафних санкцій у розмірі 8750 грн.  

Проте, за твердженнями позивача, зазначена вимога відповідачем виконана не була.

Так, листом № 50/11158 від 02.11.2010 р. позивач запропонував провести частковий залік вимог на суму 81 034,80 грн., після якого залишок невідшкодованих відповідачем збитків складає 93 965,20 грн.

З огляду на прострочку виконання відповідачем зобов'язань, передбачених договором № 842/50 від 26.03.2010 р., позивачем згідно п. 9.1. вказаного договору нараховано відповідачу штраф в сумі 8 750,00 грн.

Таким чином, позивач просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Стройуниверсал Плюс” 102 715,20 грн., з яких збитки в сумі 93 965,20 грн. та штрафні санкції в сумі 8 750,00 грн.  

Ухвалою господарського суду Одеської області від 16.05.2011 р. порушено провадження по справі  № 15/17-1845-2011 та справу призначено до розгляду в засіданні суду на 02.06.2011 р.

Відповідач відзив на позов не надав, також представник відповідача у судове засідання не з'явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином., про що свідчить наявне в матеріалів справи повідомлення про вручення поштового відправлення.

У зв'язку з зазначеним справу розглянуто за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.

26.03.2010 р. між Відкритим акціонерним товариством „Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат” (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Стройуниверсал Плюс” (підрядник) був укладений договір підряду № 842/50, відповідно до п. 1.1. якого позивач як замовник доручає, а відповідач як підрядник зобов'язується виконати у відповідності з умовами даного договору роботи по об'єкту „ДнРУ. Перенесення шахтового водоводу”  в об'ємах , щомісячно узгоджуваних із замовником.

Сума договору визначена згідно додатку № 1 до договору, що є його невід'ємною частиною, та складає 1 226 179,20 грн., в т.ч. ПДВ 20 % - 204 363,20 грн. (п. 1.2. договору).

Порядок розрахунків встановлений розділом  3 договору. Зокрема:

-          розрахунки сторін за виконання робіт та послуг здійснюється у відповідності до „Положення про взаємні розрахунки в господарському обігу України”, затвердженому Постановою правління НБУ № 22 від 21.01.2004 р., включаючи вексельний обіг платіжних засобів, з наступними змінами та доповненнями, та виплачується замовником підряднику за фактично виконані об'єми робіт на підставі актів виконаних робіт (п. 3.1);

-          акти виконаних робіт складаються на підставі узгодженої сторонами кошторисної документації (п. 3.2);

-          оплата здійснюється по факту виконаних робіт шляхом перерахування грошових коштів по безготівковому розрахунку на рахунок підрядника (п. 3.3);

-          оплата за виконані роботи здійснюється замовником впродовж 30 банківських днів з моменту підписання акту виконаних робіт обома сторонами, на підставі виставленого на адресу замовника рахунку (п. 3.4);

-          замовник в окремих випадках може перерахувати підряднику передоплату на придбання матеріалів при обґрунтування її необхідності. Підрядник зобов'язаний виконати об'єм робіт по використанню усієї суми передоплати на протязі одного місяця після її отримання (п. 3.5).

Згідно п. 4.1. договору підрядник приступає до виконання робіт впродовж 2-х робочих днів з дати оформлення та підписання акту передачі об'єкта в монтаж. Акт передачі об'єкта в монтаж підписується сторонами після затвердження кошторисної документації замовником.

Відповідно до п. 4.2. договору строк виконання робіт –відповідно графіку виконаних робіт, що узгоджується підрядником з представниками цеха та УПРКСиРЗС впродовж 3-х робочих днів з дати підписання договору. Підрядник за погодженням замовника може достроково виконати роботи, які є предметом даного договору (п. 4.3 договору).

Відповідно до ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Статтею 875 Цивільного кодексу України визначено, що за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта. До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частини 4 ст. 882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті, і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Так, згідно п. 6.1 договору підряду здача-приймання виконаних робіт здійснюється сторонами за актами приймання виконаних робіт за формою нового образка № КБ-2В № КБ-3 згідно наказу Міністерства регіонального розвитку і будівництва України № 554 від 04.12.2009 р. у письмовому та електронному виді (формат „cmq”) в програмному комплексі „Будівельні технології –Кошторис” з доданням до них комплекту документації, в т.ч. акту робочої комісії.

Строк здачі актів виконаних робіт згідно графіку не пізніше 25 число поточного місяця (п. 6.2 договору).   

Укладений між сторонами по справі договір підряду договір за своєю правовою природою є договором будівельного підряду та є підставою для виникнення у сторін господарських зобов'язань відповідно до ст.ст. 173, 174 ГК України (ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України), в свою чергу згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Так, згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Ст. 318 ГК України визначено, що за договором підряду на капітальне будівництво одна сторона (підрядник) зобов'язується своїми силами і засобами на замовлення другої сторони (замовника) побудувати і здати замовникові у встановлений строк визначений договором об'єкт відповідно до проектно-кошторисної документації або виконати зумовлені договором будівельні та інші роботи, а замовник зобов'язується передати підряднику затверджену проектно-кошторисну документацію, надати йому будівельний майданчик, прийняти закінчені будівництвом об'єкти і оплатити їх.

Договір підряду відповідно до вказаної статті укладається на будівництво, розширення, реконструкцію та перепрофілювання об'єктів; будівництво об'єктів з покладенням повністю або частково на підрядника виконання робіт з проектування, поставки обладнання, пусконалагоджувальних та інших робіт; виконання окремих комплексів будівельних, монтажних, спеціальних, проектно-конструкторських та інших робіт, пов'язаних з будівництвом об'єктів.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Як вбачається з матеріалів справи, 05.05.2010 р. Товариством з обмеженою відповідальністю „Стройуниверсал Плюс” був виставлений Відкритому акціонерному товариству „Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат” рахунок  № 8 на оплату авансу для початку виконання робот по договору № 842/50 від 26.03.2010 р. в сумі 270 000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 45 000,00 грн.

Згідно ст. 854 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.

Як вже зазначалось, за умовами п. 3.5 договору замовник може перерахувати підряднику передоплату на придбання матеріалів в окремих випадках.  

Так, на виконання п. 3.5. договору № 842/50 від 26.03.2010 р. на підставі вказаного  рахунку позивачем була здійснена передоплата за роботи в сумі 175 000,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень № 14996 від 11.05.2010 р. на суму 79 000,00 грн. та  №  15494 від 13.05.2011 р. на суму 96 000,00 грн.

Як вбачається з наявного в матеріалах справи графіку виконання робіт по об'єкту ДнРУ. Перенесення шахтового водоводу”, який погоджений та підписаний відповідачем, до виконання робіт відповідач мав приступити з 06 вересня 2010 року.

Однак, ТОВ „Стройуниверсал плюс” своїм листом № 38-09/10 від 16.09.2010 р. повідомило позивача, що не може приступити до виконання робіт з 06 вересня 2010 року згідно затвердженого графіку виконання робіт по договору підряду № 842/50 від 26.03.2010 р. по об'єкту ДнРУ. Перенесення шахтового водоводу” у зв'язку з непередбаченою поломкою механізмів. У зв'язку з цим відповідач просив розірвати вказаний договір.

В свою чергу позивач надіслав відповідачу лист № 4605/10174 від 01.10.2010 р., згідно якого позивач на підставі ч. 2 ст. 849 ЦК України відмовився від договору підряду № 842/50 від 26.03.2010 р. та вимагав відшкодувати збитки у розмірі 175000,00 грн. у зв'язку з невиконанням договору, а також сплатити штрафні санкції згідно п. 9.1 вказаного договору  у розмірі 8750 грн. При цьому слід зазначити, що вказаний лист був отриманий відповідачем 04.10.2010 р., про що свідчить наявне в матеріалах справи поштове повідомлення. Про вручення поштового відправлення (а.с. 19).   

Проте, за твердженнями позивача, зазначена вимога відповідачем виконана не була.

Так, листом № 50/11158 від 02.11.2010 р. позивач запропонував провести частковий залік вимог на суму 81 034,80 грн. в рахунок оплати виконаних робіт за договором № 1263/50 від 27.05.2010 р. У зв'язку з цим залишок невідшкодованих відповідачем коштів склала 93965,20 грн.

Відтак, позивач просить стягнути з відповідача вказану суму коштів в якості збитків згідно ч. 2 ст. 849 ЦК України.     

Відповідно до положень наведеної норми ЦК України, якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

Отже, за змістом цієї норми відмова замовника можлива до настання строку виконання роботи підрядником. Так, позивач скористався правом, наданим ч. 2 ст. 849 ЦК України, та відмовився від договору, про що свідчить надісланий позивачем на адресу відповідача лист № 4605/10174 від 01.10.2010 р.  

Також згідно з ч. 2 ст. 883 ЦК України за невиконання або неналежне виконання обов'язків за договором будівельного підряду підрядник сплачує неустойку, встановлену договором або законом, та відшкодовує збитки в повному обсязі.

Водночас відповідно до ч. 2 ст. 320 та ч. 1 ст. 322 ГК України у разі якщо підрядник не береться своєчасно за виконання договору або виконує роботу настільки повільно, що закінчення її до строку стає явно неможливим, замовник має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків. За невиконання або неналежне виконання зобов'язань за договором підряду на капітальне будівництво винна сторона сплачує штрафні санкції, а також відшкодовує другій стороні збитки (зроблені другою стороною витрати, втрату або пошкодження її майна, неодержані доходи) в сумі, не покритій штрафними санкціями, якщо інший порядок не встановлено законом.

Тобто виходячи з системного аналізу змісту ч. 2 ст. 849, ч. 2 ст. 883 ЦК України та ст. ст. 320, 322 ГК України у разі невиконання або неналежного виконання підрядником обов'язків за договором підряду замовник (в даному випадку позивач) має право вимагати відшкодування збитків.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору, відшкодування збитків (п. 1, 4 ч. 1 ст. 611 ЦК України).     

При цьому згідно зі ст. 615 ЦК України у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право повністю або частково відмовитись від зобов'язання.

Отже, чинним цивільним законодавством передбачається такий спосіб захисту цивільних прав замовника як відшкодування збитків (ст.ст. 22, 611 ЦК України). Так, позивач, звертаючись до суду з позовом про відшкодування збитків у зв'язку з невиконанням відповідачем як підрядником своїх договірних зобов'язань у встановлений строк, обрав саме такий спосіб захисту порушених прав як відшкодування збитків.

Частиною 2 ст. 22 Цивільного кодексу України передбачено, що збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Відповідно до вказаних положень ст. 623 та ст. 22 Цивільного кодексу України відшкодуванню підлягають збитки, причиною яких є порушення зобов'язання, якого припустився боржник.      

Також ст. 224 Господарського кодексу України визначено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

З матеріалів справи вбачається, що саме з боку відповідача були допущені порушення зобов'язання, у зв'язку з чим шкідливі наслідки настали для позивача.

Зважаючи на вищезазначене, суд вважає обґрунтованими позов в частині вимог про відшкодування збитків, заявлених на підставі ч. 2 ст. 849 ЦК України.

Крім того, відповідно до вимог ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Разом з тим частиною 1 ст. 548 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. В силу ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).         

У відповідності до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України штраф як різновид неустойки може бути встановлений договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Так, п. 9.1 договору передбачено, що за порушення строків виконання робіт з вини підрядника (відповідача) останній сплачує підряднику (позивачу) штраф у розмірі 5% від вартості невиконаних в строк робіт.

Враховуючи те, що відповідачем не були розпочаті та не виконані роботи за договором підряду № 842/50 від 26.03.2010 р. в обумовлений графіком строк, на думку суду, позивачем правомірно нараховано відповідачу штраф, що складає 8750 грн. (175000 грн. х 5%).

За приписами ч. 1 ст. 624 Цивільного кодексу України якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача 8750 грн. штрафу за порушення зобов'язань за договором підряду N 842/50 від 26.03.2010 р.

При цьому слід зазначити, що заявлену позивачем до стягнення суму збитків та штрафу  відповідач не оспорив, доказів відшкодування вказаних збитків та сплати штрафу, про що позивачем виставлялась відповідачу вимога, в матеріалах справи відсутні. Так, частиною другою статті 22 ГПК України передбачено, що сторони мають право подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання тощо; обґрунтовувати свої вимоги і заперечення поданими суду доказами (ч. 2 ст. 43 ГПК України), якими в силу ст. 32 ГПК України є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інших обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно положень ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;  відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Вказані положення ЦК кореспондуються з положеннями ст. 20 ГК України.  

Оцінюючи надані сторонами докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства „Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат” обґрунтовані, відповідають фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства, тому підлягають задоволенню.  

У зв'язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті державного мита та витрати на ІТЗ судового процесу, понесені позивачем при подачі позову, покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 44-49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1.          Позов Відкритого акціонерного товариства „Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат” до Товариства з обмеженою відповідальністю „Стройуниверсал Плюс” про стягнення 102 715,20 грн. задовольнити.

2.          СТЯГНУТИ з Товариства з обмеженою відповідальністю „Стройуниверсал Плюс” (65101, м. Одеса, вул. 25-ї Чапаєвської дивізії, 3, корп. 3, кв. 121; код ЄДРПОУ 34062819; р/р 26009144688980 в КФ АТ „Банк „Фінанси та кредит” м. Кривій Ріг, МФО 305835) на користь Відкритого акціонерного товариства „Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат” (39800, Полтавська область, м. Комсомольськ, вул. Будівельників, 16; код ЄДРПОУ 00191282; р/р 26004010211980 у Філії ПРРУ ВАТ „Банк „Фінанси та кредит”, МФО 331564) 93965/дев'яносто три тисячі дев'ятсот шістдесят п'ять/грн. 20 коп. збитків, 8750/вісім тисяч сімсот п'ятдесят/грн. 00 коп. штрафу, витрати по сплаті державного мита в сумі 1027/одна тисяча двадцять сім/грн. 15 коп., 236/двісті тридцять шість/грн. 00 коп. витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд  протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної  скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.    

                       Суддя                                                                                       Петров В.С.

Повний текст рішення складено та підписано 07.06.2011 р.