Рішення

від 01.06.2011 по справі 5020-520/2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

01 червня 2011 року

справа № 5020-520/2011

Господарський суд міста Севастополя у складі судді Юріної О.М., розглянувши матеріали справи за позовом:  

Дочірнього підприємства «ФауБеХа-ОФІР»

(вул. Калініна, 59, м. Сімферополь,  95051)

до Фізичної особи –підприємця ОСОБА_1

(АДРЕСА_1,  99059)

про стягнення 306 291,69 грн.,

за участю представників сторін:

позивача –  не з’явився;

відповідача  – не з’явився.

          Дочірнє підприємство «ФауБеХа-ОФІР»(далі –Позивач) звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовом до фізичної особи –підприємця ОСОБА_1 (далі –Відповідач)  про стягнення 306 291,69 грн.

          Позовні вимоги з посиланням на норми статей 188, 193, 216, 218, 265 Господарського кодексу України та статей 525, 526, 625 Цивільного кодексу України обґрунтовані невиконанням Відповідачем належним чином обов’язку щодо оплати товару, поставленого Позивачем за договором поставки товару №10/8 від 04.01.2010.

          В судовому засіданні 28.04.2011 за клопотанням представника Позивача судом оглянуті оригінали документів, доданих до матеріалів справи (протокол судового засідання від 28.04.2011 /а.с.132/).

Позивач у судове засідання 01.06.2011 не з’явився, явку уповноваженого представника не забезпечив, про місце та час судового засідання повідомлений належним чином та своєчасно, у судовому засіданні 28.04.2011 під підпис /а.с.131/.

          Відповідач у судові засідання 28.04.2011, 01.06.2011 явку уповноваженого представника не забезпечив, про місце та час судового засідання повідомлений належним чином та своєчасно (повернення поштового відправлення від 13.05.2011 /а.с.135-138/).

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов’язує сторони добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін –це право, а не обов’язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез’явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Зазначена правова позиція висловлена у постанові Вищого господарського суду України від 03.06.2009 №2-7/10608-2008.

          Оскільки явка учасників процесу обов’язковою не визнавалась, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, підстави для відкладення розгляду справи відсутні.

З урахуванням вищевикладеного, суд визнав за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами у порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України, у відсутність Відповідача та його представника.

          Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, суд –

ВСТАНОВИВ:

04.01.2010 між Дочірнім підприємством «ФауБеХа-ОФІР»(Постачальник) та фізичною особою –підприємцем ОСОБА_1 (Покупець) укладений договір №10/8 (далі –Договір), відповідно до умов якого Постачальник зобов’язується поставити та передати у власність Покупцю: фурнітуру, комплектуючі ті інші супутні складові товари для виробництва метало-пластикових, дерев’яних вікон та дверей, іншу продукцію (далі –товар), а Покупець зобов’язується приймати та оплачувати товар на умовах, визначених цим Договором (п.1.1 Договору). Номенклатура (асортимент) та вартість одиниці товару визначаються в Специфікаціях (якщо вони складаються, рахунках та накладних, які є невід’ємною частиною цього Договору  (п.1.4 Договору).

          Згідно з пунктом 6.1 Договору оплата товару здійснюється в гривнях України на банківські реквізити Постачальника, які зазначені в рахунках-фактурах. Оплата поставленого за даним Договором товару здійснюється у такому порядку: Покупець сплачує отриманий товар на умовах відстрочки платежу терміном 7 календарних днів. Датою оплати Покупцем отриманого товару вважається дата надходження коштів на поточний рахунок Постачальника (п. 4.6.3 Договору).

          Строк дії Договору встановлений з моменту його підписання до 31.12.2010, але не раніше моменту повного та належного виконання сторонами прийнятих на себе зобов’язань (п.10.1 Договору).

Судом встановлено, що Договір недійсним не визнаний.

На виконання умов Договору Позивач за період з 26.04.2010 по 24.11.2010 поставив Відповідачу товар на загальну суму 291 928,84 грн., що підтверджується відповідними видатковими накладними /а.с.15-98/, які підписані представниками обох сторін без зауважень та скріплені відповідними печатками.

          Проте Відповідач умови Договору виконав в неповному обсязі, вказаний товар оплатив частково у сумі 4 226,39 грн., у зв’язку з чим утворилась заборгованість у розмірі 287 702,45 грн.

13.01.2011 Позивачем на адресу Відповідача була направлена досудова вимога №01 від 10.01.2011 з проханням погасити заборгованість в сумі 287 702,45 грн. /а.с.99/.

Листом за вих. №032801 від 28.03.2011 Відповідач повідомив Позивача, що заборгованість у сумі 287 702,45 грн. визнає та зобов’язується погасити у найближчий час /а.с.116/, однак оплата здійснена не була.

          Несплата зазначеної заборгованості з’явилась підставою для звернення Позивача до суду з позовом про стягнення з Відповідача заборгованості за Договором.

Дослідивши матеріали справи та наявні докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що за своєю правовою природою та ознаками укладений між сторонами договір є договором поставки.

Спірні правовідносини врегульовані нормами Цивільного кодексу України (Закон України №435-ІV від 16.01.2003,  далі –ЦК України) та Господарського кодексу України (Закон України №436-ІV від 16.01.2003 України, далі –ГК України), що набрали чинність з 01.01.2004, тому підлягають застосуванню при вирішенні цього спору.

Зобов'язання, що виникають на підставі договору поставки є господарськими зобов'язаннями, до яких застосовуються положення статей 264-271 ГК України та положення глави 54 ЦК України.

                    Згідно з частиною першою статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

                    До договору поставки, згідно з частиною другою статті 712 ЦК України, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.           

                    Згідно з частиною першою статті статтею 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

          Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

          Згідно зі статтею 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

          Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

                    Відповідачем не надані докази належного виконання зобов’язань за Договором,  заборгованість на день прийняття рішення не погашена.

На підставі вищевказаного суд дійшов висновку, що заборгованість, яка виникла за період з 26.04.2010 по 24.11.2010 у розмірі 287 702,45 грн., підтверджується матеріалами справи, є доведеною та обґрунтованою, а позов підлягає задоволенню.

У зв’язку з неналежним виконанням Відповідачем зобов’язань за Договором Позивач просить стягнути з Відповідача пеню у розмірі 10 995,30 грн. за період з 01.01.2011 по 31.03.2011.

В силу частині другої статті  20 ГК України, захист прав і законних інтересів суб’єктів господарювання здійснюється, зокрема, шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій, а також іншими способами, передбаченими законом.

Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина перша статті 230 Господарського кодексу України).

          Відповідно до статті 610, частини третьої статті 611 ЦК України,  порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання); у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

          Статтею 549 ЦК України пеня визначена як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання та обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

  При цьому, відповідно до статей 3, 4 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, встановленому за погодженням сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Пунктом 3.4. Договору передбачено, що при порушенні строків оплати товару, передбачених п. 6.1. Договору, Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен календарний день прострочення.

Позивачем заявлено до стягнення пеню за період з 01.01.2011 по 31.03.2011 у розмірі 10 995,30 грн.

                    Перевіривши розрахунок пені, складений Позивачем у позовний заяві, суд визнав цей розрахунок невірним, оскільки він складений з порушенням вимог частини шостої статті 232 ГК України, відповідно до якої нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

                    Розрахунок пені повинен здійснюватися за формулою: Пеня = Сума боргу (грн..) х Подвійна облікова ставка НБУ (%) х Кількість днів прострочення / Кількість днів в році (365) / 100, з урахуванням вимог частини шостої статті 232 ГК України, умов Договору щодо строків здійснення платежів, в межах позовних вимог (з 01.01.2011 по 31.03.2011) та з використанням наступних даних:

Сума боргу, грн

Дата виникнення прострочки платежу

Період нарахування

Кількість днів прострочення

Розмір облікової ставки НБУ

Подвійна облікова ставка НБУ, %

Пеня, грн

212,45

02.07.2010

01.01.2011 - 01.01.2011

1

7.7500 %

0.042 %*

0,09

5290,16

03.07.2010

01.01.2011 - 02.01.2011

2

7.7500 %

0.042 %*

4,49

50,64

07.07.2010

01.01.2011 - 06.01.2011

6

7.7500 %

0.042 %*

0,13

16,39

07.07.2010

01.01.2011 - 06.01.2011

6

7.7500 %

0.042 %*

0,04

10096,88

08.07.2010

01.01.2011 - 07.01.2011

7

7.7500 %

0.042 %*

30,01

666

08.07.2010

01.01.2011 - 07.01.2011

7

7.7500 %

0.042 %*

1,98

2068,1

08.07.2010

01.01.2011 - 07.01.2011

7

7.7500 %

0.042 %*

6,15

2406,58

08.07.2010

01.01.2011 - 07.01.2011

7

7.7500 %

0.042 %*

7,15

2995,13

14.07.2010

01.01.2011 - 13.01.2011

13

7.7500 %

0.042 %*

16,53

3028,36

16.07.2010

01.01.2011 - 15.01.2011

15

7.7500 %

0.042 %*

19,29

2963,04

22.07.2010

01.01.2011 - 21.01.2011

21

7.7500 %

0.042 %*

26,42

2231,21

24.07.2010

01.01.2011 - 23.01.2011

23

7.7500 %

0.042 %*

21,79

178,08

24.07.2010

01.01.2011 - 23.01.2011

23

7.7500 %

0.042 %*

1,74

98,93

03.08.2010

01.01.2011 - 02.02.2011

33

7.7500 %

0.042 %*

1,39

103,32

28.07.2010

01.01.2011 - 27.01.2011

27

7.7500 %

0.042 %*

1,18

962,3

28.07.2010

01.01.2011 - 27.01.2011

27

7.7500 %

0.042 %*

11,03

86,41

31.07.2010

01.01.2011 - 30.01.2011

30

7.7500 %

0.042 %*

1,10

908,88

07.08.2010

01.01.2011 - 06.02.2011

37

7.7500 %

0.042 %*

14,28

126,67

07.08.2010

01.01.2011 - 06.02.2011

37

7.7500 %

0.042 %*

1,99

235,25

07.08.2010

01.01.2011 - 06.02.2011

37

7.7500 %

0.042 %*

3,70

19413,5

23.10.2010

01.01.2011 - 31.03.2011

90

7.7500 %

0.042 %*

741,97

1096,38

02.11.2010

01.01.2011 - 31.03.2011

90

7.7500 %

0.042 %*

41,9

14112,28

03.11.2010

01.01.2011 - 31.03.2011

90

7.7500 %

0.042 %*

539,36

1385,34

06.11.2010

01.01.2011 - 31.03.2011

90

7.7500 %

0.042 %*

52,95

1991,75

06.11.2010

01.01.2011 - 31.03.2011

90

7.7500 %

0.042 %*

76,12

1858,14

06.11.2010

01.01.2011 - 31.03.2011

90

7.7500 %

0.042 %*

71,02

1029,73

06.11.2010

01.01.2011 - 31.03.2011

90

7.7500 %

0.042 %*

39,36

170,5

06.11.2010

01.01.2011 - 31.03.2011

90

7.7500 %

0.042 %*

6,52

16,42

06.11.2010

01.01.2011 - 31.03.2011

90

7.7500 %

0.042 %*

0,63

143,16

06.11.2010

01.01.2011 - 31.03.2011

90

7.7500 %

0.042 %*

5,47

1268,26

06.11.2010

01.01.2011 - 31.03.2011

90

7.7500 %

0.042 %*

48,47

1784,92

02.12.2010

01.01.2011 - 31.03.2011

90

7.7500 %

0.042 %*

68,22

Итого

1 862,47

Таким чином, пеня за несвоєчасне виконання зобов’язання за Договором за період            з 01.01.2011 по 01.04.2011 склала 1 862,47 грн., тому позовні вимоги про стягнення пені підлягають задоволенню частково у сумі 1 862,47 грн.

                    Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший  розмір процентів не встановлений договором або законом.

Розрахунки Позивача 3% річних за період з 01.01.2011 по 31.03.2011 та інфляційних втрат за січень 2011 року та лютий 2011 року, викладені у позовній заяві, визнані судом правильними, тому 3% річних у розмірі  2 127,60 грн. та інфляційних втрат у розмірі  5 466,34 грн. підлягають стягненню з Відповідача.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, а саме, в сумі 297 158,86 грн. , в частині стягнення основного боргу у розмірі  287 702,45 грн., пені –1 862,47 грн., 3% річних –2 127,60 грн. та інфляційних втрат у розмірі 5 466,34 грн.

Витрати Позивача по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України при частковому задоволенні позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 47, 49, 75, 82, 84-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

                     1.   Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з фізичної особи –підприємця ОСОБА_1                   (АДРЕСА_1,  99059, ідентифікаційний код НОМЕР_1,                   відомості щодо наявності рахунків відсутні) на користь Дочірнього підприємства «ФауБеХа-ОФІР»(вул. Калініна, 59, м. Сімферополь,  95051, ідентифікаційний код 32812928, р/р 26001047020501 в ПАТ «Сведбанк», МФО 300164)  297 158,86 грн. (двісті дев’яносто сім тисяч сто п’ятдесят вісім грн. 86 коп.), у тому числі: 287 702,45 грн. –основний борг, 1 862,47 грн. – пеня, 3% річних –2 127,60грн. та інфляційні втрати у розмірі 5 466,34 грн., а також витрати по сплаті державного мита в розмірі 2 971,59 грн. ( дві тисячі дев’ятсот сімдесят одна грн. 59 коп.); витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 228,96 грн. (двісті двадцять вісім грн. 96 коп.).

3. В іншій частині позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

          Суддя                                                                                                                        О.М.Юріна

Рішення складено відповідно до вимог статті 84

Господарського процесуального кодексу України  

та підписано 06.06.2011.