Рішення

від 06.06.2011 по справі 5021/813/2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

5021/813/2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

06.06.11           Справа № 5021/813/2011.

за позовом:          Публічного акціонерного товариства «БМ Банк», м.Київ

до відповідача:    Приватної фірми  «Юнас», м.Конотоп

про стягнення 172010,00 грн. та звернення стягнення на заставлене майно

                                                                            СУДДЯ  МОЇСЕЄНКО В.М.

за участю представників сторін:

від позивача:          Білик Є.В.

від відповідача:     не з'явився

За участю секретаря судового засідання Данілової Т.А.

В судовому засіданні  оголошувалася перерва з  10 год.20 хв. 21.04.2011р. до 12 год.00хв.12.05.2011р. та до 11 год.20 хв. 23.05.2011р.  

     Суть спору: позивач просить звернути стягнення на заставлене рухоме майно (обладнання) у кількості 23 одиниць, зазначене в Додатку № 1 до договору № 92-2006/DC-1 від 05 жовтня 2007 року, а саме: Кутер КУ-2 АЗ-К 80 2 ПС, Апарат для фасовки продукції ТW 450, Термокамера КТОМИ-300М, Шинкорізка Seriel LUSSO Mod 22Gs, Подрібнювач Волчок, Коптильноварочна камера КМ-5, Шприц, Фаршемешалка, Камера  морозильна ТАG25222, ВR, Шкаф холодильний, EVP 352 A, М'ясорубка МР-82 be2.536.003ПС, Ванна для  засолки м'яса, Варочні котли, Піч для обжарки ковбаси, Кутер  для подрібнювання паштетів, Колоїдний млин для подрібнювання м'яких фракцій, Шприц наповнювач, Ледогінератор, Шпігорізка Siriel Ladу Моd 275/S, Камера обжарочна , Чани для дезінфекції, настільний апарат для виготовлення пельменів, Морозильна камера ЕVР 35А, що належить майновому поручителю – Приватній фірмі “Юнас», заставною вартістю 172 010,27 грн.,  а також стягнути  судові витрати, пов'язані з розглядом справи.

     12.05.2011р. відповідач  подав до господарського суду Сумської області відзив на позов, згідно якого просить відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що йому не були відомі зміни процентної ставки , які були  встановлені  Додатковими  договорами  ,  що на думку відповідача  є порушенням  вимог чинного законодавства.

      Позивач подав заперечення від 23.05.2011р. на відзив на позовну заяву, згідно яких  зазначає, що Законом України «Про заставу», договором застави   № 92-2006/ DC-1 від 05.10.2011р.  чи будь-яким іншим нормативно правовим актом  не передбачений обов'язок позивача узгоджувати з відповідачем  будь-які зміни умов кредитних договором, а можливе лише повідомлення про інші зміни, які здатні вплинути на реалізацію договору  застави.

      Крім того, позивач 03.06.2011р. подав пояснення по справі, відповідно до яких  зазначає, що  застава рухомого майна є окремим  видом забезпечення виконання зобов'язання  чітко врегульованим чинним загальними та спеціальними законодавчими актами України. Як зазначає позивач, підвищення плати за користування кредитними коштами не є підвищенням рівня відповідальності, оскільки проценти є платою за кредит  , внесення змін до кредитного договору в частині зміни процентної ставки не змінило розміру договірної відповідальності, вважає позовні вимоги обґрунтованими,  а тому  наполягає на їх задоволенні.

Відповідач в дане судове засідання не з'явився, про причини нез'явлення суд не повідомив, тому суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами згідно вимог ст. 75 Господарського процесуального кодексу України України.  

      Розглянувши матеріали справи, господарський суд встановив.

      24.11.2006р. між позивачем (АТ «БМ Банк)   та боржником ( МПП «Істок») було укладено договір № 2006-92/DC  відновлювальної кредитної лінії про надання   відповідачу кредиту в сумі 4 000 000,00 грн. строком до 23.11.2008р. та договір № 2006-93/DC відновлювальної кредитної лінії  про надання відповідачу кредиту в сумі 4 500 000,00 грн. строком до  23.10.2009р., згідно з якими, останній  отримав на умовах, визначених кредитними договорами, грошові кошти у розмірі 4000 000,00 грн. та 4 500 000,00 грн.

    На забезпечення  виконання зобов'язань по зазначеним кредитним договорам між позивачем (АТ «БМБанк)  та відповідачем ( ПФ «Юнас»)  був укладений договір застави № 92-2006/DC-1 від 05.10.2007р. відповідно до п.1.2. зазначеного договору застави, предметом застави є рухоме майно (обладнання) у кількості 23 одиниць, зазначене в Додатку № 1 до цього  договору, а саме: Кутер КУ-2 АЗ-К 80 2 ПС, Апарат для фасовки продукції ТW 450, Термокамера КТОМИ-300М, Шинкорізка Seriel LUSSO Mod 22Gs, Подрібнювач Волчок, Коптильноварочна камера КМ-5, Шприц, Фаршемешалка, Камера  морозильна ТАG25222, ВR, Шкаф холодильний, EVP 352 A, М'ясорубка МР-82 be2.536.003ПС, Ванна для  засолки м'яса, Варочні котли, Піч для обжарки ковбаси, Кутер  для подрібнювання паштетів, Колоїдний млин для подрібнювання м'яких фракцій, Шприц наповнювач, Ледогінератор, Шпігорізка Siriel Ladу Моd 275/S, Камера обжарочна , Чани для дезінфекції, настільний апарат для виготовлення пельменів, Морозильна камера ЕVР 35А.

Як слідує з матеріалів справи, договірна заставна вартість цього майна становить 172 010,00 грн.( п.п.1.4 договору).

Оскільки боржник ( МПП «Істок»)  вчасно не виконав взяті на себе зобов'язання  щодо повернення отриманих кредитних коштів, рішенням Конотопського міськрайонного суду від 07.07.2009р. позовні вимоги позивача було задоволено та стягнуто з боржника( МПП «Істок»)   суму заборгованості за вищезазначеними кредитними договорами в сумі 6597 589,69 грн., про що  Конотопським міськрайонним  судом  28.07.2009р. було  видано відповідний наказ про примусове виконання рішення.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Застава, відповідно до  ст. 572-593 Цивільного кодексу України є самостійним видом забезпечення виконання зобов'язань, відповідно до якої кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Відповідно до ст. 583 Цивільного кодексу України заставодавцем може бути боржник або третя особа (майновий поручитель).

Згідно ст. 593 Цивільного кодексу України право застави припиняється у разі:

1)          припинення зобов'язання, забезпеченого заставою;

2)          втрати предмета застави, якщо заставодавець не замінив предмет застави;

3)          реалізації предмета застави;

4)          набуття заставодержателем права власності па предмет застави.

Право застави припиняється також в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно до ст.28 Закону України «Про заставу» , застава припиняється: 1) з припиненням забезпеченого заставою зобов'язання;

2)          в разі загибелі заставленого майна;

3)          в разі придбання заставодержателем права власності на заставлене майно;

4)          в разі примусового продажу заставленого майна;

5)          при закінченні терміну дії права, що складає предмет застави;

6)          в інших випадках припинення зобов'язань, установлених законом.

Таким чином,  застава рухомого майна, є окремим видом забезпечення виконання зобов'язань врегульованим чинними загальними та спеціальними законодавчими актами України, а договірне зобов'язання позивача  щодо повідомлення відповідача про всі інші зміни, які здатні вплинути на реалізацію договору застави та виконання зобов'язань по ньому, у тому числі факт внесення змін до кредитних договорів не передбачено серед підстав для припинення застави, визначених чинним законодавством України , а тому заперечення відповідача щодо неповідомлення його позивачем про зміну процентної ставки ( її збільшення)  , суд вважає безпідставними.

Відповідно до ст.20 Закону України « Про заставу»  , звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачене законом або договором застави.. Договором застави №92-2006/ОС-1 від 05.10 2007 року передбачено право позивача звернути стягнення на заставлене майно та реалізувати його в порядку та строки визначені договором застави (п.п. 3.1.3).

Відповідно до п.3.1.3 договору застави  № 92-2006/DC -1 від 05.10.2007р. , у разі невиконання  боржником взятих на себе зобов'язань , кредитор  має право звернути стягнення на предмет застави, реалізувати його відповідно до р.6 договору застави, а за рахунок вирученої від реалізації предмета застави суми переважно перед іншими кредиторами задовольнити в повному обсязі свою вимогу , що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна,  а також витрат, пов'язаних з реалізацією предмета застави.

     Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано. Відповідно до рішення  Конотопського міськрайонного суду від 07.07.2009р., яке набрало законної сили , право звернення стягнення на майно боржника  , що забезпечує повернення коштів, виникло.

Як вбачається з матеріалів справи, рішення про збільшення процентної ставки за користування кредитом узгоджено між позивачем та боржником  (МПП «Істок»),  про що свідчить Додатковий договір №4 від 27.05.2008р., підписаний сторонами, а відповідно Договору застави № 92-2006/DC -1 від 05.10.2007р сторони погодились, що заставлене майно забезпечує виконання боржником обов'язків, передбачених кредитними договорами, з усіма додатками, змінами та доповненнями.

Отже,  якщо конкретний розмір процентної ставки за користування кредитними коштами у договорі поруки, а в даному випадку - договорі застави, не обумовлено, то поручитель несе відповідальність у об'ємі, передбаченому кредитним договором, і внесення змін до договору поруки в частині змінення процентної ставки за користування кредитними коштами не змінює основне зобов'язання. Таким чином,  внесення змін до кредитного договору в частині зміни процентної ставки не змінило розміру договірної відповідальності. Сплата процентів за користування кредитними коштами є зобов'язанням  позичальника, що випливає з умов кредитного договору і підвищення плати за користування кредитними коштами не є підвищенням рівня відповідальності.

       Отже, судом встановлено, що відповідач погодився відповідати певним майном по зобов'язанням боржника, а його твердження про те, що процентна ставка за користування кредитом узгоджувалася між сторонами  при підписанні договору застави є  такою що суперечить  дійсним матеріалам справи.

      Позовними вимогами позивача є звернення стягнення на конкретно визначене заставлене майно відповідача у кількості 23 одиниць.

     Відповідно до п.п. 1.4 договору застави , вартість  майна становить  172 010,00 грн., що визначає ціну позову  у розумінні ст.55 Господарського процесуального кодексу України.

      Згідно ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання,    враховуючи    інтереси    другої    сторони    та    забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

      Відповідно до ст.553 Цивільного кодексу України ,  за договором поруки поручитель поручається перед кредитором  боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.  За змістом ст..554 Цивільного кодексу України , у разі порушення  боржником зобов'язання, забезпеченого порукою , боржник і поручитель відповідають перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, відсотків, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено  договором поруки.

    Стаття 589 Цивільного кодексу України зазначає, що у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

     Відповідно до ст. 19 Закону України «Про заставу» за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному   обсязі,   що   визначається   на   момент   фактичного   задоволення,

включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави.     

    Тому вимоги позивача, щодо звернення стягнення на заставлене рухоме майно (обладнання) у кількості 23 одиниць, зазначене в Додатку № 1 до цього  договору, а саме: Кутер КУ-2 АЗ-К 80 2 ПС, Апарат для фасовки продукції ТW 450, Термокамера КТОМИ-300М, Шинкорізка Seriel LUSSO Mod 22Gs, Подрібнювач Волчок, Коптильноварочна камера КМ-5, Шприц, Фаршемешалка, Камера  морозильна ТАG25222, ВR, Шкаф холодильний, EVP 352 A, М'ясорубка МР-82 be2.536.003ПС, Ванна для  засолки м'яса, Варочні котли, Піч для обжарки ковбаси, Кутер  для подрібнювання паштетів, Колоїдний млин для подрібнювання м'яких фракцій, Шприц наповнювач, Ледогінератор, Шпігорізка Siriel Ladу Моd 275/S, Камера обжарочна , Чани для дезінфекції, настільний апарат для виготовлення пельменів, Морозильна камера ЕVР 35А. , що належить майновому поручителю – Приватній фірмі “Юнас є правомірними і такими, що підлягають задоволенню.

    Згідно ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України позивачу за рахунок відповідача відшкодовується 1720,10 грн.  витрат по сплаті державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

    На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49,  82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити.

2. Звернути стягнення на заставлене рухоме майно (обладнання) у кількості 23 одиниць, зазначене в Додатку № 1 до договору № 92-2006/DC-1 від 05 жовтня 2007 року, а саме: Кутер КУ-2 АЗ-К 80 2 ПС, Апарат для фасовки продукції ТW 450, Термокамера КТОМИ-300М, Шинкорізка Seriel LUSSO Mod 22Gs, Подрібнювач Волчок, Коптильноварочна камера КМ-5, Шприц, Фаршемешалка, Камера  морозильна ТАG25222, ВR, Шкаф холодильний, EVP 352 A, М'ясорубка МР-82 be2.536.003ПС, Ванна для  засолки м'яса, Варочні котли, Піч для обжарки ковбаси, Кутер  для подрібнювання паштетів, Колоїдний млин для подрібнювання м'яких фракцій, Шприц наповнювач, Ледогінератор, Шпігорізка Siriel Ladу Моd 275/S, Камера обжарочна , Чани для дезінфекції, настільний апарат для виготовлення пельменів, Морозильна камера ЕVР 35А, що належить майновому поручителю – Приватній фірмі “Юнас»,( код  за ЄДРПОУ 06711104,  41600, Сумська область, м.Конотоп, вул.. Лісового,14) заставною вартістю 172 010,27 грн.

3. Стягнути з Приватної фірми “Юнас»,( код  за ЄДРПОУ 06711104,  41600, Сумська область, м.Конотоп, вул.. Лісового,14) на користь  Публічного акціонерного товариства «БМ Банк» ( 01032, м.Київ, бульвар Т.Шевченка, буд.37/122, іденткод 33881201)  1720,10 грн.  витрат по сплаті державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

4.Видати накази після набрання рішенням законної сили.

СУДДЯ                                                                         В.М.МОЇСЕЄНКО

В судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частини рішення. Повний текст рішення складено та підписано 06.06.2011 р.