11/157/08
донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
31.05.2011 р. справа №11/157/08
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Алєєвої І.В.
суддів: Величко Н.Л., Москальової І.В.
при секретарі: Кобзар М.В.
За участю представників
сторін:
від прокурора: Пономарьов А.О. - за посвідч. №3897
від позивача: не з'явились
від відповідача: не з'явились
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу:
Заступника прокурора Запорізької області
на рішення господарського суду Запорізької області:
від 13.03.2011р. у справі №11/157/08
за позовом: Приватного підприємства “Санта” м.Бердянськ, Запорізька область
до відповідача: Бердянської міської ради Запорізької області
про: визнання права власності за Приватним підприємством “Санта” м.Бердянськ, Запорізька область на основну двоповерхову будівлю туристичного притулку літ “А” з навісом літ “Е”, основну двоповерхову будівлю туристичного притулку літ. “Б” з навісом літера “Ж”, основну двоповерхову будівлю туристичного притулку літ “В” з мансардою літ “Мс”, оснону двоповерхову будівлю туристичного притулку літ “Г” з навісом літ “З”, сторожку літ “Д” з парканом №1, підпірною стінкою №2 та замощенням 1, що розташовані в Запорізькій області, м.Бердянськ, вул.Макарова, 11-в
ВСТАНОВИВ:
Позивач, Приватне підприємство “Санта” м.Бердянськ, Запорізька область, звернувся до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Бердянської міської ради Запорізької області про визнання права власності за Приватним підприємством “Санта” м.Бердянськ, Запорізька область на основну двоповерхову будівлю туристичного притулку літ “А” з навісом літ “Е”, основну двоповерхову будівлю туристичного притулку літ. “Б” з навісом літера “Ж”, основну двоповерхову будівлю туристичного притулку літ “В” з мансардою літ “Мс”, оснону двоповерхову будівлю туристичного притулку літ “Г” з навісом літ “З”, сторожку літ “Д” з парканом №1, підпірною стінкою №2 та замощенням 1, що розташовані в Запорізькій області, м.Бердянськ, вул.Макарова, 11-в.
Рішенням господарського суду Донецької області від 13.03.2011р. у справі №11/157/08 позовні вимоги Приватного підприємства “Санта” м.Бердянськ, Запорізька область задоволено в повному обсязі, визнано право власності за Приватним підприємством “Санта” м.Бердянськ, Запорізька область на основну двоповерхову будівлю туристичного притулку літ “А” з навісом літ “Е”, основну двоповерхову будівлю туристичного притулку літ. “Б” з навісом літера “Ж”, основну двоповерхову будівлю туристичного притулку літ “В” з мансардою літ “Мс”, оснону двоповерхову будівлю туристичного притулку літ “Г” з навісом літ “З”, сторожку літ “Д” з парканом №1, підпірною стінкою №2 та замощенням 1, що розташовані в Запорізькій області, м.Бердянськ, вул.Макарова, 11-в.
Рішення місцевого господарського суду мотивоване положеннями ст.95 Земельного кодексу України, ст.316, ст.317, ст.319, ст.321, ст.331, ст.376 Цивільного кодексу України; тим, що при будівництві спірного нерухомого майна враховувалось його цільове призначення, яке обумовлено розташуванням на місцевості; тим, що позивачем не було порушено будівельних, санітарних та протипожежних правил, конструкції забезпечують подальшу безпечну експлуатацію споруд; тим, що на момент розгляду справи право власності на спірне майно не за ким не зареєстроване.
Заступник прокурора Запорізької області з прийнятим рішенням господарського суду першої інстанції від 13.03.2011р. у справі №11/157/08 не погодився та подав апеляційну скаргу в інтересах Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю в Запорізькій області (за текстом апеляційної скарги) з клопотанням про відновлення пропущеного процесуального строку на її подання.
Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 04.04.2011р. у справі №11/157/08 задовольнив клопотання про відновлення пропущеного процесуального строку для звернення з апеляційною скаргою заступника прокурора Запорізької області на рішення господарського суду першої інстанції від 13.03.2011р. у справі №11/157/08.
Заявник в обгрунтування вимог про скасування посилається на положення ст.331, ст.375, ст.376 Цивільного кодексу України, ст.30-1, ст.31 Закону України “Про планування і забудову територій” (зі змінами та доповненнями), ч.3 ст.18 Закону України “Про основи містобудування” (зі змінами та доповненнями), ст.4 Закону України “Про архітектурну діяльність” (зі змінами та доповненнями), тим, що позивачем по справі не додержано встановлений порядок вводу в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів; на те, що чинним законодавством не передбачено прийняття в експлуатацію самочинно збудованих об'єктів нерухомого майна, право власності на яке визнано в судовому порядку.
В додаткових поясненнях від 26.05.2011р. заявник також посилається на Положення про Державну архітектурно-будівельну інспекцію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.10.2006р. №1434 (в редакції, чинній на момент спірних правовідносин); на те, що апеляційна скарга подана в інтересах Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю в Запорізькій області, оскільки оскаржуваним рішенням порушені інтереси держави в сфері містобудування та додержання будівельних норм і правил.
Судові засідання апеляційної інстанції переносились в порядку ст.77, ст.99, ст.101 ГПК України.
Судове засідання апеляційної інстанції фіксувалось за допомогою технічних засобів фіксації відповідно до положень ст.4 4, ст.811, ст.99, ст.101 ГПК України.
Вивчивши матеріали справи, вимоги апеляційної скарги, заслухавши доводи та запереченнязаявника апеляційної скарги, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду встановила:
За матеріалами справи, 18.12.2003р. Бердянською міською радою прийняте рішення, яким затверджено проект відведення земельної ділянки та передано Приватному підприємству “Санта” земельну ділянку в оренду за рахунок земель міста площею 0,1936га, розташовану по вул.Макарова, 11-в в м.Бердянську для розміщення та обслуговування туристичного притулку, строком до 01.12.2008р.
20.01.2004р. між Бердянською міською радою (“Орендодавець”) та Приватним підприємством “Санта” (“Орендар”) укладено договір оренди земельної ділянки, згідно якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в оренду земельну ділянку площею 0,1936га, для розміщення та обслуговування туристичного притулку, розташовану за адресою: м.Бердянськ, вул.Макарова, 11-в строком до 01.12.2008р.
Згідно розділу 4 “Права та обов'язки сторін” Орендар має право, у тому числі зводити тимчасові (на термін оренди) виробничі і інші будівлі та споруди згідно з проектом, затвердженим та погодженим у встановленому порядку
Як встановлено місцевим господарським судом, позивачем на земельній ділянці побудовано основні будівлі “А, Б, В, Г” з подальшою експлуатацією їх як окремих об'єктів нерухомості, до яких були добудовані навіси “Е, Ж, З”, мансарда “Мс”, сторожка “Д”, паркан №1, підпірна стінка №2 та замощення І, що відображено Комунальним підприємством „Бюро технічної інвентаризації” в технічному паспорті.
Правові наслідки самочинної забудови, здійсненої власником на його земельній ділянці, встановлюються статтею 376 цього Кодексу.
Статтею 376 ЦК України також визначені певні правила, за якими можливе визнання за особою права власності на самочинно збудоване нерухоме майно.
За змістом частини п'ятої ст.376 ЦК України на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.
В даному випадку порушення прав та обов'язків третіх осіб не доведено та не підтверджується матеріалами справи.
При цьому місцевим господарським судом встановлено, що позивачем не було порушено будівельних, санітарних та протипожежних правил, конструкції забезпечують подальшу безпечну експлуатацію споруд.
Згідно зі ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, у тому числі це стосується і нерухомого майна.
Згідно зі ст.321, ст.328 ЦК України право власності є непорушним, вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
В ст.17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” від 23.02.2006р. №3477-ІV закріплено обов'язок судів застосовувати при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950р. з протоколами до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950р., ратифікованих Законом України від 17.07.1997р. №475/97-ВР, кожна фізична особа або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Оскаржене судове рішення безпосередньо не стосується і не порушує права та обов'язки Донецької міської ради та Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю в Запорізькій області.
За усталеною судовою практикою рішення є таким, що прийняте про права та обов'язки осіб, які не були залучені до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов'язки цих осіб або в резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов'язки таких осіб. Тільки в такому випадку рішення може порушувати не лише матеріальні права осіб, не залучених до матеріалів справи, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950р., ратифікованої Законом України від 17.07.1997р. №475/97-ВР права кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов'язків. Будь-який інший правовий зв'язок між заявником і сторонами спору не може братися до уваги.
Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю в Запорізькій області не є суб'єктом права власності у даному випадку, а прийняте у справі рішення не стосується її матеріальних прав або права на судовий захист.
Крім того, оскаржуваним рішенням не розглядався і не вирішувався спір про право Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю як уповноваженого органу.
Відповідно до положень п. 3 Положення про Державну архітектурно-будівельну інспекцію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.10.2006р. №1434 (в редакції, чинній на момент спірних правовідносин) основними завданнями Держархбудінспекції є: участь у формуванні та реалізації державної політики у сфері архітектури та будівництва; виконання дозвільних, реєстраційних функцій та здійснення контролю і нагляду у сфері будівництва, містобудування та архітектури.
Стаття 10 Закону України "Про архітектурну діяльність" (в редакції, чинній на момент спірних правовідносин) передбачає, що державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд під час забудови територій, розміщення і будівництва об'єктів архітектури додержання суб'єктами архітектурної діяльності затвердженої містобудівної та іншої проектної документації, місцевих правил забудови населених пунктів, вимог вихідних даних, а також з метою захисту державою прав споживачів будівельної продукції здійснюється в установленому законодавством порядку Державною архітектурно-будівельною інспекцією України та її територіальними органами.
Однак питання, пов'язані з діяльністю Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю в Запорізькій області, місцевим судом у межах провадження з даної справи не вирішувалися, а реалізація Інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю в Запорізькій області повноважень у сфері контролю та нагляду за будівництвом не має залежати від особи власника спірного об'єкта.
Крім того, відповідно до п.5 Положення про Державну архітектурно-будівельну інспекцію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.10.2006р. №1434 Інспекція Державного архітектурно-будівельного контролю в Запорізькій області має право здійснювати захист у суді своїх прав та законних інтересів, зокрема, у разі виявлення правопорушень у сфері будівництва, містобудування та архітектури.
Доводи заявника, викладені в апеляційній скарзі не обгрунтовані, не доведені належними та допустимими доказами в розумінні ст.33, ст.34 ГПК України та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.
Матеріали справи свідчать про те, що місцевий господарський суд в порядку ст.43 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно дослідив матеріали справи в їх сукупності і прийняв рішення, яке відповідає обставинам справи та вимогам закону.
З огляду на вищезазначене, вимоги апеляційної скарги заступника прокурора Запорізької області не підлягають задоволенню, оскільки рішення господарського суду Запорізької області від 13.03.2011р. у справі №11/157/08 відповідає фактичним обставинам, нормам матеріального та процесуального права і з заявлених підстав не підлягає зміні чи скасуванню.
Результати апеляційного провадження у справі №11/157/08 оголошені в судовому засіданні.
Беручи до уваги викладене, керуючись ст.ст.50-51, ст.53, ст.811, ст.85, ст.87, ст.91, ст.92, ст.93, ст.99, ст.101, ст.102, ст.103, ст.105 ГПК України, Донецький апеляційний господарський суд
П О С Т А Н О В И В:
Рішення господарського суду Запорізької області від 13.03.2011р. у справі №11/157/08 - залишити без зміни.
Апеляційну скаргу заступника прокурора Запорізької області на рішення господарського суду Запорізької області від 13.03.2011р. у справі №11/157/08 - залишити без задоволення.
Головуючий: І.В. Алєєва
Судді: Н.Л. Величко
І.В. Москальова
Повний текст постанови складений 02.06.2011р.
Суд | Донецький апеляційний господарський суд |
Дата ухвалення рішення | 11.04.2011 |
Оприлюднено | 16.06.2011 |
Номер документу | 16112680 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Донецький апеляційний господарський суд
Алєєва І.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні