Рішення

від 27.09.2006 по справі 259/17-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

259/17-06

     ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

      01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16                                                     тел. 230-31-77

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

27.09.06                                                                                           Справа №  259/17-06

За позовом    Мале приватне підприємство "Кераміст"

до      Повне товариство "Сапіро"

про    стягнення 3615,36 грн.

     Суддя  Суховий В. Г.

Представники:

позивача: Довженко Л.В.;

відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

В господарський суд Київської області звернулася з позовом Мале приватне підприємство “Кераміст” (далі –Позивач) до Повного товариства “Сапіро” (далі –Відповідач)  про стягнення 3 615,36 грн., з яких 3 000 грн. –основний борг, 283,92 грн. –пеня, 201 грн. –інфляційних та 130,44 грн. –3% річних.

Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань по договору № 29 від 01.12.2004р., щодо передачі товару на протязі 15 банківських днів після отримання авансу.

Відповідач свого представника в судове засідання не направив, про причини неявки суд не повідомив, відзиву та інших витребуваних ухвалою суду від 21.08.2006 документів не подав, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином за адресою (08500, Київська область, м. Фастів, вул. Соборна, 27, кв. 9) згідно з довідкою державного реєстратора Виконавчого комітету Фастівської міської ради № 252 від 05.09.2006 (а.с. 19), яке відповідає і адресі зазначеній самим відповідачем у договорі № 29 від 01.12.2004 (а.с. 9). Зазначена ухвала суду про порушення провадження у справі та призначення засідання була повернута поштовим відділенням зв'язку (а.с. 15) з відміткою про незнаходження відповідача за вказаною адресою.

Відповідно до п.4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році” № 01-8/1228 від 02.06.2006, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.  

Крім того, позивачем, як доказ надіслання відповідачу копії позовної заяви з додатками, надано повідомлення про вручення (адресоване відповідачу за вказаною вище адресою), на якому міститься підпис представника відповідача про отримання               (а.с. 12).

Таким чином відповідач вважається належним чином повідомлений про час та місце судового засідання.

Відповідно до ст. 75 ГПК України, якщо  відзив  на  позовну  заяву  і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд  в с т а н о в и в:

1 грудня 2004 року між Малим приватним підприємством “Кераміст” та Повним товариством “Сапіро”  було укладено договір № 29 (далі - Договір), відповідно до якого (п. 1.1) позивач бере на себе зобов'язання по продажу комп'ютера, що знаходиться в ломбарді “Сапіро”,  м. Фастів, вул. Соборна 27/9.

Пунктом 2.1 Договору передбачено, що вартість товару, що продається по даному Договору складає –три тисячі гривень, в тому числі ПДВ –п'ятсот гривень. Покупець (позивач) оплачує авансом вартість товару (п.3.1). Продавець (відповідач) передає товар протягом 15 банківських днів, після отримання авансу за товар.

Доповненням до Договору (яке сторони зробили прямо на договорі) сторони доповнили п. 3.3 наступним змістом: у випадку затримки поставки товару або неможливості його поставки у вищезазначені строки відповідач зобов'язаний повернути грошові кошти на розрахунковий рахунок позивача.

На підставі зазначеного Договору позивачем у грудні 2004 року було перераховано відповідачу грошові кошти у сумі 3 000 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 161 від 01.12.2004 (копії в матеріалах справи, а.с. 11).

Проте, як свідчать матеріали справи, відповідач в порушення своїх Договірних зобов'язань після отримання авансу у передбачений Договором 15-ти денний термін товар (комп'ютер) позивачу не передав.

З аналізу Договору № 29 від 01.12.2004 суд дійшов висновку, що він є договором купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Таким чином, 01.12.2004 між сторонами було укладено договір купівлі-продажу, відповідно до якого позивач є покупцем, а відповідач –продавцем, і у продавця (відповідача) виник обов'язок передати позивачу майно. Проте, позивач у поданій позовній заяві вимагає стягнення боргу, тобто виконати грошове зобов'язання. Однак, з договору купівлі-продажу у продавця (відповідача) відсутні грошові зобов'язання.

Водночас, відповідно до ч.2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Отже, відповідно до договору купівлі-продажу № 29 та згідно з платіжним дорученням № 161 від 01.12.2004 покупець (позивач) здійснив авансовий платіж (попередню оплату) в сумі 3 000 грн. Продавець (відповідач) у встановлений 15-ти денний строк товар не передав.

Виходячи з наведеного, у покупця (позивача) виникло право вимагати від відповідача передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Таким чином, вимоги про стягнення з відповідача 3 000  грн. є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог позивача в частині стягнення 283,92 грн. –пені, 201 грн. –інфляційних та 130,44 грн. –3% річних, то суд відмовляє в їх задоволенні виходячи з наступного.

Як було зазначено вище, повернення попередньої оплати не є грошовим зобов'язанням.

Згідно з ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином  ч.2 ст. 625 ЦК України регулює питання прострочення грошового зобов'язання, тому її застосування і вимоги про стягнення інфляційних та 3% річних є неправомірними.

Щодо нарахування пені, то ст. 693 ЦК України не передбачає її нарахування на суму попередньої оплати. Договором № 29 від 01.12.2004 пеня теж не передбачена.

Отже, підстави щодо нарахування пені на суму попередньої оплати відсутні.

Відповідно до ч.3 ст. 693 ЦК України на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати.

Згідно з п.2 ст. 536 ЦК України розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Договором не встановлено розміру процентів за користування чужими грошовими коштами.

Судові витрати позивача на послуги адвоката у сумі 360 грн. є обґрунтованими і підлягають частковому задоволенню в сумі 298,73 грн., з урахуванням вимог ст. 49 ГПК України (пропорційно розміру задоволених вимог), та виходячи з наступного: свідоцтва про право зайняття адвокатською діяльністю № 2695/10 (належним чином завірена копія в матеріалах справи, а.с. 24), квитанцією № 884505 від 29.06.2006р. (оригінал –а.с. 8),  ст. 44 ГПК України, а також враховуючи постанову Верховного Суду України від 01.10.2002  №  30/63 та п. 10 Роз'яснення Вищого Арбітражного суду України „Про деякі питання практики застосування розділу VІ Господарського процесуального кодексу України” від 04.03.1998 № 02-5/78.

На підставі ст. 49 ГПК України судові (господарські) витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1.  Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Повного товариства “Сапіро” (08500, Київська область, м. Фастів, вул. Соборна, 27, кв. 9; код 24208679) на користь Малого приватного підприємства “Кераміст” (08500, Київська область, м. Фастів, вул. Соборна, 28; код 13736984) 3 000 грн., а також судові витрати: 298,73 грн. адвокатські послуги, держмито у розмірі 84,64 грн. та 97,92 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

     Видати наказ.

3. У частині  стягнення 201 грн. - інфляційних, 130,44 –3% річних, та 283,92 грн. - пені відмовити.

Суддя                                                                                          Суховий В. Г.