Рішення

від 29.04.2011 по справі 619-2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

619-2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 303

РІШЕННЯ

Іменем України

29.04.2011Справа №5002-17/619-2011

За позовом    ВАТ  «Кримбуд»

До відповідача    Приватного підприємства «Торес Плюс»

про стягнення  8503,92  грн.  

                                                Суддя В.І. Гайворонський      

                П Р Е Д С Т А В Н И К И:

Від позивача –  Біда  В.А., представник

Від відповідача –  не з'явився

Сутність спору: Позивач  просить стягнути з відповідача  8503,92 грн. заборгованості за Договором перевезення № 3/9, у зв'язку з невиконанням умов  договору.

        Відповідач відзив на позовну заяву не представив, в судове засідання не з'явився, про дату слухання справи повідомлений належним чином – рекомендованою поштою, направлену на його  адресу.  Згідно ст. 93 ЦК України юридична особа повинна знаходитися  за своєю юридичною адресою. Якщо відповідач  не знаходиться за своєю  юридичною адресою, це не може бути поважною причиною та підставою не розглядати справу, оскільки порушення  законодавства поважною причиною не є.

       Якщо відповідач кореспонденцію суду не отримав по віні пошти, він вправі звернутися про перегляд цього рішення за нововиявленими обставинами та надати відповідні докази.

       Суд вважає за необхідне розглянути справу за наявними у ній матеріалами, при цьому виходить із того, що згідно ст.129 Конституції України надання доказів є правом стороні, а не обов'язком.  

       По справі проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

       Розглянувши матеріали справи, суд, -

в с т а н о в и в:

         Згідно Договору  № 3/9 від 29 серпня 2009 року  Перевізник (ВАТ «Кримбуд»)  зобов'язується доставити  довірений йому Відправником (ПП «Торес Плюс») вантаж, а Відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу плату (п. 1.1).

         Згідно п. 3.4 договору сума договору оплачується не пізніше 2009 року Відправником  шляхом перерахування коштів на  розрахунковий рахунок Перевізника.

         Суд вважає, що позов підлягає задоволенню, при цьому виходить з наступних підстав:

          Сторонами укладений договір, і відповідно, відносини між ними регулюються  цим  договором і нормами, що відносяться  до договорів.

У встановленому Законом порядку даний договір з будь-яких підстав  недійсним не визнаний та згідно ст. 204 ЦК України є дійсним.

При цьому необхідно відмітити, що виходячи із закріпленого статтею 129 Конституції України принципу диспозитивності сторін суд не вправі  давати оцінку  договорам на предмет  їх  невідповідності законодавству, про що також указується в постанові  Верховного суду України від 20.05.2002 року № 02/132 (справа № Д 12/2) по аналогічному випадку.

          Так, статтею 129 Конституції України закріплений принцип  змагальності сторін, та їх рівності перед законом та судом.

          Згідно  ст. 8  Конституції  України   вона має вищу юридичну силу та її норми являються нормами прямої дії.

         В постанові  Пленуму  Верховного суду України від 01.11.1996 року “Про застосування  норм Конституції України при здійсненні  правосуддя” вказується, що  суди вправі  застосовувати безпосередньо  норми Конституції як норми прямої  дії.

         Згідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним,  якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

        Таким чином, якщо зацікавлена особа вважає що договір, чи окремі його пункти не відповідають законодавству, така особа вправі звернутися з відповідним позовом до суду.

       Зацікавленою особою не надано доказів того,  що договір чи окремі його пункти визнані судом недійсними.

       При цьому необхідно відмітити, що згідно ст. 129 Конституції України  передбачено, що сторона вільна в наданні суду доказів та доказуванні перед судом їх переконливості.

       Таким чином суд вправі розглядати справу по тим матеріалам, яки надані зацікавленими особами.

        Оскільки відповідні докази відсутні у справі до прийняття рішення, немає підстав їх залучати  до справи після  винесення  рішення по справі.

        Згідно ст.ст. 526, 629 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання мають виконуватись.

Борг відповідача перед позивачем в сумі  8503,92 грн. підтверджується Актом звірки взаємних розрахунків.

Відповідачем не представлено доказів погашення боргу, а також інших доказів в обґрунтування заперечень.

        Так, ст. 129 Конституції України передбачено, що  сторона вільна в наданні суду доказів та доказуванні перед судом  їх переконливості, а також закріплений принцип змагальності сторін, та їх рівності перед Законом та судом.

        Згідно   ст. 8  Конституції  України   вона має вищу юридичну силу та її норми являються нормами прямої дії.

        Про необхідність дотримання принципу диспозитивності  сторін також указується в постанові  Верховного Суду України від 20.05.2002 року № 02/132. (справа № Д12/12), а в

постанові  Пленуму  Верховного суду України від 01.11.1996 року “Про застосування  норм Конституції України при здійсненні  правосуддя” вказується, що  суди вправі  застосовувати безпосередньо  норми Конституції як норми прямої дії.

        Таким чином, суд вправі розглядати справу по тим матеріалам, яки надані зацікавленими особами.

         Оскільки відповідні докази відсутні у справі до прийняття рішення, немає підстав їх залучати  до справи після  винесення  рішення по справі.   

   При викладених обставинах суд вважає, що  позовні вимоги законні, обґрунтовані та підлягають задоволенню.         

         Таким чином, заборгованість підлягає стягненню в сумі   8503,92 грн.  

         Якщо заборгованість буде сплачена в добровільному порядку, зацікавлена особа вправі звернутися із заявою в порядку ст. 117 ГПК України про визнання наказу не підлягаючим виконанню.

        Якщо  виникнуть будь-які обставини, які суттєво впливають на  винесене рішення, зацікавлена особа вправі звернутися із заявою про перегляд  цього рішення  за нововиявленими обставинами.

       Згідно ч. 5 ст. 49  ГПК України судові витрати  відшкодовуються  позивачу відповідачем.

       Судові витрати позивача підтверджуються платіжним дорученням  № 267 від 10 лютого 2011 року з державного мита на суму 85,00 грн. платіжним дорученням № 409 від 26 квітня 2011 року на суму 17,00 грн. з державного мита; платіжним дорученням №   268 від 10 лютого 2011 року на суму 236,00 грн. з судових витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

       Відповідно до п. «а» ч. 2 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів ставка державного мита встановлюється в розмірі 1 відсотку ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500  неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.  (17Х6=102 грн.).

      Відповідно до п. 5 Підрозділу 1 Розділу ХХ Податкового кодексу України неоподатковуваний мінімум  встановлений у розмірі 17 грн.

      На підставі вищевикладеного, а також керуючись  ст. ст. 44, 49, 75, 82, 84, 85  ГПК України, суд –

                                                                   ВИРІШІВ:

          Позов задовольнити.

          Стягнути з Приватного підприємства «Торес Плюс» (95000, АР Крим, м. Сімферополь, пр-т. Перемоги буд. 241, кв. 6; р/р 260002352801 в КФ «Банк Фінанси та кредит», МФО 384889, ідентифікаційний код: 34581909) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кримбуд» (95017, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Фрунзе буд. 41, р/р 2600103010607 в КРФ ВАТ «Кредо банк» м. Сімферополя, МФО 324913, ідентифікаційний код: 01271238)  8503,92 грн. заборгованості за Договором перевезення № 3/9, судові витрати з державного мита в сумі  102,00 грн., та 236,00 грн. судових  витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

        Видати наказ.               

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Гайворонський В.І.