Рішення

від 30.05.2011 по справі 1608-2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

1608-2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 311 

РІШЕННЯ

Іменем України

30.05.2011Справа №5002-18/1608-2011

За позовом   Херсонського прокурора з нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, м. Херсон (73025, м. Херсон, вул. Залаегерсег, 14) в інтересах держави в особі:  Державної пенітенціарної служби України, м. Київ в особі:  Державного підприємства "Підприємство Білозерської виправної колонії  Управління Державного Департаменту України з питань виконання покарань в Херсонській області (№ 105), Херсонська область, Білозерський район, с. Дар'ївка (75032, Херсонська область, Білозерський район, с. Дар'ївка)

до   Приватного підприємства "Ніка-VII", АР Крим, м. Євпаторія (97400, м. Євпаторія, Чорноморське шосе, 19-н)

Про стягнення 8 000,00 грн.   

Суддя І.К. Осоченко

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача – не з'явився.

Від відповідача – не з'явився

З участю прокурора – не з'явився.

СУТЬ СПОРУ: Херсонській прокурор з нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах в інтересах держави в особі:  Державної пенітенціарної служби України, м. Київ в особі:  Державного підприємства "Підприємство Білозерської виправної колонії  Управління Державного Департаменту України з питань виконання покарань в Херсонській області (№ 105), Херсонська область (далі – позивач) звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим із позовною заявою до Приватного підприємства "Ніка-VII", АР Крим (далі – відповідач), в якій просить стягнути з відповідача на користь позивача суму боргу у розмірі 8000,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Державним підприємством "Підприємство Білозерської виправної колонії  Управління Державного Департаменту України з питань виконання покарань в Херсонській області (№ 105) було відпущено відповідачу продукцію власного виробництва на загальну суму 43400,00 грн. Відповідач частково сплатив кошти за поставлений товар.

10.02.2011 року позивачем була надіслана відповідачу претензія з вимогою сплатити борг у сумі 10000,00 грн.

Відповідач ще частково здійснив перерахунок коштів у сумі 2000,00 грн. на рахунок позивача за поставлену продукцію.

Заборгованість відповідача у сумі 8000,00 грн. стала підставою для звернення позивача до суду для стягнення такої заборгованості у судовому порядку.  

Прокурор та представник позивача у судовому засіданні 12.05.2011 року позовні вимоги підтримали у повному обсязі.

13.05.2011 року на адресу суду від Херсонської прокуратури з нагляду за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах надійшли копії банківських виписок.

Суд залучає такі документи до матеріалів справи.

27.05.2011 року на адресу суду від позивача надійшла копія накладної для залучення до матеріалів справи.

Суд залучає таку накладну до матеріалів справи.

30.05.2011 року прокурор та представник позивача у судове засідання не з'явилися, причини нез'явлення суд не відомі.

Представник відповідача у судові засідання двічі не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був проінформований належним чином – рекомендованою кореспонденцією. Відзив на позов суду не представив.

Слухання справи відкладалося  у порядку передбаченому статтею 77 ГПК України.

Суд вважає можливим розглянути справу за наявними матеріалами у порядку ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, суд –

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до частини 1 статті 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного  документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається   укладення  господарських  договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну  листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні  вимоги  до  форми та порядку укладення  даного виду договорів.

Статтею 208 Цивільного кодексу України передбачено, що правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі

Згідно зі статтею 207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким,  що вчинений у письмовій формі, якщо його  зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається  таким,  що  вчинений  у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі накладних № 55 від 24.03.2010 року, № 96 від 26.05.2010 року та № 125 від 07.07.2010 року,  Державне підприємство "Підприємство Білозерської виправної колонії  Управління Державного Департаменту України з питань виконання покарань в Херсонській області (№ 105) поставило Приватному підприємству "Ніка-VII" товар на загальну суму 43400,00 грн.. Вказане підтверджується накладними № 55 від 24.03.2010 року на суму 20000,00 грн., № 96 від 26.05.2010 року на суму 18000,00 грн. та № 125 від 07.07.2010 року на суму 5400,00 грн.

Факт отримання товару підтверджується підписом уповноваженої особи відповідача у вищевказаних накладних в графі «отримав».

Тобто, виходячи з вимог частини 1 статті 181 Господарського кодексу України, сторони фактично уклали між собою договір поставки.

Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за   договором  поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки)  товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших  цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним,  домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Судом встановлено, що відповідач частково здійснював сплату заборгованості у сумі 33400,00 грн., а саме: 01.03.2010 року сплатив 5000,00 грн., 15.04.2010 року – 5000,00 грн., 17.05.2010 року – 10000,00 грн., 07.06.2010 року – 5000,00 грн., 08.07.2010 року – 5400,00 грн., 31.01.2011 року – 3000,00 грн., що підтверджується банківськими виписками, копії яких наявні у матеріалах справи.

10.02.2011 року позивач направив на адресу відповідача претензію з вимогою сплатити залишковий борг у сумі 10000,00 грн.

14.03.2011 року відповідач перерахував позивачеві ще 2000,00 грн., проте на момент звернення позивача до суду заборгованість у сумі 8000,00 грн. так і не була сплачена відповідачем, доказів такої оплати суду не представлено. Крім того, саме така сум заборгованості у розмірі 8000,00 грн. зафіксована сторонами у двосторонньому Акті звірки взаємних розрахунків (а.с. 30).

Суд, дослідивши матеріали та оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у зв'язку з наступним.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору  та  вимог  цього  Кодексу,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог -  відповідно до   звичаїв   ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання —відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від  зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Враховуючи вищевикладене та те, що відповідач не представив суду доказів оплати суми заборгованості у розмірі 8000,00 грн., в той час як відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона має довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень способом, який встановлений законом для доведення такого роду фактів, то позовні вимоги щодо стягнення суми боргу у розмірі 8000,00 грн. обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Судові витрати суд відносить на відповідача відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України.

30.05.2011 року у судовому засіданні судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення складено та підписано суддею 01.06.2011 року.

На підставі вищевикладеного та керуючись 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 44, 49, ст. ст. 82 – 85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з Приватного підприємства "Ніка-VII", АР Крим, м. Євпаторія (97400, м. Євпаторія, Чорноморське шосе, 19-н; код ЄДРПОУ 35558074) на користь Державного підприємства "Підприємство Білозерської виправної колонії  Управління Державного Департаменту України з питань виконання покарань в Херсонській області (№ 105), Херсонська область, Білозерський район, с. Дар'ївка (75032, Херсонська область, Білозерський район, с. Дар'ївка; код ЄДРПОУ 08681005) заборгованість у сумі 8000,00 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3.          Стягнути з Приватного підприємства "Ніка-VII", АР Крим, м. Євпаторія (97400, м. Євпаторія, Чорноморське шосе, 19-н; код ЄДРПОУ 35558074) в дохід державного бюджету України (код платежу 22090200, одержувач –держбюджет м. Сімферополя, р/р 31115095700002 у банку одержувача Управління Держказначейства в АР Крим м. Сімферополь, МФО 824026, одержувач: Держбюджет м. Сімферополя, ЗКПО 34740405) державне мито в сумі 102,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4.          Стягнути з Приватного підприємства "Ніка-VII", АР Крим, м. Євпаторія (97400, м. Євпаторія, Чорноморське шосе, 19-н; код ЄДРПОУ 35558074) в дохід державного бюджету України (р/р 31214264700002, код платежу 22050003, в банку одержувача: ГУ ДКУ в АРК, м. Сімферополь, МФО 824026, одержувач: Держбюджет м. Сімферополя, код ЄДРПОУ 34740405) 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Осоченко І.К.