Рішення

від 02.06.2011 по справі 1640-2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

1640-2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 303

РІШЕННЯ

Іменем України

02.06.2011Справа №5002-17/1640-2011

За позовом    Приватного підприємства  «ЮЛІС-АГРО»

До відповідача   Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОКОЛОРИТ»

про стягнення  140 000,00 грн.                      

                                                  Суддя В.І. Гайворонський      

              П Р Е Д С Т А В Н И К И:

Від позивача  - не  з'явився

Від відповідача -  не  з'явився

        Сутність спору: Позивач просить стягнути з відповідача 140 000,00 грн., у зв'язку з невиконанням відповідачем обов'язків по поставці товару та сплаті за виконані роботи, а також судові витрати, в тому числі  за послуги адвоката в сумі 500 грн.

         Відповідач явку свого представника у судові засідання не забезпечив, відзив на позов не представив, про час слухання справи  наперед  повідомлений належним чином -  рекомендованою поштою.

          Будь-яких заяв чи клопотань від відповідача не надійшло.

          Якщо відповідач не отримував кореспонденцію суду  по вині пошти, чи з вини пошти не надійшло його клопотання, чи ним було здано клопотання до канцелярії суду, яке не надійшло до матеріалів справи, він вправі звернутися в суд з завою про  перегляд   цього рішення  за нововиявленими обставинами, та надати відповідні докази.

         Окрім цього, рекомендована кореспонденція до суду не повернута, що свідчить про її отримання адресатом.

         Окрім цього, до суду повернуте поштове повідомлення про перше судове засідання.

         Суд вважає за необхідне розглянути справу за наявними у ній матеріалами, при цьому виходить із того, що згідно ст.129 Конституції України надання доказів є правом стороні, а не обов'язком.  

        По справі проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

        Розглянувши матеріали справи, суд, -

  В С Т А Н О В И В:

         Згідно платіжного доручення від 11 червня 2010 року Приватним підприємством  «ЮЛІС-АГРО» сплачено 40 000 грн. Товариству з обмеженою відповідальністю «АГРОКОЛОРИТ»  за сільськогосподарську продукцію.

         Окрім цього, згідно Договору на виконання робіт № 15/06/10 від 15.06.2010 року  Замовник (ТОВ «АГРОКОЛОРИТ») доручає, а Виконавець (ПП  «ЮЛІС-АГРО») приймає на себе зобов'язання з виконання уборочних робіт врожаю 2010 року ячменю – 200 га, пшениці – 200 га комбайнами Виконавця. (п.1.1).

          Згідно Акту виконаних робіт від 20 липня 2010 року Виконавцем (Приватним підприємством «ЮЛІС-АГРО») виконано роботи для Замовника (ТОВ «АГРОКОЛОРИТ») на суму 100 000 грн.

         Суд вважає що позов підлягає задоволенню, при цьому виходить з наступних підстав:

   Згідно Акту виконаних робіт, роботи позивачем виконані для відповідача на суму 100 000 грн., та згідно ч. 1 ст. 837ЦК України, ст. 526 ЦК України,  та ст. 193 ГК України підлягають оплаті.

        Суд також вважає, що виконані роботи підлягають сплаті, виходячи із основних принципів цивільного права, закріплених в ст. 3 ЦК України, принципів справедливості, добросовісності та розумності.

        Згідно ст. 854 ЦК України роботи підлягають оплаті по їх виконанню.

        Окрім цього, позивачем спрямована відповідачу вимога щодо сплати за роботи.

        Необхідно також відмітити, що предметом позову є невиконання обов'язків відповідачем, а не позивачем.

        Якщо відповідач вважає, що позивач неналежним чином виконав свої зобов'язання, він вправі заявити  свої вимоги у встановленому законом порядку.

        Відповідачем не надані докази оплати.

        Ст. 129 Конституції України передбачено, що  сторона вільна в наданні суду доказів та доказуванні перед судом  їх переконливості, а також закріплений принцип змагальності сторін, та їх рівності перед Законом та судом.

        Згідно   ст. 8  Конституції  України   вона має вищу юридичну силу та її норми являються нормами прямої дії.

        Про необхідність дотримання принципу диспозитивності  сторін також указується в постанові  Верховного Суду України від 20.05.2002 року № 02/132. (справа № Д12/12), а в постанові  Пленуму  Верховного суду України від 01.11.1996 року “Про застосування  норм Конституції України при здійсненні  правосуддя” вказується, що  суди вправі  застосовувати безпосередньо  норми Конституції як норми прямої дії.

        Таким чином, суд вправі розглядати справу по тим матеріалам, яки надані зацікавленими особами.

        Оскільки  відповідні докази не надані до матеріалів справи до  винесення рішення, не існує підстав їх залучати до справи після  винесення рішення по справі.

         Щодо сплаченої позивачем суми 40 000 грн. у суду не існує підстав вважати, що вона сплачена згідно усної домовленості, оскільки згідно п. 1, п. 3 ч. 1 статті 208 ЦК України відповідні угоди повинні укладатись у письмовій формі.

         Окрім цього, зацікавленою особою не надані документи щодо підстави перерахування вказаної суми.

         Оскільки  відповідні докази не надані до матеріалів справи до винесення рішення, не існує підстав їх залучати до справи після  винесення рішення по справі.

         Таким чином, вказана сума є безпідставно отриманою, та згідно ст. 1212 ЦК України  є заборгованістю, та підлягає поверненню.

         Також необхідно відмітити, що згідно практики розгляду аналогічних питань Вищім господарським судом України підставою позову є фактичні обставини, а застосування норм права щодо цих обставин є правом суду.

         Щодо сплати вказаної заборгованості, позивачем також спрямовувалась вимога до відповідача.

         Більш того, наявність  заборгованості як по поверненню перерахованої суми, так і за виконані роботи підтверджена актами звірок.

         Однак, відповідачем докази сплати боргу не надані.

         Більш того, до суду будь-яких заяв щодо відсутності боргу не надійшло.

         При викладених обставинах суд вважає, що  позовні вимоги законні, обґрунтовані та підлягають задоволенню.

         Якщо відповідачем сплачена заборгованість в добровільному порядку, це не є підставою для зміни рішення, оскільки при прийнятті рішення суд матеріального та процесуального законодавства не порушує.

         У вказаному випадку  зацікавлена особа вправі звернутися із заявою згідно статті 117 ГПК України про визнання наказу не підлягаючим виконанню повністю або частково.        

        Якщо  виникнуть будь-які обставини, які суттєво впливають на прийняте рішення, зацікавлена особа вправі звернутися із заявою про перегляд цього рішення  за нововиявленими обставинами.

         Щодо відшкодування судових витрат за послуги адвоката, вказані витрати відшкодуванню не підлягають.

         Так, згідно доданої до позову угоди, послуги надавались за складання позовної заяви до Господарського суду  Полтавської області, а не за складання заяви до Господарського суду АР Крим.

         При цьому необхідно відмітити, що неуважність сторонни поважною  причиною не є, про що також прямо вказується в постанові Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними». (п.19).

         Також необхідно відмітити, що рішення суду не може бути засноване на припущенні.

         Також необхідно відмітити, що судові витрати не є позовною вимогою, та, відображення  про їх відмову  у  резолютивній частині рішення ст. 84 ГПК України не передбачено.

         Згідно ч. 2 ст. 49 ГПК України судові витрати з державного  мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню з відповідача  на користь позивача, оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, та складають з державного мита в сумі 1400,00 грн., та за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі  236,00 грн.

         Відповідно до п. «а» ч. 2 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів ставка державного мита встановлюється в розмірі 1 відсотку ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500  неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. (17Х6=102 грн.).

         Відповідно до  п. 5 Підрозділу 1 Розділу ХХ Податкового кодексу України неоподатковуваний мінімум  встановлений у розмірі 17 грн.

         Постановою Кабінету Міністрів України від 05.08.2009 року № 825 у господарських справах встановлений розмір витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу за ставкою 236,00 грн.  

         Сплата позивачем вказаних витрат підтверджена: платіжним дорученням № 38 від 30 березня  2011 року на суму 1400,00 грн. (зі сплати державного мита), та платіжним дорученням № 39  від 30 березня 2011 року на суму 236,00 грн. (судові витрати на інформаційно-технічного забезпечення судового процесу).

         Суд вважає можливим відшкодувати послуги адвоката з відповідача на користь позивача.

         На підставі вищевикладеного, а також керуючись ст. ст. 44, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд, -

                                                                 ВИРІШИВ:

      Позов задовольнити.

       Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОКОЛОРИТ» (96344, АР Крим, Первомайський район, с. Черново, вул. Степова 3, ідентифікаційний код: 33003459) на користь Приватного підприємства «ЮЛІС-АГРО» (36029, Полтавська область, м. Полтава, вул. Жовтнева 60-А, ідентифікаційний код: 34011523, р/ 260080844 у банку «Мегабанк», МФО 331757) 140 000, 00 грн. боргу, 1400,00 грн. судових витрат з державного мита, 236,00 грн. судових витрат по інформаційно – технічному забезпеченню судового процесу.

       Видати наказ.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Гайворонський В.І.