Рішення

від 14.06.2011 по справі 5010/917/2011-27/39

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

5010/917/2011-27/39

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

14 червня 2011 р.   Справа № 5010/917/2011-27/39   

Господарський суд Івано-Франківської області у складі  судді  Михайлишин В. В.   , при секретарі судового засідання Федорук О. М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом:         Товариство з обмеженою відповідальністю "Віна Лівадії", (юридична адреса: вул. Жовтнева, 8/32, м. Ялта, АРК, 98612; фактична адреса: вул. Млинівська, 23, м. Рівне, Рівненської області, 33000)

до відповідача:   Долинське об'єднання громадського харчування (вул. Шептицького, 24, м. Долина, Івано-Франківська область, 77500)

про стягнення заборгованості, неустойки, інфляційних нарахувань та 3 % річних за договором поставки в сумі 1 400, 36 гривень.

За участю представників сторін:

Від позивача:  не з'явився,  

Від відповідача: не з'явився.

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Віна Лівадії" (надалі позивач) звернулося до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Долинського об'єднання громадського харчування (надалі відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 1 400, 36 гривень за договором поставки, а саме 1 176, 21 гривень основної заборгованості, 56, 06 - пені, 40, 58 гривень - сума інфляційних втрат, 9, 89 гривень - 3% річних та 117, 62 гривень - штрафних санкцій.

Крім того, позивач просив покласти судові витрати на відповідача, а саме 102, 00 гривні державного мита та 236, 00 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язання за договором поставки № 672/10 від 02.09.2010 року.

Ухвалою від 04.05.2011 року господарський суд Івано-Франківської області порушив провадження у справі № 5010/917/2011-27/39 та призначив до судового розгляду на 17.05.2011 року.

Ухвалою суду від 17.05.2011 року розгляд справи відкладено на 31.05.2011 року, у зв'язку із неявкою відповідача в судові засідання та неподання витребуваних судом письмових доказів.

Представником позивача 23.05.2011 року, у відповідності до ст. 22 ГПК України,  подано суду заяву за № 107 про зменшення позовних вимог (Вх. № 4503/2011 - свх. від 27.05.2011 року), згідно якої  позивач просить зменшити суму заборгованості відповідача та стягнути з останнього 1 176, 21 гривень основної заборгованості, 51, 11 - пені, 40, 58 гривень - сума інфляційних втрат, 9, 89 гривень - 3% річних та 117, 62 гривень - штрафних санкцій. Дана заява прийнята судом. Справа розглядається у відповідності до зменшених позовних вимог.  

Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, з підстав викладених у позовній заяві та заяві про зменшення позовних вимог.

Представник відповідача в судові засідання жодного разу не з'явився, вимоги ухвал суду не виконав, заперечення проти позову не подав, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справу, про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень, які містяться у матеріалах справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходи до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.                              

За таких обставин, згідно ст. 75 Господарського процесуального кодексу України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно розгляду справи упродовж розумного строку, суд вважає за можливе розглянути справу без участі повноважного представника відповідача за наявними в ній матеріалами, запобігаючи, одночасно, безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.

Розглянувши матеріали справи, із врахуванням вимог Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно розгляду справи упродовж розумного строку, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються вимоги, відповідно до приписів ст. 43 ГПК України, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, суд вважає за правильне взяти до уваги наступне.

02.09.2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Віна Лівадії" (постачальник) та Долинським об'єднанням громадського харчування (покупець) був укладений договір поставки товару № 672/10, згідно якого протягом дії договору постачальник зобов'язується систематично поставляти і передавати у власність покупцю товар, а покупець зобов'язується приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах договору ( п.1.1. договору).

Згідно п. 4.1. ціни на товар вказуються в накладних, що є невід'ємною частиною договору. Ціни на товар встановлюються в національній валюті України - гривнях з урахуванням ПДВ.

Відповідно до п. 5.1. договору покупець зобов'язується оплатити поставлений товар по ціні, що визначена в товарно-транспортних накладних шляхом перерахунку коштів в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок постачальника або іншим не забороненим діючим законодавством способом з розстрочкою платежів на протязі 24 календарних днів з моменту отримання товару.

Пунктом п. 5.2. договору закріплено, що покупець у разі несвоєчасної оплати повинен оплатити постачальнику штраф у розмірі 10 % від суми заборгованості та пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу.

Пунктом 7.1. договору встановлена відповідальність сторін, згідно якого у випадку порушення своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність визначену договором - п. 5.2. та чинним законодавством. Порушенням зобов'язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

29.12.2010 року постачальником була поставлена продукція на користь покупця на суму 1 696, 21 гривень, що підтверджується товарно-транспортною накладною № РН-0037627 від 29.12.2010 року, яка міститься в матеріалах справи.

Загальна сума поставки становить 1 696, 21 гривень.

Згідно п. 5.1. договору поставки відповідач повинен оплатити кошти за отриманий товар протягом 24 календарних днів з моменту отримання товару.

З метою безпосереднього врегулювання спору відповідачу було надіслано претензію від 03.02.2011 року на підтвердження чого в матеріалах справи міститься копія претензії та повідомлення "Укрпошти" про вручення 10.02.2011 року поштового відправлення відповідачу з відміткою про отримання. Однак відповідач відповіді на претензію не надав,  борг погасив лише частково 15.02.2011 року в сумі 300, 00 гривень та 04.03.2011 року в сумі 220, 00 гривень.

Відповідно до п. 5.2. договору відповідачу нарахована пеня в сумі 51, 11 гривень за період з 23.01.2011 року по 21.04.2011 року та штраф у розмірі 10% від суми заборгованості - 117, 62 гривень.

У відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України відповідачу за прострочення виконання зобов'язання по оплаті продукції нараховано 40, 58 гривень втрат від інфляції та 3% річних в сумі 9, 89 гривень за період з 23.01.2011 року по 21.04.2011 року.

Суд вважає позов таким, що підлягає до задоволення з огляду на наступне.

За змістом ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договір.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, передбачених ст. 11 цього кодексу, зокрема, із договорів.

          В силу ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

За змістом ст. ст. 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином та у встановлений строк. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений момент пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Приписами ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Факт порушення відповідачем договірних зобов'язань підтверджується матеріалами справи, тому позовні вимоги щодо стягнення 1 176, 21 гривень - заборгованості за відвантажений товар, є обґрунтованими.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив  виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням  встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Слід визнати обґрунтованими вимоги позивача щодо стягнення 40, 58 гривень - втрат від інфляції та 9, 89 гривень - 3 % річних за період з 23.01.2011 року по 21.04.2011 року.

Пунктом 5.2. договору передбачено, що покупець у разі несвоєчасної оплати повинен оплатити постачальнику штраф у розмірі 10% від суми заборгованості та пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, у зв'язку з чим відповідачу нараховано пеню в сумі 51, 11 гривень за період з 23.01.2011 року по 21.04.2011 року та штраф у розмірі 10% від суми заборгованості - 117, 62 гривень.

В силу ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою (штрафом, пенею), якою, з огляду на положення             ст. 549 Цивільного кодексу України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно із ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч. 2 вказаної статті). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 зазначеної статті).

Стаття 231 Господарського кодексу України визначає, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором (ч. 4 цієї статті) та штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч. 6 цієї статті).

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. 34 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку про задоволення позову в межах позовних вимог заявлених у відповідності до заяви про зменшення позовних вимог (Вх. № 4503/2011 - свх. від 27.05.2011 року), а саме щодо стягнення  1 395, 41 гривень, з яких 1 176, 21 гривень - основний борг, 51, 11 гривень - пеня, 117, 62 гривень - штраф, 40, 58 гривень - інфляційні втрати та 9, 89 гривень - 3% річних. Оскільки, у відповідності до п. 17 Інформаційного листа Вищого господарського суду від 20.10.2006 року № 01-8/2351 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в першому півріччі 2006 року" в разі зменшення чи збільшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.

Судові витрати за правилами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покласти на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

          Керуючись ст. ст. 8, 124 Конституції України, ст. ст. 11, 509, 526, 530, 546, 549, 625, 629, 712 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 230, 231 Господарського кодексу України, ст. ст.  22, 33, 34, 43, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Віна Лівадії" (юридична адреса: вул. Жовтнева, 8/32, м. Ялта, АРК, 98612; фактична адреса: вул. Млинівська, 23, м. Рівне, Рівненської області, 33000) до Долинського об'єднання громадського харчування (вул. Шептицького, 24, м. Долина, Івано-Франківська область, 77500) про стягнення заборгованості, неустойки, інфляційних нарахувань та 3 % річних за договором поставки в сумі 1 395, 41 гривень - задовольнити повністю.

Стягнути з Долинського об'єднання громадського харчування (вул. Шептицького, 24, м. Долина, Івано-Франківська область, 77500, ідентифікаційний код: ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Віна Лівадії", (юридична адреса: вул. Жовтнева, 8/32, м. Ялта, АРК, 98612; фактична адреса: вул. Млинівська, 23, м. Рівне, Рівненської області, 33000, ідентифікаційний код: ) - 1 395, 41 гривень (одну тисячу триста дев'яносто п'ять гривень сорок одну копійку), з яких 1 176, 21 гривень - основний борг, 51, 11 гривень - пеня, 117, 62 гривень - штраф, 40, 58 гривень - інфляційні втрати та 9, 89 гривень - 3% річних, а також 101, 64 гривні (сто одну гривню шістдесят чотири  копійки) - сплаченого державного мита та 235, 17 гривень (двісті тридцять п'ять гривень сімнадцять копійок) -витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати стягувачу після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                                           Михайлишин В. В.

                                                                        Повне рішення складено 14.06.11

                                                                                Виготовлено в КП "Документообіг  госп. судів"