Рішення

від 08.06.2011 по справі 5021/985/2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

5021/985/2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

08.06.11           Справа № 5021/985/2011.

За позовом                 Товариства з обмеженою відповідальністю «Український       

                                    промисловий банк, м. Київ

до відповідача           Приватного підприємства «Віва-плюс», м. Охтирка, Сумської

                                    області

про стягнення 763 634 грн. 09 коп.

                                                                                    СУДДЯ  ЗРАЖЕВСЬКИЙ Ю.О.

Представники сторін:

від  позивача:  Предчук Т.В.

від відповідача:           не з'явився

При секретарі судового засідання Черненко І.О.

Суть спору: позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь  763 634 грн. 09 коп. заборгованості за кредитним договором  № 14/К-07 від 22.05.2007р., що складає: 689 412 грн. 65 коп. боргу, 2 347 грн. 20 коп. штрафних санкцій,  71 874 грн. 24 коп. нарахованих відсотків, а також стягнути судові витрати пов'язані з розглядом справи.

Позивач подав суду додаткове письмове пояснення до позовної заяви № 5399 від 30.05.2011р., в якому  зазначає, що заборгованість відповідача становить  763 634 грн. 09 коп., з яких  сума боргу станом на 31.03.2011р. складає 689 412 грн. 65 коп., поточна заборгованість по відсоткам в сумі  71 874 грн. 24 коп., штрафні санкції в сумі  2 347 грн. 20 коп.

Відповідач у відзиві на позовну заяву просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог та пояснює, що у відповідача склалось тяжке фінансове становище, що призвело до несвоєчасності виконань зобов'язань по договору, нараховані суми штрафних санкцій будуть сплачуватись на протязі дії договору.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про час і місце проведення судового засідання.

Явка представників сторін не визнавалася судом обов'язковою, а тому не з'явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи.

Тому, відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи та дослідивши наявні докази, що мають значення для вирішення спору по суті, встановив:

22.05.2007р. між позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю «Український   промисловий банк» та відповідачем - Приватним підприємством «Віва-плюс»  укладено кредитний договір № 14/К-07 на відкриття відновлювальної кредитної лінії, відповідно до якого позивач надав відповідачу кредит в сумі  500 000 грн. 00 коп., а відповідач зобов'язувався в порядку, передбачениму цим договором повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитними коштами в розмірі  18,5% у гривні (згідно пункту 1.1. договору).

Згідно п. 2.1 договору видача кредитних коштів здійснюється окремими частинами (траншами); підставою для видачі кожного траншу є заява позичальника.

26.06.2007р. сторонами укладено додатковий кредитний договір № 1, яким збільшено ліміт кредитування до 660 000 грн. 00 коп.

18.12.2007р. сторонами укладено додатковий кредитний договір № 2, яким погоджено збільшення ліміту кредитування до 7 000 000 грн. 00 коп., строк дії кредитної лінії було продовжено до 21.05.2012р. включно та введено комісію за зміну суттєвих умов договору за ініціативи позичальника – 0,05% від суми ліміту кредитної лінії.

В результаті укладеного між сторонами доповнення № 3 до кредитного договору від 15.07.2008р. процентну ставку було підвищено до 22% річних.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов‘язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов‘язки, підставами виникнення яких, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Відповідно до п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов‘язання, що виникає між суб‘єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб‘єкт (зобов‘язана сторона, в тому числі боржник) зобов‘язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб‘єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб‘єкт (управлена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов‘язаної сторони виконання її обов‘язку.

На виконання умов кредитного договору, позивач (банк) надав відповідачу  кредитні кошти в сумі  500 000 грн. 00 коп.,  що підтверджується матеріалами справи.

Проте, відповідач в порушення умов договору належним чином свої зобов'язання не виконав і тому станом на 31.03.2011р. за ним утворилась заборгованість в сумі  689 412 грн. 65 коп., що підтверджується виписками  з особового рахунку (а.с. 45-47, 68-86).

З метою досудового врегулювання спору між сторонами позивачем направлено відповідачу лист № 18390 від 08.12.2010р. (а.с.8) з пропозицією погасити заборгованість в строк до 14.12.2010р., в іншому випадку заборгованість буде стягнуто у примусовому порядку,  на що відповіді позивач не отримав.

Відповідач у відзиві на позовну заяву суду пояснив, що лист позивача № 18390 від 08.12.2010р. вважає інформаційним про стан заборгованості по кредиту та нагадуванням про обов'язок згідно умов договору своєчасно  вносити плату, а також те, що  дійсність та чинність договору є підставою для нарахування штрафних санкцій за несвоєчасно виконані зобов'язання, а не підставою для звернення до суду про дострокове стягнення боргу.

Згідно ч. 1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до  п. 4.1  кредитного договору повернення кредиту відповідачем (позичальником) здійснюється шляхом перерахування коштів зі свого поточного рахунку на позичковий рахунок. Заборгованість за кредитним договором повертається  позичальником у відповідності до графіку зменшення ліміту кредитування: 31.03.2008р – 170 000 грн.; 30.04.2008р – 165 000 грн.; 21.05.2008р. – 165 000 грн.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і відповідно до умов договору.

Судом  встановлено, що борг відповідача перед позивачем за кредитним договором № 14/К-07 від 22.05.2007р. станом на 31.03.2011р. складає 689 412 грн. 65 коп., що повністю підтверджується матеріалами справи.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування

Оскільки відповідачем  доказів сплати суми боргу суду не надано, тому  позовні вимоги в частині стягнення боргу в сумі 689 412 грн. 65 коп. визнаються судом правомірними, обґрунтованими і підлягають задоволенню на підставі ст. 526 Цивільного кодексу України.

Також позивачем заявлені вимоги по стягненню з відповідача нарахованих відсотків, що станом на 31.03.2011р. складають 71 874 грн. 24 коп. та нарахованих штрафних санкцій в сумі 2 347 грн. 20 коп.

Відповідно до п. 4.6. кредитного договору у разі несвоєчасного повернення заборгованості по кредиту позичальник зобов'язаний сплати проценти з розрахунку 20,5% річних у гривні, що нараховуються на суму простроченої заборгованості з дати її виникнення до дати її повного погашення.

Згідно п. 8.1. договору у разі несвоєчасного  повернення заборгованості по кредиту позичальник зобов'язався сплати проценти з розрахунку 20,5% річних у гривні, що  нараховуються на суму простроченої заборгованості з дати її виникнення до дати її повного погашення.

Частиною 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно статей 525, 530 Цивільного кодексу  України зобов'язання  повинні  виконуватись в установлений  строк  відповідно до  умов  договору  та вимог закону, одностороння відмова  від виконання зобов'язання  і одностороння  зміна умов  договору не  допускається, за винятком випадків, передбачених законом .

Відповідно до ч. 1 ст. 220 ГК України, боржник, який прострочив виконання господарського зобов'язання,  відповідає перед кредитором (кредиторами) за збитки,  завдані  простроченням,  і за неможливість виконання, що випадково виникла після прострочення.

За приписами ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити за порушення  ним  правил  здійснення  господарської діяльності,  невиконання  або  неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно  до  ст. 611 ЦК України,  у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені  договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено  договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ч. 3 ст. 346 ГК України, кредити надаються банком під відсоток, ставка якого не може бути нижчою від відсоткової ставки за кредитами, які бере сам банк, і відсоткової ставки, що виплачується ним по депозитах.

На підставі викладеного, та враховуюче те, що умовами кредитного договору  передбачено нарахування відсотків за користування кредитом та штрафних санкцій у випадку несплати  або  несвоєчасної сплати процентів за користування кредитом (п.п. 4.2,  4.7 договору) позовні вимоги стосовно стягнення з відповідача 2 347 грн. 20 коп. штрафних санкцій та  71 874 грн. 24 коп. нарахованих відсотків визнаються судом правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України позивачу за рахунок відповідача відшкодовується 7 636 грн. 34 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 33-34, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позовні вимоги  задовольнити .

2.          Стягнути з Приватного підприємства «Віва-плюс» (42700, м. Охтирка, Сумська область, вул. Фрунзе, 8, код ЄДРПОУ 33977548) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Український  промисловий банк» (м. Київ, бул. Лесі Українки, 26, код ЄДРПОУ 19357325) 689 412 грн. 65 коп. боргу, 2 347 грн. 20 коп. штрафних санкцій та  71 874 грн. 24 коп. нарахованих відсотків,             7 636 грн. 34 коп.  витрат по сплаті державного мита, 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

СУДДЯ                                                                                             Ю.О. ЗРАЖЕВСЬКИЙ

Повне рішення складено 10.06.2011р.