Рішення

від 20.09.2006 по справі 414/7-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

414/7-06

     ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

      01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16                                                     тел. 230-31-77

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

20.09.06                                                                               Справа № 414/7-06

Господарський суд Київської області  у складі  головуючого судді  Бабенка К.А.  розглянувши матеріали справи

за позовом                      товариства з обмеженою відповідальністю „Гран Плюс”, м. Київ

до                    приватного підприємства „Рів'єра”, м. Біла Церква

про                       стягнення заборгованості

за участю представників сторін:

від позивача: Шкромида Ю.В. (дов. б/н від 27.10.2005р.);

від відповідача: не з'явився.

Суть спору:

до господарського суду Київської області звернулось товариство з обмеженою відповідальністю „Гран Плюс”, м. Київ з позовною заявою до приватного підприємства „Рів'єра”, м. Біла Церква про стягнення заборгованості.            

Ухвалою про порушення провадження у справі від 04.09.2006р. її розгляд призначено на 20.09.2006р. (а.с. 1).

Відповідач в судове засідання від 20.09.2006р. свого представника не направив, хоча про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, витребувані судом документи не подав, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до ст. 77 ГПК України, господарський суд відкладає розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні, проте, необхідних документів наявних в матеріалах справи достатньо для розгляду господарського спору по суті.

Згідно з ст. 75 ГПК України в разі якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

В зв'язку з тим, що необхідних для вирішення спору документів наявних в матеріалах справи достатньо, господарський суд повідомляв відповідача про розгляд справи належним чином відповідно до п. 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002р. за №75, і це підтверджується журналом вихідної кореспонденції канцелярії господарського суду Київської області та відповідною відміткою на першому примірнику ухвали про порушення провадження у справі, наявному в її матеріалах, справа розглядається без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача,  господарський суд

                                          встановив:

30.01.2006 року між сторонами укладено договір поставки №105 (далі –договір, а.с. 8-12). Відповідно до п. 1.1 цього договору позивач зобов'язується поставити і передати у власність відповідача будівельні та оздоблювальні матеріали (далі –товар), а відповідач зобов'язується прийняти товар і своєчасно оплатити його вартість на умовах, передбачених цим Договором.

Згідно п. 5.4 договору, відповідач здійснює оплату товару на протязі 14 банківських днів з моменту поставки товару.

На підставі видаткової накладної №ГП005859 від 06.06.2006р. та довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, належним чином завірені копії яких наявні в матеріалах справи (а.с. 13-14), позивачем поставлено, а відповідачем отримано товар на загальну суму 7141,93 грн. Відповідач частково розрахувався з позивачем за поставлений товар на суму 2141,67 грн., в зв'язку з чим його заборгованість становить 5000,26 грн. (7141,93 –2141,26).

Згідно частини першої ст.193 Господарського кодексу України № 436-IV від 16.01.2003р. (надалі ГК України) суб'єкти господарювання та інші  учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

        Частиною сьомою цієї статті не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.

        Відповідно до ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші тощо), а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Одним із основних видів господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання. А згідно ст.174 ГК України господарські зобов'язання виникають із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

        Статтею 175 ГК України зазначається, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України. Суб'єктами майново-господарських зобов'язань можуть бути суб'єкти господарювання, зазначені у статті 55 ГК України та інші, наділені господарською компетенцією.

        Відповідно до частини першої ст. 55 ГК України суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.             

Відповідно до п.1.частини другої ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Крім того, статтею 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана  вчинити на користь другої сторони  (кредитора)  певну  дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися  від певної дії, а кредитор має право вимагати від  боржника  виконання його обов'язку. Зобов'язання  виникають  з  підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Отже, беручи до уваги наведене, господарський суд задовольняє позовні вимоги повністю та стягує з відповідача на користь позивача 5000,26 грн. основного боргу.

Відповідно до частини четвертої ст. 49 ГПК України стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони, а відповідно до частини п'ятої цієї статті витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу при задоволенні позову покладаються на відповідача. Тому, суд стягує з відповідача на користь позивача державне мито у сумі 102 грн. 00 коп. та 118 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

На підставі викладеного та керуючись ст. 55, ст. ст. 173 - 175, частинами  першою, сьомою ст. 193 Господарського кодексу України № 436-IV від 16.01.2003р.; п. 1 частини другої ст. 11, ст. ст. 509, 525 Цивільного кодексу України від 16.01.2003р. № 435-IV; частинами четвертою та п'ятою ст. 49, ст. ст. 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

в и р і ш и в:

1.          Позов задовольнити повністю.   

2.          Стягнути з приватного підприємства „Рів'єра” (ЗКПО20617659) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Гран Плюс” (ЗКПО 20016291) –5000 грн. 26 коп. основного боргу, а також судові витрати: держмито у сумі 102 грн. 00 коп. та 118 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

                                   Видати наказ після набрання даним рішенням законної сили.

          3.          Копію даного рішення надіслати сторонам.

Суддя                                                                                Бабенко К. А.