Постанова

від 10.03.2011 по справі 2а-394/11/6/0170

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43,  м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна,  95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

10 березня 2011 р.  

Справа №2а-394/11/6/0170

   (14 г. 55 хв.)

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Латиніна Ю.А., при секретарі Ускової О.І.,

  за участю представника позивача: ОСОБА_1, довіреність від 10.03.11р.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Комунального підприємства с. Геройське         

  до Сакської об’єднаної державної податкової інспекції АР Крим              

про визнання необґрунтованим та скасування податкового повідомлення-рішення

Сутність спору: Комунальне підприємство с. Геройське звернулося до Окружного адміністративного суду АР Крим із адміністративним позовом до Сакської об’єднаної державної податкової інспекції АР Крим та просить визнати необґрунтованим та скасувати податкове повідомлення-рішеня №0002801502\0 від 22.12.10р. за затримку більше 30 днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання.

Позивач у судовому засіданні на позовних вимогах наполягав у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання 10.03.2011 року не з'явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, надав клопотання про розгляд справи за його відсутності. У раніше наданих заперечення позовні вимоги не визнав, посилаючись на акт документальної невиїзної перевірки з питань своєчасності сплати погоджених сум податкових зобов’язань по ПДВ за вересень 2010 року та на положення п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».  

В зв'язку з тим, що необхідних для вирішення спору доказів, наявних в матеріалах справи достатньо, суд вважає можливим розглядати справу у відсутності представника  Сакської ОДПІ АР Крим.

Розглянув матеріали справи, дослідив докази, надані сторонами, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -    

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Оцінюючи правомірність дій відповідача, суд керувався критеріями, закріпленими у ч. 3 ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб’єкта.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Ст. 67 Конституції України визначає, що кожен зобов’язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

16.12.10р. старшим державним податковим інспектором сектору адміністрування ПДВ відділу оподаткування юридичних осіб Сакської ОДПІ АР Крим  була проведена невиїзна документальна перевірка КП с. Геройське  з питань своєчасності сплати погоджених сум податкових зобов’язань декларації з ПДВ за вересень 2010 року.

За результатами перевірки складено акт №1967/15-02/30688897 від 16.12.10р.,  в якому встановлено порушення позивачем  п. 5.3.1 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а саме: несвоєчасна сплата податкового зобов’язання  з податку на додану вартість за вересень 2010 року.  

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем 22.12.2010 року прийнято податкове повідомлення – рішення №0002801502/0, в якому позивач, на підставі п.п.17.1.7 п.17.1.ст.17 Закону України «Про порядок  погашення  зобов’язань платників  податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» за затримку більше 30 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання в розмірі 2368,44 грн., зобов’язаний сплатити штраф у розмірі 10% в сумі 236,85 грн.

Вирішуючи позові вимоги, суд виходить з наступного

Під час розгляду справи судом було встановлено, що позивачем в порядку, передбаченому чинним законодавством України, були узгоджені суми податкових зобов’язань з ПДВ за вересень 2010 р. шляхом подання податкової декларації № 29332 від 18.10.2010 р.

Позивачем надані копії платіжних доручень № 152 від  27.10.2010 р. на суму 3652,00 грн., в графі «призначення платежу» якого вказано: «передплата ПДВ за вересень 2010р.» перерахований повністю по строку 30.10.2010р. ; №165 від 24.11.2010р. на суму 4317,00 грн. за призначенням платежу: «ПДВ за жовтень 2010р.» перерахований повністю по строку 30.11.2010р.  На зазначених платіжних дорученнях, копії яких залучені до матеріалів справи, є  відмітка банку про проведення платежів в дні їх оформлення. Отже суд дійшов висновку про сплату податкових зобов’язань позивачем з ПДВ у строки, встановлені діючим законодавством України.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач при визначенні суми штрафних санкцій виходив з того, що розмір заборгованості зі сплати самостійно узгодженого податкового зобов’язання зі сплати ПДВ за вересень 2010р.  складає 2368,44 грн., а розмір нарахованих штрафних санкцій складає  10% від простроченої суми податкових зобов’язань.

Таким чином, відповідач вважає, що узгоджені суми по деклараціям за вересень 2010р. були погашені фактично з затримкою в строки та розмірах, встановлені в акті невиїзної документальної перевірки з питання своєчасної сплати узгодженого податкового зобов’язання по податку на додану вартість КП с. Геройське  від 16.12.2010р. за №1967/15-02/30688897.

З цієї причини, відповідач зробив висновок, що позивачем по справі порушено вимоги п.п. 5.3.1 ст. 5 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами”  №2181 від 21.12.00 р. і на підставі п.п.17.1.7 ст. 17 цього Закону застосував до позивача штрафні санкції за несплату узгодженої суми податкового зобов’язання протягом граничних строків, визначених законом.

В той же час, дослідивши надані позивачем платіжні доручення, в яких містяться відповідні призначення платежів на оплату поточних зобов’язань протягом перевірених періодів, суд встановив, що висновки про порушення граничних строків та розрахунок штрафних санкцій зроблено відповідачем на підставі виключно даних особового рахунку позивача, який ведеться в автоматичному режимі.

Відповідач у письмових запереченнях пояснив, що на підставі п 7.7 ст. 7 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами” №2181-Ш від 21.12.2000р. здійснював погашення податкового боргу в порядку календарної черговості його виникнення, не звертаючи уваги на призначення платежу, вказане позивачем у платіжних дорученням при сплаті поточних зобов’язань, що і призвело до нарахування спірних штрафних санкцій.

Таким чином, незалежно від того, що КП с. Геройське вказувало призначення платежу як поточні нарахуванні, сплачені суми погашали податковий борг попередніх періодів, узгоджене податкове зобов’язання за вересень 2010р.

Суд не може погодитися з позицією відповідача по справі з наступних підстав.

Згідно пункту 30.1 статті 30 розділу IV Закону України “Про платіжні системи і переклад грошей в Україні”  №2346-III від 05.04.2001 року (із внесеними змінами і доповненнями) переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми перекладу на рахунок одержувача.

У відповідності до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування та їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами  України.

Відповідно  до ст. 13 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” посадові особи органів державної податкової служби зобов’язані дотримуватися Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права. Серед прав органів державної податкової служби, передбачених ст.11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” немає права на самостійне без згоди на те платника податків або відповідного рішення суду визначення призначення платежу або зарахування платежу не за призначенням, зазначеним у платіжному документі. Орган державної податкової служби має право лише вимагати від платників податків, діяльність яких перевіряється, усунення виявлених порушень податкового законодавства.

Відповідач не навів суду жодної норми законодавства, яка б наділяла органи державної податкової служби повноваженнями по самостійному розпорядженню коштами платника податків на свій розсуд та всупереч  волі платника.

До того ж, будь-яких доказів того, що відповідач направляв позивачеві повідомлення про направлення його коштів не за призначенням, суду не надано.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що відповідач  діяв із значним перевищенням повноважень, передбачених Конституцією України та Законом України “Про державну податкову службу в Україні”, оскільки не вправі був самостійно, без узгодження з платником податків або відповідного рішення суду, визначати призначення платежу та перераховувати платежі за поточними зобов’язаннями на погашення податкового боргу, що виник раніше. Оскільки платник податків є власником своїх коштів, тобто має право вільно, на свій розсуд, володіти, користуватися і розпоряджатися своїм майном, у тому числі і визначати призначення платежів, суд вважає, що застосування п.17.1.7 п.17.1 ст.7 Закону України “По порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами” від 21.12.00 р. №2181є безпідставним.   

Нарахування таких штрафних санкцій в автоматичному режимі чинним податковим законодавством не передбачено.

Суд вважає, що такі дії та висновки суперечать положенням чинного законодавства України, з огляду на таке.

П. 3 ч. 1 ст. 9 Закону України „Про систему оподаткування” визначає, що платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.

При цьому,  ч. 4 ст. 9 Закону України “Про систему оподаткування” обумовлено, що обов’язок юридичної  і фізичної особи по сплаті податків і зборів (обов’язкових платежів) припиняється у зв’язку зі сплатою податку, збору (обов’язкового платежу).          

Ст. 1 Закону України № 2181-Ш від 21.12.2000р. також визначає, що обов’язок погашати податковий борг покладено на платника податків.

Таким чином, доказом самостійної сплати податкового боргу платником податку може бути лише його документи (в т.ч. платіжні доручення) з відповідним призначенням платежу.

Самостійне ж розпорядження ДПІ коштами платника і направлення їх на погашення податкового боргу, всупереч визначеному платником  призначення платежу, є недопустимим.

Згідно до п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами”  №2181 від 21.12.00 р. податкове зобов'язання платника  податків,  нараховане контролюючим  органом  відповідно  до  пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону,  вважається узгодженим у  день  отримання  платником податків   податкового   повідомлення,   за   винятком   випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту.

Крім того, серед прав органів державної податкової служби, передбачених ст.11 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” немає права самостійно, без згоди на те платника податків або відповідного рішення суду, визначати призначення платежу. Орган державної податкової служби має право лише вимагати від платника податків, діяльність яких перевіряється, усунення виявлених порушень податкового законодавства, а також стягувати в судовому порядку суми податкового боргу, штрафу, пені.

Відповідно до п.п. 7.1.1 п. 7.1 ст. 7 Закону джерелами самостійної сплати податкових зобов’язань або погашення податкового боргу  платника податку є будь-які власні грошові кошти, в тому числі отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна тощо.

Активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду. В інших випадках платники податків самостійно визначають черговість та форми задоволення претензій кредиторів за рахунок активів, вільних від заставних зобов'язань забезпечення боргу (п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 даного Закону).

Крім того, п. 11 ст. 11 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” наділяє органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, правом застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені у випадках, порядку та розмірах, встановлених законами України, але не наділяє їх правом самостійно розпоряджатись коштами платника податків на свій розсуд.

Згідно з ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача –орган публічної влади , який повинен надати суду  всі матеріали, які свідчать про його правомірні  дії

Для органів державної податкової служби таким доказом є акт перевірки, у якому факти виявлених порушень повинні викладатися чітко, об'єктивно та в повній мірі. Лише за умови дотримання контролюючим органом зазначених вимог щодо фіксування фактів виявлених порушень є підстави для прийняття відповідних рішень про донарахування податкових зобов’язань.

При цьому суд виходить з того, що акт перевірки є основним джерелом фіксації та закріплення доказів правопорушення.

За таких обставин суд вважає, що наданий відповідачем в акті перевірки  за №1967/15-02/30688897 від 16.12.10р. розрахунок затримки сплати  позивачем узгодженого ним податкового зобов’язання з ПДВ за вересень 2010 року не можна визнати обґрунтованим, зробленим з додержанням зазначених вище положень чинного законодавства.

Враховуючи зазначене суд дійшов висновку, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення  – рішення Сакської ОДПІ АР Крим №0002801502\0 від 22.12.10р., прийнятого за результатами проведеної відповідачем невиїзної документальної перевірки позивача з питання своєчасності сплати податку на додану вартість за вересень 2010 року.

Проте, доказів правомірності і законності дій відповідача при проведенні перевірки та при зміні призначення платежів позивача, а також обґрунтованості спірних податкових повідомлень-рішень, відповідачем суду не надано.

Вказане свідчить про обґрунтованість позовних вимог позивача.

Відповідно до п.1 ч.2 ст. 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.

З наведеного слідує, що скасування рішення суб’єкта владних повноважень є наслідок визнання цього рішення протиправним.

У позовній заяві позивач просить суд визнати необґрунтованим та скасувати податкове повідомлення-рішення №0002801502\0 від 22.12.10р. Сакської ОДПІ АР Крим.

В свою чергу, частиною 2 ст.11 КАС України передбачено право суду вийти за межі позовних вимог, тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Приймаючи до уваги, що позивач невірно зазначив позовні вимоги про визнання податкового повідомлення-рішення незаконним, а не про визнання його протиправним та скасування, як це передбачено для актів індивідуальної дії, суд вважає можливим в цій частини вийти за межи позовних вимог, оскільки це необхідно для повного захисту прав та інтересів сторін по справі.

Суд вважає, що для повного захисту прав позивача, враховуючи положення ч. 2 ст. 162 КАС України, визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0002801502\0 від 22.12.10р.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Під час судового засідання, яке відбулось 10.03.2011 р. були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено 14.03.2011 року.

Керуючись ст.ст. 11, 94, 98, 160-163, 167 КАС України, суд  -  

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Сакської об’єднаної державної податкової інспекції АР Крим №0002801502\0 від 22.12.10р.

           3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Комунального підприємства с. Геройське (АР Крим, 96564, Сакський район, с. Геройське, вул. Мира, 48, ідентифікаційний код 30688897) 3,40грн.  судового збору.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового  провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя                                                                          Латинін Ю.А.