Постанова

від 08.06.2011 по справі 2а-4560/11/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД



ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018,  м. Львів,  вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

08 червня 2011 р.                                                                                    № 2а-4560/11/1370  

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Брильовського Р.М.,

при секретарі Падляк О.І.

за участю:

представника позивача –Панаса Ю.А.

розглянувши у відкритому судовому з асіданні у місті Львові справу за адміністративним позовом Управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі м. Львова до Обчислювального центру інституту регіональних досліджень НАНУ про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

          Управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі м. Львова звернулось до суду з адміністративним позовом про стягнення з Обчислювального центру інституту регіональних досліджень НАНУ 6848,51 грн. заборгованості по фінансуванню різниці між сумою пенсії, призначеною відповідно до Закону України "Про наукову та науково - технічну діяльність" і сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів.

          Позовні вимоги мотивовані тим, що чинним законодавством України на відповідача у справі покладений обов’язок щодо фінансування на виплату різниці між сумою пенсії, призначеної відповідно до Закону України "Про наукову та науково - технічну діяльність", за період з 01.07.2010 року по 31.03.2011 року відповідне фінансування відповідачем не здійснювалось, внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 6848,51 грн.

          Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, просить його здоволити.

          Відповідач заперечень на позов, витребувані судом докази не надав, явки повноважного представника в судове засідання не забезпечив. Суд вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи з його участю та реалізації ним права судового захисту своїх прав та інтересів, а тому вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача відповідно до положень ст. 128 КАС України.

          Заслухавши думку представника позивача, з'ясувавши обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог та дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, суд вважає, що позов підлягає до  задоволення, мотивуючи це наступним.

Згідно матеріалів справи, Управлінням Пенсійного фонду України в Галицькому районі            м. Львова були призначені та виплачені пенсії науковим працівникам Обчислювального центру інституту регіональних досліджень НАНУ (ЄДРПОУ 03534417).

За період з 01.07.2010 року по 31.03.2011 року на адресу відповідача Управлінням надсилались повідомлення про суми витрат на фінансування різниці, зокрема: №2023/04-36 від 05.03.2010 р., №4426/04-36 від 18.03.2011р, 4 повідомлення без вихідного номера.

Проте Обчислювальним центром інституту регіональних досліджень НАНУ витрати на фінансування різниці між сумою пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність" і сумою пенсій, обчислених відповідно до інших законів, Управлінню не відшкодовувались.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходив з наступного.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За Преамбулою Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Статтею 58 зазначеного Закону на Пенсійний фонд покладене керівництво та управління солідарною системою, збір, акумуляція та облік страхових внесків, призначення пенсії та підготовка документів для її виплати, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, здійснення контролю за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішення питань, пов'язаних з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснення адміністративного управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені Законом і статутом Пенсійного фонду.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", пунктом 7 частини 1 статті 1 якого визначено, що Пенсійний фонд України - орган, уповноважений відповідно до цього Закону вести облік платників єдиного внеску, забезпечувати збір та ведення обліку страхових коштів, контролювати повноту та своєчасність їх сплати, вести Державний реєстр загальнообов'язкового державного соціального страхування та виконувати інші функції, передбачені законом.

Тобто, позивач у справі –орган владних повноважень, який виконує владні управлінські функції, надані йому чинним законодавством,  відносно платників страхових внесків.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи та не спростовано відповідачем, працівникам відповідача призначена та виплачена пенсія як науково-технічним працівникам.

Відповідно до ст. 24 Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність", різниця між сумою призначеної пенсії за цим Законом та сумою пенсій обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, на яку має право науковий працівник, фінансується для наукових (науково-педагогічних) працівників інших державних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III –IV рівнів акредитації - за рахунок коштів цих підприємств, установ, організацій та закладів, а також коштів державного бюджету у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

При цьому за рахунок коштів державного бюджету науковим працівникам оплачується з розрахунку на одну особу 50 відсотків різниці пенсії, призначеної за цим Законом.

Згідно Порядку фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної науковим (науково-педагогічним) працівникам державних небюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III –IV рівнів акредитації згідно із Законом України “Про наукову і науково-технічну діяльність”, та сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, на яку мають право зазначені особи, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 24 березня 2004 року № 372, за рахунок коштів державного бюджету фінансується 50 відсотків різниці у розмірі пенсії наукових (науково-педагогічних) працівників державних небюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III –IV рівнів акредитації у розрахунку на одну особу. Інша частина фінансується за рахунок коштів цих підприємств, установ, організацій та закладів.

Фінансування різниці у розмірі пенсії осіб, які мають науковий стаж роботи на кількох підприємствах, в установах, організаціях та вищих навчальних закладах III –IV рівнів акредитації незалежно від форми власності та фінансування, здійснюється пропорційно зарахованому для призначення пенсії науковому стажу роботи за рахунок джерел фінансування, визначених законодавством для відповідних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III –IV рівнів акредитації.

Розмір витрат на фінансування різниці у розмірі пенсії за рахунок коштів державних небюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III –IV рівнів акредитації визначається у розрахунку на рік органами Пенсійного фонду до 20 січня поточного року та протягом 10 днів з дня призначення пенсії відповідно до Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність", про що відповідному підприємству, установі, організації або закладу відразу надсилається повідомлення.

Зазначені підприємства, установи, організації та заклади самостійно визначають суму, що підлягає до сплати у розрахунку на місяць, та щомісяця до 25 числа перераховують органу Пенсійного фонду за своїм місцезнаходженням відповідні кошти для фінансування різниці у розмірі пенсії, призначеної у минулому та поточному роках.

Як зазначалось раніше, Управлінням на адресу відповідача надіслані повідомлення про сплату різниці між сумою пенсії, призначеної як науковим працівникам, та сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів, але сума, що підлягає сплаті, до Пенсійного фонду відповідачем не була перерахована.

          Відповідно до  ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення,  а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному,  повному та об‘єктивному дослідженні.

          Враховуючи, що відповідач доказів у спростування позовних вимог не надав, а вимоги позивача є обґрунтованими, відповідають дійсним обставинам та матеріалам справи, а отже підлягають  задоволенню.

          Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст.94 КАС України, зокрема, частин 2 та 3, судові витрати у формі судового збору, з відповідача не належить стягувати.

          Керуючись ст.ст. 2, 4, 7-14, 23, 69, 70, 71, 86, 128, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України,–

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Обчислювального центру інституту регіональних досліджень НАНУ на користь Управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі м. Львова 6848,51 грн. заборгованості.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

  Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

       Суддя                                                                                                    Брильовський Р.М.

повний текст постанови виготовлено 14.06.2011 р.