Постанова

від 20.09.2006 по справі 15/274-06-7463а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

15/274-06-7463А

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

        "20" вересня 2006 р.Справа  № 15/274-06-7463А

14 год. 47 хв.                                                                             м. Одеса

Господарський суд Одеської області у складі:

судді                                                Петрова В.С.

при секретарі                                  Стойковій М.Д.

За участю представників сторін:

від позивача –               Деренько О.І.;  

від відповідача –           Недялкова О.О., Мурадян В.С., Хрищанович І.М.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Магик” до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси про визнання рішення нечинним,

    ВСТАНОВИВ:  

Товариство з обмеженою відповідальністю „Магик” звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою про визнання нечинним рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси № 0003442360 від 29.06.2006 р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 2 450, 70 грн., посилаючись на невідповідність зазначеного рішення вимогам чинного законодавства.

Представник відповідача з позовом не згоден, оскільки вважає оскаржуване рішення  обґрунтованим, у зв'язку з чим просить суд в задоволенні позову відмовити, про що зазначено в запереченнях на адміністративний позов.

У зв'язку з набранням 01 вересня 2005 р. чинності Кодексом адміністративного судочинства України, господарський суд Одеської області зазначає, що згідно з п. 6 розділу VII Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України, до початку діяльності окружного адміністративного суду адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішуються відповідним господарським судом за правилами Кодексу адміністративного судочинства України. При цьому підсудність таких справ визначається Господарським процесуальним кодексом України.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.

25 червня 2006 р. співробітниками ДПІ у Приморському районі м. Одеси на підставі посвідчень № 443/000500 від 22.06.2006 р. та № 442/000501 від 22.06.2006 р. здійснено перевірку ТОВ „Магик” (код ЄДРПОУ 23219343) щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу в гральному закладі, що належить позивачу та розташований за адресою: м. Одеса, вул. Лейтенанта Шмідта, 25.

За результатами перевірки складений акт № 1553 /23-60 від 25 червня 2006 р., на підставі якого відповідачем прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 29.06.2006 р. № 0003442360 в сумі 2 450,70 грн.

Проте, на думку суду, зазначене рішення винесено на підставі акту перевірки, складеного з порушенням вимог чинного законодавства, у зв'язку з чим підлягає визнанню нечинним, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Повноваження податкового органу щодо проведення перевірок встановлені Законом України „Про державну податкову службу в Україні”, Законом України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, Указом Президента „Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності”.

Ст. 11-1 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” встановлено, що перевірки в межах повноважень податкових органів, визначених законами України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, „Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів” вважаються позаплановими.

Відповідно до ст. 11-2 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” посадові особи ОДПС, зокрема ДПІ у Приморському районі м. Одеси, мають право приступити до проведення позапланової перевірки, якщо вони надали платнику (СПД) під розписку направлення на перевірку та копію наказу керівника податкового органу державної податкової служби. Однак, в порушення зазначеної норми, фахівцями ДПІ у Приморському районі м. Одеси під час проведення перевірки не надані під розписку позивачу ні направлення на перевірку, ні копію наказу про проведення позапланової виїзної перевірки.

Наданий представником відповідача в засіданні суду наказ № 585 від 20.06.2006 р. про проведення позапланової перевірки щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу товариства з обмеженою відповідальністю „Магик” (код ЄДРПОУ 23219343) судом до уваги не приймається, оскільки відповідач не надав доказів того, що зазначений наказ був наданий позивачу під час проведення перевірки позивачу під розписку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу, що передбачає підстави для звільнення від доказування.

Крім того, згідно „Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства”, затвердженого наказом ДПА України від 10.08.2005р. №327, зареєстрований Мінюстом України 25.08.2005 р. №925/11205 позаплановою виїзною перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена в планах роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї із обставин, визначених Законом України „Про державну податкову службу в Україні” та іншими законодавчими актами.

Згідно ст. 11-1 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” позапланова виїзна перевірка проводиться лише за наявності хоча б однієї з таких підстав: 1) за наслідками перевірок інших платників податків виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків законів України про оподаткування, валютного законодавства, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту; 2) платником податків не подано в установлений строк податкову декларацію або розрахунки, якщо їх подання передбачено законом; 3) виявлено недостовірність даних, що містяться у податковій декларації, поданій платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту; 4) платник податків подав у встановленому порядку скаргу про порушення законодавства посадовими особами органу державної податкової служби під час проведення планової чи позапланової виїзної перевірки, в якій вимагає повного або часткового скасування результатів відповідної перевірки; 5) у разі виникнення потреби у перевірці відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту; 6) проводиться реорганізація (ліквідація) підприємства; 7) стосовно платника податків (посадової особи платника податків) у порядку, встановленому законом, податковою міліцією заведено оперативно-розшукову справу, у зв'язку з чим є потреба у проведенні позапланової виїзної перевірки фінансово-господарської діяльності такого платника податків; 8) у разі, коли вищестоящий орган державної податкової служби в порядку контролю за достовірністю висновків нижчестоящого органу державної податкової служби здійснив перевірку документів обов'язкової звітності платника податків або висновків акта перевірки, складеного нижчестоящим контролюючим органом, та виявив їх невідповідність вимогам законів, що призвело до ненадходження до бюджетів сум податків та зборів (обов'язкових платежів). Позапланова виїзна перевірка в цьому випадку може ініціюватися вищестоящим органом державної податкової служби лише у тому разі, коли стосовно посадових або службових осіб нижчестоящого органу державної податкової служби, які проводили планову або позапланову виїзну перевірку зазначеного платника податків, розпочато службове розслідування або порушено кримінальну справу; 9) платником подано декларацію з від'ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

Одна з перелічених підстав обов'язково повинна бути зазначена у направленні та наказі під час проведення позапланової перевірки.

Також, згідно ст. 15 Закону України ”Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” №265/95-ВР від 06.07.1995р.  (із змінами та доповненнями) контроль за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари, інших вимог цього Закону здійснюють орган державної податкової служби України шляхом проведення планових або позапланових перевірок згідно із законодавством України.

Згідно ст. 16 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” №265/95-ВР від 06.07.1995 р.  (із змінами та доповненнями) контролюючі органи мають право відповідно до законодавства здійснювати планові або позапланові перевірки осіб, які підпадають під дію цього Закону.

Планова перевірка здійснюється органами, уповноваженими законом нараховувати або стягувати податки і збори (обов'язкові платежі) з осіб, що використовують спрощену систему оподаткування згідно з пунктами 5 - 9 статті 9 цього Закону. Така перевірка здійснюється не частіше одного разу за наслідками звітного календарного року, але не раніше строків, визначених законодавством для подання річного податкового звіту (декларації) такими особами з такого податку.

Планова виїзна перевірка –перевірка, яка передбачена у плані роботи. Право податкового органу на проведення планової виїзної перевірки платника податків надається лише у тому випадку, коли податковий орган не пізніше ніж за десять днів до дня проведення перевірки надіслав суб'єкту підприємницької діяльності письмове повідомлення із зазначенням дати початку та закінчення перевірки.

Позапланова перевірка, що провадиться уповноваженими контролюючими органами стосовно осіб, визначених у частині другій ст. 16 Закону України № 265, може здійснюватися виключно на підставі постанови слідчого, органу дізнання або відповідно до рішення суду.

Таким чином, підставами для проведення фахівцями ДПІ позапланової перевірки щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу суб'єкта підприємницької діяльності є підстави, зазначені у Законі України „Про державну податкову службу в Україні” та постанова слідчого, органу дізнання або рішення суду відповідно до вимог Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”.

Проте, про проведення перевірок діяльності позивача з надання послуг у сфері грального бізнесу співробітниками ДПІ у Приморському районі м. Одеси позивач повідомлений не був.

Крім того, посилання працівників податкової служби на те, що на гральний автомат, який перевірявся, необхідно придбавати кількість торгових патентів у кратності відповідно до кількості гравців, судом оцінюється критично, оскільки суперечить Закону України „Про патентування деяких видів підприємницької діяльності”.

Так, згідно ст. 1 Закону України „Про патентування деяких видів підприємницької діяльності”, об'єктом правового регулювання є, зокрема, діяльність з надання послуг у сфері грального бізнесу.

Під гральним бізнесом у цьому Законі слід розуміти діяльність, пов'язану з влаштуванням казино, інших гральних місць (домів), гральних автоматів з грошовим або майновим виграшем, проведенням лотерей (крім державних) та розиграшів з видачею грошових виграшів у готівковій або майновій формі.

Відповідно до ч. 3 ст. 5 Закону України „Про патентування деяких видів підприємницької діяльності”, об'єктами оподаткування є наступні види грального бізнесу: гральний автомат з грошовим або майновим виграшем; гральний стіл з кільцем рулетки для казино; інші гральні столи (спеціальні столи для казино, крім столів для більярду); кегельбани, що вводяться у дію за допомогою жетона, монети або без них; столи для більярду, що вводяться в дію за допомогою жетона, монети або без них, крім столів для більярду, що використовуються для спортивних аматорських змагань; інші види грального бізнесу, включаючи розиграші з видачею грошових виграшів у готівковій формі поза банківські установи або у майновій формі на місці.

Відповідно до ч. 4 ст. 5 Закону України „Про патентування деяких видів підприємницької діяльності” торговий патент на здійснення операцій з надання послуг у сфері грального бізнесу має бути виданий на кожне окреме гральне місце (гральний автомат, гральний стіл).

В цій нормі закону законодавець терміни „гральне місце”, „гральний автомат” та „гральний стіл” ототожнює. Тобто один гральний автомат є одним гральним місцем та один гральний стіл є також одним гральним місцем в незалежності від того, скільки гравців одночасно можуть брати участь в азартній грі. Одночасно за гральним столом, гральним автоматом або за кільцем рулетки можуть грати кілька гравців (навіть необмежена кількість гравців).

Таким чином, на перевіряємі гральні автомати позивачем правомірно отримано по одному торговому патенту на кожний гральний автомат.

У зв'язку з вищевикладеним суд вважає, що відповідачем неправомірно нараховані штрафні санкції позивачу за надання послуг в сфері грального бізнесу без одержання торгових патентів.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України, засобом захисту цивільних прав та інтересів, крім іншого, є визнання незаконним рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади АРК або органу місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про: 1) визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення; 2) зобов'язання відповідача вчинити певні дії; 3) зобов'язання відповідача утриматися від вчинення певних дій; 4) стягнення з відповідача коштів; 5) тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; 6) примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; 7) примусове видворення іноземця чи особи без громадянства за межі України; 8) визнання наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а згідно ч. 3 ст. 105 КАС України позивач має право вимагати скасування або визнання нечинним рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та й спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оцінюючи надані докази в сукупності, господарський суд Одеської області вважає, що позовні вимоги цілком обґрунтовані та відповідають вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим підлягають задоволенню у повному обсязі.

З огляду на вищевикладене, господарський суд дійшов висновку, що рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси № 0003442360 від 29.06.2006 р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 2 450,70 грн., прийнято в порушення вимог чинного законодавства, у зв'язку з чим підлягає визнанню нечинним.

Керуючись ст. ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

               ПОСТАНОВИВ:

1.          Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Магик” до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси про визнання рішення нечинним задовольнити.

2.          ВИЗНАТИ рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0003442360 від 29.06.2006 р. нечинним.

Постанову суду може бути оскаржено в порядку, передбаченому ст. 186 КАС України.

Постанова набирає законної сили в порядку ст. 254 КАС України.

Повний текст складено 22.09.2006 р.

                 Суддя                                                                                 Петров В.С.