Рішення

від 15.06.2011 по справі 15/5005/5559/2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

15/5005/5559/2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14.06.11р.

Справа № 15/5005/5559/2011

За позовом  Приватного підприємства "Холод Плюс", м. Костопіль       

до  Товариства з обмеженою відповідальністю "Приоритет-Д", м. Дніпропетровськ       

про стягнення 170 480,00грн.

Суддя  Петренко Н.Е.

Секретар судового засідання Шевцова В.В.

Представники:

  від позивача: не з'явився

  від відповідача: не з'явився 

СУТЬ СПОРУ:

    Приватне підприємство "Холод Плюс", м. Костопіль (далі-позивач) звернулося до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальеістю "Приоритет-Д", м. Дніпропетровськ (далі-відповідач) про стягнення заборгованості  за поставлений товар у розмірі 170 480,00 грн.

Позивач обґрунтовує свої вимоги невиконанням відповідачем зобов'язань в частині повного та своєчасного розрахунку за поставлений товар.

Ухвалою господарського суду від 28.04.11р. призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 24.05.11р., зобов'язано до засідання подати:

- позивачу: акт звірки (позивача до відповідача); докази в обґрунтування позову; документи, що посвідчують правовий статус виробничої або структурної одиниці: статус (положення), довідку про включення до ЄДРПОУ, свідоцтво про державну реєстрацію (оригінали для огляду); всі оригінали первинних документів на підставі яких виник борг (для огляду в судове засідання).

- відповідачу: відзив на позов; докази в обґрунтування відзиву; акт звірки (відповідача до позивача) документи, що посвідчують правовий статус виробничої або структурної одиниці: статус (положення), довідку про включення до ЄДРПОУ, свідоцтво про державну реєстрацію (оригінали для огляду та належним чином засвідчені копії у справу);  докази сплати боргу.

Явку в судове засідання повноважних представників учасників судового процесу визнано обов'язковою.

Роз'яснено сторонам, що згідно з п.5 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, за не надіслання витребуваних господарським судом матеріалів, а також за ухилення від вчинення дій, покладених господарським судом на сторону, з винної сторони стягується штраф до 1 700 грн.

23.05.11р. до господарського суду надійшли від позивача витребувані ухвалою господарського суду від 28.04.11р. документи, які долучено до матеріалів справи.

24.05.11р. у судове засідання повноважний представник позивача не з'явився.

Також, 24.05.11р. у судове засідання повноважний представник відповідача не з'явився, витребувані документи до суду не надав. Жодних пояснень щодо причини неявки або інших клопотання до господарського суду не надходило. В матеріалах справи відсутні докази повідомлення належним чином відповідача про день, час і місце судового засідання.

Ухвалою господарського суду від 24.05.11р. відкладено розгляд справи на 14.06.11р., зобов'язано позивача повідомити належним чином відповідача про день, час та місце розгляду справи, докази повідомлення надати у наступне судове засідання; відповідача -  виконати належним чином вимоги ухвали господарського суду від 28.04.11р.

10.06.11р. до господарського суду  надійшов лист з вих. № 34 від 04.06.11р., відповідно якого позивач позовні вимоги підтримує, просить їх задовольнити у повному обсязі та розглянути дану справу без його представника. Крім того, позивач надає для долучення до матеріалів справи докази повідомлення відповідача про день, час та місце розгляду справи.

Господарський суд приходить до висновку про те, що лист позивача з вих. № 33 від 03.06.11р. та копії фіскальних чеків Укрпошти є належними доказами направлення та повідомлення відповідача про день, час та місце розгляду справи.  

14.06.11р. у судове засіданні повноважний представник відповідача не з'явився, витребувані документи до суду не надав. Жодних пояснень щодо причини неявки або інших клопотання до господарського суду не надходило.

Дослідивши подані документи, господарський суд вважає за можливе розглянути дану справу без участі повноважних представників позивача та відповідача за наявними в ній матеріалами, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів про належне повідомлення сторін про день, час та місце розгляду справи.  

Розглянувши матеріали справи,  дослідивши подані докази, господарський суд, -

                                                          ВСТАНОВИВ:

   Як зазначає позивач, він та відповідач уклали правочин, що підтверджується конклюдентними діями сторін, направленими на укладання такого правочину, тобто шляхом вчинення певних дій однією стороною та прийняття виконання такого правочину іншою стороною. Так, 18.02.09 року позивачем було поставлено на адресу відповідача товар (м'ясо індиче мехобвалки) в кількості 20 000 кг на загальну суму 202 000,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № 236 від 18.02.2009 року. Відповідач за поставлений товар розрахувався частково, а саме у розмірі 31 520,00 грн., внаслідок чого у нього утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 170 480,00 грн.

   З метою досудового врегулювання спору позивачем було направлено на адресу відповідача вимогу № 1/04-юр від 01.04.2011 року про сплату заборгованості за поставлений товар у розмірі 170 480,00 грн. не пізніше 11.04.2011 р., що підтверджує фіскальний чек №6780 від 01.04.11р.

                 Вказані вимоги були залишені відповідачем без відповіді та задоволення.  

Доказів виконання зобов'язання на момент розгляду спору відповідач до господарського суду не надав.

При викладених обставинах вимоги позивача щодо стягнення заборгованості за поставлений товар  у розмірі  170 480,00  грн. слід визнати обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Приймаючи рішення господарський суд виходив із наступного.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

    Відповідно  до вимог ст.  174 Господарського  кодексу  України,  господарські зобов'язання можуть виникати:

   - безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність;

        - з акту управління господарською діяльністю;

      - з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать;

      - внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав;

          - у результаті створення об'єктів інтелектуальної власності та інших дій суб'єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України,  суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

       Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку ( ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України).

      Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ст. 205 Цивільного Кодексу України).

       Як вбачається з матеріалів справи, позивач поставив відповідачу товар, що підтверджує накладна за № 236 від 18.02.09р., який останнім був прийнятий за довіреностями ЯПО №372411 від 18.02.09р. Крім того, між сторонами було проведено акт звірки взаєморозрахунків, відповідно якого станом на 30.06.09р. відповідач визнає заборгованість перед позивачем у розмірі 170 480,00 грн. Акт підписаний сторонами та затверджений печатками без зауважень та заперечень. Таким чином, відповідач визнав себе зобов'язаною особою по відношенню до позивача.

    Враховуючи зазначене, господарський суд приходить до висновку про те, що між сторонами був здійснений правочин, оскільки поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

       Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

       У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару (ч. 3 ст. 692 Цивільного кодексу України).

     Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання (ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України).

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням,  проведеним належним чином.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.

Викладене є підставою для задоволення позову в повному обсязі.

Судові витрати по справі слід покласти на відповідача.

Керуючись ст. ст. 205, 509, 525, 526, 599, 610, 625, 692 Цивільного кодексу України, ст. ст. 173, 174, 193, 218 Господарського процесуального кодексу України,  ст.ст. 4, 32-34, 43-45, 49, 75, 79, 82-85, 115-118 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Приоритет-Д" (49107, м.Дніпропетровськ, Запорізьке шосе, буд. 2а, кв. 42, ЄДРПОУ 35987406) на користь Приватного підприємства "Холод Плюс" (35000, м. Костопіль, вул. Крип'якевича, буд. 52,  ЄДРПОУ 33627554, р/р 26006012517980 в Філії "ПЗРУ АТ "Банк "Фінанси та Кредит", МФО 333603)  заборгованість за поставлений товар у  розмірі 170 480,00 грн. (сто сімдесят тисяч чотириста вісімдесят грн. 00 коп.), витрати по сплаті державного мита у розмірі 1 704,80 грн. (одна тисяча сімсот чотири грн. 80 коп.) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236 грн. (двісті тридцять шість грн. 00 коп.).

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Суддя

 Н.Е. Петренко

Повне рішення складено  15.06.11р.