Постанова

від 13.09.2006 по справі 29/317-06-8117а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

29/317-06-8117А

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

12 год. 20 хв.                                                                                                            м. Одеса

"13" вересня 2006 р.Справа  № 29/317-06-8117А

Господарський суд Одеської області у складі:

Судді                                                  Аленіна О.Ю.

при секретарі                                     Кирплюк Д.В.

За участю представників сторін:

Від позивача: Тернова Т.В. за довіреністю

Від відповідача: Сєнов Б.О. за довіреністю

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Телерадіокомпанії „Іллічівське телебачення-3” про стягнення 4461,28 грн., суд

ВСТАНОВИВ:

Одеське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до суду з позовом до Телерадіокомпанії „Іллічівське телебачення-3”, в якому просить стягнути з відповідача суму заборгованості у розмірі 4461,28 грн., з яких 4310 грн. санкції за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2005 році та 151,28 грн. пені за порушення встановлених законодавством термінів сплати адміністративно-господарських санкцій.

Відповідач проти позову заперечує з огляду на те, що Телерадіокомпанії „Іллічівське телебачення-3” протягом 2005 року постійно інформувало Центр зайнятості населення про спроможність працевлаштувати інвалідів шляхом створення згідно з законом додаткових робочих місць, але від центра зайнятості на працевлаштування в Телерадіокомпанію „Іллічівське телебачення-3” не було направлено жодного інваліда. На думку відповідача, позивачем не надано доказів того, що на підприємство відповідача направлялись пропозиції про працевлаштування інвалідів або інваліди самі звертались до Телерадіокомпанії „Іллічівське телебачення-3” з метою працевлаштування у 2005 році та їм було відмовлено у працевлаштуванні.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, заслухавши представників сторін, оцінивши докази які мають значення для справи, - суд дійшов наступних висновків:

Відповідно до ст. 19 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” (далі –Закон) для  підприємств,  установ,  організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Згідно ст. 20 Закону підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Згідно звіту „Про зайнятість та працевлаштування інвалідів на 2005 рік”, середньооблікова чисельність штатних працівників за 2005 рік у Телерадіокомпанії „Іллічівське телебачення-3” склала 10 осіб.

Оскільки  у відповідності з нормативом місць, призначених для працевлаштування інвалідів, відповідач повинен був створити 1 місце, але не створив жодного робочого місця, відповідно до розрахунку суми відрахувань, що складається з поділення фонду заробітної плати на середньооблікову чисельність штатних працівників, та помноження її на кількість нестворених робочих місць для інвалідів, сума відрахувань за 1 не створене робоче місце склала 4310 грн. Крім того, за порушення встановлених законодавством термінів сплати адміністративно-господарських санкцій позивачем нарахована пеня в сумі 151,82 грн.

Таким чином сума нарахованих позивачем штрафних санкцій за недотримання нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у 2005 році складає 4310 грн. та пеня в сумі 151,82 грн., яка до теперішнього часу не сплачена відповідачем, що стало підставою для звернення з позовом до суду.

Відповідно до ст. 18 Закону працевлаштування інвалідів здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами самоврядування, громадськими організаціями інвалідів.

Відповідно до п. 14 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1995 за № 314 (Далі –Положення), підприємства у межах доведеного нормативу створюють за власні кошти робочі місця для працевлаштування інвалідів, інформують державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів.

Згідно п. 3 Положення, робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів, і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда.

Відповідно до п. 5 Положення підприємства розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Виходячи з положень чинного законодавства, фактичне робоче місце має бути створено з урахуванням фізичних можливостей певного інваліда, індивідуальних програм реабілітації та в залежності від відповідної нозології інваліда, тому безпосереднє створення робочого місця інваліда, а саме його пристосування для праці інваліда, здійснюється в кожному окремому випадку спеціально для конкретної особи. Отже, умовою для створення робочого місця для працевлаштування інваліда є пропозиція на працевлаштування інваліда відповідної нозології, оскільки без такої пропозиції неможливо встановити, працевлаштування інваліда якої категорії може бути запропоновано, що унеможливлює створення відповідного робочого місця.

Таким чином, у підприємства виникає обов'язок працевлаштувати інваліда при наявності відповідної пропозиції органів, вказаних ст.18 Закону, чи у разі звернення інваліда самостійно.

При цьому обов'язок по виявленню інвалідів, які бажають працювати і спроможні реалізувати свої здібності та можливості на підставі індивідуальних програм реабілітації покладено на місцеві органи соціального захисту населення, а державна служба зайнятості відповідно до п. 12 Положення сприяє працевлаштуванню інвалідів.

Доказів того, що на підприємство відповідача направлялись пропозиції щодо працевлаштування інвалідів, або самі інваліди звертались до відповідача з метою працевлаштування у 2005 р. та їм було відмовлено у працевлаштуванні позивачем не надано.

Як свідчать матеріали справи, відповідач, навпаки, протягом 2005 року інформував Центр зайнятості населення про спроможність працевлаштувати інвалідів шляхом створення згідно з законом додаткових робочих місць (форма № 3-ПН), та звертався з відповідними листами ( №063 від 11.07.2005 р., № 001 від 30.01.2006 р.) але від центра зайнятості на працевлаштування в Телерадіокомпанію „Іллічівське телебачення-3” не було направлено жодного інваліда.

Викладені обставини, що встановлені судом,  свідчать про виконання відповідачем  обов'язків, покладених на нього чинним законодавством, та про відсутність будь-яких фактичних даних, які б засвідчили, в свою чергу, виконання обов'язків відповідними органами.

Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги, що підстав для застосування до відповідача відповідальності у вигляді сплати адміністративно-господарскьих санкцій за недотримання нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у 2005 році в сумі 4310 грн. та пені в сумі 151,28 грн., судом не вбачається, в задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 158 –163 КАС України, суд, -

                                                            ПОСТАНОВИВ:

В позові відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку відповідно до ст. 186 КАС України.

Постанова набирає законної сили в порядку ст. 254 КАС України.

  Повний текст постанови складений 22.09.2006р.

          Суддя                                                                                 Аленін О.Ю.