Постанова

від 08.06.2011 по справі 3006/11/2070

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД



Харківський окружний адміністративний суд

61004  м. Харків  вул. Мар'їнська, 18-Б-3

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

 Харків  

 08 червня 2011 р.                                                                                 № 2-а- 3006/11/2070  

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого –судді Зінченка А.В.,

при секретарі  –Фоменко І.Є.

за участі представників сторін:

Позивача –Загребельного Г.С.

Відповідача –не прибув

              розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові  адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Інтерновація»до Державної податкової інспекції у місті Херсоні про визнання дій неправомірними, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Приватне підприємство «Інтерновація»подав позов (з урухованням уточнень) про визнання неправомірними дій Державної податкової інспекції у м. Херсон щодо проведення невиїзної документальної перевірки ПП «Інтерновація»(код 36505243) з питань встановлення розбіжностей за результатами автоматизованого співставлення розшифровок податкових зобов‘язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів за період з 01.08.09 по 28.02.10 на підставі якої був складений акт перевірки від 30.04.10 за №2043/23-2/36505243.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що рішення про проведення перевірки діяльності платника податків було прийнято податковим органом за відсутності передбачених законом підстав, в ході проведення перевірки первинні документи податковим органом не вивчались, перевірка була проведена лише на підставі декларації з ПДВ за серпень 2009р. з додатками, судження податкового органу про відсутність в діяльності ПП «Інтерновація»об’єктів оподаткування податком на додану вартість є помилковим, позаяк суперечить фактичним обставинам спірних правовідносин, висновок податкового органу про порушення ПП «Інтерновація» ч.1 ст.203, ст.215, ст.216, ст.228 Цивільного кодексу України роблений поза межами компетенції означеного суб’єкта владних повноважень.

В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи і вимоги поданого позову, просив суд ухвалити рішення про задоволення позову.

Відповідач, Державна податкова інспекція у місті Херсон, своїм правом надати письмові заперечення на позов не скористалась. Представник відповідача в судове засідання не прибув, про дату час та місце судового засідання був повідомлений належним чином та завчасно, а тому суд вважав за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача.

          Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, встановив наступні обставини.

Державна податкова інспекція є органом державної влади і, відповідно, її діяльність має підпорядковуватись вимогам ч.2 ст.19 Конституції України та аналогічним вимогам ст.11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні".

Право податкової інспекції на проведення перевірки підлягає законодавчим обмеженням та реалізується з дотриманням порядку, встановленого законом. Суд може захистити право платника податку в разі проведення перевірки за відсутності для цього належних юридичних підстав та з порушенням правил, процедури, встановлених законом. Наявність негативних наслідків такої перевірки для можливості судового захисту законом не вимагається. Право на судовий захист пов'язане із самою протиправністю дій.

Так відповідно до КАС України адміністративний позов може містити вимоги про встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень (п. 6 ч. 3 ст. 105); а відтак, звернення за захистом порушеного права у сфері публічно-правових відносин із зазначенням способу, який, на думку суду, не приводить до захисту права, не може бути підставою для відмови в позові, тобто захисті права, що порушуються. Суд, установивши порушення вимог законодавства, має захистити права та охоронювані законом інтереси, самостійно обравши спосіб, який би гарантував дотримання і захист прав, свобод, інтересів від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, коли ці порушення ще не припинені (статті 7, 8, 11, ч. 4 ст. 112, ст. 162); спосіб захисту порушеного права може залежати від того, припинене порушення чи ні - при встановленні факту продовження протиправної поведінки суб'єкта владних повноважень на момент вирішення спору належним способом захисту права може бути зобов'язання відповідача припинити протиправні дії, а при припиненні порушення суд може задовольнити вимогу про встановлення відсутності компетенції (повноважень) у суб'єкта владних повноважень, зокрема на вчинені дії, чи про визнання дій протиправними.

За матеріалами справи з 29.04.2010р. по 30.04.2010р. Державною податковою інспекцією у місті Херсон було проведено документальну невиїзну перевірку ПП «Інтерновація»з питань встановлення розбіжностей за результатами автоматизованого співставлення розшифровок податкових зобов‘язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів за період з 01.08.09 по 28.02.10.

Результати проведеної перевірки оформлені актом від 30.04.10 за №2043/23-2/36505243.

Перевіряючи відповідність дій суб’єкта владних повноважень у спірних правовідносинах вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд наголошує на такому.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок дій органів державної податкової служби України під час реалізації владної управлінської функції по контролю за правильністю та повнотою справляння податкових зобов’язань станом на момент виникнення спірних правовідносин був визначений Законом України «Про державну податкову службу в Україні».

Так, згідно з п.1 ч.1 ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі) своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів).

Проаналізувавши положення законодавства, що було чинним на момент виникнення спірних правовідносин, суд відзначає, що порядок проведення податковими органами документальних невиїзних перевірок діяльності платників податків було унормовано низкою актів законодавства, зокрема, Порядком оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затверджено наказом ДПА України від 10.08.2005р. №327, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25.08.2005р. за №925/11205; далі за текстом –Порядок №327), наказом ДПА України від 18.04.2008р. №266 «Про організацію взаємодії органів державної податкової служби при проведенні перевірок податкових декларацій з податку на додану вартість з урахуванням інформації розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів», яким затверджені Методичні рекомендації щодо організації взаємодії органів державної податкової служби при проведенні перевірок податкових декларацій з податку на додану вартість з урахуванням інформації розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів (далі за текстом –Методичні рекомендації).

Приписи згаданих актів законодавства підлягають обов’язковому застосуванню до спірних правовідносин, адже з акту від 30.04.10 за №2043/23-2/36505243 слідує, що спірна перевірка була проведена відповідачем у зв’язку з наявністю розбіжностей між розміром податкового кредиту з ПДВ ПП «Інтерновація»та податкового зобов’язання з ПДВ контрагентів даного суб’єкта господарювання –ПП «Євросервіс-Партнер», ТОВ «Електроспецтех», ПП «Бизнеспроєкт Інвест»та ТОВ «Опт-торгспецзапчастина».

Суд зауважує, що відповідно до п.п. 4.2 Методичних рекомендацій під час проведення документальної невиїзної перевірки працівники підрозділів оподаткування  юридичних, фізичних осіб мають право: одержувати від платників податків (посадових  осіб платників податків) пояснення з питань, що виникають під час перевірок та стосуються реалізації  повноважень  органів  державної  податкової служби;  запрошувати платників  податків  або  їх  представників   для перевірки правильності нарахування та своєчасності сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) такими платниками податків; вимагати від платників податків, діяльність яких перевіряється, усунення    виявлених    порушень    податкового законодавства.

Дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності за правилами ст.86 КАС України, суд доходить висновку, що у спірних правовідносинах відповідач не складав та на адресу позивача не направляв жодних листів з вимогою надати документи для проведення перевірки.

Підпунктом 4.5 Методичних рекомендацій передбачено, що у разі неотримання пояснень, передбачених пунктом 4.2 Методичних рекомендацій, протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту платником ПДВ (отримувачем) працівник підрозділу оподаткування юридичних, фізичних осіб передає перелік таких платників до підрозділу податкової міліції з наданням інформації про вжиті заходи (телефонний дзвінок, направлений запит тощо) для здійснення заходів, передбачених пунктом 6.2 розділу VI Методичних рекомендацій.

Отже, у спірних правовідносинах і складання податковим органом запиту на надання первинних документів, і початок спірної перевірки співпали у часі, що не передбачено жодним актом законодавства, позаяк перша дія (витребування документів) об’єктивно має передувати другій дії (проведення перевірки) на десять робочих днів.

Аналогічний порядок дій суб’єкта владних повноважень у разі неотримання відповіді від платника податків визначений п.п.4.14 та 4.18 Методичних рекомендацій.

          В силу приписів п.6.2 Методичних рекомендацій працівник підрозділу податкової міліції після отримання інформації від підрозділів оподаткування юридичних, фізичних осіб про незнаходження платника ПДВ за вказаними в реєстраційних документах даними, переліку платників ПДВ, які не надали відповідні документи на запит органу ДПС (з наданням працівником підрозділів оподаткування юридичних, фізичних осіб інформації про вжиті заходи (телефонний дзвінок, направлений запит тощо)) зобов'язаний встановити місцезнаходження платника ПДВ, суб'єкта господарювання незареєстрованого платником ПДВ. У разі підтвердження відсутності платника ПДВ, суб'єкта господарювання, не зареєстрованого платником ПДВ, за його місцезнаходженням, встановити місцезнаходження його засновників, посадових осіб, провести їх опитування щодо здійснення господарських операцій (поставки товарів, послуг, відвантаження товарів, фактичного виконання робіт, транспортування, зберігання товарів по ланцюгу постачання товару до його споживача), виписки податкових накладних, виявлення активів платника ПДВ та ін. Проводиться перевірка згідно з вимогами ст. 97 Кримінально-процесуального кодексу України на предмет наявності ознак фіктивного підприємництва, ухилення від сплати податків, інших злочинів. У разі встановлення місцезнаходження платника ПДВ, суб'єкта господарювання, не зареєстрованого платником ПДВ, підрозділ податкової міліції надає таку інформацію підрозділу оподаткування фізичних осіб, податкового контролю з метою проведення позапланової перевірки. Про проведену роботу підрозділ податкової міліції зобов'язаний повідомити підрозділи оподаткування юридичних, фізичних осіб та податкового контролю в письмовому вигляді протягом п'яти днів з моменту отримання службової записки від вказаних підрозділів.

          Дослідивши зібрані по справі документи, суд відмічає, що в ході розгляду справи відповідач не подав жодних доказів проведення підрозділом податкової міліції як органом дізнання за фактами діяльності ПП «Інтерновація»перевірки в порядку ст.97 КПК України.

Відповідно до п. 1.11 розділу 1 Порядку №327 у разі неявки посадових осіб суб‘єкта господарювання для проведення невиїзної перевірки протягом 10 днів після отримання письмового запрошення органу податкової служби податковим органом складається акт неявки.

Таким чином, лише по минуванню робочих 10 днів від дати отримання ПП «Інтерновація»запрошення на участь у проведенні документальної невиїзної перевірки податковий орган мав право скласти акт неявки посадових осіб платника податків та провести документальну невиїзну перевірку, у той час як у спірних правовідносинах вже 30.04.2010р. відповідачем було складено сам акт перевірки без запрошення посадових осіб позивача для складання та підписання такого акту перевірки.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що спірна документальна невиїзна перевірка діяльності ПП «Інтерновація»була проведена ДПІ у м. Херсон передчасно, до настання визначеного законодавством строку.

Окрім того, в ході розгляду справи судом з’ясовано, що всупереч вимогам п.п. 2.1.3 Порядку №327 акт від 30.04.10 за №2043/23-2/36505243 взагалі не містить жодних даних про підстави для проведення перевірки відповідно до Закону України "Про державну податкову службу в Україні" та інших законодавчих актів.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що спірна документальна невиїзна перевірка діяльності ПП «Інтерновація»була проведена ДПІ у м. Херсон безпідставно, тобто без прийняття уповноваженою особою ДПІ відповідного рішення.

Отже, у спірних правовідносинах відповідач не забезпечив додержання вимог ч.2 ст.19 Конституції України, внаслідок чого спірна документальна невиїзна перевірка не може бути визнана законною.

Вивчивши зміст акту від 30.04.10 за №2043/23-2/36505243, суд відзначає, що згідно з п.2.10 названого акту спірна документальна невиїзна перевірка була проведена на підставі даних, зазначених у інформаційних базах, а відповідно до п.2.13 акту спірна документальна невиїзна перевірка здійснена на підставі декларацій з ПДВ, додатків №5 до податкових декларацій з ПДВ, розшифоровок податкових зобов’язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів, листування з підприємством, інших документів (перелік яких не наведений).

          Таким чином, дані первинних документів, які відповідно до ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, фіксують факти здійснення господарських операцій та повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а також дані розрахункових документів, котрі згідно з Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»опосередковують рух коштів у безготівковій формі, податковим органом в ході проведення спірної документальної невиїзної перевірки не досліджувались.

          З цього приводу, суд зауважує, що за правилами п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України «Про ПДВ»датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

          В силу приписів п.п.11.3.1 п.11.3 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

          З положень наведених норм закону слідує, що зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), які підлягають поставці, є обставиною, з наявністю якої законодавець пов’язує виникнення у платника податку обов’язку визначити податкове зобов’язання по ПДВ та валовий дохід.

          Відтак, у разі, коли в діяльності платника податків наявний факт отримання у власність коштів у безготівковій формі на банківський рахунок, іншого способу дій такого платника податків ніж збільшення податкового зобов’язання з ПДВ та валового доходу, закон не передбачає.

          Натомість, як вбачається з матеріалів справи, у спірних правовідносинах відповідач без дослідження жодних документів про рух коштів у безготівковій формі зробив висновок про відсутність в діяльності ПП «Інтерновація»об’єкту оподаткування податком на додану вартість, що суперечить закону.

          Окремо суд бере до уваги, що викладені в акті перевірки судження суб’єкта владних повноважень про порушення позивачем вимог ст.ст.203, 215, 216, 228 Цивільного кодексу України зроблені з перевищенням компетенції органів державної податкової служби України та не підтверджуються добутими судом доказами.

Так, суд зауважує, що правовідносини з приводу нікчемності правочинів унормовані ст.228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч.1 ст.228); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч.2 ст.228).

Вирішуючи спір, суд вважає також за необхідне керуватись правовими позиціями Верховного Суду України, які викладені у постанові Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. №9 “Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними”, адже правочини між позивачем та його контрагентами були укладені у цивільних (господарських) правовідносинах (далі за текстом –Постанова Пленуму ВСУ №9).

Відповідно до п.18 Постанови Пленуму ВСУ №9 перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Наслідки вчинення правочину, що порушує публічний порядок, визначаються загальними правилами (стаття 216 ЦК).

Вивчивши зміст акту перевірки, суд наголошує, що даний документ не містить жодних фактичних даних, які б засвідчували наявність в діяльності позивача обставин, котрі передбачені ч.1 ст.228 Цивільного кодексу України (з урахуванням викладених в Постанові Пленуму ВСУ №9 правових позицій) як ознаки нікчемного правочину.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

При зазначених обставинах, суд вважає вимоги позивача правомірними та такими, що ґрунтуються на положеннях діючого законодавства, належним чином обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

          Керуючись ст.ст. 8 і 19 Конституції України,  ст.ст.7-11, 69-71, 158-163, 167,254  Кодексу адміністративного судочинства України,  суд, –

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Приватного підприємства «Інтерновація»до Державної податкової інспекції у місті Херсоні про визнання дій неправомірними –задовольнити.

Визнати дії ДПІ у м. Херсон щодо проведення невиїзної документальної перевірки ПП «Інтерновація»(код 36505243) з питань встановлення розбіжностей за результатами автоматизованого співставлення розшифровок податкових зобов’язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів за період з 01.08.09 по 28.02.10 на підставі яких був складений акт перевірки від 30.04.10 за №2043/23-2/36505243 неправомірними.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

          Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд  шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня отримання копії постанови апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції.

          Постанова в повному обсязі виготовлена 10 червня 2011 року.

Суддя                                                                             А.В. Зінченко