Рішення

від 20.09.2006 по справі 17/219-06-8313

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

17/219-06-8313

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"20" вересня 2006 р.Справа  № 17/219-06-8313

За позовом:          Товариства з обмеженою відповідальністю „Дунапак-Україна”

до  відповідача:   Селянського (фермерського) господарства „Гроно”

про стягнення 15 322 грн. 04 коп.

                                                                                                                Суддя Зуєва Л.Є.

П р е д с т а в н и к и :

Від позивача:      Янклевич Я.Є. - повірений;

Від відповідача:  Мінов  Ф М.- голова  СФГ

СУТЬ СПОРУ:   позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якої просить суд стягнути з відповідача 15322 грн. 04 коп. –заборгованості по укладеному договору №15 від 24.03.2006р.

Відповідач в судове засідання зявився, відзив на позовну заяву не надав, проти позову заперечує та пояснив, що  продукція, отримана від постачальника була неналежної якості, тому він вважає, що  зобовязання по оплаті боргу у нього відсутні.

                        Розглядом матеріалів справи встановлено:

24.03.2006р. між ТОВ „Дунапак-Україна” та селянським (фермерським) господарством „Гроно” укладено договір №15, відповідно до умов якого позивач зобов'язався поставляти і передавати у власність відповідачу товар (найменування, кількість і ціна товару вказуються у накладних або у додатках до договору чи специфікаціях), а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити товар у порядку і на умовах, передбачених даним договором.

Так на виконання умов укладеного договору, позивач поставив, а відповідач прийняв у власність гофропродукцію на загальну суму  16322,04 грн.

Гофропродукція була передана відповідачу у власність на підставі видаткової накладної №676 від 28.04.2006р.

Крім того, відповідачу були надані транспортні послуги  по доставці вищезазначеної гофропродукції, на загальну сумі 2000 грн., про що свідчить видаткова накладана №677 від 28.04.2006р.

Відповідно до умов  укладеного договору, а саме п. 5.1 відповідач зобов'язався здійснювати позивачу оплату за отриману продукцію шляхом 100% попередньої оплати.

Відповідач взяті на себе зобов'язання по укладеному договору в частині проведення 100% попередньої оплати не виконав, у зв'язку з чим 22.06.2006р. позивачем на його адресу було направлено претензію №287, з вимогою про проведення оплати в сумі 18 322,04 грн.

Так на виконання вимог надісланої позивачем претензії, відповідач частково здійснив оплату за поставлений йому по укладеному договору товар (продукцію), а саме сплатив  2000 грн. витрат пов'язаних з доставкою замовленої ним продукції та 14.07.2006р. перерахував на користь позивача 1000 грн. за поставлену йому продукцію.

У зв'язку з чим у відповідача станом на 04.08.2006р. виникла заборгованість, яка згідно до представленого розрахунку суми позовних вимог складає 15 322,04 грн.

Зазначені обставини спонукали позивача звернутися до суду з позовною заявою (від 15.08.2006р. вхід.№10014) про стягнення з відповідача 15322,4 грн. –заборгованості за надану йому продукцію та 612,88 грн. –витрат на юридичні послуги.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 18.08.2006р. порушено провадження у справі №17/219-06-8313 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Дунапак-Україна” до селянського (фермерського) господарства „Гроно” про стягнення 15 322,04 грн.

У ході розгляду справи позивач звернувся до суд з заявою про уточнення позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача по справі 13322,04 грн., у зв'язку з частковим погашенням відповідачем вищезазначеної заборгованості.

Дослідивши обставини справи, заслухавши пояснення представника позивача суд дійшов висновку, що позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю „Дунапак-Україна” підлягають задоволенню з наступних правових підстав.

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а  підставою виникнення цивільних прав та обовязків  є договори та інші правочини.

Правочин, різновидом якого є договори-основний вид правомірних дій –це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обовязків.  При цьому, ст.12 ЦК   України передбачає, що особа здійснює свої  цивільні  права вільно на власний розсуд.

У відповідності зі ст.204 ЦК України  договір укладений між сторонами по справі, як  цивільно-правовий  правочин  є правомірним  на час розгляду справи, оскільки  його  недійсність прямо не встановлено законом, та  він не визнаний судом недійсними, тому зобов'язання за цим договором  має  виконуватися належним чином.

При цьому, як встановлює ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п.1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання –це вид цивільних правовідносин.

Відповідно до ст.526 ЦК України № 435-IV від 16.01.2003 р. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, при цьому відповідно до ст.525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається, при цьому  відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням,  проведеним належним чином.

Згідно  зі ст. 610 ЦК України  порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням   умов,   визначених  змістом  зобов'язання  (неналежне виконання).

Розглядом матеріалів справи було встановлено, що укладений між сторонами по справі договір по своїй правовій природі відноситься до категорії договорів поставки, оскільки умовами даного договору передбачена саме поставка товару визначеного в договорі.

За таких обставин, відповідно до вимог п.п. 1,2 ст. 712 ЦК України за договором  поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність,  зобов'язується  передати  у встановлений   строк (строки) товар у  власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших  цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. При цьому, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У відповідності до вимог ст. 655 ЦК України за  договором  купівлі-продажу  одна  сторона  (продавець)передає або зобов'язується  передати  майно  (товар)  у  власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Дослідивши надані представником позивача докази стосовно часткового виконання зобовязань за договором в частині оплати поставленої йому продукції суд дійшов висновку, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами по справі договору №15 від 24.03.2006р. та вимог діючого законодавства не виконав взятих на себе зобов'язань, у зв'язку з чим суд дійшов висновку, щодо обґрунтованості та відповідності матеріалам та обставинам справи розрахунку суми позовних вимог наданого позивачем, у зв'язку з чим з відповідача слід стягнути на користь позивача заборгованість в сумі 13 322 грн. 04 коп.

Крім того, вимоги позивача стосовно стягнення з відповідача витрат понесених внаслідок звернення до адвоката за наданням юридичних послуг у розмірі 612,88 грн., суд вважає обґрунтованими та підтвердженими  відповідними доказами, а саме договором про надання юридичних послуг від 04.07.2006р. та платіжним дорученням №2257 від 11.08.2006р. на суму 612,88 грн., з призначенням платежу за юридичні послуги згідно договору про надання юридичних послуг від 04.07.2006р., у звязку з чим  в цій частині позов також підлягає задоволенню.

Судом не приймаються до уваги заперечення відповідача щодо невідповідності   поставленої продукції, а саме гофропродукції,  вимогам  державного стандарту якості оскільки  в заявці (вих.№5 від 30.03.2006р.), яка була подана  директором СФГ “Гроно”  на відділ збуту  гофротари  ТОВ “Дунапак-Україна”  було заявлено до виготовлення  гофролоток під персик розміром 886х766 в кількості  5100 шт. При цьому будь-які інші характеристики якості  гофпропродукції відповідачем не були зазначені.

Отримавши  28.04.2006р. 5100 шт. гофроящиків  відповідач прийняв їх, про що свідчить підпис Мінова М.Ф у товарно-транспортній накладній серії ААК №300829 від 28.04.2006р.  та будь яких претензій щодо  якості товару  як при прийманні  товару так і до моменту подачі позову до суду СФГ “Гроно”  не заявляв.  

Згідно зі ст.ст. 33, 34 ГПК України, позивач повинен довести суду ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог. Обставини справи, які у відповідності до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування, а обставини та докази, на які посилається відповідач, як на  підстави  своїх заперечень, ґрунтуються на припущеннях та спростовуються фактичними обставинами справи.

Таким чином з огляду на викладене, керуючись ст. ст. 11, 12, 204, 509, 526, 525, 599,610,629,655 ЦК України, суд дійшов висновку щодо порушення з боку СФГ „Гроно” умов договору 15 від 24.03.2006р. та наявності правових підстав для задоволення позову у повному обсязі, з урахуванням наданих позивачем уточнень до позовної заяви.

Судові витрати по держмиту, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу слід покласти на відповідача, згідно зі ст.ст. 44, 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з селянського (фермерського) господарства „Гроно” /68640, Одеська область, Ізмаїльський район, с. Суворово, вул. Леніна 1-Є, р/р260026343 в АППБ „Аваль”, м. Ізмаїл, МФО 328351, ЄДРПОУ 31883338/ на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Дунапак-Україна” /81700, Львівська область, м. Жидачів, вул. Фабрична,20, р/р2600900014039 в ПЛФ ОТ „Кредит банк (Україна)”, МФО 325365, ЗКПО 30028622/ 13 322 грн. 04 коп. /тринадцять тисяч триста двадцять дві грн. 04 коп./ - заборгованості; 612 грн. 88 коп. /шістсот дванадцять грн. 88 коп./ - витрат за надання юридичних послуг; 153 грн. 22 коп. / сто п'ятдесят три грн. 22 коп./ - державного мита; 118 грн. 00коп. /сто вісімнадцять грн. 00 коп./ - витрат на послуги інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Наказ видати.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.

Накази видати після вступу рішення в законну силу.

Рішення підписано  28.09.2006 р.

Суддя                                                                                       Зуєва Л.Є.