Постанова

від 09.06.2011 по справі 2а/2370/2970/2011

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

 ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 09 червня 2011 року                                                         Справа № 2а/2370/2970/2011

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді  Трофімової Л.В.,

при секретарі –Левчуку А.С.,

за участю: представників позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2 за довіреністю, відповідача –ОСОБА_3 за довіреністю, третьої особи –не з’явився, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Гарант»до державної податкової інспекції у Черкаському районі Черкаської області,  третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору приватне підприємство «Інтерагро-Форум», про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

                 ТОВ «Гарант», звернувшись до суду з адміністративним позовом до ДПІ у Черкаському районі Черкаської області, просить скасувати податкові повідомлення-рішення від 10.11.2010р. №0000662301/0, від 27.12.2010р. № 0000662301/1, від 27.01.2011р. № 0000022301/0.  

Позивач зазначав, що за результатами документальної невиїзної перевірки                                ТОВ «Гарант»щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ПП «Інтерагро-Форум»за період з 01.10.2009р. по 31.01.2010р. складено акт від 03.11.2010р. №300/23-010/21359403, на підставі якого відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000662301/0 від 10.11.2010р. про визначення ТОВ «Гарант»грошового зобов’язання з податку на додану вартість у сумі 271 667 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у сумі 135 834 грн. Надалі позивач зазначав, що за результатами адміністративного оскарження відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 27.12.2010р. № 0000662301/1 та податкове повідомлення-рішення від 27.01.2011р. № 0000022301/0, зокрема останнім податковим повідомленням-рішенням зменшено грошове зобов’язання з податку на додану вартість та визначено суму грошового зобов’язання за основним платежем 249 167 та за штрафними (фінансовими) санкціями 124 584 грн. За твердженням позивача спірні податкові повідомлення-рішення є недійсними, оскільки податкове зобов’язання визначено без врахування вимог Закону України «Про податок на додану вартість».

На підставі наведених обставин, позивач просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Черкаському районі Черкаської області від 10.11.2010р. №0000662301/0, від 27.12.2010р. № 0000662301/1, від 27.01.2011р. № 0000022301/0.

У подальшому позивач уточнив зміст позовних вимог та просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Черкаському районі Черкаської області від 27.01.2011р. № 0000022301/0 у сумі 249 167 грн. –грошового зобов’язання за основним платежем із сплати податку на додану вартість та 124 584 грн. –за штрафними санкціями.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, наголосивши на тому, що дії ДПІ у Черкаському районі Черкаської області щодо визначення грошового зобов’язання з податку на додану вартість у сумі 249 167 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 124 584 грн. є неправомірними, а спірне рішення прийнято без дотримання вимог законодавства – тому є нечинним і підлягає скасуванню.

Відповідач позов не визнав із підстав, викладених у запереченні, зокрема, зазначивши, що підставою прийняття спірного податкового повідомлення-рішення став акт перевірки від 03.11.2010р. №300/23-010/21359403, яким встановлено порушення вимог ст. 3, ст. 4, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5. п. 7.4, п.п.7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме заниження позивачем податку на додану вартість за період з 01.10.2009р. по 31.01.2010р. на суму 271 667 грн. Факти порушень полягають у наступному: господарські операції за період з 01.10.2009р. по 31.01.2010р. щодо придбання товарів, послуг  ТОВ «Гарант»у ПП «Інтерагро-Форум»не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, що економічно необхідно для здійснення господарських операцій. Крім того, актом документальної невиїзної перевірки ПП «Інтерагро-Форум»від 30.06.2010р. №1477/23-2/35579534 ДПІ у м. Черкаси встановлено неможливість проведення господарських операцій між ТОВ «Гарант»та ПП «Інтерагро-Форум», про що свідчать наступні факти: відсутність у ПП «Інтерагро-Форум»трудових ресурсів, які приймали б участь в отриманні продукції від постачальника та відвантаженні її покупцю, що підтверджує неможливість фактичного отримання від постачальника товарів та відвантаження їх ТОВ «Гарант». Також відповідач зазначив, що ПП «Інтерагро-Форум» декларує відсутність основних виробничих фондів, рухомого і нерухомого майна та відсутність працюючих, що також вказує на неможливість фактичного здійснення господарської діяльності.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності, суд приходить до наступного.

ТОВ «Гарант»зареєстровано як суб'єкт підприємницької діяльності Черкаською районною державною адміністрацією Черкаської області 07.05.1998р. (ідентифікаційний код 21359403).

Спеціальним законом, що визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету є Закон України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР (надалі за текстом –Закон №168/97-ВР), що був чинним на момент виникнення спірних правовідносин.

Платником податку відповідно до Закону  № 168/97-ВР є: (п.2.1 ст.2) будь-яка особа, яка: а) здійснює або планує здійснювати господарську діяльність та реєструється за своїм добровільним рішенням як платник цього податку; б) підлягає обов'язковій реєстрації як платник цього податку; в) імпортує товари (супутні послуги) в обсягах, що підлягають оподаткуванню цим податком згідно з нормами цієї статті. Відповідно до статті другої цього Закону платником податку на додану вартість, зокрема, є будь-яка особа, яка здійснює або планує здійснювати господарську діяльність та реєструється за своїм добровільним рішенням як платник цього податку. Згідно пункту 9.2. статті 9 Закону № 168/97-ВР будь-якій особі, яка реєструється як платник податку на додану вартість, присвоюється індивідуальний податковий номер, який використовується для справляння цього податку. Пункт 1.5. статті 1 Закону № 168/97-ВР визначає звітний (податковий) період, як період, за який платник податку зобов'язаний проводити розрахунки податку та сплачувати його до бюджету. Підпункт 7.8.1. пункту 7.8. статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачає, що податковим періодом є один календарний місяць, а у випадках, особливо визначених цим Законом, календарний квартал.

Відповідно до статті 11 (що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) Закону України «Про державну податкову службу в Україні»від 4 грудня 1990 року № 509-XII органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ.

Посадовими особами відповідача проведена невиїзна перевірка ТОВ «Гарант» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ПП «Інтерагро-Форум»період з 01.10.2009р. по 31.01.2010р., на підставі якої складено акт від 03.11.2011р. №300/23-010/21359403. В акті перевірки податковим органом встановлено порушення ст. 3, ст. 4, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5. п. 7.4, п.п.7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону  № 168/97-ВР, у результаті чого занижено податок на додану вартість за період з 01.10.2009р. по 31.01.2010р. на суму 271 667 грн., в т.ч.: за жовтень 2009р. на суму 56 667 грн.; за листопад 2009р. на суму 50 000 грн.;  за грудень 2009р. на суму 125 000 грн.; за січень 2011р. на суму 40 000 грн. Господарські операції за період з 01.10.2009р. по 31.01.2010р. щодо придбання товарів у ПП «Інтерагро-Форум»не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, що економічно необхідно для здійснення господарських операцій.

За змістом норм Закону № 168/97-ВР податковий кредит як сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду (п.1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість»), виникає у межах господарських операцій, що є об’єктом оподаткування ПДВ.

          Підпунктом 3.1.1 п.3.1 ст.3 Закону  № 168/97-ВР передбачено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України. За визначенням п.1.4 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість»поставка товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

Законом, що установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення є Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21 грудня 2000 року № 2181-III, що був чинним на момент виникнення спірних правовідносин (надалі за текстом – Закон № 2181-III).

          Стаття перша Закону № 2181-III визначає податкове зобов'язання, як зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України

Відповідно до пункту 1.3. статті 1 названого Закону податковий борг (недоїмка) це податкове зобов’язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Згідно з підпунктом 17.1.3 статті 17 Закону № 2181-III у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

З огляду на викладені вище положення Закону № 168/97-ВР, Закону № 2181-III та на підставі даних акту перевірки позивачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000662301/0 від 10.11.2010р., яким позивачу визначено грошове зобов’язання з податку на додану вартість у сумі 271 667 грн. та штрафні (фінансові) санкцій у сумі 135 834 грн.

За приписами підпункту 5.2.2 пункту 5.2 статті 5  Закону № 2181-III у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган невірно визначив суму податкового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству з питань оподаткування або виходить за межі його компетенції, встановленої законом, такий платник податків має право звернутися до контролюючого органу із скаргою про перегляд цього рішення, яка подається у письмовій формі та може супроводжуватися документами, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати. Скарга повинна бути подана контролюючому органу протягом десяти календарних днів, наступних за днем отримання платником податків податкового повідомлення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується. Контролюючий орган зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом двадцяти календарних днів від дня отримання скарги платника податків на його адресу поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку. У разі коли контролюючий орган надсилає платнику податків рішення про повне або часткове незадоволення його скарги, такий платник податків має право звернутися протягом десяти календарних днів, наступних за днем отримання відповіді, з повторною скаргою до контролюючого органу вищого рівня, а при повторному повному або частковому незадоволенні скарги - до контролюючого органу вищого рівня із дотриманням зазначеного десятиденного строку для кожного випадку оскарження та зазначеного двадцятиденного строку для відповіді на нього. З урахуванням положень пункту 16.2 статті 16 цього Закону керівник відповідного контролюючого органу (або його заступник) може прийняти рішення про продовження строків розгляду скарги платника податків понад строки, визначені в абзаці першому цього підпункту, але не більше шістдесяти календарних днів, та письмово повідомити про це платника податків до закінчення двадцятиденного строку, зазначеного в абзаці першому цього підпункту. Остаточне рішення вищого (центрального) органу контролюючого органу за заявою платника податків не підлягає подальшому адміністративному оскарженню, але може бути оскаржене у судовому порядку.

Позивач зазначеною можливістю адміністративного оскарження скористався. Податковим повідомленням-рішенням від 27.01.2011р. № 0000022301/0, зменшено грошове зобов’язання з податку на додану вартість та визначено суму грошового зобов’язання за основним платежем 249 167 та за штрафними (фінансовими) санкціями 124 584 грн.

Вирішуючи даний спір, з огляду на аргументацію позивача, суд зауважує, що при дослідженні матеріалів справи оцінено акт від 30.06.2010р. №1477/23-2/35579534 про результати невиїзної  документальної перевірки ПП «Інтерагро-Форум»(код ЄДРПОУ 35579534) з питань повноти та правомірності декларування податкового кредиту та податкових зобов’язань з податку на додану вартість за період з 01.02.2009р. по 31.03.2010р.

Судом за результатами дослідження зібраних на виконання вимог статті 11 КАС України у частині офіційного з’ясування всіх обставин у справі щодо доказів в їх сукупності,  не виявлено правових підстав для застосування до позивача відповідальності за недотримання вимог податкового законодавства у частині відображення у податковому обліку недостовірної інформації.

Відповідно п.п. 7.2.3. п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов’язань.

Податкова декларація з додатками є документом, що підтверджує факт виникнення податкового зобов’язання, а отже правомірність та законність видачі податкових накладних.

Системно аналізуючи положення Закону  № 168/97-ВР, суд доходить висновку, що податковий кредит за правовою природою свого походження є наслідком виникнення в діяльності контрагента суб’єкта права –платника податку на додану вартість об’єкта оподаткування, визначеного статтею 3 Закону  № 168/97-ВР. Правові відносини з приводу формування податкового кредиту з податку на додану вартість унормовані Законом  № 168/97-ВР, згідно з п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 якого податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

З огляду на приписи статті 3 Закону України «Про систему оподаткування» від 25 червня 1991 року N 1251-XII, що був чинним на момент виникнення спірних правовідносин, одним із принципів побудови системи оподаткування є обов'язковість - впровадження норм щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), визначених на підставі достовірних даних про об'єкти оподаткування за звітний період, та встановлення відповідальності платників податків за порушення податкового законодавства. Суд відзначає, що сума податкового кредиту має бути відображена в документі обов’язкової податкової звітності платника ПДВ за той звітний податковий період, коли виник об’єкт оподаткування, тобто, коли була здійснена господарська операція, що є об’єктом оподаткування ПДВ. Юридичною гарантією захисту прав платника податків, який здійснює господарську операцію з придбання товарів (робіт, послуг), на формування податкового кредиту з ПДВ за господарською операцією, у якій останній бере участь, є приписи п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону  № 168/97-ВР, в силу яких у разі не отримання на свою вимогу від контрагента податкової накладної, платник ПДВ наділений правом подати до податкового органу скаргу на такого контрагента і сформувати податковий кредит за цією господарською операцією саме на підставі скарги. Разом з тим, оскільки в положеннях п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону  № 168/97-ВР законодавцем зазначено про наявність у платника податків права на подання скарги, а не обов’язку її подання, то нереалізація останнього права з будь-яких причин не має своїм правовим наслідком втрату права на податковий кредит.

Окрім того, беручи до уваги при вирішенні спору інші приписи Закону  № 168/97-ВР, а саме: п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 та п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 цього закону, суд доходить висновку, що право платника ПДВ на збільшення податкового кредиту має бути реалізовано не пізніше від звітного податкового періоду отримання платником ПДВ від свого контрагента відповідної належно складеної податкової накладної.      

Вивчивши долучені до справи копії податкових накладних, суд відзначає, що податкові накладні складені відповідно до п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону  № 168/97-ВР. Доказів несумісності зазначених даних в оглянутих накладних щодо товарів (робіт, послуг) з фактичною господарською діяльністю позивача чи його контрагентів, зважаючи на обсяги як придбання у ПП «Інтерагро-Форум»так і реалізації  ТОВ «Разек А5 Україна»до суду відповідачем не подано, а суд самостійно при виконанні вимог статті 11 КАС України у частині офіційного з’ясування всіх обставин у справі таких доказів не виявив.

            Вирішуючи спір, суд також зважає, що у силу вимог частини 2 статті 49 КАС України особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, що з огляду на запроваджений статтею 8 Конституції України принцип верховенства права та в кореспонденції з приписами частини 1 статті 71 КАС України означає абсолютний і безумовний обов’язок кожної особи, яка бере участь в адміністративній справі довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Доказів про самостійне дослідження відповідачем обставин укладання договорів на виконання будівельних робіт - реконструкції, предмету  правочинів, змісту прав та обов’язків сторін за ними, повноважень фізичних осіб, які від імені суб’єктів господарювання укладали ці правочини, обізнаності суб’єктів господарювання щодо обставин діяльності один одного, дійсних намірів сторін правочинів, наявності чи відсутності розумних економічних чинників на укладання правочинів, подальшого руху сплачених ТОВ «Гарант»грошових коштів, ДПІ у Черкаському районі Черкаській області до суду не надано.

Оглянувши в судовому засіданні договори на виконання робіт з реконструкції  від 26.10.2009р. № 1-к, від 26.10.2009р. № 2-б, суд з урахуванням зібраних у справі на виконання вимог статті 11 КАС України доказів, зауважує, що означені правочини були укладені право і дієздатними юридичними особами, ні предмет цих правочинів, ні зміст прав та обов’язків їх сторін положенням чинного законодавства не суперечать. Від імені  ТОВ «Гарант»та ПП «Інтерагро-Форум» акти приймання виконаних підрядних робіт підписані особами, які за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців, на час укладання цих угод  могли вчиняти юридично значимі дії без наявності довіреності, так як значились керівниками названих суб’єктів господарювання. Відповідно до частини 1 статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців»якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Доказів про зареєстрованих інших керівників названих суб’єктів господарювання чи виконання повноважень за дорученням (делегованих повноважень) до суду відповідачем не надано. Частиною 2 статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців»зазначено, що в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості стосовно юридичної особи як прізвище, ім'я, по батькові та ідентифікаційні номери фізичних осіб - платників податків, які обираються (призначаються) до органу управління юридичної особи, уповноважених представляти юридичну особу у правовідносинах з третіми особами, або осіб, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори.

Залученою у справу третьою особою –директором ПП «Інтерагро-Форум»ОСОБА_4 надано письмові пояснення щодо поданого ТОВ «Гарант»позову про скасування спірного податкового повідомлення-рішення від 27.01.2011р. № 0000022301/0. Зокрема, виконання проведених товарних операцій з купівлі-продажу будівельних матеріалів для реконструкції даху та покрівлі на складах, що належить ТОВ «Разек А5 Україна»(18000, м. Черкаси, пр. Хіміків, 74) підтверджується належним чином оформленими видатковими накладними, довідкою про вартість виконаних підрядних робіт, товарно-транспортними накладними та актами приймання виконання підрядних робіт. У матеріалах справи судом досліджено і ліцензії від 30.01.2009р.  серія АВ №458296 та від 25.11.2008р. серія АВ №445167 на право зайняття господарською діяльністю, пов’язаною із створенням об’єктів архітектури, відповідно у ПП «Інтерагро-Форум»та ТОВ «Гарант».

Суд зазначає, що основні засади господарювання в Україні і регулювання господарських відносин, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання визначені Господарським кодексом України 16 січня 2003 року N 436-IV (надалі за текстом –Кодекс №436-IV).

За змістом статті 3 Кодексу №436-IV під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.

Нормою статті 55 Кодексу №436-IV визначено, що суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

Суд зазначає, що за змістом статті 181 Кодексу №436-IV господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

          При дослідженні матеріалів справи судом встановлено, що між ТОВ «Гарант»та ПП «Інтерагро-Форум»були укладені: договір від 27.11.2009р. купівлі-продажу бетону М-300 у кількості 461, 53 м.куб.; договір від 01.12.2009р. купівлі-продажу бікроеласту ЕПП у кількості 9804 м. кв.; договір від 04.12.2009р. купівлі-продажу бетону у кількості 646,15м.куб.; договір від 26.12.2009р. купівлі-продажу бетону у кількості 276,92 м.куб.; договір від 26.01.2010р. купівлі-продажу арматури АІІІ д. 12-14.

Вимоги до оформлення документів господарської діяльності викладені в частинах 2 і 3 статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-ХІ, відповідно до яких: «…первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов’язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст та обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції…». Відповідно до ст. 3 зазначеного Закону податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

          Дослідивши усі матеріали справи суд зазначає, що виконання щодо поставки товарів підтверджується належним чином оформленими видатковими накладними, актами прийому передачі виконаних робіт та довідками про вартість виконаних робіт.

          На думку суду укладені та виконані договори спрямовані на настання реальних наслідків і не можуть суперечити інтересам держави та суспільству, оскільки результати ії здійснення відображені у податковій звітності позивача як з метою придбання, так і з метою реалізації.

Крім того, позивачем у судовому засіданні надано акти виконаних робіт за період з листопада 2009р. по січень 2010р. оформлених відповідно до законодавства, з яких вбачається, що ТОВ «Разек А5 Україна»(ЄДРПОУ  34349966) є замовником, а ТОВ «Гарант»- генпідрядником.

Суд зазначає, що зазначені акти виконаних робіт спростовують доводи відповідача щодо нікчемності правочинів, укладених між ТОВ «Гарант»та ПП «Інтерагро-Форум», оскільки докази нереальності здійснених операцій контрагентами до суду не надано (формування податкового кредиту і зобов’язання).

Цивільний кодекс України від 16.01.2003 № 435-IV (стаття13) визначає межі здійснення цивільних прав: не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах;при здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами. У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платниками податків вносяться відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.   

За Законом України від 16.07.1999р. № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Для визначення фінансового результату звітного періоду необхідно порівняти доходи звітного періоду з витратами, що були здійснені для отримання цих доходів. При цьому доходи і витрати відображаються в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності в момент їх виникнення, незалежно від дати надходження або сплати грошових коштів. Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи. Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів. 

Судом встановлено, що в акті перевірки від 03.11.2010 №300/23-010/21359403 при перевірці відображення в обліку та звітності операцій  з ПП «Інтерагро-Форум»розрахунки проведено у безготівковій формі згідно банківських виписок (а.с.15 Т.1), а   суми ПДВ щодо придбання товарів (робіт,послуг) за податковими накладними (а.с.57,60,63,67,71,74 Т.1) включено ТОВ «Гарант»до податкового кредиту відповідного періоду, що відображено у реєстрах до додатка 5 податкової декларації та до складу податкових зобов’язань стосовно суб’єкта з ІПН 343499626558 ТОВ «Разек А5 Україна»відповідного періоду, що відображено у реєстрах до додатка 5 податкової декларації (а.с.218,223,226,231Т1). ПП«Інтерагро-Форум»включено до реєстрів додатка 5 податкової декларації у складі податкових зобов’язань дані стосовно операцій з ТОВ «Гарант»(а.с.71 Т.2), а контрагентом ТОВ «Разек А5 Україна»відповідно включено до податкового кредиту, що відображено у реєстрах до додатка 5 податкової декларації ПДВ щодо операцій з ТОВ «Гарант»(а.с.79,88,97,106 Т.2). Суд критично оцінює невизнання відповідачем відображених у складі податкового кредиту сум ПДВ щодо операцій  з ПП «Інтерагро-Форум» без будь –якого кореспондуючого невизнання (перевірки правомірності відображення в обліку) відповідних сум стосовно оцінки цих же первинних документів (накладні, податкові накладні) формування складу валових витрат чи обрахунку скоригованого валового доходу при складанні декларації з прибутку підприємств-контрагентів ТОВ «Гарант», а у подальшому ТОВ «Разек А5 Україна»у результаті сумнівних, на думку відповідача, операцій. Судом враховано, що докази відповідного невизнання відповідачем сформованого податкового кредиту  ТОВ «Разек А5 Україна»у операціях з ТОВ «Гарант», попередньо отриманих від ПП «Інтерагро-Форум»,  на час розгляду справи відсутні.

Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Частиною 2 статті 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. У цьому контексті суд зазначає, що заперечуючи проти позову, відповідач за правилами частини 2 статті 71 КАС України не довів юридичної та фактичної обґрунтованості мотивів винесення спірного податкового повідомлення-рішення.

Здійснення господарської операції може бути підтверджено не лише податковою накладною, відображення у податковому обліку і звітності проводиться на підставі первинних та розрахункових документів (договорів оренди транспорту, актів виконаних робіт, актів прийому –передачі товару, довіреностей, товарно-транспортних накладних, достовірних платіжних документів, що складені уповноваженими особами), що у судове засідання позивачем надано, тому суд вважає прийняття податкового повідомлення –рішення від 27.01.2011р. № 0000022301/0  державною податковою інспекцією у Черкаському районі Черкаської області про визначення ТОВ «Гарант»грошового зобов’язання з податку на додану вартість у сумі 249 167 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у сумі 124 584 грн.  тільки з огляду на припущення нереальності операцій (розбіжностей у податковому обліку не виявлено) неправомірним. З огляду на викладені вище обставини відповідачем помилково визначено податкові зобов’язання позивача, отже суд вважає, що спірне податкове повідомлення-рішення від 27.01.2011р. № 0000022301/0 підлягає скасуванню.

Відповідно до статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб’єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із  зазначенням способу його здійснення.

З огляду на викладене, дослідивши обставини і докази адміністративної справи, проаналізувавши вищезазначені правові норми, враховуючи доводи сторін, суд дійшов висновку  про те, що позовні  вимоги підлягають до задоволення у повному розмірі.

Керуючись ст.ст. 86, 94, 159, 160, 162 КАС України, суд,

  ПОСТАНОВИВ:

            Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Черкаському районі Черкаської області № 0000022301/0 від 27.01.2011р. у сумі 249 167 грн. –грошового зобов’язання за основним платежем із сплати податку на додану вартість та 124 584 грн. –за штрафними санкціями.

Стягнути з державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Гарант»(19603, Черкаська область, Черкаський район, с. Хутори, пл. Центральна, 3, ідентифікаційний код 21359403) судові витрати із сплати судового збору у сумі 3 (три) грн. 40 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, що може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з  дня складання постанови у повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання апеляційної скарги обчислюється з дня отримання копії постанови.

Постанова складена в повному обсязі 14 червня 2011р.

Суддя                                                                                                          Л.В.Трофімова