Рішення

від 25.09.2006 по справі 20-5/214

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

20-5/214

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

"25" вересня 2006 р. справа № 20-5/214

За позовом: Севастопольського національного університету ядерної енергії та промисловості (99033 м. Севастополь, вул. Курчатова, 7)

До: Товариства з обмеженою відповідальністю “Истар-Сервис” (м. Севастополь, вул. Старосеверна набережна, 11/15)

Про зобов'язання повернути безпідставно збережені кошти в сумі 28492,00 грн., та визнання угоди № 200 від 07.12.2005 частково недійсною

Суддя Євдокимов І.В.

Представники сторін:

Позивач: Шашкова К.Ю., довіреність № 1/18-437 від 12.04.2006;

Відповідач: не з'явився.

Суть спору:

Позивач, Севастопольський національний університет ядерної енергії та промисловості, звернувся до суду з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю “Истар-Сервис”, про зобов'язання повернути безпідставно збережені кошти в сумі 28492,00 грн., та визнання угоди № 200 від 07.12.2005 частково недійсною.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що відповідачем належним чином не виконувались обов'язки щодо поставки  товару.

Представник відповідача в судове засідання неодноразово не з'являвся, відзив на позов не надав, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином  у встановленому порядку.

Представнику позивача роз'яснені його процесуальні права і обов'язки, передбачені ст. ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України суд вирішив можливим розглянути справу за наявними в ній матеріалами у відсутності представника відповідача.

Дослідивши надані позивачем докази,  суд, -

ВСТАНОВИВ:

25.10.2005  між ТОВ “Истар-Сервис” (Виконавець) та  Севастопольським національним університетом ядерної енергії та промисловості (далі - СНУЯЕтаП),  (Замовник) був укладений договір про закупівлю № 27.

          Відповідно до п. 1.1 договору Виконавець продає, а Замовник купує товар (м'ясо та продукти харчування домашнього птаха) вказаний у специфікації (додаток № 1), який містить найменування, асортимент, номенклатуру, одиниці виміру, та є невід'ємною частиною договору.

Згідно з п. 8.1 договору право власності на товар переходить з моменту передачі цього товару відповідно до товарної накладної.

Виконуючи свої зобов'язання за договором позивач 01.12.2005 повністю сплатив виставлений відповідачем рахунок № 6841 від 29.11.2005 на суму 27200,00 грн.

07.12.2005, у зв'язку з виробничою необхідністю позивача, сторони уклали угоду № 200 про розірвання договору про закупівлю.

Зобов'язання по оплаті товару позивачем виконувались належним чином, та  своєчасно, але товар відповідачем постав линей не був,  у зв'язку з чим його заборгованість   перед позивачем   склала 27200,00  грн.

Суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню повністю, виходячи з наступного.

Згідно положень  статті 193 Господарського кодексу України № 436-ІV від 16.01.2003 та статей 525, 526  Цивільного кодексу України № 435-ІV від 16.01.2003 зобов'язання повинні виконуватись належним чином  відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна  його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею  1 Закону України „Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти” визначено, що договір про закупівлю - письмова угода між замовником та учасником - переможцем процедури закупівлі, яка передбачає надання послуг, виконання робіт або набуття права власності на товар за відповідну плату.

Відповідно до  ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.  Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.  Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Відповідач, як учасник ділового обороту, мав свідомість обов'язку повернення отриманих від позивача грошових коштів.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 27200,00 грн.

Згідно з п. 3.2 Роз'яснень Вищого арбітражного суду України № 02-5/111 від 12.03.1999р. „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними” домовленість сторін про розірвання угоди не виключає проведення між сторонами розрахунків за зобов'язаннями, що виникли до розірвання угоди, у тому числі застосування заходів майнової відповідальності за невиконання (неналежне виконання) зобов'язань, це не позбавляє сторони права на звернення в подальшому з позовом про визнання такої угоди недійсною. 

Відповідно до п.п. 3, 5 ст. 203 Цивільного кодексу України  волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.  Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Метою угоди № 200 від 07.12.2005 про розірвання договору про закупівлю № 27 від 24.10.2005 не було звільнення відповідача від обов'язку повернення одержаним ним грошових коштів.

На підставі спірної угоди про розірвання договору про закупівлю відповідача звільнено від обов'язку  постачання товару, але сторони не могли мати наміру, який би суперечив інтересам держави і суспільству.

Згідно зі ст. 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.  Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з ч. 4  ч. ст. 232 Господарського кодексу України  відсотки за неправомірне користування чужими коштами справляються по день сплати суми цих коштів кредитору, якщо законом або договором не встановлено для нарахування відсотків інший строк.

Відповідно наданому позивачем розрахунку та перевіреному судом, сума штрафу складає 1292,00 грн.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 28492,00 грн., з яких: 27200,00 грн. –основний борг, 1292,00 грн. –штраф.

Згідно ст.  ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати на сплату державного мита в сумі 369,92 грн.  і інформаційне –технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн. покладаються  на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 22, 49, 75, 82 –85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Визнати угоду № 200 від 07.12.2005 про розірвання договору про закупівлю № 27 від 24.10.2004 укладену між Севастопольським національним університетом ядерної енергії та промисловості (99033 м. Севастополь, вул. Курчатова, 7, ЄДРПОУ 24490813) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Истар-Сервис” (м. Севастополь, вул. Старосеверна набережна, 11/15, ЄДРПОУ 30422916) недійсною в частині, що відповідає п. 2 угоди.

3.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Истар-Сервис” (м. Севастополь, вул. Старосеверна набережна, 11/15, ЄДРПОУ 30422916,  код  ЄДРПОУ 25624652, п/р 26006255539051 в СФ КБ „Приватбанк”, МФО 324935) на користь Севастопольського національного університету ядерної енергії та промисловості (99033 м. Севастополь, вул. Курчатова, 7, ЄДРПОУ 24490813, п/р 35225004000143 в УДК м. Севастополя,  МФО 824509) заборгованість в сумі  28492,00 грн., з яких: 27200,00 грн. –основний борг, 1292,00 грн. –штраф,   витрати по сплаті державного мита в сумі 369,92 грн.., а також  витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн.

                            Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

    Суддя                                                                                                    І.В.  Євдокимов

Рішення оформлено

згідно з вимогами

ст. 84 ГПК України

та підписано

28.09.2006

Розсилка:

1.          Севастопольський національний університет ядерної енергії та промисловості (99033 м. Севастополь, вул. Курчатова, 7)

2.          ТОВ “Истар-Сервис” (м. Севастополь, вул. Старосеверна набережна, 11/15)

3.          Справа

4.          наряд