Рішення

від 25.09.2006 по справі 17/524-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

17/524-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

25.09.06           Справа № 17/524-06.

За позовом            Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування

  від нещасних випадків на виробництві та професійних

  захворювань України в м. Суми

        до відповідача  Відкритого акціонерного товариства

 «Сумський завод «Насосенергомаш»

        про стягнення 15 000 грн. 00 коп..

                                                                                            Суддя Коваленко О.В.

          Представники:

        Від позивача Сергієнко В.П.

        Від відповідача Скубира О.М., Зінін А.С.

        У засіданні брали участь: секретар судового засідання Котенко Н.М.

СУТЬ СПОРУ: позивач просить стягнути з відповідача на свою користь в порядку регресу кошти в сумі 15 000 грн. 00 коп., які були ним сплачені за рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 30.03.2006 р. по справі №2-251/06 р., на користь громадянина Щербини В.Г. в якості моральної шкоди, завданої йому в наслідок нещасного випадку  на підприємстві відповідача.  

Відповідач у відзиві на позов  вимоги позивача не визнає, посилаючись на те, що Зарічним районним судом м. Суми при винесенні рішення від 30.03.2006 р. по справі №2-251/06 р. були застосовані положення Закону України «Про загальнообов‘язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23.09.1999 р. № 1105-ХІV. Зазначене рішення ґрунтується саме на цьому законі, отже вимоги позивача щодо застосування «Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров‘я, пов‘язаним з виконанням трудових обов‘язків», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23.06.1993 р. №472 (далі – «Правила») є необґрунтованими і позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 30.03.2006 року по справі №2-251/06 р. з Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України на користь громадянина Щербини Володимира Григоровича стягнуто 15000 грн. 00 коп. моральної шкоди, завданої йому в наслідок нещасного випадку на підприємстві відповідача.  

Дослідивши наявні докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає, що вимоги позивача задоволенню не підлягають, виходячи з наступного:

Платіжним дорученням №560 від 22.05.2006 р. позивач перерахував Щербині В.Г. на відшкодування моральної шкоди 15000 грн. 00 коп.

Відповідно до ч.1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Проте зазначена норма регулює зобов‘язання, що виникають внаслідок заподіяння шкоди, і не поширюються на зобов‘язання за соціальним страхуванням, тоді як рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 30.03.2006 р. по справі №2-251/06 р. встановлено, що взаємовідносини між сторонами регулює саме Закон України «Про загальнообов‘язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».

Згідно з ч.4 ст. 35 ГПК України рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов‘язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.

Отже, посилання позивача на необхідність застосування ст. 1191 ЦК України є безпідставними.

Водночас, ні Закон України від 23.09.1999 р. № 1105-ХІV, ані Основи законодавства України про загальнообов‘язкове державне соціальне страхування не передбачають право страховиків за загальнообов‘язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання на звернення з регрес ними позовними вимогами до страхувальників.

Зазначена правова позиція відображена у Постанові Пленуму Вищого Господарського Суду України від 05.10.2004 року по справі №11/54.

Таким чином, вимоги позивача є необґрунтованими і задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.  У позові відмовити.

Суддя                             О.В. КОВАЛЕНКО