Постанова

від 06.06.2011 по справі 2а/1570/1719/2011

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

    

Справа № 2а-2а/1570/1719/2011

ПОСТАНОВА  

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2011 року

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

                       головуючого судді                                                                     Потоцької Н.В.

                       при секретарі                                                             Паровенко І.П.

за участю сторін:

                    представника позивача                                               не з'явився                        

                      представника відповідача                                           не з'явився

            розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом державної податкової інспекції  у Овідіопольському районі Одеської області до товариства з обмеженою відповідальністю «Свірс»про стягнення  заборгованості  у сумі 6534, 77 грн. та надання дозволу,-                                                                                                                                                                                     

                                                           ВСТАНОВИВ:

ДПІ у Овідіопольському районі Одеської області звернулась з позовом до Одеського окружного адміністративного суду в якому просить стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Свірс»(ЄДРПОУ 35898877) на користь Державного бюджету України податкову заборгованість:

-          по податку на додану вартість у сумі 3 071, 95 грн., отримувач УДК у Овідіопольському районі ГУДКУ в Одеській області, код 22508650, банк отримувач ГУДКУ в Одеській області, м. Одеса, МФО 828011, розрахунковий рахунок №31118029700360;

-          по податку на прибуток з приватних підприємств у сумі 2 106, 82 грн., отримувач УДК у Овідіопольському районі ГУДКУ в Одеській області, код 22508650, банк отримувач ГУДКУ в Одеській області, м. Одеса, МФО 828011, розрахунковий рахунок № 31116009700360.

07.04.2011 року до суду за вхід. № 4682/9/10-006 від 04.04.2011 р. надійшла заява про уточнення позовних вимог, згідно якої  заборгованість ТОВ «Свірс»по ПДВ  складає 4 409, 95 грн., по податку на прибуток з приватних підприємств складає 2 124, 82 грн. (а/с.57-64), яку позивач просить стягнути

Представник позивача в судове засідання не з'явився, надавши до суду клопотання з проханням розглянути справу за його відсутності у письмовому провадженні, а також було надано довідку № 7562/9/24-063 від 30.05.2011 р., згідно якої заборгованість ТОВ «Свірс»до бюджету по картках особових рахунків станом на 30.05.2011 р. становить 6 534, 77 грн.,також зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не з’явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Однак, на адресу суду повернувся конверт з відміткою «за зазначеною адресою не проживає».

Частиною 1 ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців»передбачено, що якщо відомості, які внесені до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою. Крім того, згідно цього ж Закону на юридичну та фізичну особу –підприємця покладено обов’язок вносити зміни до Єдиного державного реєстру підприємців установ та організацій України у разі зміни місця проживання, місцезнаходження фізичної особи –підприємця або юридичної особи відповідно. Суд вважає, що він здійснив всіх заходів для повідомлення відповідача про судовий розгляд справи.

У відповідності до ч. 8 статті 35 КАС України вважається, що  повістку вручено юридичній особі, якщо вона доставлена за адресою, внесеною до відповідного державного реєстру, або за адресою, яка зазначена її представником, і це підтверджується підписом відповідної службової особи.

Таким чином, суд вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача відповідно до положень ст.128 КАС України.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги, перевіривши їх доказами, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Правовідносини, що виникли між сторонами регулюються нормами Податкового Кодексу України, Законом України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 року №509-12 (в редакції чинній на момент виникнення правовідносин), Законом України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 року №2181-3 (в редакції чинній на момент виникнення правовідносин).

З урахуванням того, що за даним позовом правовідносини виникли до набрання чинності Податковим кодексом України та того, що позивач звернувся з позовними вимогами до  адміністративного суду після набрання чинності  вказаним вище Кодексом, до даних правовідносин слід застосовувати законодавство, яке було чинне на час виникнення спору та законодавство, яке є чинним на момент розгляду цієї справи лише в частині повноважень позивача.

Згідно до ст.67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до ст.10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядок встановлений законами України, мають право застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені у випадках, порядку та розмірі, встановлених законодавством, а також стягувати до державного бюджету суми заборгованості суб'єктів господарювання за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, бюджетними позичками та фінансовою допомогою, наданою на поворотній основі, та нарахованої на неї пені у порядку, передбаченому Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Відповідно до п.20.1.18. Податкового кодексу України № 2755-VІ від 02.12.2010р. органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Тобто, позивач –орган державної податкової служби є суб’єктом владних повноважень, який у спірних правовідносинах реалізує надані йому владні управлінські функції та має право звертатися до суду з відповідними позовними вимогами щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг.

Відповідно до п.41.5. ст.41 Податкового Кодексу України органами стягнення є виключно  органи державної податкової служби, які уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах їх повноважень, а також державні виконавці в межах своїх повноважень.   

Згідно ст. 1 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»визначено податковий борг (недоїмка), як податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Судом встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю «Свірс»зареєстроване Овідіопольською районною державною адміністрацією Одеської області 05.06.2008 р. (код ЄДРПОУ 35898877) та взяте на облік платника податків в ДПІ в Овідіопольському районі 06.06.2008 р. за № 4039.

Станом на 30.05.2011 р. ТОВ «Свірс»має податкову заборгованість перед бюджетом у сумі 6 534,77 грн.., яка складається з податку на додану вартість у сумі 4409,95 грн., та податку на прибуток - у сумі 2106,05 грн..

В підтвердження чого, позивачем надано належним чином завірені копії облікової картки платника податків ТОВ «Свірс»станом на 29.03.2011 р. (а/с.63-64), податкова декларація з податку на додану вартість за січень 2011 р. (а/с. 60-61), декларація з податку на прибуток підприємства за звітний 2010 рік (а/с. 62).

Відповідно до статті 6 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№ 2181-ІІІ, з метою погашення податкового боргу відповідача податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

ДПІ в Овідіопольському районі Одеської області з метою погашення податкового боргу було направлено на адресу відповідача податкові вимоги:

- перша податкова вимога № 1/435 від 05.11.2010 року на суму 1 325 45 грн.  яка була власноручно отримана директором ООО «Свір» 10.11.2010 р. (а/с.22);

- друга податкова вимога № 2/471 від 15.12.2010 року на суму 5 179, 99 грн.,  яка була власноручно отримана директором ООО «Свір» 15.12.2010 р. (а/с. 23).

Згідно підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№2181-ІІІ податкове зобов’язання платника податків нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 статті 4 цього Закону вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, коли платник податків  розпочинає процедуру апеляційного узгодження.

Отже, суд приходить до висновку, що вимоги позивача щодо стягнення податкової заборгованості у сумі  6 534, 77 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, так як відповідачем порушені вимоги Закону України «Про порядок погашення зобов’язання платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами», Закону України «Про податок на додану вартість», Закону України «Про систему оподаткування», чинних на момент виникнення спірних правовідносин.

З приводу заявлених позивачем вимог щодо  погашення податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі, а саме: надання дозволу на погашення суми податкового боргу шляхом стягнення  коштів з рахунків платника податків у банках з розрахункових рахунків, відкритих на ім'я ВК «УМБ»(ІК 05423389), суд прийшов до наступних висновків.

У відповідності до п. 95.1 статті 95 ПК України –орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності –шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Пунктом 95.3 ст. 95 ПК України визначається, що стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Орган державної податкової служби звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття органом державної податкової служби рішення про погашення усієї суми податкового боргу.

Джерелами погашення  податкового боргу платника податків є будь –яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених ПК України, а також іншими законодавчими актами (87.2).

З метою забезпечення виконання платником податків своїх обов’язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу (88.1).

Право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення (88.2).

Право податкової застави виникає у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зо бов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, —з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку (89.1.1); несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зо бов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, —з дня виникнення по даткового боргу (89.1.2).

З урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарсь кому віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балан сова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випа дків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому (89.2).

Майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється ак том опису.

До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джере ло погашення податкового боргу.

Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника ор гану державної податкової служби, яке пред'являється платнику податків, що має податковий борг.

Акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави, складається податковим керуючим у порядку та за формою, що затверджені центральним орга ном державної податкової служби.

Відмова платника податків від підписання акта опису майна, на яке поширюєть ся право податкової застави, не звільняє такого платника податків від поширення права податкової застави на описане майно. У такому випадку опис здійснюється у присутності не менш як двох понятих (89.3).

В свою чергу слід зазначити, що позивачем не надані суду докази які б підтверджували факт недостатності коштів які перебувають у власності боржника для погашення заборгованості, що в свою чергу слугувало б підставою для звернення до суду за наданням дозволу на погашення усієї суми податкового боргу шляхом продажу майна, яке перебуває у податковій заставі.

Отже, суд вважає недоцільною та необґрунтованою у відповідності до приписів вимог чинного законодавства вимогу  про погашення податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі, оскільки позивачем не дотримано процедурних питань які повинні передувати заявленій вимозі.

Стаття 19 Конституції України зобов‘язує органи державної влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З матеріалів справи вбачається, що суб‘єкт владних повноважень (позивач) діяв по відношенню до відповідача на підставі та у межах повноважень і способу, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом частин 4, 5 ст.11 КАС суд повинен визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень, з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів.

Таким чином, суд дійшов висновку, що поданих позивачем доказів достатньо для встановлення обставин справи та для ухвалення судового рішення.

Одним з принципів адміністративного судочинства, передбачених ст.7 Кодексу адміністративного судочинства України, є принцип законності, який відповідно до ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, полягає в наступному, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює  докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об‘єктивному дослідженні.   

Отже, суд приходить до висновку, що позовні вимоги  підлягають частковому задоволенню.

Керуючись  ст. ст. 6-8, 35, 71, 86, 128, 158-163, 167 КАС України суд, -

                                                          ПОСТАНОВИВ:

           Адміністративний позов державної податкової інспекції  у Овідіопольському районі Одеської області до товариства з обмеженою відповідальністю «Свірс»про стягнення  заборгованості  у сумі 6 534, 77 грн. та надання дозволу –задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Свірс»податкову заборгованість:

-          по податку на додану вартість у сумі 4 409, 95 грн., отримувач УДК у Овідіопольському районі ГУДКУ в Одеській області, код 22508650, банк отримувач ГУДКУ в Одеській області, м. Одеса, МФО 828011, розрахунковий рахунок №31118029700360;

-          по податку на прибуток з приватних підприємств у сумі 2 124, 82 грн., отримувач УДК у Овідіопольському районі ГУДКУ в Одеській області, код 22508650, банк отримувач ГУДКУ в Одеській області, м. Одеса, МФО 828011, розрахунковий рахунок № 31116009700360.

В інший частині позовних вимог відмовити.           

          Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови апеляційної скарги, або в порядку ч.2 ст. 186 КАС України.

         Повний текст постанови виготовлений та підписаний суддею на протязі п’яти діб.          

Суддя /підпис/                                                                          Потоцька Н.В.

    Адміністративний позов державної податкової інспекції  у Овідіопольському районі Одеської області до товариства з обмеженою відповідальністю «Свірс»про стягнення  заборгованості  у сумі 6 534, 77 грн. та надання дозволу –задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Свірс»податкову заборгованість:

-          по податку на додану вартість у сумі 4 409, 95 грн., отримувач УДК у Овідіопольському районі ГУДКУ в Одеській області, код 22508650, банк отримувач ГУДКУ в Одеській області, м. Одеса, МФО 828011, розрахунковий рахунок №31118029700360;

-          по податку на прибуток з приватних підприємств у сумі 2 124, 82 грн., отримувач УДК у Овідіопольському районі ГУДКУ в Одеській області, код 22508650, банк отримувач ГУДКУ в Одеській області, м. Одеса, МФО 828011, розрахунковий рахунок № 31116009700360.

В інший частині позовних вимог відмовити.       

 06 червня 2011 року