Постанова

від 08.06.2011 по справі 2а/2370/3831/2011

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

 ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 08 червня 2011 року                                                         Справа № 2а/2370/3831/2011

15 год. 05 хв.                                                                                

Черкаський окружний адміністративний суд  у складі:

головуючого судді –Чубар Т.М.,

секретар –Кузнецов В.С.,

за участю представника позивача відкритого акціонерного товариства «Укрп’єзо»ОСОБА_1 –за довіреністю від 12.07.2010р.,

представника відповідача державної податкової інспекції у м. Черкаси ОСОБА_2 –за довіреністю № 19010/10-017 від 16.07.2010р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом відкритого акціонерного товариства «Укрп’єзо»до державної податкової інспекції у м. Черкаси про визнання протиправним податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

До суду з позовною заявою звернулося відкрите акціонерне товариство «Укрп’єзо», в якій просить визнати протиправним податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Черкаси № 00008902301/0 від 29.11.2005р.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, обґрунтовуючи їх тим, що державна податкова інспекція у м. Черкаси при визначенні оскаржуваних в судовому порядку податкових зобов’язань помилково дійшла висновку про відсутність у позивача права на віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість згідно податкових накладних, виписаних КГ ТОВ «Славутич», якому державною податковою інспекцією у Черкаському районі відповідно до рішення господарського суду Черкаської області від 31.08.2005р. 18 листопада 2005 року анульовано реєстрацію платника податку на додану вартість, адже відповідне анулювання мало місце після укладення та виконання господарських операцій, а отже не може свідчити про позбавлення правового значення виданих за цими угодами податкових накладних.

Представник відповідача проти заявленого адміністративного позову заперечує, мотивуючи це тим, що право на нарахування податку до додану вартість та складання податкових накладних згідно вимог п.п. 7.2.4 п. 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Заслухавши пояснення та доводи представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що фактичною підставою для визначення позивачу суми податкового зобов’язання згідно спірного повідомлення-рішення № 00008902301/0 від 29.11.2005р. слугував висновок контролюючого органу, викладений в акті за результатами невиїзної документальної перевірки відкритого акціонерного товариства «Укрп’єзо», ідентифікаційний код 14313889, свідоцтво платника податку на додану вартість № 32055881, по взаємовідносинах з КГ ТОВ «Славутич», ідентифікаційний код 14185718, за період з 01.10.2002р. по 31.12.2003р., № 3193/23-208/14313889 від 21.11.2005р., про порушення позивачем п.п. 7.2.3, 7.2.4 п. 7.2, п.п. 7.4.5 п. 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР від 03.04.1997р., в результаті чого занижено податок на додану вартість, який підлягає сплаті до бюджету 40 000 грн., в тому числі по періодах: за березень 2003 року на 5 000 грн., за травень 2003 року на 15 000 грн., за серпень 2003 року на 20 000 грн.

Відповідного висновку відповідач дійшов з тих підстав, що плановою документальною перевіркою (акт № 1001/23-108/14313889 від 20.04.2004р.), було встановлено, що за період з 01.10.2002р. по 31.12.2003р. відкрите акціонерне товариство «Укрп’єзо» отримало від КГ ТОВ «Славутич»послуги: згідно акта здачі-прийняття робіт № ОУ-0000012 від 31.03.2003р. виконано демонтаж технологічного обладнання на суму 30 000 грн. (договір № 26 від 12.11.2002р., додаток до договору № 26 від 12.11.2002р., податкова накладна № 29 від 31.0.32003р. на суму 30 000 грн., в тому числі ПДВ 5 000 грн.); згідно акта здачі-прийняття робіт № ОУ-0000028 від 20.05.2003р. про проведення робіт по реставрації систем каналізації, опалення, водопостачання на суму 90 000 грн. (договір № 18/2 від 19.11.2002р., протокол узгодження договірної ціни, додаток до договору № 18/2 від 19.11.2002р., податкова накладна № 57 від 20.05.2003р. на суму 90 000 грн., в тому числі ПДВ 15 000 грн.); згідно акта здачі-прийняття робіт № ОУ-0000050 від 29.08.2003р. про проведення робіт по монтажу-демонтажу технологічного обладнання на суму 120 000 грн. (договір № 3/1 від 21.01.2003р., додаток на договору № 3/1 від 21.01.2003р. на суму 70 502 грн. 40 коп., додаток до договору № 3/1 від 21.01.2003р. на суму 49 497 грн. 60 коп., протокол узгодження договірної ціни, податкова накладна № 103 від 29.08.2003р. на суму 120 000 грн., в тому числі ПДВ 20 000 грн.). Вартість вказаних послуг була віднесена до складу валових витрат, сума податку на додану вартість до податкового кредиту. Разом з тим, згідно рішення господарського суду Черкаської області від 31.08.2005р. у справі № 08/3681 визнано недійсним рішення № 203 виконавчого комітету Черкаської районної ради народних депутатів від 26.12.1991р. «Про державну реєстрацію комерційно-господарського товариства з обмеженою відповідальністю «Славутич»з 11.02.2002р., визнано недійсним Статут комерційно-господарського товариства з обмеженою відповідальністю «Славутич» від 23.01.1992р. № 10 починаючи з 11.02.2002р., визнано недійсним рішення засновників комерційно-господарського товариства з обмеженою відповідальністю «Славутич», викладене в протоколі № 6 товариства з 11.02.2002р., визнано недійсним свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість від 06.08.1997р. № 32450491 з 11.02.2002р. Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість комерційно-господарського товариства з обмеженою відповідальністю «Славутич»анульоване за № 253/15 від 18.11.2005р. Оскільки відповідно до п.п. 7.2.4 п. 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР від 03.04.1997р. право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону, податкова інспекція дійшла висновку, що податкові накладні № 29 від 31.0.32003р. на суму 30 000 грн., № 57 від 20.05.2003р. на суму 90 000 грн. та № 103 від 29.08.2003р. на суму 120 000 грн. виписані позивачу КГ ТОВ «Славутич»у березні, травні, серпні 2003 року були складені та оформлені з порушеннями податкового законодавства. У результаті цього порушення підприємством завищено податковий кредит та занижено податок на додану вартість за березень, травень, серпень 2003 року в сумі 40 000 грн.

Спеціальним законом, який до 01.01.2011р. визначав платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку на додану вартість до бюджету, є Закон України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР від 03.04.1997р. (далі по тексту –Закон).

Так, відповідно до п.п. 7.7.1 п. 7.1 статті 7 Закону в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-яким продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.

У разі коли за результатами звітного періоду сума, визначена згідно з п.п. 7.7.1 п. 7.7 статті 7 Закону, має від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації.       Відповідно до п. 1.8 статті 1 Закону бюджетне відшкодування –це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.   

Сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, є податковим кредитом.   

Згідно п.п. 7.4.1 п. 7.4 статті 7 Закону податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.   

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) –в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) (п.п. 7.5.1 п. 7.5 статті 7 Закону).   

Податкова накладна, в свою чергу, згідно п.п. 7.2.1 п. 7.2 статті 7 Закону має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер, дату виписування, назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, податковий номер платника податку (продавця та покупця), опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) тощо.   

Як вбачається з матеріалів справи, податкові накладні № 29 від 31.0.32003р., № 57 від 20.05.2003р. та № 103 від 29.08.2003р. виписані позивачу КГ ТОВ «Славутич», складені у відповідності до вимог п.п. 7.2.1 п. 7.2 статті 7 Закону, а також наказу Державної податкової адміністрації України «Про затвердження форм податкової накладної, книги обліку придбання та книги обліку продажу товарів (робіт, послуг), порядку їх заповнення»№ 165 від 30.05.1997р.   

Відповідно ж до п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.3.1 п. 7.3 та п.п. 7.4.1 п. 7.4 статті 7 Закону саме податкова накладна є підставою для визначення сум податкового кредиту, оскільки тільки цей документ підтверджує одну з подій, що її здійснено покупцем: чи то оплату покупцем товару чи отримання товару від продавця, що є підставою для виникнення податкових зобов'язань з податку на додану вартість.   

При цьому податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов’язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.  

В той же час, згідно вимог п.п. 7.2.4 п. 7.2 статті 7 Закону право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 Закону.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону, в свою чергу, встановлено заборону на включення до складу податкового кредиту суми сплаченого податку у зв’язку з придбанням товарів (послуг), що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Системний аналіз наведених правових норм свідчить про те, що податкова накладна як звітний податковий документ, що є підставою для включення покупцем в податковому обліку до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), що підлягають використанню в його господарській діяльності, має таке юридичне значення при обов’язковій умові нарахування податку та виписування податкової накладної особою, яка зареєстрована як платник податку на додану вартість в порядку, встановленому статтею 9 Закону України «Про податок на додану вартість».

Згідно пунктів 9.4, 9.5, 9.6, 9.8 статті 9 Закону про реєстрацію особи платником податку на додану вартість їй органом державної служби надається свідоцтво про реєстрацію в якості платника податку. Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість діє до дати його анулювання.

Як зазначалось вище, підставою для винесення спірного податкового повідомлення рішення було анулювання 18 листопада 2005 року державною податковою інспекцією у Черкаському районі відповідно до рішення господарського суду Черкаської області від 31.08.2005р. реєстрації платника податку на додану вартість-КГ ТОВ «Славутич». При цьому як вбачається з відповідного акту про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість днем прийняття рішення про анулювання реєстрації є дата затвердження означеного акту.

Отже, оскільки податкові накладні за відповідний період виписані КГ ТОВ «Славутич»до винесення акту про анулювання його реєстрації як платника податку на додану вартість, тобто до 18.11.2005р., в той час коли означений контрагент мав статус платника податку на додану вартість та згідно довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців від 07.06.2011р. був внесений до даного реєстру, помилковим є висновок податкової інспекції щодо не підтвердження позивачем свого права на податковий кредит з огляду на анулювання свідоцтва про реєстрації платника податку на додану вартість його контрагента.

Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що окрім наявності належним чином оформлених первинних бухгалтерських документів, в тому числі податкової накладної, визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи-платника податку.

Судом встановлено, що в листопаді 2002 року та січні 2003 року позивач мав господарські відносини з КГ ТОВ «Славутич», ідентифікаційний код 14185718, обумовлені господарською діяльністю позивача, про що свідчать договір на надання послуг по демонтажу технологічного обладнання відкритого акціонерного товариства «Укрп’єзо»№ 26 від 12.11.2002р., додаток до договору № 26 від 12.11.2002р. з переліком технологічного обладнання, яке повинно бути демонтоване, протокол узгодження договірної ціни на суму 30 000 грн., акт здачі-прийняття робіт № ОУ-0000012 від 31.03.2003р.; договір на надання послуг по реставрації систем каналізації, опалення та водопостачання № 18/2 від 19.11.2002р., протокол узгодження договірної ціни на суму 90 000 грн., додаток до договору № 18/2 від 19.11.2002р., акт здачі-прийняття робіт № ОУ-0000028 від 20.05.2003р.; договір на надання послуг монтажу та демонтажу технологічного обладнання, виконання робіт по ремонту витяжної вентиляції, каналізації, оборотної води № 3/1 від 21.01.2003р., додаток на договору № 3/1 від 21.01.2003р. з переліком технологічного обладнання, яке повинно бути демонтоване та змонтоване, протокол узгодження договірної ціни на суму 120 000 грн., акт здачі-прийняття робіт № ОУ-0000050 від 29.08.2003р. Згідно наданої відкритим акціонерним товариством «Укрп’єзо»довідки вартість отриманих від КГ ТОВ «Славутич»вищезазначених послуг по бухгалтерському обліку була віднесена на загальновиробничі витрати.

Ведення податкового обліку відповідно до статті 10 Закону України «Про податок на додану вартість»та статей 1 і 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№ 2181-III від 21.12.2000р. покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватись на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Виходячи з наведеного, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов’язки іншого платника податків. Таким чином, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Надання ж податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про оподаткування, з метою одержання податкової вигоди (бюджетного відшкодування) є підставою для її одержання, якщо контролюючий орган не доведе і не встановить, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Державною податковою інспекцією у м. Черкаси жодних доказів в підтвердження необґрунтованості заявлених платником податків вимог про надання податкової вигоди, в тому числі щодо безтоварності операцій чи одержання доходу за рахунок податкової вигоди, зокрема відшкодування податку на додану вартість з бюджету, за відсутності наміру здійснювати реальну підприємницьку діяльність, ні під час складання акту перевірки, покладеного в основу оскаржуваних в судовому порядку податкових повідомлень-рішень, ні під час розгляду справи по суті не надано.

Із наведеного випливає, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування, а отже не є підставою для зменшення податкового кредиту або відмови у відшкодуванні зазначеного податку покупцю, який відніс до податкового кредиту суму податку на додану вартість, сплачену продавцю разом із ціною товару (послуги).

За таких обставин, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись статтями 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Черкаси № 00008902301/0 від 29 листопада 2005 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь відкритого акціонерного товариства «Укрп’єзо»3 (три) грн. 40 коп. судових витрат.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня проголошення постанови. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя                                                                                                          Т.М. Чубар

Повний текст постанови виготовлений 14 червня 2011 року.