Постанова

від 04.04.2011 по справі 34642/10

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"04" квітня 2011 р.

       справа № 2а-13369/09/0470

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді:                    Добродняк І.Ю

          суддів:                     Семененка Я.В.  Бишевської Н.А.

при секретарі судового засідання:          Новошицькій О.О.

за участю представників:

позивача          -  не з’явився  

відповідачів      -  ОСОБА_1 дов від 19.08.2010

ОСОБА_2 –дов від 28.02.2011

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську

апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Хімтек»

на постанову  Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2010  року

у справі № 2-а-13369/09/0470

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Хімтек»

до Верхньодніпровської об’єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області, Державної податкової адміністрації у Дніпропетровській області

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Хімтек»звернулося до Дніпропетровського  окружного адміністративного суду з позовом, в якому, з урахуванням уточнень від 02.11.09 (т.1 а.с.244), просило: визнати нечинними податкові повідомлення-рішення Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області від 25.06.09 № 0002602300/0; від 27.07.09 № 0002602300/1,  від 06.10.09 № 0002602300/2; визнати нечинним рішення від 27.07.09 № 12356/10/23-007, видане  Верхньодніпровською об'єднаною державною податковою інспекцією Дніпропетровської області про результати розгляду первинної скарги; визнати нечинним рішення від 02.10.09 № 26355/10/25-008, видане ДПА у Дніпропетровській області про результати розгляду повторної скарги позивача.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки, зроблені в акті перевірки, що став підставою для донарахування позивачеві податкового зобов’язання з податку на додану вартість оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями, суперечить нормам законодавства, що регулюють питання оподаткування податком на додану вартість. Внаслідок реорганізації ТОВ «ХІМТЕК»шляхом виділу із нього інших підприємств жодних податкових наслідків або зобов’язань з податку на додану вартість не виникає. Закон України «Про податок на додану вартість»розглядає для цілей оподаткування операції з товарами (роботами, послугами). Однак при реорганізації шляхом виділу до нової особи за розподільчим балансом переходить правонаступництво, яке включає комплекс майна, прав та обов’язків. Чинне законодавство не дає жодних підстав ототожнювати товари, визначені Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств», як це робить податковий орган, з правонаступництвом.

Крім того, відповідачем-1 при проведенні перевірки та складенні акту перевірки допущені порушення Закону України «Про державну податкову службу в Україні», Указу Президента України від 23.07.1998 «Про деякі заходи з перегулювання підприємницької діяльності».

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2010 року закрито провадження у справі за позовом ТОВ «ХІМТЕК»до  відповідачів в частині  позовних вимог щодо визнання нечинним рішення від 27.07.09 № 12356/10/23-007, виданого Верхньодніпровською об'єднаною державною податковою інспекцією Дніпропетровської області про результати розгляду первинної скарги, та визнання нечинним рішення від 02.10.09 № 26355/10/25-008, виданого ДПА у Дніпропетровській області про результати розгляду повторної скарги позивача.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.10.10 у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з постановою суду, позивач подав апеляційну скаргу (т.2 а.с.91), в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, невідповідність висновків фактичним обставинам справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, просить скасувати постанову суду, ухвалити нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.

Представник позивача у судове засідання не з’явився, про час і місце судового засідання позивач повідомлений судом належним чином.  

Представники відповідачів в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги    заперечують, в поданих суду письмових запереченнях (т.2 а.с.117, 140) зазначають, що рішення суду першої інстанції законне та обґрунтоване. Суд першої інстанції правильно встановив, що оскільки операції з виділу нових суб’єктів господарювання в результаті реорганізації підприємства в силу п.3.28 п.3.2 ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість»не є об’єктом оподаткування, то юридична особа, що виділяє частину майна, повинна нарахувати податкові зобов’язання з податку на додану вартість відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 цього ж Закону.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що  апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом підтверджено матеріалами справи, на підставі направлень від 18.05.09 №125/230-09, від 01.06.09 №144/230-09 та відповідно до плану-графіку проведення документальних перевірок суб'єктів господарювання на ІІ квартал 2009 року посадовими особами Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області проведена планова виїзна перевірка ТОВ «ХІМТЕК»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з  01.01.08 по 31.03.09, за наслідками якої складений акт перевірки № 206/230-30096907 від 11.06.09 (т.1 а.с.159).   

Під час перевірки відповідачем-1 встановлено порушення підприємством пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податкове зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 697229, грн. за серпень 2008 року.

На підставі акта перевірки № 206/230-30096907 від 11.06.09 відповідачем-1 прийнято податкове повідомлення-рішення від 25.06.09 № 0002602300/0, яким позивачеві визначено суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 1045948 грн., із яких основний платіж –697299,00 грн., штрафні (фінансові) санкції –348649,00 грн.

Означене податкове повідомлення-рішення оскаржено позивачем в порядку ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платниками податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». За результатами розгляду скарг позивача податкове повідомлення-рішення залишено без змін, скарги –без задоволення.

27.07.09 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення 0002602300/1, 06.10.09  - податкове повідомлення-рішення № 0002602300/2 про донарахування податку на додану вартість в загальному розмірі 1045948 грн. (основний платіж – 697299,00 грн., штрафні (фінансові) санкції –348649,00 грн.).

Суть виявленого під час перевірки порушення полягає в тому, що ТОВ «ХІМТЕК»не включив до податкових зобов'язань по податку на додану вартість суму податку на додану вартість  від операції по передачі частини майна в межах реорганізації підприємства, що спричинило заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість за серпень 2008 року в розмірі 697299,0 грн.

Як зазначено в акті перевірки, підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, на виконання рішення зборів учасників ТОВ «ХІМТЕК»(протоколи від 16.04.08 № 54, від 23.04.08 № 55) на ТОВ «ХІМТЕК»проведено реорганізацію (наказ ТОВ «ХІМТЕК»від 31.07.08 № 54) шляхом виділу з складу ТОВ «ХІМТЕК»двох нових суб'єктів господарювання - ТОВ «ХІМТЕК-Пласт»і ТОВ «ХІМТЕК-Дніпро».

Станом на 01.08.08 складений розподільчий баланс між ТОВ «ХІМТЕК», ТОВ «ХІМТЕК-Пласт»та ТОВ «ХІМТЕК-Дніпро», затверджений учасниками товариства. Відповідно вказаному розподільчому балансу до ТОВ «ХІМТЕК-Пласт»(код 35232603) передаються основні засоби у сумі 2066037,0 грн., виробничі запаси - у сумі 1092979,0 грн., готова продукція у сумі 300442,0 грн. та товари у сумі 24123,0 грн. До ТОВ «ХІМТЕК-Дніпро»(код 35932582) передаються виробничі запаси у сумі 50317,00 грн.  

Висновок податкового органу про заниження підприємством податкового зобов’язання з податку на додану вартість, з чим погодився суд першої інстанції,  зроблений, виходячи з того, що відповідно до ч.4 ст.59 Господарського кодексу України у разі поділу суб'єкта господарювання усі його майнові права і обов'язки переходять за роздільним актом (балансом) у відповідних частках до кожного з нових суб'єктів господарювання, що утворені внаслідок поділу. У разі виділення одного або кількох нових суб'єктів господарювання до кожного з них переходять за роздільним актом (балансом) у відповідних частках майнові права і обов'язки реорганізованого суб'єкта.

До операції з виділу, яким є перехід за розподільчим балансом частини майна, прав та обов'язків юридичної особи до однієї або кількох нових юридичних осіб, застосовуються за аналогією положення частин першої, другої та четвертої ст.105 Цивільного кодексу України та положення статей 106 і 107 цього Кодексу, з урахуванням яких повинен складатися розподільчий баланс, а також обов'язково мають бути вирішені питання про правонаступництво щодо всіх зобов'язань юридичної особи, з якої здійснюється виділення нової юридичної особи, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов'язання, які оспорюються сторонами (стаття 109 Цивільного кодексу України).

Відповідно до підпункту 3.2.8 пункту 3.2 статті 3 Закону України «Про податок на додану вартість», на який посилається суд першої інстанції, не є об'єктом оподаткування операції з поставки за компенсацію сукупних валових активів платника податку (з урахуванням вартості гудвілу) іншому платнику податку.

Під поставкою сукупних валових активів слід розуміти поставку підприємства як окремого об'єкта підприємництва або включення валових активів   підприємства   чи   його   частини   до   складу   активів   іншого підприємства, що продає такі активи, за умови набуття підприємством –покупцем прав і обов'язків (правонаступництва) підприємства, що продає такі активи.   

Оскільки операції з виділу частини майна не є об’єктом оплакування на підставі пп.3.2.8 п.3.2 ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість», відповідач-1 зазначає, що юридична особа, яка виділяє частину майна, повинна нарахувати податкові зобов’язання з податку на додану вартість відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 цього ж Закону.

Відповідно до останнього абзацу пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 наведеного Закону у разі якщо товари (послуги), при придбанні яких було сформовано податковий кредит, у подальшому починають використовуватись в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі ст.3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі ст.5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх  придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Колегія суддів не погоджується з таким висновком, вважає його таким, що не відповідає нормам законодавства, що регулює спірні правовідносини.

Відповідно до ст.109 Цивільного кодексу України правовою суттю реорганізації юридичної особи шляхом виділу є перехід за розподільчим балансом частини майна, прав та обов'язків юридичної особи до однієї або кількох створюваних нових юридичних осіб, тобто перерозподіл  активів та зобов’язань, в результаті чого створюється нова юридична особа.

Реорганізація може здійснюватися за рішенням учасників юридичної особи, на підставі якого  складається розподільчий баланс, в якому відображається частина активів та обов’язків, які передаються виділеній юридичній особі.

При цьому названа та інші норми законодавства, що регулюють правовідносини реорганізації юридичної особи, зокрема, ст.ст.105-107 Цивільного кодексу України, ст. 59 Господарського кодексу України не передбачають передачі активів та зобов’язань юридичної особи на компенсаційній основі.

Стаття 3 Закону України «Про податок на додану вартість»містить виключний перелік об'єктів оподаткування та операції, що не є об'єктом оподаткування.

Означена вище операція з передачі частини майна, прав та обов’язків під час реорганізації юридичної особи шляхом виділу не відповідає жодним умовам, визначеним в ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість».

Зокрема, в даному випадку здійснюється не відчуження товарів, майна з передачею права власності на це майно, а відбувається саме перехід частини майна, прав та обов’язків в їх комплексі до нового суб’єкта господарювання, у зв’язку з чим операції по виділу не є поставкою в розумінні п.1.4 Закону України «Про податок на додану вартість» для цілей оподаткування або умовним продажем згідно пп.7.4.2 п.7.4 ст.7 цього ж Закону, внаслідок чого такий виділ не призводить до податкових наслідків по цьому податку, до збільшення чи зменшення податкових зобов’язань та податкового кредиту.  

Таким чином, оскільки при реорганізації підприємства шляхом виділу з нього іншого підприємства здійснюється перехід частини майна разом з правами та обов’язками щодо цього майна до складу іншого підприємства, як факт продажу так і факт компенсації відсутні, висновок податкового органу про заниження позивачем податкових зобов’язань з податку на додану вартість в порушення пп.7.4 1 п.7.4 ст.7 Закону «Про податок на додану вартість», зроблений в акті перевірки № 206/230-30096907 від 11.06.09,  є помилковим, таким, що ґрунтується лише на трактуванні приписів вказаного Закону, який не містить певного  порядку оподаткування при реорганізації підприємства.  

З огляду на викладене, приймаючи до уваги неправомірне визначення позивачеві податкового зобов’язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 1045948 грн., із яких основний платіж –697299,00 грн., штрафні (фінансові) санкції –348649,00 грн.,  колегія суддів вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Щодо посилання позивача на порушення порядку проведення перевірки відповідачем-1 колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, виходячи з фактичних обставин справи, дійшов правильного висновку, що порушення податковим органом під час проведення перевірки вимог чинного податкового законодавства носять формальний характер і не можуть бути підставою для визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції неправильно застосовані норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору та відповідно до ст.202 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.10.10 та прийняття нового рішення про задоволення  позовних вимог.

Керуючись ст. 198, п.4 ч.1 ст.202, 205, 207  Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ХІМТЕК»задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.10.10 у справі № 2-а-13369/09/0470 скасувати.

Позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області від 25.06.09 № 0002602300/0, від 27.07.09 № 0002602300/1,  від 06.10.09 № 0002602300/2.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, встановленому ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:                                                            І.Ю. Добродняк

          Суддя:                                                            Я.В. Семененко

          Суддя:                                                            Н.А. Бишевська