Рішення

від 28.09.2006 по справі 17/166-3150

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

17/166-3150

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" вересня 2006 р.Справа № 17/166-3150

Господарський суд Тернопільської області

у складі   судді Андрусик Н.О.             

Розглянув справу

За позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю „Слобода Ко», с.Червона Слобода Макарівського району Київської області, вул. Заводська,1

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Укра-Пол», м. Тернопіль, вул.. Бродівська,47   

За участю представників від:

позивача:   не з»явився

відповідача:   не з'явився

Товариство з обмеженою відповідальністю «Слобода Ко», с. Червона Слобода Макарівського району Київської області звернулося до господарського суду Тернопільської області з позовною заявою до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Укра-Пол», м. Тернопіль, про стягнення 7490,42грн. боргу за поставлену згідно договору купівлі-продажу № 68 від 24.01.2006р. солодку воду, з яких  6792,12 грн. –основного боргу, 488,48грн. пені, нарахованої за період з 30.01.2006 р. по 17.06.2006 р., 115,47 грн. інфляційних витрат, нарахованих з лютого по червень 2006 р. та 94,35 грн. –3% річних, нарахованих з 30.01.2006 р. по 17.07.2006 р.

Позовні вимоги обґрунтовуються  копією договору № 68 від 24.01.2006 р., Додатком № 1 від 24.01.2006 р. до договору № 68, накладною № 1-6/02 від 01.02.2006 р., довіреністю серії ЯЛИ № 895288 від 02.02.06 р., товарно-транспортною накладною від 01.02.2006 р., актом повернення товару від 02.02.2006 р. на суму 5,88 грн.,  розрахунком суми боргу та штрафних санкцій, іншими матеріалами.

          Одночасно позивач  заявив в порядку ст..22,66,67 ГПК України клопотання № 269-2 від 17.07.2006р. про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачу на суму позову 7490,42грн., оскільки невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Клопотання обґрунтовується ненаданням відповіді на претензію, не погашенням боргу, іншими обставинами. На стадії порушення провадження у справі дане клопотання судом відхилено як таке, що передчасно заявлене та необґрунтоване.

В процесі розгляду справи, позивачем подано заяву № 342 від 18.09.2006р. в порядку ст. 22 ГПК України (вх. № 1986 (а) від 27.09.2006р.) про зміну розміру позовних вимог, згідно якої позивачем повідомлено про часткову оплату відповідачем в розмірі 295 грн. суми основного боргу. Посилаючись на умови договору № 68 від 24.01.2006р. та приписи ст. 625 ЦК України позивач здійснив розрахунок інфляційних витрат за період з лютого по серпень 2006р., що становить 176,60грн; 3% річних за період з 30.01.2006р. по 29.09.2006р. в сумі 134,71грн. та 809,09 грн. пені, нарахованої за період з 30.01.2006р. по 29.09.2006р. (за 242 дні); просить суд стягнути 7 617,50 грн.

Зважаючи, що подана заява відповідає правам сторони у процесі, визначеним статтею 22 ГПК України, суд приймає заяву, відтак, здійснює розгляд даного спору з урахуванням поданої заяви.

Відповідач в судове засідання не з»явився, відзиву на позов не подав, однак надіслав суду клопотання № 141 від 13.09.2006р. про необхідність проведення між сторонами звірки взаєморозрахунків, оскільки, як стверджує відповідач, фактичний борг за отриману продукцію згідно карточки розрахунків, становить 6497,10грн., а позивачем заявлено до стягнення 6792,10грн. боргу.

Звірку взаєморозрахунків сторони не провели, станом на день розгляду спору, відповідачем акт звірки суду не подано, незважаючи на  вимогу суду викладену в ухвалі від 14.09.2006 року.

В заяві № 342 від 18.09.2006р. позивачем надано суду письмове пояснення з приводу тверджень відповідача про наявність заборгованості в розмірі 6497,10грн. та зазначено, що станом на день подання позовної заяви (17.07.2006р.) борг відповідача становив 6792,10грн., а 22.08.2006 р., тобто після порушення господарським судом провадження у справі відповідачем частково погашено суму основного боргу за отриманий товар в розмірі 295,00 грн.

Справа розглядається за наявними у ній матеріалами за правилами ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі та додатково подані письмові докази, суд встановив, що позов підлягає до задоволення частково, виходячи з такого.

24 січня 2006 року між Товариством з обмеженою відповідальністю „Слобода Ко»- як продавцем, з однієї сторони, та Товариством з обмеженою відповідальністю „Укра-Пол»- як покупцем укладено договір купівлі-продажу за № 68 та додаток № 1 до договору від 24.01.2006р. Предметом договору є зобов'язання  продавця здійснити поставку товару, а покупця прийняти товар та оплатити його вартість в асортименті, кількості та цінах, зазначених в накладних, які є невід'ємною частиною Договору купівлі-продажу.

На виконання умов договору № 68 від 24.01.2006р.,  позивач згідно накладної  № 1-6/02 від 01.02.2006р. та товарно-транспортної накладної № 1-6/02 від 01.02.2006р. автомобілем Рено № 35118 ТС через водія Грабовського, відпустив відповідач через свого представника Радловського П.С. прийняв обумовлений у накладній товар - газовану солодку воду в асортименті на загальну суму 6798 грн., про що свідчать підписи представників сторін на цих накладних. Факт отримання товару по накладних відповідачем у встановленому законом порядку не заперечено.

Крім того, 02.02.2006р. відповідачем здійснено повернення товару на загальну суму 5,88 грн., що підтверджується актом від 02.02.2006р. повернення товару, отриманого по накладній № 1-6/02 від 01.02.2006р.

Згідно умов договору оплата за отриману партію продукції здійснюється  на умовах відстрочення платежу не більше 20 банківських днів від дати отримання товару шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця або іншими способами не забороненими чинним законодавством України (п.2.2. договору).  

В силу приписів ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Матеріалами справи підтверджуються доводи позивача стосовно того, що відповідачем в установлені договором строки вартість отриманого товару повністю не сплачена, і станом на 22.09.2006 р. (день звернення до суду з заявою про зміну позовних вимог, про що свідчить квитанція пошти про надіслання заяви на адресу суду) заборгованість відповідача становить 6497,10 грн.

Надіслану на адресу відповідача вимогу № 185 від 31.05.2006р. про оплату заборгованості за отриману продукцію та нараховані згідно договору № 68 від 24.01.2006р. штрафні санкції, відповідач залишив без відповіді та задоволення.

Відповідно до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Враховуючи те, що відповідачем частково оплачено борг в розмірі 295,00грн., що підтверджується належним чином засвідченою копією виписки банку від 22.08.2006 року, відтак, станом на день розгляду спору спір в цій частині вимог відсутній між сторонами, тому провадження у справі підлягає припиненню згідно п.1-1 ст. 80 Господарського процесуального Кодексу України в частині стягнення 295 грн. основного боргу.

За таких обставин справи, суд вважає, що вимоги позивача щодо стягнення боргу у розмірі 6497,10 грн. ґрунтуються на законі та підлягають до задоволення, оскільки доводи позивача про порушення його майнових прав, як продавця, невиконанням відповідачем, як покупцем, зобов'язань є переконливими та документально  доведеними.

Умовами укладеного договору (п.5.2) сторони передбачили, що у разі несвоєчасної оплати Покупцем отриманого товару або у разі несвоєчасного повернення товару, Покупець сплачує Продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

Оцінюючи доводи позивача, наведені в обґрунтування позовних вимог в частині нарахованої неустойки (пені) у розмірі 809,09  грн. за період з 30.01.2006 р. по 29.09.2006 р. та розрахунок ціни позову у цій частині позову, суд дійшов до висновку, що вимоги щодо пені підлягають до задоволення у розмірі 615,94 грн.  за період з 21.02.2006 р. по 22.08.2006 р. (за 182 дні), як такі, що  відповідають положенням ст. 232 Господарського Кодексу  України та умовам договору купівлі-продажу (п.2.2).

Позовні вимоги щодо стягнення іншої частини пені на суму 193,15 грн. - до задоволення не підлягають, через те, що виходять за межі строку, встановленого ч. 6 ст.232 Господарського Кодексу  України, відтак, заявлені безпідставно.

В силу приписів частини 2 статті 625 ЦК України, кредитор має право вимагати, а боржник зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочки та три відсотки річних з цієї суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Оцінивши подані позивачем розрахунки інфляційної суми у розмірі 176,60 грн., суд дійшов до висновку, що позивачем підчас розрахунку не враховано весь час прострочки, як того вимагають положення закону, тому, суд вважає, що правомірними є вимоги  щодо стягнення 54,10 грн. за період з березня 2006 року по вересень 2006 р., а у задоволенні  іншої частини вимог щодо інфляційних втрат вимоги до задоволення не підлягають.  

Щодо стягнення нарахованих 3 % річних у розмірі 134,71 грн., то суд здійснивши арифметичні підрахунки річних, дійшов до висновку, що позовні вимоги в цій частині вимог підлягають до задоволення на суму 118,14 грн. як обґрунтовані та правомірні.

За таких обставин справи, позов підлягає до задоволення частково.

Заявлене позивачем в порядку ст. 66 ГПК України клопотання про накладення арешту на майно та грошові суми, які належать  відповідачу з метою забезпечення позову відхиляється з огляду на те, що позивачем не наведено належних обґрунтувань необхідності вжиття відповідних заходів до забезпечення позову та з урахуванням часткової проплати відповідачем суми боргу 22.08.2006 р.

Згідно ст. 49 ГПК України, судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на наведене, керуючись ст. ст. 42 –47, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 80 п.1-1, 75, 811, 82, 84, 116, 117 ГПК України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з  Товариства з обмеженою відповідальністю «Укра-Пол», м. Тернопіль, вул..Бродівська,47, ідент. код 24638536 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Слобода Ко», с. Червона Слобода Макарівського району Київської області, вул. Заводська, 1, ідент. код 30641031 - 6497,10 грн. основного боргу, 615 грн. 94 коп. пені, 54,10 грн. інфляційних витрат, 118,14грн. –3% річних та 210,40 грн. судових витрат.

3.            В частині стягнення 295,00 грн. основного боргу –провадження у справі припинити.

4.          В решті позову - відмовити.

Наказ   видати після набрання рішенням законної сили.   

На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор - апеляційне подання, протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення _06 жовтня

---

2006р., через місцевий господарський суд.

 

Суддя                                                                                          Н.О. Андрусик