Ухвала

від 14.09.2006 по справі 4/293ад

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

4/293ад

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 2

 У Х В А Л А

Іменем України  

14.09.2006 року                                                Справа № 4/293ад

Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:                                        Баннової Т.М.

суддів                                                  Бойченка К.І.

                                                            Семендяєвої І.В.

Секретар судового засідання:          Сідорова О.А.

за участю представників сторін:

від  позивача                                        повноважний представник в судове

засідання не прибув;

від відповідача                                        Щербаков А.О.,  представник за

довіреністю №14 від 05.01.2006;

розглянувши у відкритому

судовому засіданні

апеляційну скаргу          Луганського обласного відділення

Фонду соціального захисту інвалідів,

          м. Луганськ

на постанову

господарського суду          Луганської області

від          03.07.2006

по справі          № 4/293ад  (суддя Батюк Г.М.)

за позовом          Луганського обласного відділення

Фонду соціального захисту інвалідів,

м. Луганськ

до відповідача                                   Державного підприємства „Антрацит”, м. Антрацит Луганської області

про          стягнення 61886 грн. 68 коп.

За результатами розгляду апеляційної скарги Луганський апеляційний господарський суд  у складі колегії суддів

ВСТАНОВИВ:

Позивач – Луганське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі – Фонд), звернувся до господарського суду Луганської області з позовом про стягнення з Державного підприємства „Антрацит” (далі – ДП „Антрацит”)  61866 грн. 68  коп. штрафних санкцій за нестворення робочих місць для працевлаштування інвалідів  за 2005 рік.

Постановою місцевого господарського суду від 03.07.2006 у задоволенні позову відмовлено. Мотивована дана постанова тим, що позивачем не надано суду доказів проведення перевірки відповідача та встановлення будь – яких порушень чинного законодавства щодо виконання нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів. Суд першої інстанції зазначив, що відповідачем приймались всі необхідні заходи щодо дотримання нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів  за 2005 рік, випадків відмови відповідача від працевлаштування інвалідів зафіксовано не було, а інформація про направлення на підприємство відповідача інвалідів у 2005 році відсутня. Обґрунтовані висновки місцевого господарського суду вимогами ст.ст. 17, 18 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” від 21.03.1991 № 875-ХІІ (далі – Закон № 875), п.п. 1,3, 5, 10-14 „Положення про робоче  місце інваліда і про  порядок працевлаштування  інвалідів”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1995 № 314 (далі – Положення № 314), ст.ст. 5,12 Закону України „Про охорону праці”, п.32 Положення про  медико -соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.02.1992 N 83.

Позивач не погодився з постановою місцевого господарського суду, подав апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати рішення та прийняти нове про задоволення позову. В обґрунтування вимог за апеляційною скаргою її заявник посилається на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що розгляд справи не ґрунтувався на всебічному, повному і об'єктивному розгляді. Фонд зазначив, що судом не було враховано, що підприємство не вжило всіх необхідних заходів передбачених Законом №875.

Відповідач вважає, що доводи заявника скарги безпідставні, а апеляційна скарга є такою, що не підлягає задоволенню. В обґрунтування ДП „Антрацит” посилається на те, що на протязі 2005 року органами, зазначеними в ст. 18 Закону №875, інваліди на працевлаштування до ДП „Антрацит” не направлялись. Випадків відмови підприємства в працевлаштуванні інвалідів не було.  Згідно Закону України №875 ДП „Антрацит” приймало заходи щодо виконання нормативу працевлаштування інвалідів, а саме інформувало Антрацитівський міськрайцентр зайнятості про наявність вільних робочих місць для інвалідів та надало заяву до Управління праці та соціального захисту населення Антрацитівської ради.

Позивачем не використано право на участь представника у судовому засіданні апеляційної інстанції. Листом без номеру та дати Фонд звернувся з клопотанням про розгляд справи без участі його представника.

Вказане клопотання задоволено судовою колегією.

Розглянув матеріали справи, обговорив доводи апеляційної скарги,  заслухав представника відповідача, дослідив правильність застосування судом першої інстанції при винесенні постанови норм матеріального та процесуального права, Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів не вбачає підстав для скасування або зміни постанови, виходячи наступного.

Відділення, звертаючись до суду із позовом про стягнення заборгованості зі сплати штрафних санкцій за недодержання законодавчо встановленого нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів, діяло як орган державної влади при здійснені ним владних управлінських функцій і, відповідно, як суб'єкт владних повноважень.

За змістом ст.20 Закону №875 саме Фонду соціального захисту інвалідів надано право на стягнення санкцій за недодержання законодавчо встановленого нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.

Отже, з врахуванням ст.ст.2,7 Кодексу адміністративного судочинства України, ст.8 Закону №875, п.1 Положення про Міністерство праці та соціальної політики України, затвердженого Указом Президента України від 30 серпня 2000 року №1035/2000 та п.п.1,3,4,9 Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2002 року №1434 суд першої інстанції обґрунтовано розглянув даний спір за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Статтею 19 Закону України № 875 для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлений норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 15 до 25 чоловік – у кількості одного робочого місця.

Згідно з п. 14 Положення №314 підприємства (об'єднання), установи та організації у межах доведеного нормативу створюють за власні кошти робочі місця для працевлаштування інвалідів.

З урахуванням вказаних положень та фактичних обставин норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів для ДП „Антрацит” у 2005 році становить 5 чоловік (а.с.10,11).  

Згідно з п. 2 Порядку сплати підприємствами (об'єднаннями, установами), організаціями  штрафних санкцій до відділень  Фонду соціального захисту інвалідів акумуляції, обліку та використання цих коштів, затвердженого постановою  Кабінету Міністрів України від  28.12.01 № 1767, підприємства щороку не пізніше 1 лютого подають до відділень Фонду соціального захисту інвалідів за своїм місцезнаходженням звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за формою, що затверджується наказом Мінпраці України за поданням Фонду   та погоджується з Держкомстатом.

Згідно з п. 3.3.3. Інструкції зі статистики чисельності працівників, зайнятих у народному господарстві України, затвердженої  наказом Міністерства статистики України № 171 від 07.07.95 за погодженням з Міністерством економіки України, Міністерством праці України, Міністерством фінансів України, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 07.08.95 за № 287/823 (далі - Інструкція) середньооблікова чисельність працівників з початку року обчислюється шляхом підсумовування  середньооблікової чисельності працівників за всі місяці роботи підприємства, що минули за період з початку  року до звітного місяця включно та ділення одержаної суми на кількість місяців за період з початку року, тобто відповідно на 12.

Як вбачається зі звіту відповідача про зайнятість та працевлаштування інвалідів форми № 10-ПІ (а.с.9) на підприємстві відповідача середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу становила 123 чоловіка, замість 5 інвалідів фактично у 2005 році  працював 1 інвалід, що є порушенням ст. 19 Закону №875.   

Щодо здійснення відповідачем необхідних заходів для працевлаштування інвалідів судова колегія Луганського апеляційного господарського суду на підставі наявних матеріалів встановила, що відповідачем виконувались вимоги діючого законодавства стосовно даного питання.

З довідки Антрацитівського міськрайонцентру зайнятості від 07.04.2006 №3/03-836 вбачається, що у 2005 році підприємство відповідача надавало звіти за формою 3-ПН з інформацією про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів, а також про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватись праця інвалідів (а.с.6).

За повідомленням Управління праці і соціального захисту населення Антрацитівської міської ради від 07.04.2006 №1-599 відповідач в 2005 році надав заяву на працевлаштування інвалідів. Жоден інвалід управлінням не направлявся до міськрайонцентру зайнятості для сприяння у працевлаштуванні, в т.ч. на  ДП „Антрацит”.

Законодавством України  (ч. 1 ст. 18 Закону № 875 і п. 10 Положення №314) обов'язок з безпосереднього  працевлаштування інвалідів покладено  на органи Міністерства праці України, Міністерства соціального захисту населення України, місцеві ради, громадські організації інвалідів, а цьому мають передувати певні дії підприємств (об'єднань), установ і організацій зі створення робочих місць для інвалідів та з відповідного інформування зазначених органів з метою працевлаштування інвалідів.

За викладеним та з урахуванням відсутності у відповідача обов'язку займатися пошуком інвалідів для працевлаштування судова колегія погоджується з  висновками суду стовно необґрунтованості позовних вимог.

На підставі викладеного судова колегія вважає, що оскаржувана постанова місцевого господарського суду ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи та відповідає вимогам матеріального і процесуального права.

За викладеним підстав для скасування або зміни оскаржуваної постанови не вбачається.

Питання щодо розподілу судових витрат не вирішується, оскільки скаржник звільнений від їх сплати Декретом Кабінету Міністрів України „Про державне мито”.

Керуючись ст. ст. 17, 71, 167, 195, 198, 200, 205, 206, 254, п. 6 Розділу VІІ „Прикінцеві та перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України, Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів, -

У Х В А Л И В :

1. Апеляційну скаргу Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Луганськ, від 02.08.2006 №03-01/3035 на постанову господарського суду Луганської області від 03.07.2006 по справі № 4/293ад залишити без задоволення.

2. Постанову господарського суду Луганської області від 03.07.2006 по справі № 4/293ад залишити без змін.

          Відповідно до ч.5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку згідно ч. 2 ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України протягом одного місяця після набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції.   

Головуючий суддя                                                             Т.М. Баннова  

Суддя                                                                                 К.І. Бойченко

Суддя                                                                                  І.В. Семендяєва