Рішення

від 17.05.2011 по справі 1350-2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

1350-2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 303

РІШЕННЯ

Іменем України

17.05.2011Справа №5002-17/1350-2011

За позовом  Товариства  з обмеженою відповідальністю Торговий дім «Алькор»

До відповідача  Приватного підприємства  «Омега-Інжиніринг»

про стягнення боргу в сумі 3000,00 грн., пені у розмірі 257,04 грн., інфляційних витрат в розмірі 498,60 грн., фінансових санкцій у розмірі 140,90 грн.

                                                                                  Суддя   В.І. Гайворонський

                                                       ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача   -  не з'явився  

Від відповідача  -  не з'явився

         Сутність спору:  Позивач згідно позову  просить стягнути з відповідача боргу в сумі 3000,00 грн., пені у розмірі 257,04 грн., інфляційних витрат в розмірі 498,60 грн., фінансових санкцій у розмірі 140,90 грн., у зв'язку з порушенням відповідачем умов Договору оренди транспортного засобу з правом викупу № А-130/08 від 01 вересня 2008 року щодо сплати коштів за оренду у вересні 2009 року.

          Відповідач явку свого представника у судові засідання не забезпечив, відзив на позов не представив, про час слухання справи  наперед  повідомлений належним чином -  рекомендованою поштою з повідомленням приручення, про що зазначено у поштовому реєстрі відправки кореспонденції. Згідно ст. 93 ЦК України юридична особа повинна знаходитися  за своєю юридичною адресою. Якщо відповідач  не знаходиться за своєю  юридичною адресою, або не з'являється за кореспонденцією, це не може бути поважною причиною та підставою не розглядати справу, оскільки порушення  законодавства  чи неорганізованість у роботі  поважними причинами не є.

           Так, неуважність (неорганізованість) сторони  поважними причинами не є, про що також прямо вказується в постанові Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними». (п.19).

           При цьому необхідно відмітити, що судові засідання відбувались неодноразово.

           Якщо відповідач кореспонденцію суду не отримав по віні пошти, він вправі звернутися про перегляд цього рішення за нововиявленими обставинами та надати відповідні докази.

            Суд вважає за необхідне розглянути справу за наявними у ній матеріалами, при цьому виходить із того, що згідно ст.129 Конституції України надання доказів є правом стороні, а не обов'язком.  

            По справі проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

            Розглянувши матеріали справи, суд -

                                                     ВСТАНОВИВ:

        Згідно  п. 1.1 Договору оренди транспортного засобу з правом викупу № А-130/08 від 01 вересня 2008 року Орендодавець (ТОВ Торговий дім «Алькор») передає, а Орендар (Приватне підприємство  «Омега-Інжиніринг») приймає у строкове платне користування транспортний засіб, визначений у п. 1.2 Договору (Предмет оренди).

        Згідно п. 1.2 договору  предметом оренди є: Автомобіль МАЗ-53373 вантажний бетонозмішувач – С, 1995 року випуску, колір білий, шасі № ХТМ 533730R0000137, державний номерний знак 04298 НК.

        Згідно п. 3.1  договору розмір орендної плати за Договором становить 3000,00 грн. в т.ч. ПДВ на місяць.

         Згідно п. 3.2 договору  орендну плату Орендар сплачує незалежно від наслідків своєї господарської діяльності в безготівковому порядку на поточний рахунок Орендодавця не пізніше 5-го числа  наступного місяця.

        Згідно п. 6.5 договору за кожен календарний день прострочення у внесенні Орендодавцю орендної плати Орендар сплачує Орендодавцю пеню у розмірі 0,5 % від суми боргу.

        Згідно п. 7.4 договору  закінчення строку дії Договору не звільняє Сторони від відповідальності за його порушення.

        Згідно Акту приймання-передачі від 01.09.2008 року ПП «Омега-Інжиніринг» від ТОВ Торговий дім «Алькор» отримано  Автомобіль МАЗ-53373 вантажний бетонозмішувач – С, 1995 року випуску, колір білий, шасі № ХТМ 533730R0000137, державний номерний знак 04298 НК.

        Суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково, при цьому виходить  з наступних підстав:

         Сторонами укладений договір, і відповідно, відносини між ними регулюються  цим договором і нормами, що відносяться  до договорів.

         У встановленому Законом порядку даний договір з будь-яких підстав  недійсним не визнаний, та згідно ст. 204 ЦК України є дійсним.

         При цьому необхідно відмітити, що виходячи із закріпленого статтею 129  Конституції України принципу диспозитивності  сторін суд не вправі  давати оцінку  договору на предмет  його невідповідності законодавству, про що також указується в постанові  Верховного суду України від 20.05.2002 року № 02/132 (справа № Д 12/2) по аналогічному випадку.

          Так, статтею 129 Конституції України закріплений принцип  змагальності сторін, та їх рівності перед законом та судом.

          Згідно  ст. 8  Конституції  України   вона має вищу юридичну силу та її норми являються нормами прямої дії.

            В постанові  Пленуму  Верховного суду України від 01.11.1996 року “Про застосування  норм Конституції України при здійсненні  правосуддя” вказується, що  суди вправі  застосовувати безпосередньо  норми Конституції як норми прямої  дії.

         Згідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним,  якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

        Таким чином, якщо зацікавлена особа вважає що договір, чи окремі його пункти не відповідають законодавству, така особа вправі звернутися з відповідним позовом до суду.

       Зацікавленою особою не надано доказів того,  що договір чи окремі його пункти визнані судом недійсними.

       При цьому необхідно відмітить, що згідно ст. 129 Конституції України  передбачено, що  сторона вільна в наданні суду доказів та доказуванні перед судом їх переконливості.

       Таким чином суд вправі розглядати справу по тим матеріалам, яки надані зацікавленими особами.

        Оскільки відповідні докази відсутні у справі до прийняття рішення, немає підстав їх залучати  до справи після  винесення  рішення по справі.

       Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

       Відповідачем не представлено доказів  виконання  своїх зобов'язань щодо  сплати орендного платежу.

      Якщо відповідач вважав, що позивач не належним чином виконав свої обов'язки, він вправі у встановленому законом порядку звернутись зі своїми вимогами.

        Згідно ст. 526 ЦК України та ст.193 ГК України зобов'язання мають виконуватись.     

         Відповідачем не надано доказів сплати боргу.

         Оскільки  відповідні докази  не надані до матеріалів справи до  винесення рішення, не існує підстав їх залучати до справи після  винесення рішення по справі.

         Суд також вважає необхідним зазначити, що відповідач прийняв майно за актом приймання-передачі, та не надав доказів повернення майна.

         Тобто, відповідач користувався майном у вересні 2009 року, та, відповідно, повинен платити за користування майном, що також відповідає основним принципам цивільного права, закріпленим в ст. 3 ЦК України – принципам добросовісності, розумності та справедливості.

         Окрім цього, згідно ч. 2 ст. 795 ЦК України договір оренди припиняється з дати повернення майна.

         Суд вважає можливим застосувати у даному випадку передбачену ст. 8 ЦК України  аналогію.

         П. 5.7 договору  також передбачена відповідальність в даному випадку.

         Ч. 4 ст. 632 ЦК України також передбачена відповідальність у даному випадку.

         Таким чином, борг в сумі 3000,00 грн. підлягає стягненню, а також є підстави для стягнення сум, пов'язаних із про строчкою платежу.

         Так, пеня передбачена  пунктом  6.5 договору.

         Згідно ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»  платники  грошових  коштів  сплачують  на  користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню  в  розмірі,  що встановлюється за згодою сторін.

         Згідно ст. 3  Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання»  розмір пені,  передбачений  статтею  1  цього Закону,  обчислюється  від  суми  простроченого платежу та не може перевищувати  подвійної  облікової  ставки   Національного   банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

         Згідно п. 3.2 договору прострочка платежу виникає  з 06 числа наступного місяця, тобто, у даному випадку – з 06.10.2009 року.

         Таким чином, згідно розрахунку позивача, пеня може бути  стягнута          за період з 06.10.2009 року по 31.03.2010 року (177 днів) ставка НБУ складала 10,25 %. Таким чином, сума пені за вказаний період складає 298,23 грн. (3000:365:100Х10,25Х2Х177).

          Однак, з врахуванням позовних вимог стягненню підлягає пеня в сумі 257,04 грн., оскільки суд з власної ініціативи не повинен стягувати більшу суму, ніж заявлена позивачем.

          Інфляційні передбачені ч. 2 ст. 625 ЦК України, та не стягувати їх суд  підстав не вбачає.

           Інфляційні підлягають стягненню за період жовтень 2009 року - січень 2011 року, по місяць, вказаний у розрахунку, та складають 402,00 грн. (3000Х113,4% =  3402 грн., 3402 грн. -  3000,00 грн. =  402,00  грн.).          

         Згідно листа Верховного Суду України від 03.04.1997 року № 62-97р якщо інфляційні розраховуються до 15-го числа місяця, то застосовується індекс за весь місяць.

         Також  в індексі застосовується десятинна дріб без округлення.

         Фінансові санкції (річні) також передбачені ч. 2 ст. 625 ЦК України, та не стягувати їх суд також підстав не вбачає.

         3 % річних підлягають стягненню також за період з 06.10.2009 року по 01 лютого 2011 року (по дату, вказану у розрахунку -  484  дня) в сумі: 119,34 грн. (3000:365:100Х3Х484 =  119,34 грн.).

         Окрім цього, суд вбачає ще помилку у розрахунку позивача. Так, позивач річні нараховує на борг з врахуванням індексу інфляції, що ч. 2 ст. 625 ЦК України не передбачене. Річні повинні нараховуватись лише на суму боргу.

         З врахуванням викладених обставин, суд вважає можливим стягнути вказану суму.

         Також необхідно відмітити, що якщо у відповідача є вимоги до позивача, він вправі реалізувати свої права у встановленому законом порядку, обґрунтувавши їх, та надавши необхідні докази.

         У цій справі предметом спору є вимоги позивача, а не відповідача.

         Таким чином, стягненню підлягає  3000,00 грн. боргу, пеня у розмірі 257,04  грн., інфляційні витрати в розмірі  402,00 грн., фінансові санкції (3 % річних)  в розмірі  119,34 грн.

Якщо будуть необхідні обставини, зацікавлена особа вправі звернутися із заявою про перегляд цього рішення  за нововиявленими обставинами.

         Якщо  стягнута сума сплачується в добровільному порядку, зацікавлена особа вправі звернутися із заявою  в порядку ст. 117 ГПК України про визнання наказу не підлягаючим виконанню повністю чи частково.

         Судові витрати позивача підтверджуються платіжним дорученням № 31 від 07 лютого 2011 року на суму 102,00 грн. з державного мита, та платіжним дорученням № 32  від 07 лютого 2011 року на суму 236,00 грн.  з судових витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

         Судові витрати згідно ч. 5 ст. 49 ГПК України підлягають відшкодуванню позивачу відповідачем пропорційно задоволеним позовним вимогам, та  складають  по державному миту у сумі  98,91  грн. (стягнута сума помножена на суму  державного мита, яку позивач повинен сплатити та поділено на заявлену суму позову, а саме: (3778,38*102:3896,54=98,91 грн.)); по інформаційно – технічному забезпеченню судового процесу в сумі 228,84 грн. (стягнута сума помножена на 236, та поділено на заявлену суму позову, а саме:  (3778,38*236:3896,54=228,84 )).

          На підставі вищевикладеного, а також керуючись  ст. ст. 44, 47, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд –

                                                              ВИРІШИВ:

              Позов задовольнити частково.

            Стягнути з  Приватного підприємства «Омега-Інжиніринг» (98600, АР Крим, м. Ялта, вул. Красноармійська буд. 10, кв. 4;  ідентифікаційний код: 22289403, р/р № 2600901734759 в ЯФ ВАТ «Укрексімбанк» м. Ялта, МФО 324786) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім «Алькор» (юридична адреса: 56500, Миколаївська область, м. Вознесенськ, п-к Урсулова 2; поштова фактична адреса: 65600, Миколаївська область, м. Вознесенськ, вул.Леніна 83, ідентифікаційний код: 30999972, р/р 26001392914001 в  ЗАТ КБ «Приватбанк» Відділення «Вознесенське» МРУ МФО 326610) заборгованість в сумі 3000,00 грн., пеню у розмірі 257,04 грн., інфляційні витрати в розмірі  402,00 грн., фінансові санкції в розмірі  119,34 грн., судові витрати з державного мита в сумі  98,91 грн., та судові витрати по інформаційно – технічному забезпеченню судового процесу в сумі  228,84 грн.

        Видати наказ.        

        В частині стягнення 96,6 грн. інфляційних витрат, та 21,56 грн. фінансових санкцій  – у позові відмовити.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Гайворонський В.І.