Постанова

від 06.12.2010 по справі 2а-10694/10/17/0170

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

06 грудня 2010 р. (12:45)

Справа №2а-10694/10/17/0170

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим в складі головуючого судді Папуші О.В., за участю секретаря судового засідання Суконнової Г.В., представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, довіреність від 10.01.09р. б/н;

відповідача - ОСОБА_2, довіреність від 07.07.10р. № 3464, ОСОБА_3, довіреність від 31.12.09р. № 7576/10110-0, розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Закритого акціонерного товариства "Агрофірма "Заря"       

до Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим              

про визнання заборгованості безнадійною та спонукання до виконання певних дій,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим 13.08.10р. надійшла позовна заява Закритого акціонерного товариства "Заря" до Красноперекопської об’єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим про визнання заборгованості безнадійною та спонукання до виконання певних дій. Позивач просить суд визнати заборгованість по податку з доходів фізичних осіб, утриманого однак не перерахованого позивачем до бюджету: з заробітної плати найманих працівників та виплат по земельних сертифікатах, що утворилась на 01.07.07р. сумою 304009,49 грн. безнадійною та зобов’язати відповідача списати цю заборгованість.

На обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на положення   пп. 18.2.1. п. 18.2. ст. 18 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетом і державними цільовими фондами", яким передбачено списання безнадійного податкового боргу щодо якого минули строки давності та строки його стягнення, встановлені п. 15.1 ст. 15 цього Закону.   

Ухвалою суду від 13.08.10р. відкрито провадження в адміністративній справі. З’ясувавши питання про склад осіб, які братимуть участь у  розгляді справи, визначивши факти, які необхідно встановити для вирішення спору, вивчивши документи, надані суду позивачем, постановлено ухвалу про закінчення підготовчого провадження та справу призначено до судового розгляду в судовому засіданні 09.09.10р.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача позов не визнав пославшись на те, що позивач з приводу списання спірного боргу, що утворився протягом 2005-2007рр., ні до Первомайської міжрайонної державної податкової інспекції, правонаступником якої став відповідач, ні до відповідача позивач не звертався. Окрім цього він зазначив, що списанню податковими органами підлягають лише борг по податку з доходів фізичних осіб, що виник внаслідок обставин непереборної сили (форс мажорні обставини), тобто не з вини податкового агента, на упередження яких він не міг вплинути. Також він зазначив, що положення пп. 18.2.1. п.18.2. ст. 18 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетом і державними цільовими фондами" були зупинені на 2005, 2006, 2007 роки законами України про Державний бюджет на відповідний рік.

З метою визначення дійсності наявності між сторонами спору в судовому засіданні 26.10.10р. судом сторін зобов’язано провести звірку розрахунків щодо заявленої суми безнадійного боргу позивача перед бюджетом. Також позивача зобов’язано надати первинні документи для визначення періоду та обставин, внаслідок яких заявлена у позові сума стала безнадійним боргом.

Сторонами 16.11.10р. складено акт звіряння боргу по податку з доходів фізичних осіб, за яким станом на 01.07.10р. сплинув строк позовної давності, згідно якого залишок суми податкових зобов’язань, що існували станом на 01.07.10р. на час звіряння, від заявленої у позові 304009,49 грн., склав 94998,16 грн.

Документи, які б підтверджували дату та обставини виникнення спірної суми податкових зобов’язань у позивача не збереглись. Єдиним документом, що підтверджує ознаки безнадійності боргу спірної суми є акт від 17.09.07р. № 10/17-1 про результати планової виїзної перевірки правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку з доходів фізичних осіб, податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів ЗАТ АФ "Заря" за період з 01.01.06р. по 30.06.07р. у таблиці № 1 пп.2.1.1. п. 2 якого встановлено залишкове сальдо позивача зі сплати податку з доходів фізичних осіб складає 293158,35 грн. За порушення строків перерахування утриманих (нарахованих) сум податку з доходів фізичних осіб встановлених пп.8.1.2 п.8.1 ст. 8 Закону України від 22.05.03р. № 889-IV "Про податок з доходів фізичних осіб" позивачу за результатами перевірки нараховано пеню у розмірі 10851,14 грн.

Заслухавши представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, судом з’ясовано, що позивач звернувся до суду з підстав передбачених п.1 ч.2 ст. 17 КАС України щодо бездіяльності суб’єкту владних повноважень з несписання суми безнадійного податкового боргу.

Позивач – суб’єкт господарювання, юридична особа, ідентифікаційний код 25152142, здійснює свою діяльність на підставі Статуту у новій редакції, затвердженого Зборами акціонерів 15.03.05р., зареєстрованого державним реєстратором 12.09.05р. номер запису 11311050001000107.

Відповідач – суб’єкт владних повноважень входить до системи органів державної податкової служби, діє на підставі Положення про державну податкову інспекцію в районі, місті без районного поділу, районі в місті, міжрайонну, об’єднану державну податкову інспекцію, іншу спеціалізовану державну податкову інспекцію, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 25.06.08р. № 412 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 11.07.08р. за № 633/15324), у своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, іншими нормативно-правовими актами органів державної влади, а також рішеннями Верховної Ради Автономної Республіки Крим і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань оподаткування, виданими у межах їх повноважень.

Судом достовірно встановлено, що згідно акту складеного 17.09.07р. № 10/17-1 про результати планової виїзної перевірки правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку з доходів фізичних осіб, податку з власників  транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів ЗАТ АФ "Заря" на 01.07.07р. борг позивача перед бюджетом зі сплати податку з доходів фізичних осіб складав 293158,35 грн., у тому числі: по заробітній платі – 196031,48 грн., по земельних сертифікатах – 97126,87 грн. Пеня нарахована за результатами перевірки складає  10851,14 грн.

Сторонами 16.11.10р. складено двосторонній акт звіряння розрахунків зі сплати податку з доходів фізичних осіб, згідно якого залишкове сальдо на 01.07.07р. склало 264348,57 грн. Шляхом списання боргу по податку з доходів фізичних осіб зобов’язання позивача припинились за період з 01.07.07р. по 01.07.10р. щодо суми в розмірі               293809,22 грн. Зменшено борг на виконання рішення Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим у справі № 2-16/8679-2007 сумою 94998,16 грн. Таким чином залишок боргу, що існував на 01.07.07р. складає 94998,16 грн.

Представник позивача не спростовує доводів відповідача про те, що позивач до відповідача щодо списання залишку боргу до відповідача не звертався. Натомість наполягає, що списання залишку боргу мало відбутись без звернення позивача до відповідача за власною ініціативою останнього. З приводу списання залишку спірної суми він звернувся під час судового розгляду 28.10.10р., на що відповідач листом від 23.11.10р. № 7413/10/10-0 відмовив йому пославшись на положення Закону України "Про порядок погашення податкових зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" відповідно до якого позивач, подаючи податкових розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, який не є податковою декларацією діє як податковий агент і тому податкових борг щодо таких зобов’язань виникає в нього з цього виду податку у разі несвоєчасної сплати суми податкового зобов’язання, нарахованого органом державної податкової служби. Окрім цього відповідач у листі послався на положення п.4.6 Порядку списання безнадійного податкового боргу платників податків, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 14.03.01р. № 103, зареєстрованого в Мін’юсті України 10.01.02р. за № 6304, згідно якого списанню підлягає борг по податку з доходів фізичних осіб, який знайшов відображення у податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (ф. 1ДФ) та виник у податкового агента внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин), починаючи з відповідного місячного податкового періоду звітного кварталу, в якому такі обставини настали, і до закінчення відповідного податкового періоду (кварталу).

Податок з доходів фізичних осіб є загальнодержавним податком порядок зарахування якого визначається законами України.

Таким законом є Закон України "Про податок з доходів фізичних осіб", норми якого є спеціальними по відношенню до Закону України "Про систему оподаткування" у спірних правовідносинах.

За змістом п.1.15. ст.1 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", позивач, як особа, що використовує найману працю інших фізичних осіб,  є податковим агентом, а саме особою, яка зобов’язана нараховувати, утримувати та сплачувати податок з доходів фізичних осіб до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

В силу пп.8.1. п.8.1 ст.8 Закону, на  податкового агента покладається обов’язок при нарахуванні оподатковуваного доходу на користь платника податку, утримати податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену відповідними нормами Закону.

При цьому, пп.8.1.2 п.8.1 ст.8 Закону визначено, що податок підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Також, вказаною нормою встановлено, що, якщо оподатковуваний дохід нараховується, але не виплачується платнику податку особою, що його нараховує, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для місячного податкового періоду.

Крім обов’язку нарахувати, утримати та сплатити відповідний податок на податкового агента, як вже вказувалось, покладається обов’язок вести податковий облік та подавати податкову звітність щодо такого податку.

Зокрема,  згідно п.19.1 ст.19 Закону, податковий агент зобов’язаний надавати у строки,  встановлені законом для податкового кварталу, якщо інше не визначено нормами цього Закону, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також сум утриманого з них податку податковому органу за місцем свого розташування. При цьому, у разі коли зазначена особа протягом звітного кварталу не виплачує такі доходи або виплачує доходи не всім платникам податку, зазначена звітність не подається або подається стосовно платників податку, які фактично отримали такі доходи.

Форма відповідного розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також утриманого з них податку, затверджена наказом Державної податкової адміністрації України від 29.09.2003р. №451 (зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22.10.2003р. за №960/8281).

Під час перевірки встановлено, що позивачем своєчасно виконувалось зобов’язання щодо надання податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, а також сум утриманих з них податків шляхом подання відповідних відомостей за формою №1ДФ. Між тим, сума відповідного податку перераховувалась до державного бюджету з порушенням строків, встановлених ст.8 Закону та не у повному обсязі.

В силу пп. "а" п.20.2.ст.20 Закону,  визначено, що особою, яка є відповідальною за порушення правил, зокрема, сплати до бюджету відповідного податку є податковий агент; відповідно до пп. "а" пп.20.3.1 п.20.3. ст.20 Закону, особою, відповідальною за погашення суми податкового зобов’язання або податкового боргу з цього податку,  при нарахуванні податку особою, на яку покладається відповідальність за таке нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету згідно з нормами цього Закону, є податковий агент. Також, пп.20.3.2 п.20.3 ст.20 Закону визначено, що, у разі коли податковий агент до або під час виплати доходу на користь платника податку не здійснює нарахування, утримання або сплату (перерахування) цього податку, відповідальність за погашення суми податкового зобов’язання або податкового боргу, що виникає внаслідок таких дій, покладається на такого податкового агента.

Згідно п.20.1 ст.20 Закону, встановлено, що розмір штрафних санкцій за порушення норм цього Закону та підстави для їх застосування визначаються законом, що регулює такі питання, якщо інше не встановлене нормами цього Закону.

Таким Законом є Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

В силу п.1.2., п.1.3 ст.1 такого Закону, податковим зобов’язання є зобов’язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України; податковий борг (недоїмка) — податкове зобов’язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов’язання.

Враховуючи, що позивачем самостійно визначено суму податкового зобов'язання шляхом подання відповідних відомостей за формою №1ДФ за спірний період, визначене ним у таких відомостях податкове зобов’язання вважається узгодженим в силу ст.5 зазначеного Закону. При цьому, враховуючи, що відповідне податкове зобов’язання не було сплачено у строк, встановлений нормами Закону України "Про податок з фізичних осіб", у повному обсязі, воно набуло статусу податкового боргу.

Відповідно до пп.16.1.1 п.16.1 ст.16 Закону, після закінчення встановлених строків погашення узгодженого податкового зобов’язання на суму податкового боргу нараховується пеня. Згідно пп.16.1.2 п.16.1 ст.16 Закону, нарахування пені розпочинається: при самостійному нарахуванні суми податкового зобов’язання платником податків — від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов’язання, визначеного цим Законом; при нарахуванні суми податкового зобов’язання контролюючими органами — від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов’язання, визначеного у податковому повідомленні згідно з нормами цього Закону.

Розмір пені визначений пп.16.4.1 п.16.4 ст.16 Закону – 120 відсотків річних облікової ставки НБУ, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, і така пеня нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності). При цьому, п.16.4.2 п.16.4 ст.16 Закону, визначено, що такий розмір пені діє щодо всіх видів податків і зборів (обов’язкових платежів), крім пені щодо порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, що встановлюється окремим законодавством, отже, застосовується і до податку з доходів фізичних осіб.

Оскільки заборгованість позивача як податкового агента не є його податковими зобов’язаннями як платника підстав обліковувати її як його податкові зобов’язання у відповідача не було.

Окрім цього суд зауважує, що настання форс мажорних обставин щодо залишку спірної суми боргу позивачем не наведено, а тому підстави у відповідача поширювати на спірну суму положення п.4.6 Порядку списання безнадійного податкового боргу платників податків, яким передбачена можливість списання цієї заборгованості, були відсутні.

Відповідно до положень ст. 2 КАС України суд розглядає спори щодо прав та обов’язків юридичних осіб у правовідносинах із суб’єктами владних повноважень у разі якщо їх дії, бездіяльність стала підставою для зменшення прав позивача або необґрунтованого покладення на нього обов’язків.

Позивач до відповідача з приводу списання залишку боргу спірної суми в розмірі 94998,16 грн. звернувся лише під час розгляду справи, а тому спору між сторонами на час відкриття провадження в цій справі між сторонами не існувало, тому суд приходить до висновку про його передчасність та відсутність підстав у відповідача списувати залишок боргу по податку з доходів фізичних осіб.

З викладеного суд знаходить підстави для відмови у задоволенні позову в повному обсязі.  

В судовому засіданні 06.12.10р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови, повний її текст виготовлено 10.12.10р.

Керуючись ст.ст. 159, 160, 161, 162, 163, 186, 254 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частин постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частин постанови або розгляду справи у порядку письмового  провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення строку, з якого суб'єкт владних повноважень може отримати копію постанови суду.

Суддя                                                                О.В. Папуша