14/5007/34/11
УКРАЇНА
Господарський суд
Житомирської області
* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Від "09" червня 2011 р. Справа № 14/5007/34/11
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Костриця О.О.
за участю представників сторін
від позивача: Макаренко І.Я. - представник за довіреністю
від відповідача: не з'явився
Розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Малого приватного підприємства "Торг-Маркет" (м.Вінниця)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс - Регіон" (м. Житомир)
про стягнення 123539,16 грн.
Позивачем пред'явлено позов про стягнення на його користь з відповідача 123539,16 грн., з яких: 90000,00 грн. основний борг, 17704,44 грн. інфляційні нарахування, 5504,83 грн. 3% річних, 10329,89 грн. пеня.
Представник позивача в засіданні суду позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, відзив на позовну заяву не надав, хоча своєчасно та належним чином повідомлявся про судові засідання шляхом надсилання ухвал суду за адресою, зазначеною у позовній заяві та витязі з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України щодо відповідача.
З матеріалів справи вбачається, що копія ухвали про порушення провадження у справі від 05.05.2011р. та копія ухвали суду від 24.05.2011р., які було направлено рекомендованою кореспонденцією на адресу відповідача, зазначену позивачем у позовній заяві: м.Житомир, вул.Кафедральна, 5-А, оф.108, повернулись до господарського суду з відміткою відділення зв'язку "за вказаною адресою адресат відсутній" (а.с. 19-20, 28-29).
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 р. №02-5/289 із змінами "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").
Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. №01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, інформацію про місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).
Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.
У пункті 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. №01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.
З матеріалів справи вбачається, що ухвали суду надсилались відповідачу за адресою, а саме: 10014, м.Житомир, вул.Кафедральна, 5-А, оф.108, зазначеною в позовній заяві, витязі з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України щодо відповідача.
В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.
Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що відповідача було належним чином повідомлено про час та місце розгляду справи, проте, своїм правом приймати участь в судовому засіданні останній не скористався.
Відповідно до ст.75 ГПК України, справа розглядалась за наявними в ній матеріалами.
Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд,-
ВСТАНОВИВ:
Як вбачається із матеріалів справи, між Малим приватним підприємством "Торг-Маркет" - продавець (позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сервіс - Регіон" - покупець (відповідач у справі) був укладений договір купівлі-продажу №27/03-2009 (а.с.10).
Згідно з п. 1.1. вищезазначеного договору, продавець зобов'язується продати, а покупець зобов'язується оплатити та прийняти м'ясо, м'ясопродукти та субпродукти (далі - товар).
Статтею 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Кількість та ціна товару, що поставляється визначається накладними (рахунками), що є невід'ємною частиною даного договору (п.2.1. договору).
Відповідно до п.6.1. договору купівлі-продажу №27/03-2009 постачання товару здійснюється продавцем відповідно до рахунків та видаткових накладних, які являються невід'ємною частиною даного договору.
Покупець робить оплату за товар відповідно до рахунків, шляхом переведення коштів на розрахунковий рахунок продавця протягом семи календарних днів, якщо інше не передбачено угодою сторін (п.3.1. договору).
На виконання умов договору купівлі-продажу позивач поставив відповідачу товар (тримінг свинний, 80/20) на загальну суму 203133,70 грн., що підтверджується накладною №000162 від 08.04.2009р.(а.с.12), рахунком №000162 від 04.2009р.(а.с.11) та податковою накладною (а.с.38).
Згідно ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Як вбачається із матеріалів справи, відповідач в рахунок погашення боргу згідно договору купівлі-продажу перерахував позивачу лише 113133,70 грн., що підтверджується платіжними дорученнями (а.с.32-36).
Таким чином, станом на день розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем становить 90000,00 грн., що підтверджується довідкою позивача №42 від 08.06.2011р. (а.с.31), а також іншими матеріалами справи.
Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
У відповідності до вимог ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Нормою ст. 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).
З урахуванням вищезазначених обставин справи та положень чинного законодавства вимоги позивача в частині стягнення 90000,00 грн. основного боргу обгрунтовані та підлягають задоволенню.
Відповідно до п.3 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до п.6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
У відповідності до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений даним законом, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з ч.ч.2,3 ст.6 Цивільного кодексу України сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами.
Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.
Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
Тобто, відповідно до статті 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).
Свобода договору означає можливість сторін вільно визначати зміст договору, який вони укладають і формувати його конкретні умови.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).
В пункті 7.3. договору купівлі-продажу, сторони погодили, що у разі порушення строків оплати за поставлений товар покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня, від суми боргу за кожний прострочений день.
Згідно розрахунку позивача сума пені складає 10329,89 грн. (а.с.4-5).
Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, господарський суд вважає, що вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 10329,89 грн. пені обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Згідно ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання повинен на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.
Згідно розрахунку позивача (а.с.4-5) сума 3% річних за період з 16.04.2009р. по 25.04.2011р. складає 5504,83 грн.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, господарський суд вважає, що вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 5504,83 грн. 3% річних обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Згідно розрахунку позивача, сума інфляційних нарахувань за період з 16.04.2009р. по червень 2009р. складає 2134,44 грн. ; з вересня 2009р. по березень 2010р. - 7470,00 грн.; з серпня 2009р. по березень 2011р. -8100,00 грн., на загальну суму 17704,44 грн. (а.с. 4-5).
Однак, перевіряючи правильність нарахування вищевказаних сум інфляційних, суд встановив, що позивач при нарахуванні інфляційних нарахувань за період з 16.04.2009р. по червень 2009р. застосовував індексацію до прострочки оплати, що мала місце в межах одного місяця.
Проте, вказана методика рахування інфляційних втрат є неправильною, оскільки індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки. Розрахунки індексу інфляції за квартал, період з початку року і т. п. проводяться "ланцюговим" методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т. д.) індексів (наказ Держкомстату від 27.07.2007, № 265 "Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін").
Аналогічна позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 15.09.2010р. у справі №11/14-10, постанові Вищого господарського суду України від 24.11.2010р. у справі №21/108-10, постанові Вищого господарського суду України від 29.12.2010р. у справі №33/149-10.
Крім того, перевіряючи правильність нарахування сум інфляційних нарахувань за період з 16.04.2009р. по червень 2009р., суд виявив арифметичну помилку допущену позивачем при здійсненні розрахунку.
У зв'язку з цим, суд самостійно проводить розрахунок інфляційних нарахувань за період з травня 2009р. по червень 2009р.
(93133,70 грн. (сума боргу у травні 2009р.) х 100,5% / 100%-93133,70=465,67 грн.;
(91133,70 грн. (сума боргу у червні 2009р.) х101,1% / 100%-91133,70=1002,47 грн.;
За таких умов , сума інфляційних нарахувань за вказаний період становить 1468,14 грн.
Таким чином, загальний розмір інфляційних нарахувань становить 17038,14 грн. (1468,14 грн. + 7470,00 грн. + 8100,00 грн. ).
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача витрати по оплаті адвокатських послуг в сумі 12000,00 грн.
З матеріалів справи вбачається, що надання таких послуг підтверджується договором про надання правової допомоги від 07.04.2011р. (а.с.15), укладеним між Малим приватним підприємством "Торг-Маркет" та адвокатом Макаренком І.Я. (посвідчення адвоката (а.с. 16)), платіжним дорученням № 481 від 17.05.2011р. про оплату послуг в сумі 12000,00 грн. (а.с. 37).
Відповідач позов не оспорив, доказів сплати заборгованості суду не надав.
Враховуючи викладене, господарський суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню на суму 90000,00 грн. основного боргу, 5504,83 грн. 3% річних, 10329,89 грн. пені, 17038,14 грн. інфляційних нарахувань. В решті позову необхідно відмовити.
Витрати по сплаті державного мита, на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу, а також по оплаті послуг адвоката покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст.49,82-85 ГПК України, господарський суд,-
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс - Регіон", 10014, м.Житомир, вул. Кафедральна, 5 - А, кімната 108, ідентифікаційний код 36104567 на користь Малого приватного підприємства "Торг-Маркет", 21050, м. Вінниця, вул. Визволення, 2, офіс 202 - 90000,00 грн. основного боргу, 5504,83 грн. 3% річних, 10329,89 грн. пені, 17038,14 грн. інфляційних нарахувань, 1228,74 грн. витрат по сплаті державного мита, 234,73 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу, 11935,28 грн. витрат по наданню правової допомоги.
3. В решті позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.
Суддя Костриця О.О.
Повне рішення складено: "14" червня 2011 р.
Суд | Господарський суд Житомирської області |
Дата ухвалення рішення | 09.06.2011 |
Оприлюднено | 22.06.2011 |
Номер документу | 16284278 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд Житомирської області
Костриця О.О.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні