Рішення

від 10.05.2011 по справі 5023/3403/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

5023/3403/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" травня 2011 р.                                                            Справа № 5023/3403/11

вх. № 3403/11

Суддя господарського суду Тихий П.В. 

при секретарі судового засідання Михайлюк В.Ю.

за участю представників сторін:

позивача - не з"явився  

відповідача - Бондар К.О.

розглянувши справу за позовом Підприємство зі 100% іноземною інвестицією "Монблан"  

до  ПП "Твіт-Тер", м. Харків  

про визнання недійсним договору

ВСТАНОВИВ:

Позивач просить суд визнати недійсним договір купівлі-продажу товарів №1-10/02 від 10.02.2011 р. В обґрунтування свого позову, позивач вказує, що вказаний договір суперечить вимогам діючого законодавства, оскільки при його укладенні не узгоджені істотні умови договору, а тому цей договір повинен бути визнаний судом недійсним.  

Ухвалою суду від 05.05.11 було порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 10.05.11.

10.05.11 до господарського суду від ПП «Твіт-Тер надійшла зустрічна позовна вимога, в якій він просить суд визнати дійсним договір купівлі-продажу товарів №1-10/02 від 10.02.2011 р., укладений між ПП «Твіт-Тер» та ПІІ «Монблан».

Відповідно до частини 1 статті 60 ГПК України, відповідач має право до початку розгляду господарським судом справи по суті подати до позивача зустрічний позов для спільного розгляду з первісним позовом. Зустрічний позов повинен бути взаємно пов'язаний з первісним.

Розглянувши матеріали зустрічного позову, суд визнав їх такими, які відповідають вимогам статей 1, 2, 12 ,21, 45, 54-57, 60 Господарського процесуального кодексу України.

За таких обставин, а також враховуючи те, що зустрічний позов взаємно пов'язаний з первісним позовом, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для прийняття зустрічного позову до розгляду разом з первісним позовом.

Позивач у судове засідання свого повноважного представника не направив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, через канцелярію суду надав клопотання про розгляд справи за відсутністю його представника.

Представник відповідача за первісним позовом у судовому засіданні підтримує зустрічні позовні вимоги у повному обсязі та просить суд їх задовольнити. Проти первісного позову заперечує, вважає його необґрунтованим та просить в його задоволенні відмовити.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Заслухавши присутніх представників сторін, дослідивши матеріали справи та додані документи, суд встановив наступне.

10.02.2011 р. між ПІІ «Монблан» та ПП «Твіт-Тер» був укладений договір купівлі-продажу товарів №1-10/02, за умовами якого продавець – відповідач за первісним позовом в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, зобов'язується передати у власність покупцю – позивачу за первісним позовом, а покупець в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, зобов'язується прийняти та оплатити оргтехніку, комплектуючи та витратні матеріали за ціною, яка визначається згідно накладних на загальну суму 125 580 000,00 грн. Накладні на товар, що додаються є невід'ємними частинами цього Договору, прирівнюються Сторонами до специфікацій та мають її силу.

Відповідно до п.2.1. продавець зобов'язаний не пізніше 100 календарних днів з дня набрання чинності цим договором передати покупцю товар, а покупець, відповідно до п.2.2. договору, прийняти товар і розрахуватися за нього в 3-місячний термін.

Згідно п.4.1. договору оплата за товар здійснюється покупцем за визначеною п.1.1. цього договору ціною, шляхом перерахування покупцем грошових коштів на банківський поточний рахунок продавця або шляхом імітування векселя на зазначену суму.

На виконання умов договору відповідачем за первісним позовом було поставлено, а позивачем за первісним позовом прийнято товар на загальну суму 57 060 976,18 грн.

Факт передачі товару підтверджено видатковими накладними: №9 від 01.03.2011 р. на суму 2969689,18 грн., №10 від 01.03.2011 р. на суму 2697735,54 грн., №11 від 01.03.2011 р. на суму 1937765,52 грн., №12 від 01.03.2011 р. на суму 2394809,76 грн., №13 від 01.03.2011 р. на суму 2932580,28 грн., №14 від 01.03.2011 р. на суму 2531000,04 грн., №15 від 01.03.2011 р. на суму 1580707,92 грн., №16 від 01.03.2011 р. на суму 2638106,40 грн., №17 від 01.03.2011 р. на суму 2892605,36 грн., №18 від 01.03.2011 р. на суму 3166441,74 грн., №19 від 01.03.2011 р. на суму 2207018,76 грн., №20 від 01.03.2011 р. на суму 3116802,36 грн., №21 від 01.03.2011 р. на суму 3008127,30 грн., №23 від 01.03.2011 р. на суму 1982021,22 грн., №24 від 01.03.2011 р. на суму 2700242,40 грн., №25 від 01.03.2011 р. на суму 2954787,30 грн., №26 від 01.03.2011 р. на суму 1573932,42 грн., №28 від 02.03.2011 р. на суму 2352228,84 грн., №29 від 02.03.2011 р. на суму 2681025,64 грн., №30 від 02.03.2011 р. на суму 3185976,18 грн., №35 від 03.03.2011 р. на суму 3185976,18 грн.

На зазначені в видаткових накладних суми відповідачем за первісним позовом були надані позивачу за первісним позовом податкові накладні: №9 від 01.03.2011 р., №10 від 01.03.2011 р., №11 від 01.03.2011 р., №12 від 01.03.2011 р., №13 від 01.03.2011 р., №14 від 01.03.2011 р., №15 від 01.03.2011 р., №16 від 01.03.2011 р., №17 від 01.03.2011 р., №18 від 01.03.2011 р., №19 від 01.03.2011 р., №20 від 01.03.2011 р., №21 від 01.03.2011 р., №22 від 01.03.2011 р., №23 від 01.03.2011 р., №24 від 01.03.2011 р., №25 від 01.03.2011 р., №26 від 01.03.2011 р., №28 від 02.03.2011 р., №29 від 02.03.2011 р., №30 від 02.03.2011 р., №35 від 03.02.2011 р.

Аналізуючи вищевказані накладні, суд дійшов до висновку, що вони складені у відповідності з ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ЗУ «Про податок на додану вартість» та «Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» (в редакціях, що були чинні на момент укладення та виконання спірного правочину), якими обумовлено кількість, найменування, асортимент та ціна товару, а також підписами відповідальних осіб позивача та відповідача.

Під час передачі товару позивачем за первісним позовом були надані відповідачу за первісним позовом довіреності на отримання матеріальних цінностей, копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Звертаючись з позовом, позивач посилався на те, що спірний договір не відповідає вимогам частини 1 статті 203, ч.1 ст.215 ЦК України, оскільки він суперечить вимогам ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд зазначає наступне:

Підставою недійсності правочину згідно з ч.1 ст.215 ЦК України є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог закону щодо умов його дійсності, які встановлені частинами 1-3, 5-6 ст.203 ЦК України.

Під недійсним правочином відповідно до вимог чинного законодавства слід розуміти дії фізичних і юридичних осіб, які, хоч і спрямовані на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав і обов'язків, але не створюють цих наслідків через невідповідність вчинених дій вимогам закону.

Згідно з частиною 1 статті 173 Господарського Кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським Кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, в тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити кошти, надати інформацію, тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. (п. 1 ст.626, ст. 627, п.1 ст. 628 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною 2 статті 180 ГК України також передбачено, що господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Згідно з ч.3 ст.180 ГК України при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Відповідно ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Позивач при зверненні з позовом не зазначив норму матеріального права, яка була сторонами порушена на момент підписання договору.

Дослідивши надані до матеріалів справи договору, видаткових та податкових накладних судом встановлено, що в них сторони узгодили найменування продукції, кількість одиниць товару, ціну та загальну вартість товару. Зазначені документи підписані сторонами, засвідчені їх печатками, а тому є невід'ємними частинами договору купівлі-продажу товарів №1-10/02 від 10.02.2011 р., укладеного між ПІІ «Монблан» та ПП «Твіт-Тер».

Вирішуючи спір про визнання угоди недійною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними та настання відповідних наслідків: відповідність угоди вимогам закону, додержання встановленої форми угоди, правоздатність сторін за угодою, у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Дослідивши копію договору купівлі-продажу товарів №1-10/02 від 10.02.2011 р., наданого до матеріалів справи, суд встановив, що сторони при його підписанні домовилися щодо предмету договору, своїх прав та обов'язків, відповідальності, ціни, строку дії та порядку його розірвання та інших умов. Договір підписано обома сторонами та скріплено печатками.

Договір було скріплено печатками підприємств, що посвідчує його дійсність та реальність наміру сторін на його виконання, оскільки за змістом ч.2 ст.207 ЦК України підпис на правочині, який вчиняє юридична особа, скріплюється печаткою, а тому печатка підтверджує підпис, що проставляється на документі.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що посилання, про те, що спірний договір купівлі-продажу товарів №1-10/02 від 10.02.2011 р., є таким, що суперечить вимогам діючого законодавства, є безпідставним.

Судом встановлено, що сторонами в момент вчинення оспорюваного правочину додержані всі необхідні вимоги чинного законодавства України, він підписаний двома сторонами, в договорі зазначені усі суттєві умови, що характерні для договору купівлі - продажу, а саме: предмет, якість та кількість товару, зобов'язання сторін, ціна товару та порядок розрахунків, умови та строк поставки, відповідальність сторін, вирішення спорів, строк дії договору. Крім того, матеріалами справи підтверджуються, що сторони вчинили дії, спрямовані на виконання договору купівлі-продажу товарів №1-10/02 від 10.02.2011 р.

Позивач за первісним позовом не навів належного обґрунтування та не довів суду існування жодної з обставин, передбачених ст.203 ЦК України, що свідчили б про недійсність спірного договору.

Надані відповідачем за первісним позовом в обґрунтування зустрічного позову письмові докази свідчать про те, що спільні дії позивача за первісним позовом та відповідача за первісним позовом при укладенні та виконанні договору купівлі-продажу товарів №1-10/02 від 10.02.2011 р. були направленні на набуття тих прав та обов'язків, які випливають саме з цього договору. Таким чином, правочин у вигляді договору купівлі-продажу товарів №1-10/02 від 10.02.2011 р., укладеного між ПІІ «Монблан» та ПП «Твіт-Тер», спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

З огляду на наведене, первісні позовні вимоги про визнання договору купівлі-продажу товарів №1-10/02 від 10.02.2011 р., укладеного між ПІІ «Монблан» та ПП «Твіт-Тер», є необґрунтованими, тому задоволенню не підлягають.

Щодо можливості захисту оспорюваних прав відповідача за первісним позовом шляхом визнання договору дійсним, суд зазначає наступне.

Гарантуючи судовий захист з боку держави, Конституція України водночас визнає право кожного будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань (частина п'ята статті 55). Це конституційне право не може бути скасоване або обмежене (частина друга статті 22, стаття 64 Конституції України).

Відповідно до ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу; суд може захистити цивільне право або інтерес способом, що встановлений договором або законом.

Спосіб захисту повинен відповідати правовідносинам, що склалися між сторонами та призводити до відновлення порушеного (оспорюваного) права, оскільки саме відновлення такого права є метою захисту та одночасно і його призначенням.

Пунктом 3.8. договору купівлі-продажу товарів №1-10/02 від 10.02.2011 р., сторони передбачили можливість захисту прав та охоронюваних законом інтересів у такий спосіб як визнання укладеного договору дійсним.

З огляду на наведене вище, суд вважає за можливе захистити цивільне право та інтерес відповідача за первісним позовом шляхом визнання договору купівлі-продажу товарів №1-10/02 від 10.02.2011 р., укладеного між ПІІ «Монблан» та ПП «Твіт-Тер», дійсним.

Враховуючи викладене, суд вважає договір купівлі-продажу товарів №1-10/02 від 10.02.2011 р., укладений між ПІІ «Монблан» та ПП «Твіт-Тер», таким, що відповідає вимогам діючого законодавства України, у зв'язку з чим зустрічні позовні вимоги вважає законними, обґрунтованими, доведеними матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок іншої сторони і в тому разі коли друга сторона звільнена від його сплати; суми які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційне - технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи покладаються при задоволенні позову на відповідача, а при відмові в позові – на позивача.

За таких обставин, суд, керуючись ст. ст. 22, 33, 34, 43, 44, 49, 60, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,-  

ВИРІШИВ:

Прийняти зустрічний позов ПП «Твіт-Тер» до розгляду.

В задоволенні позову Підприємства зі 100% іноземною інвестицією «Монблан» відмовити повністю.

Зустрічний позов ПП «Твіт-Тер» задовольнити повністю.

Визнати дійсним договір купівлі-продажу товарів №1-10/02 від 10.02.2011 р., укладений між Підприємством зі 100% іноземною інвестицією «Монблан» (код ЄДРПОУ 32671445, 01034, м. Київ, вул.Прорізна, 23-Б) та Приватним Підприємством «Твіт-Тер» (код ЄДРПОУ 36457516, 61134, м. Харків, пр.50-річчя ВЛКСМ, 56).

Стягнути з Підприємства зі 100% іноземною інвестицією «Монблан» (код ЄДРПОУ 32671445, 01034, м. Київ, вул. Прорізна, 23-Б) на користь Приватного Підприємства «Твіт-Тер» (код ЄДРПОУ 36457516, 61134, м. Харків, пр. 50-річчя ВЛКСМ, 56) 85 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя                                                                                 Тихий П.В.