Постанова

від 17.04.2008 по справі 2/1609-30/140а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

2/1609-30/140А

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.04.08                                                                                           Справа№ 2/1609-30/140А

за позовом: Трускавецької міської  санітарно-епідеміологічної станції, м. Трускавець

до  відповідача: Державна інспекція з контролю за цінами у Львівській області, м.Львів

      про  визнання нечинним рішення № 9 від 27.12.2004р.

                                                                                                                            Суддя    Н. Мороз

                                                                                                   При секретарі  Ходачкевич Н.

Представники:

Від позивача:        н/з

Від відповідача:    Грицак О.О.-  зав.юр. сектором

Сторонам, які беруть участь у справі, роз'яснено зміст ст.49, 51 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме їх  процесуальні права та обов'язки, зокрема право заявляти відводи.

Суть спору.

         Позов заявлено Трускавецькою міською санітарно-епідеміологічною станцією, м. Трускавець  до Державної  інспекції  з контролю за цінами у Львівській області, м.Львів про визнання нечинним рішення  № 9 від 27.12.2004р.

             Ухвалою господарського суду Львівської області від 18.10.2006р. відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи на 14.11.2006 р. Розгляд справи  неодноразово відкладався з мотивів, зазначених в ухвалах суду від 14.11.2006р., 12.12.2006р.

    Ухвалою суду від 25.12.2006 р. провадження у справі зупинено та ухвалою суду від 25.02.2008 р. провадження у справі поновлено.

Представникам сторін роз'яснено їх права згідно зі ст. ст. 49, 51 КАС України. У відповідності до ч. 6 ст. 71 КАС України, справа слухається за наявними матеріалами.

    В судових засіданнях представник позивача позов підтримав з підстав, наведених у позовній заяві. Зокрема зазначив, що оспорюваним рішенням вирішено вилучити в дохід держбюджету м.Трускавця з позивача 55713,21 грн. необґрунтовано отриманої виручки та штраф у двократному її розмірі за порушення державної дисципліни цін, що полягало в наданні послуг по завищених тарифах із нарахуванням до них непередбачуваної націнки. Ствердив, що Постановою Кабінету Міністрів України від 27.08.2003 року № 1351 затверджено тарифи (прейскуранти) на роботи і послуги, що виконуються і надаються за плату установами та закладами державної санітарно-епідеміологічної служби і у ній відсутні посилання на те, що ПДВ включено до тарифів, що затверджені даною Постановою. Крім того  як на підставу своїх позовних вимог позивач посилається на лист ДПА від 15.09.2003 року, яким повідомляється, що тарифи (прейскуранти) на роботи і послуги, що виконуються і надаються за плату установами та закладами державної санітарно-епідеміологічної служби без врахування ПДВ і при здійсненні зазначених операцій до ціни необхідно додавати цей податок.  Відповідно до вимог Закону України „Про податок на додану вартість” види послуг, які надаються закладами державної санітарно-епідеміологічної служби, не відносяться до операцій, які звільняються від оподаткування або не є об'єктом оподаткування і відповідно мають обкладатись податком на додану вартість. Позов просить задоволити.

   Представник  відповідача  в судове засідання з”явився та подав  відкоригований відповідно до ст. 250 ГК України розмір необгрунтовано отриманої  Трускавецькою міською СЕС виручки за період з 27.12.2003р. по 27.12.2004р., внаслідок неправомірного нарахування ПДВ до фіксованих тарифів, чим було порушено постанову Кабінету Міністрів України від 27.08.2003р № 1351.  Позовні вимоги визнав частково.

Розглянувши матеріали справи в їх сукупності та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

Державною   інспекцією  з контролю за цінами у  Львівській області  було проведено перевірку дотримання позивачем державної дисципліни цін при формуванні і застосуванні тарифів на роботи і послуги за період з вересня по жовтень 2004 року. За результатами перевірки був складений акт №001217 від 04.10.2004 р.,  яким встановлено порушення вимог постанови Кабінету Міністрів України від 27.08.2003 р. № 1351 в частині нарахування до фіксованого тарифи ставки податку на додану вартість в розмірі 20%.

На підставі вказаного акту відповідачем було прийняте оспорюване рішення №9 від 27.12.2004 р. про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін, яким вирішено вилучити у позивача в дохід держбюджету м. Трускавця суму необґрунтовано отриманої виручки та економічні санкції у двократному розмірі, разом  55713,21 грн.

Відповідно до ст. 8 Закону України "Про ціни і ціноутворення" № 507 від 03.12.1990 р. державне регулювання цін і тарифів здійснюється шляхом встановлення державних фіксованих цін (тарифів) та граничних рівнів цін (тарифів) або граничних відхилень від державних фіксованих цін і тарифів. Згідно з ст. 9 того ж Закону державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи встановлюються державними органами України на ресурси, які справляють визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін, на товари і послуги, що мають вирішальне соціальне значення, а також на продукцію, товари і послуги виробництво яких зосереджено на підприємствах, що займають монопольне (домінуюче) становище на ринку. Статтею 4 того ж Закону визначення переліку продукції, товарів і послуг, державних фіксованих та регульованих цім і тарифів віднесено до повноважень Кабінету Міністрів України.

Статтею   35   Закону   України   „Про  забезпечення   санітарного   та   епідемічного благополуччя   населення"   Кабінету   Міністрів   України   надані   повноваження   щодо визначення переліку та тарифів на платні послуги, що надаються закладами санітарно- епідеміологічної служби.

Відповідно до пункту 4.1. статті 4 Закону України “Про податок на додану вартість” (у редакції, чинній на час існування спірних правовідносин) база оподаткування операцій з поставки товарів (робіт, послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними або регульованими цінами (тарифами) з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових) платежів, за винятком податку на додану вартість, що включаються в ціну товарів (робіт, послуг) згідно з законами України з питань оподаткування. Постановою Кабінету Міністрів України № 1351 затверджено тарифи (прейскуранти) на роботи і послуги, що виконуються і надаються за плату установами та закладами державної санітарно-епідеміологічної служби.

З Постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.1996 р. № 1548 „Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих" органів" міських рад щодо регулювання цін (тарифів), якою затверджуються повноваження центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій щодо регулювання (встановлення фіксованих та граничних рівнів цін (тарифів), торгівельних (постачальницько-збутових) надбавок, нормативів рентабельності, запровадження обов'язкового декларування зміни) цін і тарифів на окремі види продукції, товарів і послуг" вбачається, що Кабінет Міністрів України, як центральний орган виконавчої влади, встановлює саме фіксовані та граничні рівні цін (тарифів), а відтак безпідставним є посилання відповідача на недоведеність того, що затверджені Кабінетом Міністрів України тарифи є фіксованими.

         Постановою Кабінету Міністрів України № 1351 від 27.08.2003 р. „Про затвердження тарифів (прейскурантів) на роботи і послуги, що виконуються і надаються за плату установами та закладами державної санітарно-епідеміологічної служби" затверджено тарифи на послуги, що надаються за плату установами та закладами державної санітарно-епідеміологічної служби.  Ці тарифи включали ПДВ, оскільки у постанові не було зазначено протилежне, податок на додану вартість в розмірі 20 % окремим рядком понад тариф не виділено. Такий висновок господарського суду відповідає висновку Верховного Суду України, зробленому у постанові від 11 вересня 2007 р. у справі № 21-1518 во 06.

Обґрунтовуючи свої вимоги позивач посилається на вказівки Міністерства охорони здоров'я України та на роз'яснення Державної податкової адміністрації України № 8101/5/15-2416 від 15.09.2003 р„ як на підставу додаткового нарахування на тариф, встановлений Постановою Кабінету Міністрів України, податку на додану вартість за ставкою 20%.      

           Роз'ясненнями Державної податкової адміністрації України № 8101/5/15-2416 від 15.09.2003р., наданими на запит Міністерства охорони здоров'я України № 05-20/887 від16.10.2003р.  зазначено, що при затвердженні тарифів на роботи і послуги, що виконуються і надаються за плату установами та закладами державної санітарно-епідеміологічної служби не було визначено суми податку на додану вартість, і тому цей податок необхідно додавати до ціни (тарифу) зазначених робіт і послуг.

Відповідно до ст. 2 Закону України „Про державну податкову службу України" завданнями органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових   доходів,   установлених   законодавством   (далі   -   податки,    інші   платежі), роз'яснення законодавства з питань оподаткування серед платників податків.

Таким чином, роз'яснення Державної податкової адміністрації України, якими визначена структура тарифу на роботи і послуги, що виконуються і надаються за плату установами та закладами державної санітарно-епідеміологічної служби, видані за межами повноважень Державної податкової адміністрації України та є порушенням статті 2 Закону України „Про державну податкову службу України", оскільки Закон України „Про податок на додану вартість" визначає платників податку, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету, тобто регулює правові відносини, що виникають між платниками та державою щодо сплати податку на додану вартість, а не визначає структуру тарифу, повноваження по затвердженню якого покладені діючим законодавством на Кабінет Міністрів України.

Згідно п.п. 1.3, 1.6 Порядку надання роз'яснень окремих положень податкового законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 12.04.2003 р. № 176 податкові роз'яснення не мають сили нормативно-правового акта і є будь-якими відповідями податкового органу питань окремих положень податкового законодавства, надані на запит зацікавленої особи.

 Відповідно до ст. 250 Господарського кодексу України, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Згідно ст. 13 Закону України “Про ціни і ціноутворення”, державний контроль за цінами здійснюється при встановленні і застосуванні державних фіксованих та регульованих цін і тарифів. При цьому контролюється правомірність їх застосування та додержання вимог законодавства про захист економічної конкуренції. Контроль за додержанням державної дисципліни цін здійснюється органами, на які ці  функції  покладено Урядом України.

Відповідно до ст. 14 вказаного закону, вся необґрунтовано одержана підприємством, організацією сума виручки в результаті порушення державної дисципліни цін підлягає вилученню в доход відповідного бюджету залежно від підпорядкованості підприємства, організації. Крім того, в  позабюджетні фонди місцевих Рад стягується штраф у двократному розмірі необґрунтовано одержаної суми виручки. Вказані суми списуються з рахунків підприємств і організацій в банківських установах за рішенням суду.

           Як вбачається з матеріалів справи, санкції, за порушення  позивачем державної дисципліни цін за період з 12.09.2003 року по жовтень 2004 року, застосовані рішенням державної інспекції з контролю за цінами у Львівській області № 9 від 27.12.2004 року. Таким чином, відповідачем пропущено встановлений ст.250 ГК України строк застосування санкцій за період з 12.09.2003 року по 27.12.2003 року. У зва”язку з цим та враховуючи вимоги ст.250 ГК України, сума необгрунтовано одержавної виручки в період з 27.12.2003р. по 27.12.2004р. становить 9763,21 грн., відповідно, розмір економічних санкцій складає 29289,63 грн.  Належних доказів, які б спростовували зазначені обставини, суду не надано.

 Що стосується клопотань позивача про залучення до участі у справі в якості третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Державної податкової адміністрації України, Державної податкової адміністрації Львівської області та Державну податкову інспекцію у м. Трускавець, такі судом відхиляються з огляду на те, що спірні правовідносини у справі стосуються відносин у сфері дотримання державної дисципліни цін, формування та встановлення цін. У той час як на вищезгадані органи державної податкової служби України згідно з ст. 2 та розділом ІІ Закону України “Про державну податкову службу в Україні” контроль за додержанням державної дисципліни цін та порядком формування і встановлення регульованих цін і тарифів не покладено. Завданнями цих органів є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (далі - податки, інші платежі); внесення у встановленому порядку пропозицій щодо вдосконалення податкового законодавства; прийняття у випадках, передбачених законом, нормативно-правових актів і методичних рекомендацій з питань оподаткування; формування та ведення Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів та Єдиного банку даних про платників податків - юридичних осіб; роз'яснення законодавства з питань оподаткування серед платників податків; запобігання злочинам та іншим правопорушенням, віднесеним законом до компетенції податкової міліції, їх розкриття, припинення, розслідування та провадження у справах про адміністративні правопорушення. Спір у справі не стосується правильності обчислення, повноти і своєчасності сплати податків та зборів і додержання сторонами податкового законодавства.

                 Згідно зі ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Згідно із ч. 1 ст. 21 ЦК України, ст. 20 ГК України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

               Враховуючи вищенаведене, позов підлягає до задоволення частково, в частині   застосування  скасування санкцій в сумі 26423,58 грн.         

   Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ч.3 ст.94 КАС України, такі належить присудити на користь позивача.

   Керуючись ст.ст. 2, 11, 69-71, 86, 161-163 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1.          Позов задоволити частково.

2.          Визнати нечинним рішення Державної інспекції з контролю за цінами у Львівській області № 9 від 27.12.2004р. в частині застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни в сумі у сумі 26423,58 грн.

3.          В решті  частині  позовних  вимог –відмовити.

4.          Стягнути з Державного бюджету України на користь Трускавецької міської санітарно-епідеміологічної станції, Львівська область, м. Трускавець, пров.Тихий,1  (ЄДРПОУ 01997521) - 1,70 грн. сплаченого позивачем судового збору.

5.          Виконавчий лист видати.

        Постанова  набирає законної сили  у  відповідності до вимог ст.254 КАС України і    може бути оскаржена в порядку  і строки, передбачені ст.186 КАС  України.

Суддя