Постанова

від 14.05.2008 по справі 7/211-2007

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

7/211-2007

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА  

14 травня 2008 р.                                                             Справа  № 7/211-2007

Господарський суд Закарпатської області у складі головуючого судді Шведа С.Б.,  розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Перевал”,     смт. Воловець  

до відповідача Свалявської міжрайонної державної податкової інспекції, м..Свалява

про скасування податкових повідомлень –рішень

у розгляді справи прийняли участь:

від позивача –Митровцій В.І.;

від відповідача –Таліян О.І., Жук О.М.;

секретар судового засідання – Ряшко А.В.,

ВСТАНОВИВ:

        Товариство з обмеженою відповідальністю  „Перевал” (далі - Товариство) звернулося до суду  з позовом про скасування податкових повідомлень –рішень Свалявської МДПІ від 21.08.2006р. №0000262351/0/358-2300/20458698-4942/10/23 про зменшення бюджетного відшкодування з ПДВ на суму 61926,00 грн. та №0000272351/0/357-2300/20458698-14941/10/23 про визначення до сплати податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 6810,70 грн.    

        Не погоджуючись із висновком податкового органу про зменшення Товариству бюджетного відшкодування з ПДВ представник позивача вказує на його помилковість, невідповідність фактичним обставинам справи та наявним у суб'єкта господарювання документальним доказам, які підтверджують правомірність формування податкового кредиту по спірних операціях, за наслідками проведення яких у Товариства виникло право на відшкодування з бюджету ПДВ.

Відповідач позов не визнав, оскільки проведеною перевіркою підтверджені факти порушень позивачем вимог Закону України „Про податок на додану вартість” від 03.04.1997р. №168/97-ВР з відповідними змінами та доповненнями (далі –Закон №168/97-ВР) щодо порядку визначення розрахунків Товариства з бюджетом по ПДВ, тому позивачу і зменшене бюджетне відшкодування на  загальну суму 61926,00 грн. та визначене до сплати податкове зобов'язання по даному податковому платежу у розмірі 6810,70 грн.  

         Дослідивши подані по справі доказові матеріали та заслухавши пояснення представників сторін, суд констатує наступне:

        За результатами виїзної позапланової перевірки Товариства з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за травень 2007 року (акт Свалявської МДПІ від 15.08.2007р. №13-2300/20458698) встановлено порушення позивачем вимог статті 7 Закону №168/97-ВР у зв'язку з неправомірним збільшенням обсягів податкового кредиту за квітень 2007 року на суму 65072 грн., що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування за травень 2007 року на суму 61926,00 грн. та заниження позитивного значення суми ПДВ, яка підлягала сплаті до бюджету за квітень 2007 року на суму 3146 грн. та за травень відповідно на суму 1851 грн.

Наслідком зазначеного порушення стало прийняття податковим органом оспорюваних за предметом позовних вимог податкових повідомлень  - рішень про зменшення заявленої до відшкодування сум ПДВ у розмірі 61926,00 грн. та визначення до сплати податкового зобов'язання по даному податковому платежу у сумі 6810,70 грн.  

         Висновок податкового органу обґрунтовується завищенням платником податків  обсягів податкового кредиту по операціях з імпорту товарів. Суть порушення полягала в тому, що податковий кредит формувався із сум ПДВ, сплачених по вантажно –митних деклараціях з митної вартості товарів, а не з договірної (контрактної) їх вартості, яка застосовувалась Товариством для визначення бази оподаткування при наступній поставці товарів на внутрішньому ринку України.

Відповідно до п.п.1.7., 1.8. ст.1 Закону  №168/97-ВР податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити  податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом; бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з держбюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом .

Згідно з п.п. 7.7.1. п. 7.7. ст. 7 Закону  №168/97-ВР (у редакції Закону чинній у спірному податковому періоді) сума податку,  що підлягає сплаті  (перерахуванню)  до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

         Відповідно до п.п.7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону №168/97-ВР   податковий   кредит  звітного  періоду  визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але  не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги),  та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку, зокрема у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п. 7.5.2. п. 7.5. ст. 7 Закону  №168/97-ВР  для операцій із імпорту товарів датою виникнення права платника податків на податковий кредит вважається дата сплати податку по податкових зобов'язаннях згідно з підпунктом 7.3.6. п.7.3. ст.7  названого Закону.

          Згідно з п. 4.3. ст. 4 Закону № 168/97-ВР базою оподаткування для товарів, які імпортуються на митну територію України платниками податку, є договірна (контрактна) вартість таких товарів, але не менша митної вартості, зазначеної у ввізній митній декларації, за винятком податку на додану вартість, що  включаються у ціну товарів (робіт, послуг) згідно із законами України з питань оподаткування.

Відповідно до п.4.1. ст.4 Закону №168/97-ВР база оподаткування операцій з поставки товарів (послуг) визначається виходячи  з  їх  договірної  (контрактної)  вартості, визначеної  за вільними цінами,  але не нижче за звичайні ціни,  з урахуванням    акцизного    збору,    ввізного     мита,     інших загальнодержавних  податків  та  зборів  (обов'язкових  платежів), згідно із законами України з  питань  оподаткування  (за  винятком податку на додану вартість).

У спірній по справі ситуації формування позивачем податкового зобов'язання та податкового кредиту по операціях з імпорту товарів було проведено від митної вартості таких товарів, яку слід вважати визначеною митним органом за звичайними цінами, що відповідає вимогам п. 4.3. ст. 4, п.п.7.4.1 п.7.4., п.п.7.2.7. п. 7.2. та п.п. 7.5.2. п. 7.5. ст. 7 Закону  №168/97-ВР.  Актами перевірок підтверджено повну сплату податкових зобов'язань Товариства до бюджету за визначеною митним органом при імпорті побутової техніки митною вартістю.

Отже,  обсяги податкового кредиту по спірних позиціях при імпорті товару сформовані позивачем правильно, а висновки податкового органу щодо завищення цих обсягів у податкових деклараціях позивача не відповідають наведеним вище нормам Закону №168/97-ВР і не могли бути визначені підставою для зменшення бюджетного відшкодування та визначення податкового зобов'язання по ПДВ за оспорюваними рішеннями.

Аргументи контролюючого органу про те, що поставка позивачем імпортованих товарів на митній території України за цінами, нижчими від митної вартості (що безпосередньо вплинуло на стан розрахунків Товариства з бюджетом, оскільки обсяги податкового кредиту, сформовані від обсягів сплаченого при імпорті ПДВ з митної вартості побутової техніки, були вищими від обсягів податкових зобов'язань платника податків по операціях з поставки товарів на митній території України) не підтверджені належними доказами.

Проведеною відповідачем перевіркою питання дотримання встановленого п.4.1. ст.4 Закону № 168/97-ВР порядку формування бази оподаткування для визначення податкових зобов'язань позивача по операціях з поставки імпортованих товарів на внутрішньому ринку не досліджувалося, тому висновки акту перевірки щодо зменшення податкового кредиту від операцій по імпорті побутової техніки є методологічно неправильними та необ'єктивними.     

          Таке визначення податкових зобов'язань позивача повинно було бути проведено податковим органом на підставі п. 4.1. ст. 4 Закону №168/97-ВР із застосуванням непрямих методів відповідно до п.п.1.20.2., 1.20.10. п. 1.20. ст. 1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” від  28.12.1994р. №334/94-ВР в редакції Закону від 22.05.1997р. №283/97-ВР з відповідними змінами та доповненнями (далі –Закон №334/94-ВР) та п. 4.3. ст. 4 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000р. №2181-III.

За змістом п. 1.20.8.  Закону №334/94-ВР обов'язок доведення  того,  що  ціна   договору   не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом.           

          Оскільки податковим органом неправильно застосовані норми закону при визначенні підстав зменшення бюджетного відшкодування та визначення податкового зобов'язання по ПДВ, а методи (застосування яких відносяться до виключної компетенції контролюючого органу) для визначення сум податкових зобов'язань при проведенні перевірки не дотримані, суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймаючи замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень( постанова Верховного суду України від 05.12.2006 р. у справі за позовом ЗАТ „Київський склотарний завод” до Державної податкової інспекції в Оболонському районі м. Києва про визнання недійсними рішень, копія додана до матеріалів справи).

          Також судом приймається до уваги те, що відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини,     встановлені     судовим     рішенням      в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

          Постановою господарського суду Закарпатської області від 24.05.2007р. по справі №7/131-132/2007 між цими ж сторонами, залишеною в силі ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.03.2008р., встановлені аналогічні по відношенню до даної справи обставини, які не потребують повторного доведення.

       З огляду на наведене позов належить задоволити, а оспорювані рішення податкового органу скасувати у повному обсязі.

         Керуючись ст. ст. 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 7-9, 69, 86, 160 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України,

СУД ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задоволити повністю.

        2. Скасувати у повному обсязі податкові повідомлення –рішення Свалявської міжрайонної державної податкової інспекції від 21.08.2006р. №0000262351/0/358-2300/20458698-4942/10/23 про зменшення бюджетного відшкодування з ПДВ на суму 61926,00 грн. та №0000272351/0/357-2300/20458698-14941/10/23 про визначення до сплати податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 6810,70 грн. прийняті стосовно товариства з обмеженою відповідальністю „Перевал” (смт. Воловець, вул. Пушкіна, 10/16, код 20458698).

        3. Постанова суду набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути оскаржена за правилами, передбаченими статтями 185-187 цього Кодексу.

                        Суддя                                 С.Швед