Рішення

від 20.12.2007 по справі 14904-2007

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

14904-2007

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 101

РІШЕННЯ

Іменем України

20.12.2007Справа №2-7/14904-2007

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮВ&К» (95021, м.Сімферополь, вул. Севастопольська, 55-А, ідентифікаційний код 32037326)

До відповідача:  Сімферопольської міської ради  (м. Сімферополь, вул. Толстого, 15)

Про спонукання до виконання певних дій.

Суддя Дворний І. І.

                                        представники:

Від позивача  – Ємельянов С. О., предст., дов. від 01.08.2007 р., Поляков Д. О., предст., дов. від 01.08.2007 р.

Від відповідача –  Медарь Н. В., предст., дов. №24/01-55/2325 від 07.11.2007 р.

        Суть справи: Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮВ&К» звернулося до Господарського суду АР Крим з позовною заявою, в якій просить зобов'язати Сімферопольську міську раду продовжити ТОВ «ЮВ&К»  договір оренди №2-99 від 24.01.2006 р. земельної ділянки, що розташована за адресою: м. Сімферополь, вул. 60 років Жовтня, 3, площею 0,0500 га.

          Позовні вимоги мотивовані тим, що у зв'язку зі спливом строку дії договору оренди земельної ділянки ТОВ «ЮВ&К» звернулося до Сімферопольської міської ради з проханням продовжити термін дії оренди, яке у встановлений чинним законодавством України місячний строк відповідачем розглянуто не було. Позивач вважає, що бездіяльність Сімферопольської міської ради порушує права ТОВ «ЮВ&К» як землекористувача, який згідно з Законом України «Про оренду землі» має переважне право на відновлення договору оренди.

          У судовому засіданні, що відбулося 27.11.2007 р. представник позивача надав суду заяву про уточнення позовних вимог, в якій просить зобов'язати відповідача продовжити строк дії договору оренди землі на 2 роки. Вказана заява прийнята судом до розгляду.

          Відповідач відзив на позов не надав, через що суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами у порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, підстав для відкладення розгляду справи судом не вбачається.

          Розгляд справи відкладався у порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

          Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення  представників сторін, суд

                                                         ВСТАНОВИВ :

П. 5.26 рішення Сімферопольської міської ради №480 від 27.10.2005 р. Товариству з обмеженою відповідальністю «ЮВ&К» була надана в короткострокову оренду строком на 2 роки земельна ділянка площею 0,0500 га по вул. 60 років Жовтня, 3 для будівництва автозаправної станції.

На підставі вказаного рішення 24.01.2006 р. між Сімферопольською міською радою (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮВ&К» (Орендар) був укладений договір оренди земельної ділянки, п. 1 якого передбачено, що Орендодавець надає, а орендар приймає в короткострокове платне користування земельну ділянку для будівництва автозаправної станції, яка знаходиться за адресою: м. Сімферополь, вул. 60 років Жовтня, 3, план (схема) якої є невід'ємною частиною цього договору, кадастровий номер 01 101 000 00: 03: 008: 0049.

Відповідно до п. 3.1 Договору він укладений строком на 2 роки, а саме: до 27 жовтня 2007 року, початок дії якого обчислюється згідно чинного законодавства.

П. 3.2 Договору передбачено, що після закінчення терміну дії договору Орендар, що виконував належним чином зобов'язання у відповідності з умовами договору при інших рівних умовах має переважне право на відновлення договору оренди.

Користуючись вказаним правом, позивач листом №14 від 06.09.2007 р. звернувся до Сімферопольської міської ради з проханням поновити строк оренди земельної ділянки.

Проте, до часу подачі позивачем позову до суду заява ТОВ «ЮВ&К» Сімферопольською міською радою розглянута не була.

З цього приводу суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Питання визначення системи та гарантій місцевого самоврядування  в  Україні, засади    організації   та   діяльності,   правового   статусу   та відповідальності   органів    та    посадових    осіб    місцевого самоврядування, обсяг повноважень при здійсненні своєї діяльності органів місцевого самоврядування визначаються Законом України «Про місцеве самоврядування».

Згідно зі ст. 25 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

          П. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин є виключною компетенцією сільських, селищних, міських рад.

          Відповідно п. 1, 2 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування» ради в межах своїх повноважень приймають нормативні та  інші акти у формі рішень.  

Ст. 4 Закону України «Про місцеве самоврядування» серед основних принципів здійснення місцевого самоврядування передбачає, зокрема, принцип законності. Принцип законності визнається судом таким, що кореспондується зі статтями 1 і 8 Конституції України, які визначають Україну як правову державу та закріплюють державний принцип верховенства права. Крім того, ст. 19 Конституції України встановлює, що органи місцевого самоврядування діють на підставі діючого законодавства та у межах  повноважень й шляхом, передбаченим Конституцією України та нормативно-правовими актами. Додержання принципу законності передбачає також прийняття суб'єктами владних повноважень законних актів, тобто певної форми актів, виданих у визначеному порядку компетентними органами в межах їх повноважень.

Згідно з ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Ч. 1 ст. 151 Земельного кодексу України передбачено, що юридичні особи, зацікавлені у вилученні (викупі) земельних ділянок, зобов'язані до початку проектування погодити із власниками землі і землекористувачами та сільськими, селищними, міськими радами, державними адміністраціями, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, Кабінетом Міністрів України і Верховною Радою України місце розташування об'єкта, розмір земельної ділянки та умови її вилучення (викупу) з урахуванням комплексного розвитку території, який би забезпечував нормальне функціонування на цій ділянці і прилеглих територіях усіх об'єктів, умови проживання населення і охорону довкілля.

Вибір земельних ділянок для розміщення об'єктів проводиться юридичними особами, зацікавленими у їх відведенні (ч. 2 ст. 151 ЗК України).

Отже, вказаною статтею передбачається обов'язкове погодження місця розташування земельної ділянки, межі якої не визначені в натурі, для подальшого розроблення проекту землеустрою з відведення земельної ділянки.

Матеріали справи свідчать, що межі орендованої земельної ділянки були встановлені в натурі, про що свідчить план (схема) земельної ділянки, який є додатком до договору оренди та є його невідємною частиною (а. с. 17).

Відповідно до ч. 4 ст. 16 Закону України «Про оренду землі» передача земельної ділянки, межі якої визначено в натурі (на місцевості), в оренду без зміни її цільового призначення здійснюється без розроблення проекту її відведення.

Таким чином, приймаючи до уваги те, що чинним законодавством України не передбачена необхідність погодження місця розташування земельної ділянки, межі якої вже визначені в натурі, суд вважає, що будь-які перешкоди для поновлення договору оренди були відсутні.

Більш того, суд звертає увагу на те, що ч. 1 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки відповідно до умов договору, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору. Аналогічне положення, як вже було вказано раніше, закріплено в п. 3.2 Договору оренди від 24.01.2006 р., яким передбачено переважне право на відновлення договору оренди.

Відповідач не надав суду доказів, які б свідчили про неналежне виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮВ&К» своїх обов'язків під час дії договору оренди земельної ділянки, у той час як відповідно до приписів статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, способом, передбаченим чинним законодавством України для доведення такого роду фактів.

У судовому засіданні, що відбулося 27.11.2007 р., представник відповідача надав суду повідомлення №24/01-13/2351 від 12.11.2007 р., з якого вбачається, що Сімферопольська міська рада проінформувала ТОВ «ЮВ&К» про відсутність наміру продовжити строк дії договору оренди у зв'язку з чисельними скаргами мешканців мікрорайону, висунутих проти будівництва автозаправного комплексу, та через те, що рішенням Залізничного районного суду м. Сімферополя від 16.03.2007 р. у справі №2а-136/07 був скасований п. 5.26 рішення Сімферопольської міської ради №480 від 27.10.2005 р.

Проте, вказані твердження не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки, всупереч вимогам статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, відповідач не надав суду відповідні скарги мешканців, а постанова Залізничного районного суду м. Сімферополя від 16.03.2007 р. у справі №2а-136/07 була скасована Ухвалою Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 26.09.2007 р.

У той же час, само здійснення будівництва автозаправного комплексу, що підтверджується наявними в матеріалах справи договором підряду №394 від 20.03.2006 р. (а. с. 40), довідкою про вартість виконаних підрядних робіт (а. с. 42-43), актом приймання виконаних підрядних робіт (а. с. 44-46), підсумковою відомістю (а. с. 47-48), на думку суду, з урахуванням закріплених статтею 3 Цивільного кодексу України принципів справедливості, добросовісності та розумності, надає позивачу переважне право на поновлення договору оренди.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно зі ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Конституційний суд України в Рішенні від 01.12.2004 р. у справі №1-10/2004 за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) зазначив, що поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Суд зазначає, що відмова відповідача в продовженні строку дії договору оренди, порушує права Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮВ&К» як землекористувача та власника об'єкту незавершеного будівництва - автозаправного комплексу, розташованого на орендованій земельній ділянці.

Відповідно до ч. 1 ст. 158 Земельного кодексу України земельні спори вирішуються судами, органами місцевого самоврядування та органами виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

Згідно зі ст. 35 Закону України «Про оренду землі» спори, пов'язані з орендою землі, вирішуються у судовому порядку.

За таких обставин, всебічно та в повному обсязі дослідивши та оцінивши наявні в матеріалах справи документи та фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮВ&К» є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 82-85  Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Зобов'язати Сімферопольську міську раду (м. Сімферополь, вул. Толстого, 15) поновити укладений 24.01.2006 р. між Сімферопольською міською радою (м. Сімферополь, вул. Толстого, 15) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЮВ&К» (95021, м. Сімферополь, вул. Севастопольська, 55-А, ідентифікаційний код 32037326) договір оренди земельної ділянки площею 0,0500 га, розташованої по вул. 60 років Жовтня, 3 в м. Сімферополі, строком на два роки.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Дворний І.І.