Рішення

від 03.04.2008 по справі 5020-2/002

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

5020-2/002

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

"03" квітня 2008 р. справа № 5020-2/002

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Агросервіс плюс”                        (83114, м. Донецьк, вул. Щорса, 104) до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю „Базіс'04”                           (99012, м. Севастополь, вул. Горпищенко, 16-10)про стягнення 190948,03 грн.

Суддя  Шевчук Н.Г.

Представники:

від позивача – не з'явився;

від відповідача –Іванова А.В., довіреність б/н від 31.08.2007.

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Агросервіс плюс” звернулось до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю „Базіс'04” про стягнення 190 948,03 грн., з яких основна заборгованість 153 276,00 грн., пеня –11 737,46 грн., збитки внаслідок інфляції –23 733,81 грн., 3% річних –2 200,76 грн.

У ході розгляду справи, у зв'язку з тим, що відповідач частково сплатив борг, позивач уточнив свої вимоги та просив стягнути 170 244,52 грн., з яких: 153 276,00 грн. –основної борг, 12 719,31грн. –пеня, 2 510,86грн. –3% річних та 1 738,35 грн. –збитки від інфляції.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем договору №1 поставки товарів від 01.01.2007 та вимогами статті 232 Господарського кодексу України та статті 625 Цивільного кодексу України.

Відповідач надав відзив, згідно якого визнає суму основного боргу та просить звільнити його від відповідальності за несвоєчасне виконання зобов'язань, оскільки відсутня його вина у порушенні строків розрахунків та вважає, що прострочення сталося з вини позивача (арк.с. 56-58).

У ході розгляду справи позивач та відповідач уклали мирову угоду у порядку статей 22, 78 Господарського процесуального кодексу України (вх. № 6073 від 03.04.2008).

Суд відмовляє у затвердженні вказаної мирової угоди у зв'язку з тим, що мирова угода містить умови, які виходять за межі предмету спору, а саме: угода укладена на суму заборгованості у розмирі 190 948,03 грн., а позов заявлений до відповідача про стягнення заборгованості у сумі 170 244,52 грн.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін суд -

встановив:

01.01.2007 товариство з обмеженою відповідальністю „Агросервіс плюс” (далі –ТОВ „Агросервіс плюс”) та товариство з обмеженою відповідальністю „Базіс'04” (далі –ТОВ „Базіс'04”) уклали договір № 1 поставки товарів (далі –Договір). Строк дії договору: з моменту підписання сторонами до повного виконання зобов'язань за договором.

Відповідно до пункту 1.1 Договору позивач зобов'язується поставляти та передавати у власність відповідача товар, а відповідач зобов'язується приймати товар та своєчасно його сплачувати на умовах даного договору (арк.с. 11).

Пунктами 3.2, 3.3 Договору встановлено, що оплата за товар здійснюється відповідачем грошовими коштами шляхом перерахування їх на рахунок позивача. Порядок оплати –попередня плата.

Сума заборгованості відповідача перед  позивачем за отриману по договору продукцію складає 153276,00 грн., що підтверджується листом від 23.08.2007 (арк.с. 14,17) та відзивом на позовну заяву відповідача (арк.с. 56-58) Тобто, позивач поставив товар за накладною № А-0000893 від 06.07.2007, однак відповідач своєчасно не розрахувався за товар.

Згідно положень  статті 193 Господарського кодексу України № 436-ІV від 16.01.2003 та статей 525, 526  Цивільного кодексу України № 435-ІV від 16.01.2003 зобов'язання повинні виконуватись належним чином  відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна  його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуюче викладене та у зв'язку з тим, що відповідачем належним чином не виконані зобов'язання за договором, заявлена сума основної заборгованості у розмірі 153 276,00 грн. підлягає стягненню.

Згідно статті 230 Господарського кодексу України № 436-ІV від 16.01.2003 та статті 546 Цивільного кодексу України № 435-ІV від 16.01.2003 виконання зобов'язань може забезпечуватися пенею.

Відповідно до статті 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” від 22.11.1996 розмір пені обчислюється  від  суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з пунктом 6 Договору за невиконання умов, передбачених пунктом 3.3 Договору відповідач сплачує неустойку у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості товару за кожен день прострочення, а також спричинені цим збитки, в тому числі не отриманий прибуток.

Позивачем нарахована пеня у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України у сумі 12 719,31 грн.: за період з 14.07.2007 по 14.01.2008 у сумі 12430,00 грн. та за період з 14.07.2007 по 21.11.2007 у сумі 289,31 грн. за несвоєчасне виконання відповідачем зобов'язання, яка перевірена судом та підлягає стягненню (арк.с. 48).

Згідно статті 625 Цивільного кодексу України № 435-ІV від 16.01.2003 боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого  індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший  розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, на суму простроченої заборгованості позивачем нараховані збитки внаслідок інфляції за період з 14.07.2007 по грудень 2007 року у сумі 1684,50 грн. (арк.с. 48) та за період з 14.07.207 по 21.11.2007 у сумі 53,85 грн. (арк.с. 49) та 3 % річних у сумі 2510,86 грн. (арк.с. 48), які також перевірені судом та визнані такими, що підлягають стягненню.

Таким чином, викладене є підставою для визнання позовних вимог з урахуванням уточнень у сумі 170 244,52 грн., у зв'язку з чим зазначена  сума підлягає стягненню.

Витрати позивача по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України  при задоволенні позову покладаються на відповідача.

Беручи до уваги викладене та керуючись статтями  49, 82, 84-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України суд

В И Р І Ш И В :

1.          Позов задовольнити.

        2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Базіс'04”  (99012, м.Севастополь, вул.Горпищенко,16-10, фактична адреса: 99011 м. Севастополь, вул. Леніна,10 офіс 24А, код  ЄДРПОУ 33093893, р/р 2600930017130 в КФ ВАТ «ВіЄйБіБанк», МФО 308047) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Агросервіс плюс” (83114, м. Донецьк, вул. Щорса, 104, код ЄДРПОУ 32389284, р/р 26008301753295 в ГУ Промінвестбанк м. Донецьк, МФО 334635) суму заборгованості у розмірі 170 244,52 грн. (сто сімдесят тисяч двісті сорок чотири грн. 52 коп.), з яких: 153 276,00 грн. –основна заборгованість, 12 719,31 грн. –пеня, 1738,35 грн. - збитки внаслідок інфляції, 2510,86 грн. - 3% річних; витрати по сплаті державного мита у сумі 1909,48 грн. (одна тисяча дев'ятсот дев'ять грн. 48 коп.), витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118,00 грн. (сто вісімнадцять грн.).         

        Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                                                                  Н.Г.Шевчук

Рішення оформлено відповідно до вимог статті 84 Господарського

процесуального кодексу України  і підписано 07.04.2008.