Постанова

від 04.03.2008 по справі 37/412

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

37/412

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 04.03.2008                                                                                           № 37/412

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Смірнової  Л.Г.

 суддів:            Алданової  С.О.

          Коротун  О.М.

 при секретарі:            

 За участю представників:

 від позивача -Мазяр Т.М. (дов. №08-28 від 02.01.2008);            Гарасюк С.Б. (дов. №08-36 від 02.01.2008);

 від відповідача - Кучева С.О. (дов. №6 від 01.02.2008);

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкрите акціонерне товариство "Західенерго"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 25.10.2007

 у справі № 37/412 (Кондратова І.Д.)

 за позовом                               Відкрите акціонерне товариство "Західенерго"

 до                                                   Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергоальянс"

 третя особа відповідача            

 третя особа позивача                      

 про                                                  стягнення 132062,36 грн.

 Відкрите акціонерне товариство “Західенерго” (далі – ВАТ “Західенерго”) звернулося з позовною заявою до господарського суду міста Києва про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Енергоальянс” (далі – ТОВ “Енергоальянс”) суми нанесених збитків в розмірі 132 062,36 грн. у зв'язку з неналежним виконанням договору поставки №19/09/06-М-Д від 28.09.2006.

Рішенням господарського суду м. Києва від 25.12.2007 у справі №37/412 в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Рішення суду першої інстанції ґрунтується на нормах статей 525,526, 629 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України). Так, суд першої інстанції встановив, що позивачем не доведено, що внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором поставки № 19/09/06-М-Д від 28.09.2006 він зазнав збитків, а також того, що в діях відповідача є склад цивільного правопорушення, який є підставою для притягнення до відповідальності у вигляді відшкодування збитків, тобто відсутній причинний зв'язок між протиправною поведінкою і збитками. Зокрема, позивач не довів, що відповідач поставив позивачу мазут, який не відповідає вимогам договору № 19/09/06-М-Д від 28.09.2006 року та ДСТУ 4058-2001 року.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням господарського суду міста Києва від 25.12.2007, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов Відкритого акціонерного товариства “Західенерго” в повному обсязі, судові витрати покласти на відповідача.

В апеляційній скарзі позивач наголошує на тому, що місцевим господарським судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для вирішення спору, а саме те, що договір №19/09/06-М-Д від 28.09.2006 укладався відповідно до ст. 29 Закону України “Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти” №1490-ІІІ від 22.02.2000 на підставі тендерних пропозицій відповідача.

Також позивач зазначає, що судом першої інстанції не доведено правову сутність обставин щодо відправки 13 цистерн мазуту відповідачу за реквізитами, які зазначені у листі №109 від 03.11.2006 (станція призначення Коростень ПЗЗД). Так, при прийнятті оскаржуваного рішення господарський суд міста Києва виходив з того, що Добротвірською ТЕС самовільно відправлено 13 цистерн, які прибули на станцію Добротвір Львівської залізниці без прийому товару по якості, тоді як листом №109 від 03.11.2006 ТОВ “Енергоальянс” звернулося з проханням відправити за реквізитами, вказаними в листі, цистерни в кількості 13 шт., які прибули на станцію Добротвір Львівської залізниці.

Позивач наголошує, що місцевим господарським судом порушено норми статей  43 та 32 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.01.2008 прийнято скаргу, порушено апеляційне провадження, розгляд апеляційної скарги призначено на 19.02.2008 (склад суду: Смірнова Л.Г. – головуючий суддя, судді - Коротун О.М., Калатай Н.Ф.).

Розпорядженням В.о. Голови Київського апеляційного господарського суду від 18.02.2008 №01-23/1/4 змінено склад суду, розгляд справи доручено здійснювати у наступному складі: Смірнова Л.Г. – головуючий суддя, судді - Коротун О.М., Алданова С.О.

Київський апеляційний господарський суд, на підставі ст. 77 ГПК України оголосив у судовому засіданні 19.02.2008 перерву до 04.03.2008.

Представники сторін в судове засідання 04.03.2008 з'явилися, представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги, представник відповідача заперечив проти апеляційної скарги з підстав, які викладені у відзиві на апеляційну скаргу.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши представників сторін, Київський апеляційний господарський суд:

ВСТАНОВИВ:

 Як правильно встановлено судом першої інстанції між Відкритим акціонерним товариством “Західенерго” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Енергоальянс” був укладений договір № 19/09/06-М-Д від 28.09.2006 (далі-договір).

Відповідно до умов договору (п.1.1, п.1.2, п.2.1, п.2.2) Товариство з обмеженою відповідальністю “Енергоальянс” взяло на себе зобов'язання передати у власність позивача 1500 тон мазуту М-100 (якість якого має відповідати ДСТУ 4058-2001 та підтверджуватись паспортом підприємства-виробника) на загальну суму 2 985 000,00 грн. в тому числі ПДВ 497 500,00 грн. Передача товару мала здійснюватись партіями відповідно до графіку, зазначеному у договорі.

Відповідно до п. 2.3. договору позивач прийняв на себе зобов'язання прийняти зазначений товар та оплатити його вартість протягом 30 діб з дня підписання уповноваженими представниками сторін акту прийому-передачі товару.

На виконання умов договору 25.10.2006 року на адресу одержувача: Добротвірської ТЕС (станція Добротвір Львівської залізниці) було поставлено 13 цистерн мазуту М-100 виробництва Львівського дослідного нафто -маслозаводу всього вагою 778,389 тон (накладні № 35758003, № 35876556, № 35876559, № 35876554, № 35876560, № 35876561, № 35876558, № 35758000, № 35876555, № 35876557, № 35758001, № 35757999, № 35758002). Якість поставленого позивачеві мазуту повністю відповідає ДСТУ 4058-2001, на підтвердження чого позивачеві були передані паспорти якості підприємства-виробника № 311, 312, 315, 316, 317, 320, 321, 322, 323, 324, 325, 326, 327.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі та додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Позивач відмовився прийняти мазут, посилаючись на те, що мазут не відповідає вимогам договору та тендерним вимогам (а саме - температура спалаху становить від 190 до 216 градусів С°) та повідомив відповідача, що в разі неприйняття ним рішення щодо переадресації мазуту третій особі цистерни з мазутом будуть переадресовані вантажовідправнику 26.10.2006 року (листи ВАТ „Західенерго” № 51-526 від 26.10.2006 року, № 51-540 від 30.10.2006 року).

ТОВ “Енергоальянс” листом  № 108 від 26.10.2006 просило позивача відповідно до п. 6.1., 6.2. договору провести приймання мазуту за якістю та для визначення фактичної якості мазуту провести його експертизу шляхом відбору проб зі складанням відповідного акту. Відповідач просив позивача провести зазначену експертизу за відсутності свого представника. Всі витрати по проведенню такої експертизи запропонував  компенсувати позивачу  в повному обсязі.

У зв'язку з тим, що позивач відмовився приймати цистерни з мазутом (листи ВАТ „Західенерго” № 51-526 від 26.10.2006 року, № 51-540 від 30.10.2006 року) та не здійснив перевірку якості мазуту, як це передбачено приписами Інструкції “Про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях України” та Інструкції “Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю”, відповідач надіслав позивачу листа № 109 від 03.11.2006, в якому повідомив реквізити, за якими можна було переадресувати цистерни з мазутом.

06 листопада 2006 року позивач переадресував всі вищенаведені цистерни з мазутом попередньому вантажовідправнику, посилаючись на п. 41 Положення про поставку продукції виробничо-технічного призначення, в якому зазначено, що якщо якість продукції не відповідає технічним умовам або умовам договору, покупець має право відмовитися від приймання та оплати такої продукції, а постачальник повинен в 10-ти денний строк розпорядитися такою продукцією. Якщо ж постачальник в 10-ти денний термін не розпорядився продукцією, покупець має право її повернути постачальнику.

Позивач стверджує, що внаслідок неналежного виконання відповідачем умов договору, Відкрите акціонерне товариство “Західенерго” змушено було відмовитись від отриманого товару та повернути його вантажовідправнику, у зв'язку з чим підприємство зазнало збитків в розмірі 132062,36 грн.

Відповідно до статті 224 Господарського кодексу України (далі – ГК України) учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до статті 623 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки; розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором; збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, – у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення.

Наслідки порушень зобов'язань за договором є правовою підставою, згідно із статтею 623 ЦК України,  для стягнення збитків.           

Підставою для відшкодування понесених збитків є спричинення їх внаслідок неналежного виконання зобов'язання за договором, тобто наявності прямого причинно-наслідкового зв'язку між неправомірними діями однієї сторони та зменшення майнових прав іншої, у тому числі і неодержаних доходах.

За результатом перегляду судового рішення в апеляційному порядку, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про безпідставність доводів апеляційної скарги через наступне.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Обов'язок доказування, відповідно до приписів статті 33 ГПК України, розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні обставини як на підставу своїх вимог та заперечень. Це стосується і позивача, який мав надати як суду першої інстанції, так і Київському апеляційному господарському суду докази того що саме внаслідок неналежного виконання відповідачем умов договору  Відкрите акціонерне товариство “Західенерго” змушено було відмовитись від отриманого товару та повернути його вантажовідправнику, у зв'язку з чим підприємство зазнало збитків в розмірі 132062,36 грн.

Відповідно до положень статей 627, 628 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до п. 1.2., п. 5.1. та 5.2. договору предметом договору є мазут М-100, якість якого має відповідати ДСТУ 4058-2001 та підтверджуватись паспортом підприємства-виробника.

Згідно з п.5.3 Державного стандарту України 4058-2001 “Паливо нафтове. Мазут. Технічні умови” (копія міститься в матеріалах справи) температура спалаху мазуту марки 100 у відкритому тиглі повинна бути не нижче ніж 110 оС.

Пунктом 39 розділу 6 Положення “Про поставки продукції виробничо – технічного призначення”, затвердженого постановою Радою Міністрів СРСР від 25.07.1988 №888 встановлено, що продукція має відповідати за якістю стандартам, технічним умовам, та іншій документації, що встановлює вимоги до якості продукції, зразкам (талонам). В договорі можуть бути передбачені більш високі вимоги до якості продукції в порівнянні до якості продукції, зразків (талонів). Номери і індекси стандартів, технічних умов. Іншої документації зазначаються у договорі.

Відповідно до п. 12.7. договору після підписання зазначеного договору всі попередні переговори за ним, листування, попередні угоди та протоколи про наміри, що так чи інакше стосуються даного договору, втрачають юридичну силу.

Таким чином, ані умовами договору, ані нормами Цивільного кодексу України не передбачено вимоги стосовно того, що якість поставленого мазуту має відповідати більш високим вимогам щодо його якості ніж ДСТУ 4058-2001.

Враховуючи  вищезазначене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції в частині того, що ТОВ “Енергоальянс” належним чином виконало свої обов'язки по договору, а саме поставило позивачу мазут належної якості.

Як передбачено п. 6.2. договору приймання товару по кількості та якості проводиться відповідно до Інструкції “Про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях України”, затвердженої наказом Держнафтогазпрому, Міністерства економіки, Міністерства транспорту, Держстандарту, Держкомстату України від 02 квітня 1998 року №81/38/101/235/122, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 07 жовтня 1999 року за № 685/3978 та Інструкції “Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю”, затвердженою постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25 квітня 1966 року № П-7.

Відповідно до п.п. 4.1.3.5., 4.1.3.6. та додатку 1 до Інструкції “Про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях України”, затвердженої наказом Держнафтогазпрому, Міністерства економіки, Міністерства транспорту, Держстандарту, Держкомстату України від 02 квітня 1998 року №81/38/101/235/122, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 07 жовтня 1999 року за № 685/3978 (надалі “Інструкція”) та Інструкції “Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю”, затвердженою постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25 квітня 1966 року № П-7 (надалі “Інструкція П-7”) у випадку сумніву, щодо якості отриманого мазуту позивач повинен був скласти акт, в якому вказати кількість оглянутої продукції та характер виявлених дефектів, провести приймання продукції за якістю у відсутності представника відправника (оскільки відповідач у своєму листі від 26 жовтня 2006 № 108 повідомив позивача про неявку свого представника) та провести відбір проб мазуту з кожної цистерни та передати їх для здійснення випробування на відповідність показників якості вимогам ДСТУ 4058-2001 до акредитованої Держстандартом України випробувальної лабораторії. За результатами приймання поставленого мазуту за якістю позивач повинен був скласти акт про його фактичну якість. У разі виявлення невідповідності поставленого мазуту вимогам ДСТУ 4058-2001 позивач відповідно до п. 3.3. договору мав право протягом 10 календарних днів з дня такого виявлення пред'явити відповідачу претензію.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем  такого приймання   мазуту  за  якістю   проведено   не   було, факту невідповідності поставленого мазуту вимогам ДСТУ 4058-2001 виявлено не було, відповідно до листування сторін, а саме листів ВАТ „Західенерго” № 51-526 від 26.10.2006 року, № 51-540 від 30.10.2006 року та ТОВ “Енергоальянс” № 108 від 26.10.2006 року, №109 від 03.11.2006, тому переадресація 13 поставлених цистерн з мазутом М-100  вагою 778 389 тон, яка була здійснена  позивачем   06  листопада 2006 за вимогою саме позивача а не відповідача, і  на яку  позивач  посилається  у позовних вимогах, була безпідставною.

Зважаючи на вищезазначене, Київський апеляційний господарський суд вважає безпідставними посилання позивача в апеляційній сказі про відсутність підстав щодо проведення прийомки товару за якістю, адже дане твердження не відповідає положенням п. 6.2 договору, які були узгоджені та прийняті сторонами.

Також суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необґрунтованість посилань позивача в апеляційній скарзі стосовно того, що господарським судом міста Києва не було доведено правову сутність обставин щодо відправки 13 цистерн мазуту, адже саме позивач, як було зазначено в даній постанові, відмовився приймати цистерни с мазутом, не вживши жодних заходів щодо проведення експертизи якості поставленого мазуту.

Київський апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що посилання позивача на те, що відповідач неналежним чином виконав вимоги договору, в зв'язку з тим, що поставлений ним мазут не відповідає вимогам тендерної документації, не відповідають матеріалам справи та вище встановленому судом.

Київський апеляційний господарський суд відзначає, що умовами договору, а саме п. 12.7 договору сторони погодили, що після підписання даного договору всі попередні переговори за ним, листування, попередні угоди та протоколи про наміри, що так чи інакше стосуються даного договору, втрачають юридичну силу. Відповідно до умов договору сторони узгодили, що поставлений мазут має відповідати ДСТУ 4058-2001. В матеріалах справи знаходяться копії паспортів якості, відповідно до яких мазут повністю відповідає ДСТУ 4058-2001.

Згідно частин 1 та 2 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити  усіх   заходів, необхідних для   належного   виконання нею зобов'язання, враховуючи   інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами або договором.

Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до частини 2 абзац 5 Висновку з питань державних закупівель Тендерної палати України “Щодо порядку застосування положень Закону України “Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти” із змінами, внесеними Законом України від 16.06.2005 №2664-ІV “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо додаткових гарантій захисту фінансових інтересів держави” від 15.08.2005 №1/08-ДЗ новою частиною п'ятою статті 2 визначено, що процедури закупівлі, встановлені Законом, в обов'язковому порядку застосовуються до закупівлі товарів, робіт і послуг державними (казенними) підприємствами та господарськими товариствами, в яких державна частка акцій перевищує 50 відсотків, з урахуванням особливостей та в порядку, визначених Кабінетом Міністрів України. Таким чином, з моменту набрання Законом чинності державні (казенні) підприємства та господарські товариства, в яких державна частка акцій перевищує 50 відсотків, стануть розпорядниками державних коштів, уповноваженими на їх отримання, взяття за ними зобов'язань та здійснення платежів та будуть зобов'язані здійснювати процедури закупівлі, передбачені Законом, незалежно від джерел надходження коштів.

Однак, на момент проведення тендеру та укладання договору поставки № 19/09/06-М-Д від 28.09.2006, ч. 5 ст. 2 Закону України “Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти” було виключено Законом України “Про внесення змін до Закону України “Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти” та інших законодавчих актів України” від 15.12.2005 №3205-ІV.

Крім того, постановою Кабінету Міністрів України № 794 від 22 червня 2004 року “Про утворення Національної акціонерної компанії “Енергетична компанія  України” (далі – постанова) передбачено, що статутний фонд компанії сформовано, зокрема, шляхом передачі до нього пакетів акцій, що належать державі у статутних фондах господарських товариств, зазначених у додатку 1 до цієї постанови.

Згідно додатку 1 постанови, до статутного фонду НАК “Енергетична компанія  України” було передано пакет акцій ВАТ “Західенерго” у розмірі 8966614 одиниць.

Враховуючи вищезазначене Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що пакети акцій акціонерних товариств, переданих державою до статутного фонду НАК “Енергетична компанія  України”, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 794 від 22 червня 2004 року, є власністю саме НАК “Енергетична компанія України”, як самостійного суб'єкта господарювання, юридичної особи.

Відповідно до ст. 140 ГК України джерелами формування майна суб'єктів господарювання є грошові та матеріальні внески засновників.

Згідно статті 85 ГК України господарське товариство є власником: майна, переданого йому у власність засновниками і учасниками як внески; продукції, виробленої в результаті господарської діяльності товариства; доходів, одержаних від господарської діяльності товариства; іншого майна, набутого товариством на підставах, не заборонених законом.

Стаття 115 ЦК України встановлює, що господарське товариство є власником: майна, переданого йому учасниками товариства у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу. Вкладом до статутного (складеного) капіталу господарського товариства можуть бути гроші, цінні папери, інші речі або майнові чи інші відчужувані права, що мають грошову оцінку, якщо інше не встановлено законом.

До того ж, в преамбулі Закону України “Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти” №1490-ІІІ від 22.02.2000 зазначено, що цей закон встановлює правові та економічні засади здійснення процедур закупівель товарів, робіт і послуг за рахунок державних коштів. В матеріалах справи, крім іншого, відсутні докази того, що позивач здійснював закупівлю мазуту М-100, відповідно до умов укладеного договору, саме за державні кошти.           Зважаючи на вище зазначене, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що дія Закону України “Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти” не розповсюджується на позивача – ВАТ “Західенерго”, а правовідносини, які існували між сторонами, регулюються нормами Цивільного кодексу України.

В ст. 627 Цивільного кодексу України зазначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу,  інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Втілення в договорі спільного волевиявлення сторін договору можливе лише за умови забезпечення свободи договору як принципу, що гарантує відсутність зовнішнього впливу на учасників договору. Гарантіями забезпечення принципу свободи договору є норми кодексу щодо можливості визнання недійсними договорів, укладених під впливом насильства , обману, погрози, зловмисної згоди представників сторін кабальних договорів тощо, антимонопольного законодавства.

В зв'язку з вищезазначеним Київським апеляційним господарським судом не приймаються, як безпідставні, посилання позивача на те, що господарським судом міста Києва неправомірно не взято до уваги норми ст.29 Закону України “Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти”.

В зв'язку з вищевикладеним, позовні вимоги про притягнення до відповідальності у вигляді відшкодування збитків  є безпідставні, оскільки Київським апеляційним господарським судом не встановлено за результатом перегляду судового рішення по даній справі, що внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором позивач зазнав збитків, а також того, що в діях відповідача є склад цивільного правопорушення, який є підставою для притягнення до відповідальності у вигляді відшкодування збитків, тобто відсутній причинний зв'язок між протиправною поведінкою і збитками. Зокрема, позивач не довів апеляційному суду, що відповідач поставив позивачу мазут, який не відповідає саме узгодженими сторонами умовами договору та ДСТУ 4058-2001 року.

Викладене є підставою для відмови в задоволенні апеляційної скарги.

       Судові витрати по сплаті державного мита, в тому числі і за розгляд апеляційної скарги у відповідності зі статтею 49 ГПК України покладається на позивача.

За таких обставин колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 25.10.2007 по даній справі відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи, підстав для його скасування не вбачається.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.32-34, 36, 49, 99, 101-106 Господарського процесуального кодексу, Київський апеляційний господарський суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

 1.          Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “Західенерго” залишити без задоволення, а рішення Господарського суду м. Києва від 25.10.2007 у справі № 37/412  без змін.

2.          Матеріали справи № 37/412 повернути до Господарського суду м. Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання  законної сили.

 Головуючий суддя                                                                      Смірнова  Л.Г.

 Судді                                                                                          Алданова  С.О.

                                                                                          Коротун  О.М.

 07.03.08 (відправлено)