Постанова

від 27.03.2008 по справі 13/386-05

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

13/386-05

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65  тел.(8-0412) 48-16-02

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 "27" березня 2008 р.                                                           Справа № 13/386-05

Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого   судді                                                  Гулової А.Г.

суддів:                                                                        Пасічник С.С.

                                                                                   Щепанської Г.А.

при секретарі                                                            Підковенко О.С. ,

за участю представників сторін:

від позивача: Комиляя Ю.В. - представника за довіреністю №22/390-Д від 13.03.2007р.,

від відповідача: Слюсар О.В. - представника за довіреністю від 21.02.2008 р.,                      Марченко С.І. - представника за довіреністю від 21.03.2008 р.,

розглянувши апеляційну скаргу Служби безпеки України, м.Київ

на рішення господарського суду Вінницької області

від "18" грудня 2007 р. у справі № 13/386-05 (суддя Тісецький С.С.)

за позовом Служби безпеки України, м.Київ

до товариства з обмеженою відповідальністю "БМУ-3", м.Вінниця

про стягнення 445630,00грн.,

та зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "БМУ-3", м.Вінниця

до Служби безпеки України, м.Київ

про розірвання договору та зобов'язання прийняти повернуті неоплачені векселі,

з перервою в судовому засіданні згідно ст. 77 ГПК України з 13.03.2008 року по 27.03.2008 року,

ВСТАНОВИВ:

  Рішенням господарського суду Вінницької області від 18.12.2007р. у справі №13/386-05 в позові Служби безпеки України до товариства з обмеженою відповідальністю "БМУ-3" про стягнення коштів за непередані квартири та 12030,00грн. штрафних санкцій за порушення зобов'язання, а також в зустрічному позові товариства з обмеженою відповідальністю "БМУ-3" до Служби безпеки України про розірвання договору №73 від 15.09.2000р., додаткового договору №1 від 10.09.2003р. та зобов'язання Служби безпеки України прийняти два неоплачені векселі на суму 350000,00грн. відмовлено.

Вважаючи, що рішення місцевим господарським судом прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, а висновки суду, викладені у рішенні, не відповідають обставинам справи, Служба безпеки України звернулась до суду з апеляційною скаргою, в якій просить дане рішення скасувати в частині відмови в позові СБУ та прийняти нове рішення, яким стягнути з ТОВ "БМУ-3" на користь СБУ борг у розмірі 350000,00грн. та 12030,00грн. штрафних санкцій.

Мотивуючи апеляційну скаргу, Служба безпеки України зазначила наступне:

- в описовій частині судового рішення відсутні пояснення, викладені позивачем за первісним позовом на заперечення ТОВ "БМУ-3" на позовну заяву, а також відсутні пояснення, викладені в усній формі в судовому засіданні, а лише викладені доводи позовної заяви, що, в подальшому, не дало можливості розглянути всі обставини справи;

- в мотивувальній частині рішення суду не вказані доводи, за якими господарський суд першої інстанції відхилив доводи позивача за первісним позовом;

- висновок місцевого господарського суду про те, що позов Службою безпеки України подано невірно, оскільки з ТОВ "БМУ-3" потрібно було стягувати збитки, а не борг, не відповідають обставинам справи, так як позивач за первісним позовом доводив, що частина спірної суми є не чим іншим, як борговим зобов'язанням                      ТОВ "БМУ-3" за договором №73 від 15.09.2000р., а саме: коштами, які Служба безпеки України перерахувала ТОВ "БМУ-3" в обмін на житло, котре товариство Службі безпеки України не передало, інша ж частина - штрафними санкціями за неналежне виконання товариством свого зобов'язання.  

Товариство з обмеженою відповідальністю "БМУ-3" у відзиві на апеляційну скаргу, зареєстрованому апеляційним господарським судом 13.03.2008р.                                 за вх.№02-01/1633/08, заперечило проти доводів Служби безпеки України, зазначивши, що рішення місцевого господарського суду є обгрунтованим, прийнятим з дотриманням норм матеріального права та таким, що відповідає зібраним у справі доказам.

Представник Служби безпеки України підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, надавши пояснення з приводу обставин справи. Вважає, що рішення від 18.12.2007р. у даній справі господарським судом Вінницької області прийняте з порушенням норм чинного законодавства. Просить апеляційну скаргу задовольнити, скасувати рішення господарського суду першої інстанції та прийняти новий судовий акт про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Представник ТОВ "БМУ-3" заперечила проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, надала пояснення в обгрунтування своїх заперечень, вважає рішення господарського суду Вінницької області від 18 грудня 2007 року законним, обгрунтованим та таким, що прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а апеляційну скаргу вважає безпідставною. Представник відповідача просить оскаржуваний судовий акт залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та юридичну оцінку обставин справи, повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, в жовтні 2005 року Служба безпеки України звернулась в господарський суд Вінницької області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "БМУ-3" про стягнення заборгованості в сумі 433600,00грн. та штрафних санкцій в розмірі 12030,00грн., а саме: 3035,00грн. інфляційних нарахувань, 1084,00грн. - 3-х % річних та 7911,00грн. – пені.

Обґрунтовуючи позов, Служба безпеки України зазначила, що 15.09.2000р. між нею та відповідачем було укладено договір за №73 про освоєння інвестицій на будівництво житла у м.Вінниці по вул.Скалецького, Пирогова, Стахурського, Папаніна, Л.Ратушної, на виконання якого Службою безпеки України відповідачу було передано інвестицій на загальну суму 4724011,00грн., а відповідач зобов'язався побудувати та передати позивачу житло в ІУ кварталі 2001 року.

Проте, стверджує позивач, ТОВ "БМУ-3" свої зобов'язання за договором виконало частково, передавши Службі безпеки України квартири на загальну суму 4263999,00грн., що підтверджується актами прийому-передачі квартир, а вимогу щодо передачі квартир на залишкову суму або повернення коштів відповідач задовольнив частково, перерахувавши на рахунок СБУ 26412,00грн.

Залишок суми, а саме 433600,00грн., зазначає позивач, відповідач повернути відмовляється, вимоги Служби безпеки України щодо повернення коштів ігнорує.

Згідно наданого позивачем розрахунку, інфляційні нарахування ним обчислювалися, починаючи з 07.06.2005р. – дня, наступного за пред'явленням вимоги №19/6-2107 від 06.06.2005р. про передачу квартир на суму 433600,00грн. або повернення цих коштів, по 30.06.2005р. Пеня нарахована позивачем, починаючи з 07.06.2005р., за 37 днів січня 2005 року.

На підтвердження доводів позовної заяви СБУ надала копії вимоги №19/6-2107 від 06.06.2005р. щодо проведення розрахунків; укладеного між СБУ та КП "Будівельне управління №3" договору №73 від 15.09.2000р. про освоєння інвестицій в будівництво житла для військовослужбовців Служби безпеки України; специфікацій до договору; укладеного між СБУ та КП "Будівельне управління №3" договору №141 від 17.11.2000р. про інвестування будівництва і придбання  житла для військовослужбовців СБУ та членів їх сімей; договору №64 від 14.08.2000р. про інвестування будівництва і придбання  житла для військовослужбовців СБУ та членів їх сімей, укладеного між СБУ та ТОВ "Виробничо-комерційна фірма "Немирівський лікеро-горілчаний завод", а також специфікацій до нього; договорів №55 та №54 від 03.08.2000р. про інвестування будівництва і придбання житла для військовослужбовців СБУ та членів їх сімей, укладених між СБУ та, відповідно, ВАТ "Вінницяоблпаливо" й Могилів-Подільським машзаводом ім.Кірова; договорів №49 від 20.07.2000р. та №48 від 26.07.2000р. про інвестування будівництва і придбання  житла для військовослужбовців СБУ та членів їх сімей, укладених між СБУ та, відповідно Внницьким КХП №2 і ВАТ "Володарка"; договорів №47, №46, №45, №44 та №43 від 26.07.2000р. між СБУ та, відповідно,                 ВАТ "Вінницяхліб", СУПП "Вінізпак", ВАТ "Вінницький завод тракторних агрегатів",    СУАП "Поділля-ОБСТ" і ЗАТ "Вінницямлин"; актів прийому-передачі векселів; актів вексельних платежів №92, від 28.09.2001р., №9 від 20.12.2000р., №5, №6 від 13.12.2000р., б/н від 14.11.2000р., №3 від 13.11.2000р., №2 від 07.11.2000р., №10 від 29.12.2000р., №7, №8 від 20.12.2000р., №№20,21 від 28.03.2000р., №1 від 28.07.2000р.; платіжних доручень про перерахування КП "БМУ №3" коштів на інвестування житла згідно договорів №141 від 17.11.2000р., №73 від 15.09.2000р.; актів приймання-передачі матеріальних активів; довідок про вартість виконаних підрядних робіт в 2001 році; актів приймання-передачі квартир, тощо (т.1 а.с.17-22,24-101,104-132).

ТОВ "БМУ-3" в письмових поясненнях за №1488/03 від 16.12.2005р.                          (т.1 а.с.151-153) позовні вимоги не визнало, зазначивши, що з 2000-го по 2003 рік надійшли інвестиції в розмірі 4510411грн., в рахунок яких передано 63 квартири загальною площею 3674,05кв.м. на суму 4503999грн.

Крім того, відповідач вказав, що твердження позивача про те, що ТОВ "БМУ-3" згідно з специфікацією до договору №73 від 15.09.2000р. зобов'язалось побудувати та передати житло в ІУ кварталі 2001 року, не відповідають дійсності, оскільки в специфікації, як і в договорі, не йдеться про строк, за який ТОВ "БМУ-3" зобов'язується побудувати та передати житло, тобто договір є безстроковим.

ТОВ "БМУ-3" також звертає увагу на те, що за договором №73 від 15.09.2000р. взяло на себе обов'язок освоїти інвестиції в будівництво житла для військовослужбовців СБУ й договором не передбачено обов'язку взяття ТОВ "БМУ-3" на себе будь-яких грошових зобов'язань та обов'язку виконати їх у певний строк.

21.12.2005р. ТОВ "БМУ-3" звернулось в господарський суд із зустрічним позовом до Служби безпеки України про розірвання договору №73 від 15.09.2003р. про освоєння інвестицій в будівництво житла для військовослужбовців СБУ та додаткового договору №1 від 10.09.2003р., а також зобов'язання СБУ прийняти від ТОВ "БМУ-3" два неоплачені векселі №№3204787668, 3204787669 на загальну суму 350,0тис.грн.

Як зазначає ТОВ "БМУ-3", відповідно до п.1.3 договору №73 сума інвестицій, яку підрядник узгодив (ТОВ "БМУ-3") освоїти, складала 6947184грн., а замовником (СБУ) в період з 2000р. по 2003р. фактично  було проінвестовано лише 4510411грн., в рахунок яких товариством було передано 63 квартири загальною площею 3674,05кв.м. на загальну суму 4503999грн.

Таким чином, стверджує ТОВ "БМУ-3", не освоєно підрядником було всього 6412грн., які товариство перерахувало СБУ 27.05.2005р. згідно платіжного доручення №6026.    

Крім того, як зазначає ТОВ "БМУ-3" позивачем надано йому векселя на суму 910000,00грн., векселедавцем яких є ДП “Газопостачальна компанія” і які, згідно тверджень товариства, оплачені ДП “Газопостачальною компанією” частково, в сумі 476400,00грн., в зв'язку з чим товариство не могло освоїти решту коштів, які мало отримати по векселям, та як наслідок, не виконало зобов'язання перед позивачем на всю суму переданих йому коштів та цінних паперів.

Служба безпеки України в запереченнях на зустрічний позов (т.1 а.с.204-206) просила відмовити у задоволенні цього позову та зазначила, що порушення зобов'язань контрагентами правопорушниками не є обставиною, яка звільняє ТОВ "БМУ-3" від обов'язку виконати свої зобов'язання за договором №73 від 15.09.2000р., товариство добровільно отримувало векселі і могло передбачити настання обставин щодо несплати коштів емітентом (ДП "Газопостачальна компанія") по векселям. Вважає, що з урахуванням ст.193 Господарського кодексу України, ТОВ "БМУ-3" повинне було вжити всіх необхідних заходів щодо можливості погашення заборгованості по наданим векселям, а у разі неможливості виконання зобов'язання повністю або частково, згідно з ч.2 ст.205 Господарського кодексу України, повідомити про це СБУ.

Стосовно додаткової угоди №1 від 10.09.2003р. до договору №73 від 15.09.2000р. СБУ зазначила, що ця угода нею повністю виконана, оскільки кошти в сумі 240000,00грн., які перераховувались за даною угодою, є бюджетними коштами, й за цією угодою Службою безпеки України отримано квартири на суму 240000,00грн.

21.06.2006р. представником Служби безпеки України подано клопотання                    (т.1 а.с.253), в якому він просить стягнути з ТОВ "БМУ-3" заборгованість в сумі 350000,00грн., посилаючись на те, що товариством перераховано на рахунок СБУ 83600,00грн., а також стягнути з товариства штрафні санкції в сумі 12030,00грн.   

Судовою колегією враховується наступне.

Відповідно до п.4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України та п.4 Прикінцевих положень Господарського кодексу України норми даних Кодексів застосовуються до спірних правовідносин.

Як вбачається з матеріалів справи, 15.09.2000р. між Службою безпеки України та колективним підприємством "Будівельне управління №3" було укладено договір №73 про освоєння інвестицій в будівництво житла для військовослужбовців Служби безпеки України (т.1 а.с.18-20), предметом якого, відповідно до п.1.1, є будівництво житла для військовослужбовців СБУ.

У відповідності до п.1.2 зазначеного договору Служба безпеки України (за договором "замовник") передає колективному підприємству "Будівельне управління №3" (за договором "генпідрядник") активи (матеріальні активи, що визначені в п.1.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", кошти та цінні папери), які останній направляє виключно на будівництво або придбання житла для військовослужбовців СБУ.

В пункті 1.3 договору вказано, що сума інвестицій, яку генпідрядник узгоджує освоїти, складає 6947184грн.

10.09.2003р. між СБУ та ТОВ "БМУ-3" було укладено додатковий договір №1 до договору №73 від 15.09.2000р. (т.1 а.с.155,185), згідно якого сторони збільшили суму активів на 240000,00грн.

Специфікаціями до договору №73 від 15.09.2000р. (т.1 а.с.21,22), сторони узгодили строки початку та закінчення будівництва житла, однак, не передбачили строки передачі житла.

Сплата неустойки за неналежне виконання зобов"язань договором також не передбачена.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.

Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту (ч.1 ст.527 Цивільного кодексу України).

Матеріалами справи підтверджується, що згідно платіжних доручень, актів прийому-передачі товарно-матеріальних цінностей та актів вексельного платежу, копії яких знаходяться в матеріалах справи (т.1 а.с.63-116), на виконання умов договору №73 від 15.09.2000р. товариству з обмеженою відповідальністю "БМУ-3" передано грошові кошти, матеріальні цінності та векселі, а товариство на підставі актів прийому-передачі                    (т.1 а.с.120-132) передало позивачу за первісним позовом квартири, а також частково повернуло кошти.

При цьому, у позовній заяві позивач за первісним позовом зазначає, що отримані товариством "БМУ-3" векселі на загальну суму 910000,00грн.                            ДП "Газопостачальна організація" оплатила на суму 476400,00грн., тобто несплачена за векселями сума становить 433600,00грн.

З наявної в матеріалах справи копії акту звірки розрахунків (т.1 а.с.261-262), дані якого не спростовуються сторонами, вбачається, що станом на 01.05.2005р. неосвоєними відповідачем за первісним позовом залишались кошти в сумі 460012,00грн.

Згідно платіжного доручення №6026 від 27.05.2005р. (т.1 а.с.258) ТОВ "БМУ-3" перерахувало Службі безпеки України 26412,00грн. заборгованості, а після порушення провадження у даній справі за платіжними дорученнями №869 від 04.11.2005р. та №396 від 16.12.2005р. (т.1 а.с.259,260) ще 83600,00грн.

Таким чином, до прийняття оскарженого рішення суду першої інстанції неосвоєними товариством залишились кошти в сумі 350000,00грн., на які квартири Службі безпеки України відповідачем за первісним позовом не передані. Наведене підтверджується довідкою товариства щодо виконання договору №73 від 15.09.2000р., поясненнями СБУ, зареєстрованими апеляційним господарським судом 27.03.2008р. за вх.№02-01/2073/08 (т.2 а.с.83-84,89-94).

В позовній заяві СБУ, зіславшись на ст.220 ГК України та ст.612 ЦК України, які передбачають право кредитора у разі, якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило для нього інтерес, відмовитись від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків, водночас, посилаючись на ст.625 Цивільного кодексу України, вимагає стягнути з відповідача на свою користь основний борг за договором про освоєння інвестицій та штрафні санкції за порушення грошового зобов'язання – інфляційні нарахування, 3% річних та пеню.

Однак, позовні вимоги Служби безпеки України задоволенню не підлягають з огляду на наступне.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.612 Цивільного кодексу України).

Ст.625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як зазначалося вище, предметом укладеного між сторонами договору №73 від 15.09.2000р. є будівництво квартир для військовослужбовців Служби безпеки України, з якого випливає зобов'язання відповідача за первісним позовом щодо будівництва або придбання житла для військовослужбовців СБУ. Тобто між сторонами за договором відсутні грошові зобов"язання у розумінні ст.625 Цивільного кодексу України.

Сплату пені за неналежне виконання зобов"язань сторони у договорі не передбачили.

Таким чином, Служба безпеки України безпідставно заявила до стягнення з ТОВ "БМУ-3" інфляційні нарахування, 3% річних та пеню за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань.

Стосовно вимоги СБУ про стягнення з ТОВ "БМУ-3" 350000,00грн. основного боргу, слід зазначити наступне.

Згідно зі статтею 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Ч.ч.1,2 ст.220 Господарського кодексу України встановлюють, що боржник, який прострочив виконання господарського зобов'язання, відповідає перед кредитором (кредиторами) за збитки, завдані простроченням, і за неможливість виконання, що випадково виникла після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання втратило інтерес для кредитора, він має право відмовитися від прийняття і вимагати відшкодування збитків.

Проте, як вказувалося вище, Служба вимагала стягнути з ТОВ  "БМУ-3" не збитки, а основний борг за договором про освоєння інвестицій від 15.09.2000р., які за своєю правовою природою не є тотожними.  

Доказом тому є зміст позовної заяви та клопотання від 21.06.2006р., яким Служба безпеки України, користуючись наданим їй статтею 22 Господарського процесуального кодексу України правом, зменшила позовні вимоги, заявивши до стягнення заборгованість в розмірі 350000,00грн. та штрафні санкції в сумі 12030,00грн.                            (т.1 а.с.253).

В апеляційній скарзі позивач також наполягає на стягненні боргу, а не збитків. Замість збитків, наголошує позивач за первісним позовом, Служба безпеки України вимагає стягнення штрафних санкцій згідно Закону (т.2 а.с.52-56). Тобто, вимога Служби безпеки України про стягнення боргу, а не збитків, є цілком усвідомленою.

Предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача. Предмет позову кореспондує зі способами захисту права, які перелічені, зокрема, у ст.16 Цивільного кодексу України. Оскільки позивач за первісним позовом у даній справі способом захисту свого права обрав стягнення основного боргу, а не відшкодування збитків, то господарський суд не вправі виходити за межі позовних вимог і розглядати інший предмет позову.

Також не підлягає задоволенню зустрічний позов відповідача про розірвання договору №73 від 15.09.2000р., додаткового договору №1 від 10.09.2003р. та зобов'язання позивача прийняти від відповідача два неоплачені векселі на суму 350000,00грн.

Як передбачено ч.1 ст.651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за  згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

В договорі про освоєння інвестицій на будівництво житла для військовослужбовців СБУ від 15.09.2000р. сторони не погодили випадків для розірвання договору, а лише обумовили, що за невиконання обов'язків за даним договором, у тому числі одностороннє безпідставне порушення умов договору, вони несуть відповідальність в порядку, передбаченому чинним законодавством України (п.5.1 договору №73 від 15.09.2000р.).

Ч.2 ст.651 ЦК України встановлено: договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі  істотного  порушення  договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до ч.1 ст.652 Цивільного кодексу України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити,  вони не уклали б  договір  або уклали б його на інших умовах.

Проте, всупереч ст.33 Господарського процесуального кодексу України, яка покладає на сторони обов'язок доказування і подання доказів в обґрунтування своїх вимог і заперечень, товариством з обмеженою відповідальністю "БМУ-3" не доведено підстав для розірвання договору №73 від 15.09.2000р. та додаткового договору №1 до нього.

Укладений між сторонами договір №73 від 15.09.2000р. договір та додатковий договір №1 до нього не передбачають кінцевого строку надання всієї суми коштів позивачем, яка обумовлена договором. Відповідно до п.3.1 договору, поставка матеріальних цінностей за даним договором здійснюється в обсягах та строки, узгодженні сторонами, на умовах, обумовлених специфікаціями, та реквізитами, вказаними замовником або генпідрядником.

Як свідчать матеріали справи, остаточні строки надання всієї суми інвестицій для освоєння відповідачу, сторонами не обумовлювались.

Докази на підтвердження того, що ТОВ "БМУ-3" зверталось до Служби безпеки України з вимогою передати йому (товариству) всієї суми інвестицій для їх освоєння, в матеріалах даної справи відсутні.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про відмову в задоволенні вимоги ТОВ "БМУ-3" про зобов'язання Служби безпеки України прийняти від товариства два неоплачені векселі №3204787668 та № 3204787669 від 30.11.2005р., які отримано товариством "БМУ-3" від Служби безпеки України на підставі акту прийому-передачі від 28.03.2002р. (т.1 а.с.186, т.2 а.с.86-88) на суму 350000,00грн., оскільки, як правильно відмітив суд в оскарженому рішенні, договором №73 від 15.09.2000р. передбачена можливість надання інвестицій у вигляді цінних паперів і не передбачена можливість їх повернення в разі неоплати таких цінних паперів, що не позбавляє ТОВ "БМУ-3" права звернутись за судовим захистом свого порушеного права зі сторони векселедавця – ДП "Газопостачальна компанія".

Підсумовуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що місцевий господарський суд, оцінивши доводи сторін, та надані ними докази, в сукупності з аналізом норм чинного законодавства, дійшов правильного висновку про відмову в позові Служби безпеки України до ТОВ "БМУ-3" та зустрічному позові ТОВ "БМУ-3" до Служби безпеки України .

Доводи апеляційної скарги Служби безпеки України спростовуються висновками апеляційного господарського суду та не являються підставою для скасування оскарженого рішення.

Рішення господарського суду Вінницької області від 18.12.2007р. у даній справі слід залишити без змін, а подану Службою безпеки України апеляційну скаргу з вимогою його скасування - без задоволення.

Керуючись ст.ст.  101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, Житомирський апеляційний господарський суд

                                          ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Вінницької області від 18 грудня 2007 року у справі №13/386-05 залишити без змін, а апеляційну скаргу Служби безпеки України, м.Київ   - без задоволення.

2. Справу №13/386-05 повернути до господарського суду Вінницької області.

Головуючий суддя                                                                 Гулова А.Г.

судді:

                                                                                           Пасічник С.С.  

                                                                                           Щепанська Г.А.  

Відрук. 4 прим.:

1 - до справи

2 - позивачу

3 - відповідачу