Постанова

від 14.04.2008 по справі 1/40/08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

1/40/08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=======================================================================

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" квітня 2008 р. 12:30

Справа №  1/40/08

м. Миколаїв

За позовом: Товариство з обмеженою відповідальністю                     спільне українсько-болгарське підприємство “Вексхолд”.                     /54002,  м. Миколаїв, вул. Даля, 53-а/До відповідача: Державна податкова інспекція у                             Заводському районі  м. Миколаєва                            /54029,  м. Миколаїв, вул. Галини Петрової, 2-а/Прокурор: Прокурор Миколаївської області в інтересах держави в особі                   Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва.                  /54030, м. Миколаїв, вул. Спаська, 28/

про: визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13.07.2007 року № 0013332360/0.

Суддя Васильєва Л.І.

Секретар судового засідання Сорогіна А.В.

Представники:

Від позивача: Колесніков В.В.., довіреність від 18.02.2008 року

Від відповідача: Давидченко І.М., довіреність від 10.01.2008р.

                            Кірієнко Г.В., довіреність 18.02.2008р.

В засіданні бере участь прокурор: Порошина Н.Г.

Позивач звернувся до господарського суду з позовом про визнання противоправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13.07.2007 року № 0013332360/0, мотивуючі свої вимоги неправомірним застосуванням відповідачем приписів пункту 7.4.2. статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, оскільки  придбаний автомобіль не є основним засобом позивача, а є товаром, придбаним для його подальшої реалізації, отже  відповідно до пункту 7.4.1. статті 7 вказаного вище закону податок на додану вартість в сумі  78100 грн. правомірно віднесений до податкового кредиту.

Відповідач та прокурор проти позову заперечують з тих підстав, що  позивачем  порушено вимоги  підпунктів 7.4.2., статті  7 Закону України “Про податок на додану вартість”: віднесено до податкового кредиту податок на додану вартість в сумі  78100 грн. по господарській операції з придбання легкового автомобіля, який відноситься до основних засобів і сума податку на додану вартість включається  до складу валових витрат (а.с.32).

Дослідивши надані докази, заслухавши  доводи сторін у судовому засідання, суд

встановив:

          відповідач здійснив виїзну  позапланову   перевірку позивача  з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства  за період з 01.04.2004 року по 31.03.2007 року, про що склав акт перевірки від 03.07.2007 року (а.с.38-52).

          За результатами перевірки відповідач направив позивачу податкове повідомлення-рішення від 13.07.2007 року № 0013332360/0 про визначення податкового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 78 100 грн., застосував штрафну санкцію у сумі 39 050 грн., яке позивач просить визнати неправомірним  та  скасувати.

            Припис частини 2. статті 71 Кодексу адміністративного судочинству України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень,  дій чи  бездіяльності  суб'єкта  владних  повноважень  обов'язок  щодо доказування правомірності  свого  рішення,  дії  чи  бездіяльності покладається    на   відповідача,   якщо   він   заперечує   проти адміністративного позову.

          Доказами правомірності оспорюваного рішення відповідач вважає наступні факти: придбання автомобіля  за кошти згідно кредитного договору, який забороняє відчуження автомобіля до повного погашення кредиту, відсутність факту реалізації автомобіля як товару та відсутність прибутку по цій операції, реєстрація його в органах ДАІ та сплата податку з  власників транспортних засобів, здійснення  ремонту придбаного автомобіля.

          Суд вважає вказані доводи відповідача такими, що не заслуговують на увагу, а висновок акту перевірки від  03.07.2008  року (а.с.52) щодо  порушення позивачем вимог абзацу 2 пункту 7.4.2.  статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, що на думку відповідача стало причиною заниження зобов'язання по податку на додану вартість за вересень та листопад 2005 року на суму 78100 грн. помилковим та таким, що не  відповідає фактичним обставинам, виходячи з наступного:

як свідчать матеріали перевірки (а.с.46-48) позивач на підставі контракту від 12.09.2005 року з АВТ “Баварія” придбав легковий автомобіль вартістю 468 602, 86 грн., в тому числі податок на додану вартість 78 100 грн.

Придбаний автомобіль позивач в вересні 2005 року зарахував на бухгалтерський рахунок № 28.1 “Товари”.

Правомірність даної бухгалтерської операції, яка в подальшому вплинула і на податковий облік, підтверджується наступним:

14 вересня 2005 року позивачем видано наказ про оприбуткування автомобіля по рахункам бухгалтерського обліку як “Товари” та про передачу його ПП “Вексхолд ароматикс” згідно Договору комісії для подальшої реалізації (а.с.10).

30.09.2005 року позивачем укладено договір комісії стосовно продажу автомобіля (а.с.11) та  укладено договір відповідального зберігання майна –автомобіля (а.с.67, 69).

29 березня 2006 року між позивачем та  ПП “Вексхолд ароматикс”  укладено договір купівлі продажу автомобіля (а.с.63-65), частина коштів за автомобіль надійшла на рахунок позивача (а.с.77-79).

Посилання відповідача на умови кредитного договору в частині заборони здійснення продажу  автомобіля є безпідставними, оскільки, в даному випадку, порушення чи виконання зобов'язань по цивільно-правовій угоді не може впливати на порядок оподаткування.

Виплата страховою компанією коштів по страховому випадку не є доказом використання автомобіля, як основного засобу,  у власних потребах, оскільки  надані сторонами докази (а.с.24-27, 70-76) свідчать про пошкодження автомобіля третіми особами, відсутність дорожньо-транспортної пригоди, тобто пошкодження автомобіля не в період його експлуатації.

Безпідставними є  доводи відповідача стосовно реєстрації автомобіля в органах  ДАІ  та сплату позивачем транспортного податку, оскільки  держана реєстрація придбаного автомобіля (відповідно і сплата  податку з власників  транспортних засобів)  є обов'язковою умовою укладання договорів застави майна відповідно до вимог пункту 38  Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій. Вчинення таких дій не є фактом використання автомобіля у власній господарській діяльності.

Крім того, акт перевірки від 03.07.2007 року не містить взагалі доказів, які б свідчили  про експлуатацію  придбаного автомобіля: покази спідометра, подорожні листи, придбання для його експлуатації пального та його витрати, проходження необхідного технічного огляду, тощо.

Отже, суд вважає, що відповідачем не доведено придбання позивачем автомобіля вартістю 468 602, 86 грн. як основного засобу для використання його у власній господарській діяльності.

Факт здійснення господарської операції по придбанню автомобіля  підтверджений податковими накладними  в вересні 2005 року № 30476 від 13.09.2005 року на загальну суму 374 263 грн., в тому числі  податок на додану вартість 62 377 грн. та в листопаді 2005 року № 30465 від 12.09.2005 року на загальну суму 94 340 грн., в тому числі податок на додану вартість 15 723 грн.

          Приписом пункту 7.4.1. статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” (в редакції, що діяла на час здійснення господарської операції) встановлено, що  податковий кредит звітного періоду складається із сум податків,  нарахованих  (сплачених)  платником податку за ставкою, встановленою  пунктом  6.1  статті  6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або  виготовленням  товарів  (у  тому числі при їх імпорті)  та  послуг  з  метою  їх   подальшого   використання   в оподатковуваних   операціях   у   межах  господарської  діяльності платника податку.

Факт здійснення господарської операції з придбання автомобіля, сплати його вартості, наявність податкових накладних, виданих продавцем підтверджують матеріали перевірки (а.с.47-48), отже. позивач правомірно відніс до податкового кредиту  вересня 2005 року 62 377 грн. та листопада 2005 року 15 723 грн. податку на додану вартість і у відповідача при визначенні порядку оподаткування  господарської операції з придбання автомобіля відсутні були підстави застосовувати абзац 2 пункту 7.4.2. статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”.

За таких обставин позов підлягає задоволенню.

Керуючись  ст.ст. 87, 94, 160, 162-163, 167, 254, 258 Кодексу адміністративного судочинства України, - суд

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати неправомірним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 13.07.2007 року № 0013332360/0.

Стягнути з Державного бюджету України через Головне управління державного казначейства України у Миколаївській області /54055, м. Миколаїв, пр-т. Леніна, 141 В, код ЄДРПОУ 23613047/ на користь Товариства з обмеженою відповідальністю спільне українсько-болгарське підприємство “Вексхолд” /54002,  м. Миколаїв, вул. Даля, 53-а, код ЄДРПОУ 20918266/ судовий збір в сумі 3,40 грн. (три гривні 40 коп.).

Постанова у відповідності зі ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.

Сторони, які беруть участь у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанову повністю або частково у порядку і строки встановлені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.                                                   

Суддя Л.I.Васильєва