Постанова

від 08.05.2008 по справі 720-2008а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

720-2008А

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 303

ПОСТАНОВА

Іменем України

08.05.2008Справа №2-17/720-2008А

За позовом Управління Пенсійного фонду України в м.Ялта, АР Крим, м.Ялта

До відповідача  Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Марат», смт. Гаспра, м.Ялта

про стягнення   170,00  грн.

                                                                                                                                               Суддя В.І. Гайворонський

                                                                 при секретарі судового засідання Т.Ю. Шенягіной

                                                   ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача  –   Божко О.М., представник, дов. пост.

Від відповідача – не з'явився.

Сутність спору: Управління ПФУ в м. Ялта звернулось до господарського суду АР Крим з позовом  про стягнення з відповідача  заборгованості по штрафним санкціям   в сумі    170,00  грн.

           Згідно відзиву на позов відповідач позовні вимоги не визнає.

Відповідач вказує, що позивачем порушений строк звернення до адміністративного суду та він наполягає на тому, що такий строк пропущений. Відповідач також вказує, що позивач в позовній заяві грубо порушив закон, тому що посилається на недіючі норми, а також на норми, які  до нього не мають відношення.

          Відповідач також вказує, що позивач звертався до державної виконавчої служби, однак у відкритті виконавчого провадження йому було відмовлено.

           Згідно рішення позивача за № 30 від 10.03.2006 року  “Про застосування фінансових санкцій за ухілення страхувальників від реєстрації або несвоєчасної реєстрації в органах Пенсійного фонду” до  відповідача  застосовані штрафні санкції в сумі 170,00 грн. Вказане рішення згідно відмітки на ньому відповідачем отримане 10.03.2006 року

          Згідно вимоги №ю-1929 від 06.11.2007 року вона виставлена до відповідача по фінансовим санкціям на суму 170 грн. Згідно поштового повідомлення вказана вимога отримана відповідачем 22.11.2007 року.

          Згідно постанови про відкриття виконавчого провадження від 25.09.2006 року відкрито виконавче провадження про примусове виконання виконавчого документа - рішення № 30 ПФУ м. Ялта про стягнення з  Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Марат» 170 грн.

          Згідно постанови про повернення виконавчого документа стягувану від 17.12.2007 року вказаний виконавчий документ повернуто стягувачу.          

          По справі проголошені вступна та резолютивна частини постанови.

Розглянувши матеріали справи, суд, -

                                                      в с т а н о в и в:

            Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Марат» зареєстрована в Управлінні Пенсійного фонду України в м. Ялта за реєстраційним номером  № 030686 з 02.03.06р. в якості страхувальника, що підтверджується заявою відповідача, відміткой про дату її реєстрації , реєстраційним номером, та відповідачем не оспарюється.

           Згідно Рішення  позивача  за № 30 від 10.03.2006 року  “Про застосування фінансових санкцій за ухілення страхувальників від реєстрації або несвоєчасної реєстрації в органах Пенсійного фонду” до відповідача застосовані штрафні санкції на суму 170,00 грн. Указане рішення згідно поштового повідомлення  відповідачем отримано 10.03.2006 року. При цьому зроблено запис, що воно буде оскаржено в суді.

Крім цього, про вказане рішення відповідачу відомо у зв'язку з розглядом цієї справи, оскільки із відзиву відповідача виходить, що копія позову у нього є.

          Однак, відповідачем не надане доказів того, що вказане рішення відповідачем скаржене.

Згідно ч. 14 статті 106  Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” рішення про застосування фінансової санкції є достатньою підставою  вважати наявність підстав для стягнення з відповідача фінансових санкцій  у випадку несплати указаної суми в добровільному порядку.

           Таким чином, згідно статті 106 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” є достатні підстави вважати наявність несплати боржником фінансових санкцій в сумі 170 грн., які він повинен був сплатити.

          Окрім цього, позивачем направлена відповідачу вимога про сплату недоїмки по фінансовим санкціям в сумі 170 грн.

          Відповідачем також не надано доказів, що вказана вимога ним оскаржена, що також згідно ч. 3 ст. 106 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” є достатньою підставою вважати, що відповідач повинен сплатити вказану суму.

          Доказів погашення  указаної суми заборгованості по фінансовим санкціям  відповідачем  не представлено, а також доказів в обґрунтування  заперечень.

          Оскільки  відповідні докази не представлені суду до прийняття  постанови, немає підстав залучати їх до матеріалів справи після прийняття цієї постанови.

          Рішення ПФУ та його вимога відповідачем не ооскаржені,  у встановленому  законом порядку не скасовані ( не визнані нечинними) , та є належними підставами для стягнення фінансових санкцій, і суд  не має права не брати їх до уваги при винесенні цієї постанови, а  також давати оцінку на предмет невідповідності  їх законодавству.

          Так, ст. 129 Конституції України  передбачено, що  сторона вільна в наданні суду доказів та доказуванні перед судом їх переконливості, а також закріплений принцип змагальності сторін, та їх рівності перед Законом та судом.

Згідно   ст. 8  Конституції  України   вона має вищу юридичну силу та її норми являються нормами прямої дії.

          Про необхідність дотримання принципу диспозитивності  сторін також указується в постанові  Верховного Суду України від 20.05.2002 року № 02/132 (справа № Д12/12), а в постанові  Пленуму  Верховного суду України від 01.11.1996 року “Про застосування  норм Конституції України при здійсненні  правосуддя” вказується, що  суди вправі  застосовувати безпосередньо  норми Конституції як норми прямої  дії.

           З врахуванням позовних вимог, стягненню підлягає сума –  170 грн.

          Якщо відповідач погасив заборгованість до прийняття цієї  постанови, або у встановленому Законом порядку рішення про застосування фінансових санкцій буде скасоване (визнано нечинним), він вправі звернутися з завою про  перегляд  постанови  за нововиявленими обставинами.

          Посилання відповідача на пропуск строків звернення в адміністративний суд не може бути прийняте до уваги.

          Так, згідно постанови державної виконавчої служби про відкриття виконавчого провадження, позивач звернувся до виконавчої служби в 2006 року.

          Згідно постанови від 17.12.2007 року, виконавча служба повертає виконавчий документ.

          Таким чином, пропущення строку відбулося за поважними причинами.

          Окрім цього, за своєю суттю вказаний в ст. 99 КАС України строк є строком давності. Згідно ч.15 ст. 106 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується.

          Посилання на те, що позивач в позові вказав недіючи норми та ті, що до нього не відносяться, не має правового значення, тому що згідно ст.106 КАС України вказання норм права не є обов'язковою вимогою до позовної заяви.

          Не має правового значення також те, що позивач звертався до державної виконавчої служби, тому що це не позбавляє позивача права звернення до суду.

          Позивач, згідно ст.  81 ЦК України є юридичною особою публічного права. Відповідно, відношення, які виникають при реалізації ним своїх повноважень є публічно-правовими відношеннями і підлягають розгляду за нормами КАС України згідно п. 4 ч. 1 ст. 17  Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою також визначається участь у справі відповідача.

         Згідно Постанови Верховного Суду України № 06/035 від 24.01.2006 року та Постанови Верховного Суду України від 06.07.2006 року № 06/246 (справа № 14/3 об пн), а також згідно Постанов Верховного Суду України від 24.01.2006 року у справах №№ 11/268, 6/140, 23/178, 11/261, 13/212, 11/206, 11/266, 27/231 аналогічні спори  повинні розглядатися за нормами КАС України.

           За таких обставин позовні вимоги підлягають задоволенню.

           Згідно ч.2. ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати у даному випадку відшкодуванню не підлягають.

          На підставі вищевикладеного, а також керуючись ч.2 ст. 94, ст. ст. 162-163  КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

            Позов задовольнити повністю.

            Стягнути  з  відповідача  Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Марат» (98662, смт. Гаспра, м.Ялта, вул. Маратівська, б.1, ідентифікаційний код 33318392) на  користь Управління Пенсійного фонду України   в м.Ялта (98600, АР Крим, м.Ялта, вул. Садова, 4, ОКПО 22300300, р/р 2560670449012 у КРУ ВАТ «Державний ощадний банк України» м. Сімферополь, МФО 324805) заборгованість   по штрафним санкціям в сумі  170,00  грн.

             Ст. 254 КАС України передбачено, що  постанова першої інстанції, якщо інше не встановлено КАСУ, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений КАСУ, постанова суду першої інстанції  набирає законної сили після закінчення цього строку.

               У разі подання апеляційної  скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

             Постанова може бути оскаржена  у порядку і строки, передбачені ст. 186 КАС України у Севастопольський апеляційний господарський суд, якою встановлено, що:   про апеляційне оскарження рішення  суду  першої  інстанції спочатку   подається  заява.     Обґрунтування  мотивів  оскарження  і вимоги до суду апеляційної інстанції  викладаються  в  апеляційній скарзі.

             Заява  про  апеляційне  оскарження  та  апеляційна  скарга подаються до адміністративного суду  апеляційної  інстанції  через суд  першої  інстанції,  який  ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно  надсилається  особою,  яка  її подає, до суду апеляційної інстанції.

            Заява  про  апеляційне  оскарження  постанови  суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення,  а  в разі   складення   постанови  у  повному  обсязі  відповідно  до статті 160 КАСУ -  з  дня  складення  в  повному  обсязі.

            Апеляційна  скарга  на  постанову  суду першої інстанції подається  протягом  двадцяти  днів  після  подання  заяви   про   апеляційне  оскарження.

            Апеляційна   скарга  може  бути  подана  без  попереднього подання заяви про апеляційне оскарження,  якщо скарга подається  у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

            Заява  про  апеляційне  оскарження  чи  апеляційна скарга, подані  після  закінчення  строків,  встановлених  цією   статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про  що постановляється ухвала.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Гайворонський В.І.