Рішення

від 09.04.2008 по справі 48/47

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

48/47

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№  48/47

09.04.08

За позовом    Закритого акціонерного товариства “Гідроінжбуд”                        

До                   Товариства з обмеженою відповідальністю “ІНЖПРОЕКТСЕРВІС”

про                  визнання  договору купівлі-продажу недійсним   

                                                                                                  Суддя  Сулім В.В.   

Представники:

Від позивача       Семенова М.В. –представник за довіреністю

Від відповідача   Столяр В.І. –представник за довіреністю

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до  Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про визнання недійсним договору купівлі-продажу майна від 27.08.2007, укладеного між позивачем та відповідачем щодо обєкту нерухомого майна: нежилої будівлі (літ. З) загальною площею 503,60 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Кудрі Івана, 5, а також відшкодування понесених витрат по сплаті державного мита та послуг інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.02.2008 було порушено провадження в справі № 48/47 та призначено до розгляду на 14.02.2008.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.02.2008 розгляд справи було відкладено до 21.02.2008.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.02.2008 за клопотанням обох сторін було продовжено строк вирішення спору в справі № 48/47 на більш тривалий термін, ніж встановлено частиною першою статті 69 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 21.02.2008 судом було оголошено перерву до 07.04.2008, про що представників сторін повідомлено під розписку.

В судовому засіданні 07.04.2008 представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі. Просив суд позов задовольнити. В обгрунтування позовних вимог посилався на те, що представники сторін, які підписали оспорюваний договір не мали необхідного обсягу повноважень, відповідачем при укладенні оспорюваного договору було введено позивача в оману щодо дійсної ціни на об”єкт нерухомості, що був предметом договору купівлі-продажу тобто ціна оспорюваного договору не є звичайною ціною на таке приміщення, що діяла на дату такого продажу, а також на невиконання з боку відповідача умов договору щодо здійснення розрахунків за придбане майно. Крім того, позивач діяв під впливом помилки під час укладання спірного договору купівлі-продажу майна.

          Представник відповідача в судовому засіданні 07.04.2008 надав письмовий відзив на позов, в якому проти заявлених позовних вимог заперечив у повному обсязі, просив суд у позові відмовити. В обгрунтування заявлених заперечень посилався на те, що з боку відповідача договір купівлі-продажу від 27.08.2007 нежитлової будівлі підписувався директором Ковальчуком П.О., який діяв на підставі Статуту та Протоколу № 1 зборів учасників ТОВ “ІНЖПРОЕКТСЕРВІС” про призначення директором товариства Ковальчука Петра Олександровича, який ніким не оспорювався і є чинним. Також, представник відповідача  посилався на те, що укладаючи спірний договір Генеральний директор ЗАТ “Гідроінжбуд” діяв у відповідності з діючим законодавством та положеннями  установчих документів товариства, під час укладення договору відповідач належним чином пересвідчився в необхідному обсязі повноважень продавця (позивача) щодо відчуження нерухомого майна та повноважень осіб позивача на укладення такого виду договору шляхом дослідження установчих документів останнього засвідчених в установленому законом порядку.  Також, представник відповідача зазначала про те, що відповідач в повному обсязі та належним чином розрахувався з позивачем за придбане нерухоме майно, про що свідчать відповідні платіжні документи.

Наведені вище обставини, на думку  відповідача, підтверджують те, що оспорюваний договір купівлі-продажу укладений у встановленому законом порядку, а тому підстави для визнання його недійсним згідно статті 203 Цивільного кодексу України –відсутні.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини та відповідні ним правовідносини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

27.08.2007 між позивачем - ЗАТ “Гідроінжбуд”, як продавцем, з однієї сторони, та відповідачем - ТОВ “ІНЖПРОЕКТСЕРВІС”,  як покупцем з іншої сторони, було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, згідно умов якого продавець передав у власність, а покупець прийняв у власність нежилу будівлю (літ. З) загальною площею 503,60 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Кудрі Івана, 5.

Згідно п. 4 договору купівлі-продажу майна від 27.08.2007, продаж вчинено сторонами за 3 824 040,00 грн., які відповідач зобовязався перерахувати на рахунок позивача протягом 6 місяців з дня підписання договору.

Відповідно до пункту 6 спірного договору встановлено, що предмет договору - обєкт нерухомості –під забороною (арештом) та у заставі станом на момент укладення оспорюваного договору не перебував, що підтверджувалось витягом з Єдиного реєстру заборон і відчуження обєктів нерухомого майна, а продавець (позивач) підтвердив, що буд-які підстави, що створювали загрозу належному виконанню договору купівлі-продажу –відсутні.

Договір купівлі-продажу нерухомого майна від 27.08.2007, укладений між позивачем (продавцем) та відповідачем (покупцем), було підписано повноважними представниками покупця –директором Ковальчуком Петром Олександровичем та продавця –Генеральним директором Копистирою Сергієм Миколайовичем, та посвідчено печатками обох сторін.

Відповідно до посвідчувального напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Ракитянського В.А., здійсненого на Договорі купівлі-продажу майна від 27.08.2007, зазначений договір посвідчено нотаріально  та зареєстровано в реєстрі за №2779.

Відповідно до Акту прийому-передачі у власність від 28.08.2007, на підставі Договору купівлі-продажу від 27.08.2007, продавець –ЗАТ “Гідроінжбуд” передав, а покупець - ТОВ “ІНЖПРОЕКТСЕРВІС” прийняв у власність нежилу будівлю 21  (літ. З) загальною площею 503,60 кв. м.,  що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Кудрі Івана,5. Покупець ніяких претензій до ЗАТ «Гідроінжбуд»щодо переданої будівлі не має.

Відповідно до реєстраційного посвідчення Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на обєкти нерухомого майна № 028999,  належним чином засвідчена копія якого знаходиться в матеріалах справи, нежила будівля 21 (літ. З) загальною площею 503,60 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Кудрі Івана, 5 зареєстрована за ТОВ “ІНЖПРОЕКТСЕРВІС” на праві приватної власності на підставі Договору купівлі-продажу від 27.08.2007.

Згідно платіжних доручень № 1 від 31.08.2007 на суму 600000,00 грн., № 2 від 31.08.2007 на суму 600000,00 грн., № 3 від 31.08.2007 на суму 600000,00 грн., № 4 від 31.08.2007 на суму 600000,00 грн., № 5 від 31.08.2007 на суму 600000,00 грн., № 6 від 31.08.2007 на суму 600000,00 грн., № 7 від 31.08.2007 на суму 224040,00 грн., відповідачем було перераховано на користь позивача на виконання п. 4 договору купівлі-продажу майна від 27.08.2007 загалом 3 824 040,00 грн.

 Як зазначав позивач у позові, укладений Договір купівлі-продажу від 27.08.2007 є недійсним, оскільки укладений всупереч вимог закону та суперечить ст. ст. 203, 215 Цивільного кодексу України.

У позові позивач як на підставу недійсності Договору купівлі-продажу від 27.08.2007 посилався на те, що правочин було вчинено не у встановленій законом формі, оскільки оспорювану угоду підписано зі сторони відповідача (покупця) не уповноваженою та невідомою особою, оскільки під час укладання зазначеного Договору жодних доказів щодо належної  дієздатності та правоздатності відповідача, як юридичної особи та особи, яка діяла від її імені, позивачу, всупереч вимог закону, надано не було.  

Згідно з частиною 2 статті 207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Відповідно до Протоколу № 1 Зборів учасників ТОВ «Інжпроектсервіс»від 30.01.2007, по питанню порядку денного про призначення нового директора ТОВ “ІНЖПРОЕКТСЕРВІС” присутніми учасниками  одноголосно було прийнято рішення про призначення директором ТОВ “ІНЖПРОЕКТСЕРВІС” Ковальчука Петра Олександровича з 01.02.2007.

Згідно Наказу ТОВ “ІНЖПРОЕКТСЕРВІС”  №14-К від 01.02.2007 Ковальчук Петро Олексійович приступив до виконання обов”язків директора ТОВ “ІНЖПРОЕКТСЕРВІС” з 01.02.2007.

Відповідно до п.п. 8.9,8.10 Статуту  ТОВ  “ІНЖПРОЕКТСЕРВІС”, в редакції, чинній станом на момент укладення оспорюваного договору, виконавчим органом Товариства, який здійснює керівництво його поточною діяльністю, є директор, який призначається зборами Учасників Товариства. Директор Товариства вирішує всі питання діяльності Товариства, крім тих, що входять до виключної компетенції зборів учасників. Директор товариства: без довіреності діє від імені товариства; представляє його у відносинах з усіма підприємствами, організаціями, установами та громадянами; має право першого підпису фінансових документів; укладає угоди, контракти, в тому числі зовнішньоекономічні, та виконує інші дії, що випливають із статутних завдань Товариства.

Таким чином, Статутом Товариства з обмеженою відповідальністю “ІНЖПРОЕКТСЕРВІС” передбачено, як того вимагає стаття 145 Цивільного кодексу України та стаття 62 Закону України «Про господарські товариства», що його виконавчим органом є директор –одноособовий орган.

Відповідно до Протоколу загальних зборів акціонерів ЗАТ “Гідроінжбуд” від 25.07.2001, належним чином засвідчена копія якого долучена до матеріалів справи, а оригінал досліджено в судовому засіданні,  Генеральним директором призначено Копистиру Сергія Миколайовича та наділено всіма повноваженнями виконавчого органу передбаченими Статутом товариства.

Крім того, пунктами 10-12 розділу 7 Статуту ЗАТ “Гідроінжбуд” в редакції 2005 року, що діяла на момент  укладення оспорюваної угоди, належним чином засвідчена копія якого долучена до матеріалів справи, а оригінал досліджено в судовому засіданні, встановлено що виконавчим органом Товариства , що здійснює керівництво його поточною діяльністю та представницькі функції  є Генеральний директор. Генеральний директор вирішує всі питання діяльності товариства, крім тих що віднесені до компетенції загальних зборів акціонерів, зокрема й укладає угоди на суму, що не перевищує суму еквівалентну 5 000 000 доларів США згідно з обмінним курсом, установленим НБУ, на день їх підписання.   

          Стаття 92 Цивільного кодексу України, юридична особа набуває цивільних прав та обовязків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

П. 3 ст. 92 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобовязана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно та розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку, що при підписанні договору купівлі-продажу нерухомого майна: нежилої будівлі (літ. З) загальною площею 503,60 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Кудрі Івана, 5 відповідач (покупець) в особі директора Ковальчука Петра Олександровича мав необхідний обсяг повноважень на укладання і підписання зазначеного договору, оскільки таким повноваженнями директор Ковальчук  Петро Олександрович був наділений установчими документами  відповідача, зокрема п.п. 8.9,8.10 Статуту  ТОВ  “ІНЖПРОЕКТСЕРВІС”.

Також, посилання позивача на те, що оспорювана угода купівлі-продажу від 27.08.2007 була укладена Генеральним директором Копистирою С.М. одноособово з перевищенням своїх повноважень, всупереч вимог закону та Статуту  ЗАТ «Гідроінжбуд»оскільки майно, яке належить Позивачу, було відчужено без відповідного рішення Загальних зборів ЗАТ «Гідроінжбуд»- відхиляються як необґрунтовані, оскільки  Генеральний директор Копистира С.М. мав необхідний обсяг повноважень на укладання і підписання оспорюваного Договору купівлі-продажу щодо відчуження нежитлової будівлі  21 (літ. З) загальною площею 503,60 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. І. Кудрі, 5, оскільки був наділений такими повноваженнями згідно рішення  Загальних зборів акціонерів від 25.07.2001, належним чином засвідчена копія якого знаходиться в матеріалах справи, відповідно до якого його наділено всіма повноваженнями виконавчого органу передбаченими Статутом товариства, зокрема і укладання  угод на суму, що не перевищує суму еквівалентну 5 000 000 доларів США згідно з обмінним курсом, установленим НБУ, на день їх підписання (п.п. 10, 11 Статуту ЗАТ “Гідроінжбуд”).

До того ж, суд враховує і ту обставину, що договір купівлі-продажу від 27.08.2007 року нежилої будівлі (літ. З) загальною площею 503,60 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Кудрі Івана, 5 посвідчено нотаріально - приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ракитянським В.А. та зареєстровано в реєстрі за №2779, як того вимагає чине законодавство України. При нотаріальному посвідченні нотаріусом було встановлено особи громадян, які підписали оспорюваний договір, встановлено їх дієздатність, також дієздатність та правоздатність продавця (позивача) та покупця (відповідача) як юридичних осіб, повноваження їх представників і належність продавцю будівлі, що відчужується.

З огляду на вищевикладене, посилання позивача у позові про те, що оспорюваний правочин - Договір купівлі-продажу від 27.08.2007  було вчинено не у встановленій законом формі, - судом відхиляється як необґрунтоване та таке, що не підтверджується матеріалами справи.

          Також,  позивач у позові посилався на порушення прав акціонерів ЗАТ «Гідроінжбуд», оскільки відчуження майна, що входить до статутного фонду товариства, відповідно до Закону України “Про господарські товариства” повинно здійснюватися лише за згодою вищого органа акціонерного товариства –загальних зборів, а при укладенні оспорюваного Договору купівлі-продажу від 27.08.2007 акціонери своєї згоди шляхом прийняття відповідного рішення загальними зборами –не надавали, що на думку позивача, є підставою недійсності Договору купівлі-продажу від 27.08.2007.

Стаття 12 Закону України «Про господарські товариства»встановлює, що Товариство є власником майна, переданого йому учасниками у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу  (у редакції Закону України від 27.04.2007 р. N 997-V).

Відповідно до статті 4 Закону України «Про господарські товариства», акціонерне товариство створюється і діє на підставі статуту.

Згідно пункту 4 розділу 7 Статуту ЗАТ “Гідроінжбуд” до компетенції загальних зборів належить визначення основних напрямів діяльності акціонерного товариства і затвердження його планів та звітів про їх виконання, внесення змін до статуту товариства, обрання та відкликання членів ревізійної комісії, призначення генерального директора, затвердження річних результатів діяльності акціонерного товариства, затвердження висновків ревізійної комісії, порядку розподілу прибутку, строк та порядок виплати частки прибутку, визначення порядку покриття збитків, створення, реорганізація та ліквідація дочірніх підприємств, філій та представництв, затвердження їх статутів та положень, винесення рішень про притягнення до майнової відповідальності посадових осіб органів управління товариства, затвердження правил процедури та інших внутрішніх документів товариства, визначення організаційної структури товариства, вирішення питання про придбання акціонерним товариством акцій, що випускаються ним, визначення умов оплати праці посадових осіб акціонерного товариства, його дочірніх підприємств, філій та представництв, затвердження угод на суму, що перевищує суму еквівалентну 5 000 000 доларів США згідно з обмінним курсом, установленим НБУ, на день їх підписання, прийняття рішення про припинення діяльності товариства, призначення ліквідаційної комісії, затвердження ліквідаційного балансу.

Як встановлено судом, відповідно до пунктів 10-12 розділу 7 Статуту ЗАТ “Гідроінжбуд” в редакції 2005 року, що діяла на момент  укладення оспорюваної угоди, виконавчим органом Товариства , що здійснює керівництво його поточною діяльністю та представницькі функції  є Генеральний директор, який вирішує всі питання діяльності товариства, крім тих що віднесені до компетенції загальних зборів акціонерів, зокрема й укладає угоди на суму, що не перевищує суму еквівалентну 5 000 000 доларів США згідно з обмінним курсом, установленим НБУ, на день їх підписання.   

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що згідно вимог Статуту ЗАТ «Гідроінжбуд» до виключної компетенції Загальних зборів акціонерів ЗАТ «Гідроінжбуд»не відноситься погодження розпорядження майном товариства, а передбачено лише затвердження угод на суму, що перевищує суму еквівалентну 5 000 000 доларів США згідно з обмінним курсом, установленим НБУ, на день їх підписання, таким чином, надання вищим органом товариства –Загальними зборами ЗАТ «Гідроінжбуд»згоди на відчуження майна –нежилої будівлі 21 (літ. З) загальною площею 503,60 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Кудрі Івана, 5, - не було необхідною умовою при укладенні оспорюваної угоди купівлі-продажу від 27.08.2007, оскільки згідно пунктів 10-12 розділу 7 Статуту ЗАТ “Гідроінжбуд” в редакції 2005 року, повноваженнями щодо укладення угод  на суму, що не перевищує суму еквівалентну  5 000 000 доларів США згідно з обмінним курсом, установленим НБУ, на день їх підписання, був наділений саме Генеральний директор –Копистира С.М., який і вчинив оспорюваний правочин в межах наданих повноважень та компетенції в інтересах позивача та всіх акціонерів, які надали йому відповідні повноваження на здійснення відповідних дій від їх імені  рішенням Загальних зборів від 25.07.2001.

Таким чином, посилання позивача на порушення прав акціонерів ЗАТ «Гідроінжбуд»при укладенні договору купівлі-продажу від 27.08.2007, оскільки відчуження майна, що входить до статутного фонду товариства, відповідно до Закону України “Про господарські товариства” повинно здійснюватися лише за згодою вищого органа акціонерного товариства –судом –відхиляється як необґрунтоване та таке, що суперечить дійсним обставинам справи.

У позові позивач як на підставу недійсності Договору купівлі-продажу від 27.08.2007 зокрема додатково посилався на те, що особисто генеральний директор ЗАТ “Гідроінжбуд” під час укладання спірного договору діяв під впливом помилки щодо дійсної (реальної) вартості нерухомого майна, яке відчужувалось за спірним договором та тяжких обставин.

Відповідно до п. 13 Розяснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/111 від 12.03.1999 року “Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними” під помилкою слід розуміти таке неправильне сприйняття стороною за угодою предмета чи інших істотних умов угоди, що вплинуло на її волевиявлення, за відсутності якого можна вважати, що угода не була б укладена. Помилка повинна мати суттєве значення, зачіпати природу угоди або такі якості її предмета, які значно знижують можливість його використання за призначенням.  

Відповідно до статті 229 Цивільного кодексу України, якщо особа, яка вчинила  правочин,  помилилася  щодо обставин,  які мають істотне значення,  такий   правочин  може  бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину,  прав та обов'язків сторін,  таких властивостей і якостей речі,  які значно знижують її  цінність  або  можливість  використання  за  цільовим призначенням.  Помилка  щодо  мотивів  правочину  не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до пункту 5 Договору купівлі-продажу від 27.08.2007, згідно зі звітом про незалежну оцінку вартості нежилої будівлі, складеним ТОВ «Консалтинг-Кадастр Інвест»01.07.2007, ринкова вартість відчужуваної нежилої будівлі (літ. З) загальною площею 503,60 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Кудрі Івана, 5 станом на 01.07.2007 становить 3 186 700,00 грн.

З огляду на викладене, твердження позивача у позові про те, що під час укладання спірного договору директор ЗАТ «Гідроінжбуд»Копистира С.М. діяв під впливом помилки щодо дійсної (реальної) вартості нерухомого майна, яке відчужувалось за спірним договором та тяжких обставин –відхиляється як необґрунтоване,  оскільки по-перше: позивачем висновки звіту про незалежну оцінку вартості нежилої будівлі 21 (літ. З) загальною площею 503,60 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Кудрі Івана, 5, складеним ТОВ «Консалтинг-Кадастр Інвест»01.07.2007  - в установленому порядку не оспорювалась, повторна оцінка відчужуваного приміщення –ним не проводилась, відповідно, з проведеною незалежною оцінкою вартості нежилої будівлі  позивач погодився, а по-друге:  звіт про незалежну оцінку вартості нежилої будівлі для продавця (позивача) не був обовязковим, а тому ніяким чином не міг впливати на його волевиявлення. Продавець (позивач) самостійно визначив ціну майна, з якою покупець (відповідач) погодився. Таким чином, наявність помилки, як неправильного сприйняття предмета чи іншої істотної умови, згідно п.13 Розяснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/111 від 12.03.1999 року “Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними”,  в даному випадку щодо ціни продавцем-позивачем не доведено.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що при укладенні оспорюваного Договору купівлі-продажу нежилої будівлі від 27.08.2007 були відсутні будь-які умови, які б вплинули на волевиявлення  Генерального директора ЗАТ «Гідроінжбуд»Копистири С.М. щодо підписання вищенаведеного Договору.  

Також, як на підставу недійсності оспорюваного договору купівлі-продажу позивач посилався на те, що при укладенні договору купівлі-продажу від 27.08.2007  його було введено відповідачем в оману щодо дійсної ціни на об”єкт нерухомості, що був предметом договору купівлі-продажу тобто ціна оспорюваного договору не є звичайною ціною на таке приміщення, що діяла на дату такого продажу.

Відповідно до пункту 1 ст. 230 Цивільного кодексу України якщо одна із сторін правочину ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Пунктами 4 та 5 договору купівлі-продажу від 27.08.2007 ціна визначена продавцем відповідно до звіту про незалежну оцінку вартості нежилого будинку, складеним ТОВ “Консалтінг-Кадастр-Інвест” від 01.07.2007.

Відповідно до частин 1, 3 Господарського кодексу України ціна є формою грошового визначення вартості продукції (робіт, послуг), яку реалізують суб'єкти господарювання. Суб'єкти господарювання можуть використовувати у господарській діяльності вільні ціни, державні фіксовані ціни та регульовані ціни –граничні рівні цін або граничні відхилення від державних фіксованих цін.

Згідно зі статтею 190 Господарського кодексу України, вільні ціни визначаються на всі види продукції (робіт, послуг), за винятком тих, на які встановлено державні ціни. Вільні ціни визначаються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін, а у внутрішньогосподарських відносинах –також за рішенням суб'єкта господарювання.

Ціна –це сума грошей, за якою пропонується або фактично здійснюється перехід прав на об'єкт оцінки від продавця до покупця, також грошове відображення вартості товару.

П. 1.20.1 статті 1 Закону України  «Про оподаткування прибутку підприємств»визначає, якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).  

Чинним законодавством України не встановлено, що ціни на нежитлові приміщення, які відчужуються господарським товариством господарському товариству, є державними фіксованими або регульованими цінами.  Такі ціни є вільними і встановлюються у договорі купівлі-продажу за згодою сторін. Зворотнього позивачем у позові належними та допустимими доказами доведено не було.

Крім того, позивачем не доведено факту обману  і наявності його безпосереднього зв”язку з волевиявленням сторони укласти угоди на вкрай невигідних для неї умовах.

          Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 28.04.1978 року “Про судову практику в справах про визнання угод недійсними” під обманом у таких випадках слід розуміти умисне введення  в оману   учасника  угоди  шляхом  повідомлення  відомостей,  що  не відповідають  дійсності,  або  замовчування  обставин,  що   мають істотне значення для угоди, що укладається.

          Таким чином, у оспорюваному договорі купівлі-продажу нерухомого майна від 27.08.2007 продавцем- позивачем було визначено саме ціну обєкту продажу, на яку покупець –відповідач погодився. В укладеному договорі купівлі-продажу від 27.08.2007 покупець та продавець разом дійшли згоди щодо ціни, тобто умови договору, за якою фактично здійснився перехід права власності від позивача –продавця до відповідача –покупця по обєкту, а саме: нежилої будівлі (літ. З) загальною площею 503,60 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Кудрі Івана, 5 продаж було здійснено за –3 824 040,00 грн.

Отже, у  оспорюваному договорі купівлі-продажу від 27.08.2007 продавець- позивач самостійно визначив ціну, за якою він мав намір продати і продав, а покупець- відповідач мав намір придбати і придбав  обєкт нерухомості, тобто  позивач самостійно, добровільно, без будь-якого примусу, з власної ініціативи визначив ціну продажу нежитлової будівлі 21 (літ. З) загальною площею 503,60 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Кудрі Івана, 5, а покупець –погодився з нею добровільно, без будь-якого примусу, що не суперечить жодним нормам законодавства, яке діяло на час укладення оспорюваних договорів.

З огляду на викладене, посилання позивача у позові як на підставу недійсності договору купівлі-продажу від 27.08.2007 на те, що при укладенні оспорюваного договору купівлі-продажу від 27.08.2007 позивача було введено відповідачем в оману щодо дійсної ціни на об”єкт нерухомості –судом відхиляється як необґрунтоване, оскільки ,  ціна оспорюваного договору  є звичайною ціною на таке приміщення, що діяла на дату такого продажу.

Також, як на підставу задоволення позову позивач посилався на те, що оспорюваний договір купівлі-продажу від 27.08.2007 не мав наслідком настання правових наслідків, що були ним обумовлені, та був укладений на вкрай невигідних для позивача умовах, оскільки станом на момент його укладення грошові кошти позивачу відповідачем перераховані не були, і Відповідач жодних дій по перерахуванню грошових коштів –не здійснив.

Згідно статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі –продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як встановлено судом, на виконання умов договору купівлі-продажу від 27.08.2007, позивачем було передано відповідачу у власність по Акту  прийому-передачі від 28.08.2007 нежитлову будівлю 21 (літ. З) загальною площею 503,60 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Кудрі Івана, 5,  а відповідачем було перераховано позивачу в оплату отриманого майна по осопрюваному договору загалом 3 824 040,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями, належним чином засвідчені копії яких знаходяться в матеріалах справи.

А тому твердження позивача про те що договір купівлі-продажу від 27.08.2007 не мав наслідком настання правових наслідків –судом відхиляється як необґрунтоване та таке, що суперечить обставинам справи та наявним у справі доказам.

Стаття 202 Цивільного кодексу України встановлює, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.  

Згідно статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1-3, 5,6 ст. 203 Цивільного кодексу України.

Вимогами статті 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно п. 2 Постанови Пленуму Верховного суду України від 28.04.1978 року №3 “Про судову практику про визнання угод недійсними” угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом. Вирішуючи спір про визнання угоди недійсною, суд повинен з'ясувати наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних юридичних наслідків.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд, враховуючи вищевикладене, дійшов висновку, що спірний договір купівлі-продажу нерухомого майна  від 27.08.2007  був укладений між позивачем та відповідачем на правомірних правових підставах, згідно вимог діючого на час укладення договору від 27.08.2007 законодавства щодо укладення договорів та Статутів позивача та відповідача,  в межах повноважень сторін, вони не суперечили інтересам та умовам господарської діяльності сторін та держави, не порушували їх прав, жодна з сторін не зазнала ніякої шкоди з вини контрагента, спірний  договір був направлений на виникнення правових наслідків: на отримання у власність обєкту нерухомого майна (нежилої будівлі 21 (літ. З) загальною площею 503,60 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Кудрі Івана, 5) –з боку  відповідача, і отримання грошових коштів для використання у господарській діяльності –з боку  позивача, що не суперечило цілям їх діяльності, як  продавцем (позивачем) так і  покупцем (відповідачем) істотні умови договору були виконані у повному обсязі, що підтверджується належними доказами, які знаходяться в матеріалах справи.

Згідно з частиною 2 статті 207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Спірний договір купівлі-продажу від 27.08.2007 року підписаний повноважними представниками сторін, а саме: від продавця (позивача) –Генеральним директором Копистирою С.М., та покупця (відповідача) –Директором Ковальчуком О.П., повноваження яких підтверджуються установчими документами підприємств позивача та відповідача,  таким чином, представники сторін діяли в межах повноважень та у спосіб,  передбачений Цивільним та Господарськими кодексами України. Оспорюваний договір купівлі-продажу також посвідчено нотаріально - приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ракитянським В.А. та зареєстровано в реєстрі за №2779, як того вимагає чине законодавство України.

Таким чином, суд дійшов висновку, що підстави для визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна від 27.08.2007 року (нежилої будівлі (літ. З) загальною площею 503,60 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Кудрі Івана, 5 )  недійсним у звязку з недодержанням вимог, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачених статтями 203, 215 Цивільного кодексу України –відсутні. А тому позовні вимоги позивача про визнання недійсним договору купівлі-продажу майна від 27.08.2007 року укладеного між позивачем та відповідачем щодо обєкту нерухомого майна: нежилої будівлі (літ. З) загальною площею 503,60 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Кудрі Івана, 5  - визнаються судом незаконними, необґрунтованими, не доведеними належними та допустимими доказами, а  тому задоволенню не підлягають.

Державне мито і судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на   позивача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу  України, Господарський суд міста Києва, –

ВИРІШИВ:

1.          У  позові відмовити повністю.

2.          Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя                                                                                                           Сулім В.В.