Постанова

від 07.05.2008 по справі 2-27/7057-2006а

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

2-27/7057-2006А

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ   СУД

Постанова

Іменем України

 07 травня 2008 року   Справа № 2-27/7057-2006А

                    Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  Плута В.М.,

суддів                                                                      Гоголя Ю.М.,

                                                                                          Горошко Н.П.,

секретар судового засідання                                        Наконечний О.В.                              

за участю представників сторін:

позивача: Нанарова Олексія Олександровича, довіреність №  б/н   від 28.03.08;

відповідача: Бисикало Тетяни Анатоліївни, довіреність №  2222/9/10   від 19.10.07;

відповідача: Патраша Володимира Івановича, довіреність № 3232/10 від 31.05.07;

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Алушті Автономної Республіки Крим на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя  Воронцова Н.В.) від 21.12.2007 у справі № 2-27/7057-2006А

за позовом          товариство з обмеженою відповідальністю "Південькурортсервіс" (вул. Піонерська, 17, м. Алушта, 98500); (вул. Пушкіна, 11а, м. Сімферополь, 95000)

до Державна податкова інспекція у місті Алушті Автономної Республіки Крим (вул. Леніна 22-а,Алушта,98500)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, а також рішень

                                                            ВСТАНОВИВ:

Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим від 21.12.2007 у справі № 2-27/7057-2006А позов задоволено частково.

Визнано протиправними і скасовано податкові повідомлення-рішення Державної Податкової Інспекції в м. Алушта від 14.05.2005 № 0000132301/2/1249 про нарахування пені за порушення термінів розрахунків в  сфері  зовнішньоекономічної діяльності у розмірі  17951,19 грн.,  від 24.01.2005 № 0000132301/0/201 про нарахування пені за порушення  термінів   розрахунків  у  сфері   зовнішньоекономічної діяльності  у розмірі 18047,03 грн., а також від 24.01.2005 № 0000142301/0/200 про нарахування

адміністративних штрафів, та інших санкцій у розмірі 1802,00 грн.

Визнано   протиправним    і   скасоване    податкове   повідомлення - рішення Державної Податкової Інспекції  в  м.  Алушта  від  14.05.2005 № 0000122301/2 і від 24.01.2005 № 0000122301/0/202 в частині донарахування податку на прибуток у розмірі 4480,00 грн.

Стягнуто   з   Державного   бюджету   України  на користь товариства  з  обмеженою відповідальністю "Південькурортсервіс" судовий збір у розмірі 1,70 грн.

Повернуто   з   Державного   бюджету  України на користь  товариства  з  обмеженою відповідальністю "Південькурортсервіс" зайво сплачену суму судового збору у розмірі 81,60 грн.

В іншій частині позову відмовлено.

В частині задоволення позову суд першої інстанції виходив з того, що операція по поповненню статутного фонду не є безповоротною фінансовою допомогою, а є господарською операцією по внесенню грошових коштів в обмін на корпоративні права і не є валовим доходом, що спростовує доводи податкового органу в цій частині.

Також судом були прийняти до уваги висновки судово-бухгалтерської експертизи.

Стосовно валових доходів на суму 17800,00 грн., які не сплачені позивачем на протязі 90 календарних днів, суд першої інстанції зазначив, що не  підлягає включенню цієї суми до валових доходів, оскільки кредитор не розпочав процедуру досудового врегулювання згідно п. п. 12.1.5 статті 12 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”.

Щодо договору купівлі-продажу туристичного продукту, суд дійшов висновку про необґрунтованість доводів податкового органу, які викладені в акті перевірки, тому що контролюючий орган не врахував проведений залік однорідних вимог між позивачем по справі і „СКО „Профтургаз” на суму 23000,00 грн., що не суперечить чинному законодавству України на момент здійснення господарської операції.

Оскільки не були враховані вищенаведені обставини, також було визнано неправомірним нарахування пені на вищенаведені суми.

Не погодившись з цим судовим актом, відповідач звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду скасувати, прийняти нову якою у позові відмовити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд порушив норми матеріального права та невірно встановив усі обставини справи.

Так, відповідач посилається на те, що грошові кошти, які були внесені до статутного фонду позивача не є платою інвестора за корпоративні права, оскільки товариством  з  обмеженою відповідальністю "Південькурортсервіс" були порушені норми пункту 24 Положення „Про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності”.

Також, відповідач вказує на заборгованість позивача, яка є сумнівною кредиторською заборгованістю, за якою сплинув 90 - календарний день від дня граничного строку ї погашення. Таким чином, податковий орган вважає, що ця сума на момент перевірки є кредиторською заборгованістю і підлягає включенню до валових доходів.

Крім того, апеляційна скарга мотивована несвоєчасним надходженням виручки за експорт туристичних послуг, що є порушенням статті 1 Закону України „Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті”. Таки обставини на думку податкового органу свідчать про необхідність нарахування пені на суму простроченої заборгованості в розмірі 0,3 % за кожен день прострочення.

Апеляційна скарга також мотивована наявністю факту порушень позивачем вимог статті 9 Декрету Кабінету Міністрів України „Про систему валютного регулювання та валютного контролю”. На думку заявника апеляційної скарги, всі ці обставини в своєї сукупності свідчать про правомірність прийнятих податкових повідомлень-рішень.

Розпорядженням заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 02.04.2008 суддю Горошко Н.П. замінено на суддю Борисову Ю.В.

Розпорядженням заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 07.05.2008 суддів Борисову Ю.В. та Гонтаря В.І. замінено на суддів Горошко Н.П. та Гоголя Ю.М.

Повторно розглянувши справу у порядку статей 185, 195, 196 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши матеріали справи на предмет правильності застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Державної податкової інспекції у місті Алушті Автономної Республіки Крим  підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що в період з 22.12.2004 по 24.01.2005 посадовими особами відповідача було проведено документальну перевірку дотримання вимог податкового і валютного законодавства позивачем за період з 28.10.2002 по 01.07.2004.

По результатам перевірки ДПІ в м. Алушта було складено акт № 8/23-2-8/32063339 від 24.01.2005.

На підставі вказаного акту перевірки, відповідачем було винесено податкові повідомлення –рішення:

№ 0000132301/0/201 від 24.01.2005 про визначення податкового зобов'язання з пені за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД на загальну суму 27760,00 грн. (в т.ч. 6175,00 грн. –основного платежу, 21585,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

2) № 0000122301/0/202 від 24.01.2005 про визначення податкового зобов'язання з пені за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД на суму 18047,03 грн.;

3) № 0000142301/0/200 від 24.01.2005 про визначення податкового зобов'язання з адміністративних штрафів на суму 1802,00 грн.

Вказані рішення були оскаржені платником податків в адміністративному порядку до ДПІ в м. Алушта, на підставі статті 5 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами”.

По результатам розгляду скарги відповідачем було винесено рішення вих. №1088/10/23 від 04.03.2005 відповідно до якої у задоволенні скарги було відмовлено.

Не погодившись з вказаним, позивач звернувся з повторною скаргою вих. №19/к від 14.03.2005 до ДПА в АР Крим.

ДПА в АР Крим рішенням № 902/10/25-007 від 05.05.2005 скасувала податкові повідомлення - рішення ДПА з м. Алушта № 0000122301/0/202 в частині застосування штрафних санкцій по податку на прибуток в сумі 15165,00 грн. (21585,00 грн. –6420,00 грн.);

- донараховано податкове зобов'язання по податку на прибуток у сумі 345,00 грн. (6520 грн. - 6175,00 грн.);

-  скасовано податкове повідомлення - рішення ДПА в м. Алушта № 0000132301/0/201 в сумі 95,84 грн. (18047,03 грн. –16149,19 грн. + 1802,00 грн.);

- скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000142301/0/200 на суму 1802,00 грн.

- також було скасовано рішення ДПА в м. Алушта № 1088/10/23 від 04.03.2005, прийняте по результатам розгляду первинної скарги позивача, у вказаних частинах.

Відповідно до п. 5.3 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженого наказом ДПА України від 21.06.2001 № 253, після закінчення розгляду скарги структурний підрозділ, який склав  таке  податкове  повідомлення

а) у разі часткового скасування раніше прийнятого рішення про нарахування  суми  податкового  зобов'язання  складає та направляє платнику  податків  згідно  із  зазначеним Порядком нове податкове повідомлення,  при  цьому раніше надіслане податкове повідомлення вважається відкликаним.

б)  у  разі  збільшення  податковим  органом суми податкового зобов'язання  за  результатами  розгляду  скарги платника податків складає  та  направляє  платнику  податків  згідно  із  зазначеним Порядком окреме   податкове   повідомлення  на  суму  збільшення податкового  зобов'язання,  при  цьому  раніше надіслане податкове повідомлення не відкликається.

З урахуванням рішення про результати розгляду скарги ДПА в АР Крим та зазначеного вище положення, податковим органом були прийняти нові податкові повідомлення рішення від 14.05.2005.

1) податкове повідомлення-рішення від 14.05.2005 № 0000132301/2/1249 про нарахування пені за порушення термінів розрахунків в сфері зовнішньоекономічної діяльності у розмірі 17951,19 грн.

2) податкове повідомлення-рішення від 14.05.2005 № 0000122301/2 про визначення суми податкового зобов'язання по податку на прибуток у розмірі 12940,00 грн. (6520,00 грн. –основній платіж та 6420,00 грн. –штрафні санкції).

Повторна скарга позивача була залишена без розгляду.

Таким чином, апеляційна інстанція доходить до висновку, що на момент розгляду справи в суді першої інстанції та прийнятті судового рішення чинними були податкові повідомлення-рішення від 14.05.2005 № 0000132301/2/1249 на суму 17951,19 грн. та податкове повідомлення-рішення від 14.05.2005 № 0000122301/2 на суму 12940,00 грн.

Судом встановлено, що донарахування податку на прибуток проведено за наступні порушення.

Так, на думку податкового органу мають місця декілька порушень по податку на прибуток:

В порушення п. п. 4.1.6 п. 4.1. статті 4 , п. п. 1.22.1 п. 1.22 статті 1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” до складу валових доходів 2-го кварталу 2003 року не включена сума 135000,00 грн. по операції з поповнення статутного фонду без відповідного юридичного оформлення. Так, відповідач зазначає, що поповнення статутного фонду відбулося в 2-му кварталі 2003 року, фактично зміни до статутного фонду зареєстровані 08.08.2003, тобто в 3-му кварталі.

Таким чином, контролюючим органом донарахування податку на прибуток не було, застосовані тільки штрафні санкції у розмірі 4050,00 грн.

Відповідно до розділу 5 статуту позивача, зареєстрованого управлінням з економіки Алуштинського міськвиконкому 28.10.2002 під № 04055736100010344 зі змінами, зареєстрованими 19.03.2003 і 08.08.2003, одним з джерел формування майна позивача є внески засновників до статутного фонду.

П. п. 7.3.2 п. 7.З статуту визначено, що до компетенції збору засновників товариства відносяться зміні до статуту позивача.

Рішенням збору засновників позивача від 05.05.2003 (протокол № 6) затверджено збільшення статутної о фонду до суми 151500,00 грн., раніш зареєстрованого в сумі 16500,00 грн.

Згідно статті 16 Закону України „Про господарські товариства”, товариство має право змінювати (збільшувати  або  зменшувати) розмір статутного (складеного) капіталу. Рішення  товариства про зміни розміру статутного (складеного) капіталу  набирає  чинності  з дня внесення цих змін до державного реєстру.

Відповідно до протоколу загального збору учасників позивача № 6 від 05.05.2003 зміни до статуту позивача зареєстровано Управління з економіки Алуштинського міськвиконкому.

Факт реєстрації змін податковий орган підтверджує, однак сума у розмірі 151500,00 грн., яка внесена для збільшення статутного фонду, була кваліфікована відповідачем як безповоротна фінансова допомога і включена до складу валового доходу позивача, оскільки внесення змін до реєстраційної картки відбулося не у 2 кварталі 2003 року.

В обґрунтування цієї думки податковий орган посилається на Пункт 24 Положення „Про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності” (чинний на спірний період, що перевірявся), яким передбачено, якщо до установчих  документів вносяться зміни (доповнення), які не потребують   перереєстрації   суб'єкта   підприємницької діяльності, суб'єкт підприємницької діяльності зобов'язаний подати до органу державної реєстрації по два оригінали та по одній  копії документів,  завірених  в  установленому порядку,  в яких наведено зазначені зміни (доповнення), та внести їх до своєї реєстраційної картки.

Судова колегія вважає неспроможними посилання відповідача на ці положення, оскільки зміни до статуту внесені 08.08.2003.

Судом встановлено, що позивачем було порушено п'ятиденний строк подачі документів для перереєстрації, визначений статтею 7 Закону України „Про господарські товариства”. Однак, таке порушення, на думку колегії суддів, не впливає на правовий характер внесених коштів.

Матеріали справи свідчать про те, що в бухгалтерському обліку позивача внесення грошових коштів в сумі 135000,00 грн. до статутного фонду відображено в травні 2003 року. Факт поповнення статутного капіталу на цю суму відповідачем не заперечується.

Отже, обставини справи вказують на те, що платник податків не змінював цільове призначення вказаної суми.

Відповідно до п. п. 7.6.1 статті 7 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” з метою оподаткування платник податку веде окремий облік фінансових результатів операцій з торгівлі цінними паперами та деривативами.

Операція по збільшенню розміру статутного фонду позивача не змінює податкових показників емітента.

Відповідно до статті 12 Закону України „Про господарські товариства”, товариство з обмеженою відповідальністю є власником майна, переданого йому засновниками (учасниками) у власність.

Відповідно до п. п. 1.28.2 статті 1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, пряма інвестиція - господарська операція, яка передбачає внесення коштів або майна до статутного фонд) юридичної особи в обмін на корпоративні права, емітовані такою юридичною особою.

У платника податку па прибуток суми грошових коштів, які надходять у вигляді прямих інвестицій до корпоративних прав, емітовані таким платником податків, не включаються до складу валового доходу відповідно до п. п. 4.2.5. статті 4 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”.

Такі грошові кошти не є безоплатне отриманими, вони плата інвестора за корпоративні права.

При цьому, апеляційна інстанція зазначає, що чинне законодавство не ставить в залежність характер отриманої суми грошових коштів від дати реєстрації змін у статутному капіталі. Навпаки, у даному випадку, для визначення - чи є вказана сума валовим доходом, достатньо самої операції по збільшенню розміру статутного фонду, яка вказує її цільове призначення.

Відповідно до п. п. 1.22.1 п. 1.22 статті 1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, безповоротна фінансова допомога - це, зокрема, сума коштів, передана платнику податку згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами, які не передбачають відповідної компенсації чи повернення таких коштів (за винятком бюджетних дотацій і субсидій), або без укладання таких угод. Надання безповоротної фінансової допомога не потребує внесенню змін до статних документів і не дає права на управління підприємством.

З огляду на вищенаведене, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов до висновку про те, що операція по поповненню статутного фонду на суму 135000,00 грн. не є безповоротною фінансовою допомогою, а є господарською операцією по внесенню грошових коштів в обмін на корпоративні права і не є валовим доходом.

Таким чином, апеляційна інстанція дійшла висновку про факт неправомірного застосування податковим органом штрафних санкцій у розмірі 4050,00 грн.

Крім того, обставини справи свідчать про те, що податкове повідомлення-рішення від 14.05.2005 № 0000122301/2 прийнято також по факту порушення пункту 5.9. Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”. Відповідач вважає, що платником податків невірно проведено розрахунок приросту (убутку) запасів за перевіряє мий період.

Так, за даними бухгалтерського обліку станом на 01.01.2003 залишки запасів на товаристві були відсутні. На 01.10.2003 залишок товарно-матеріальних цінностей по рахунку 201 „сировина та матеріали” склала 4900,00 грн.

Відповідач вважає, що суб'єктом господарювання неправильно взяті залишки товарних запасів для розрахунку приросту (убутку) за 9 місяців 2003 року, що спричинило заниження валового доходу за 9 місяців 2003 року на суму 4900,00 грн. та завищення витрат за 9 місяців 2003 року також на 4900,00 грн.

Відповідно до п. 5.9 статті 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, платник податку веде облік приросту (убутку) балансової вартості покупних матеріалів, сировини, комплектуючих виробів та напівфабрикатів на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції. У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного кварталу перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного кварталу, різниця вираховується з суми валових витрат платника податку у такому звітному періоді.

У разі коли вартість таких запасів на початок звітного кварталу перевищує їх вартість на кінець того ж звітного періоду, різниця додається до складу валових витрат платника податку у такому звітному періоді.

Таким чином, приріст (убуток) запасів за 9 місяців 2003 року склав: 0,00 -4900,00 = - 4900,00 грн. - приріст, який необхідно було включити до складу валового доходу за 9 місяців 2003 року.

В декларації за 9 місяців 2003 року позивач не відобразив приріст запасів в сумі 4900,00 грн.

В декларації по податку на прибуток за 2003 рік приріст запасів за результатами за 4 квартал відображений в сумі 4900,00 грн.

Всього валовий дохід за 3 квартал 2003 року склав 265151,05 грн. приріст запасів за 3 квартал 2003 року – 4900,00 грн. Скоригований дохід за 3 квартал 2003 року - 270051,05 грн. або 270,1 тис грн.

За даними декларації по податку па прибуток позивача за 9 місяців 2003 року задекларовано скоригований валовий дохід в сумі 537.6 тис. грн. При цьому, судовою експертизою було встановлено розходження скоригованого валового доходу за 9 місяців 2003 року з даними акту перевірки відповідача на суму 4,5 тис. грн., з даними декларації по податку па прибуток позивача - 21,1 тис. грн.

Однак, матеріали справи свідчать про те, що дані обставини не призвели до донарахування податку на прибуток та застосування штрафних (фінансових) санкцій, у зв'язку з виправлянням даної помилки платником самостійно при складанні декларації з податку на прибуток за 2003 рік.

Податкове повідомлення-рішення від 14.05.2005 № 0000122301/2 прийнято також по факту порушення п. п. 4.1.1 п. 4.1 статті 4 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”.

Відповідач вважає, що в порушення даної норми, згідно даних журналів-ордерів по рахунках 361, 685, 681 та первинних документів встановлено розбіжності у визначені валових доходів в 3-му кварталі 2003 року на суму 11700,00 грн.

З цього приводу необхідно звернути увагу на висновок судової експертизи, в якому зазначено, що висновки податкового органу про заниження валового доходу за третій квартал 2003 року в сумі 11700,00 грн. підтверджується дослідженням (том 2, а. с. 49).

Так, обставини справи свідчать про те, що всього валовий дохід позивача за 3-й квартал 2003 року склав 265151,05 грн. приріст запасів за 3-й квартал 2003 року –4900,00 грн. Скоригований дохід за 3-й квартал 2003 року –270051,05 грн. або 270,1 тис. грн.

За даними декларації по податку на прибуток платника податків за 9 місяців 2003 року задекларовано скоригований валовий дохід в сумі 537,6 тис. грн.. Встановлено розходження скоригованого валового доходу за 9 місяців 2003 року з даними акту перевірки на суму 4,5 тис. грн.., з даними декларації по податку на прибуток позивача –21,1 тис. грн.

Валовий доход - загальні доходи від продажу товарів  (робіт,  послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що  не  мають статусу  юридичної  особи,  а  також  доходи  від  продажу  цінних паперів (крім операцій з їх  первинного  випуску  (розміщення)  та операцій з їх кінцевого погашення  (ліквідації). (Підпункт 4.1.1 пункту 4.1 статті 4 із змінами,  внесеними  згідно  із  Законом  № 639/97-ВР від 18.11.97).

Так, за заниження позивачем валового доходу за 3-й квартал 2003 року на суму 11700,00 грн. податковим органом було донараховано податку на прибуток в розмірі 2070,00 грн.  

Згідно п. п. 17.1.3 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму  податкового  зобов'язання  платника  податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту  4.2  статті  4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі  десяти  відсотків  від  суми  недоплати  (заниження  суми податкового   зобов'язання)   за  кожний  з  податкових  періодів, установлених  для  такого  податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та  закінчуючи податковим  періодом, на який припадає отримання таким    платником   податків  податкового повідомлення   від контролюючого  органу,  але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти  неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових  періодів,  що  минули.

На підставі вищенаведеної норми, податковим органом застосовані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 1035,00 грн.

Отже, апеляційна інстанція дійшла до висновку про те, що податкове повідомлення-рішення від 14.05.2005 № 0000122301/2 про визначення суми податкового зобов'язання по податку на прибуток у розмірі 12940,00 грн. (6520,00 грн. –основній платіж та 6420,00 грн. –штрафні санкції) є правомірним в частині донарахування податку на прибуток в розмірі 2070,00 грн. та 1035,00 штрафних (фінансових) санкцій відповідно.

Однак, необхідно звернути увагу на те, що вищенаведене податкове повідомлення-рішення складається не тільки з розглянутих вище судом сум.

Так, основний платіж 6520,00 грн. складається з суми 2070,00 грн. + 4450,00 грн.

Штрафні (фінансові) санкції 6420,00 грн. складаються з 4050,00 грн. + 1035,00 грн. + 1335,00 грн.

Як вже було встановлено судовою колегією: сума основного платежу 2070,00 грн. –є правомірною. Підлягає перевірці на правомірність застосування сума 4450,00 грн.

Відповідно, як вже встановлено, сума штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 4050,00 грн. –є неправомірною. Друга сума штрафних (фінансових) санкцій 1035,00 грн. –є правомірною. Отже, також підлягає перевірці на правомірність застосування остання сума штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 1335,00 грн.

Так, відповідач зазначає, що в порушення п. п. 12.1.5 п. 12.1 статті 12 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, згідно представлених до перевірки документів, платником податків не включена до складу валового доходу у 2-му кварталі 2004 року сума сумнівної кредиторської заборгованості в розмірі 17800,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що фірмою „Адоніс і К” в вересні 2003 року було надано позивачу по справі послуги по підготовці матеріалів і розробці рекламного видання на суму 20500,00 грн., про що свідчить акт виконаних робіт від 30.09.2003. Позивачем було оплачено 29.12.2003 - 1200,00 грн., 20.01.2004 - 1500,00 грн. Кредиторська заборгованість позивача перед фірмою „Адоніс і К” в сумі 17800,00 грн. відображена в бухгалтерському звіті позивача станом 01.07.2004.

Відповідно до положень п. п. 12.1.5 статті 12 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, платник  податку  -  покупець зобов'язаний збільшити валові  доходи  на  суму  непогашеної заборгованості (її частини), визнаної у порядку досудового врегулювання спорів або судом чи  за виконавчим  написом  нотаріуса,  у  податковому  періоді,  на який припадає перша з подій:

а) або  90-й  календарний  день  від  дня  граничного  строку погашення   такої   заборгованості   (її  частини),  передбаченого договором або визнаною претензією;

б) або 30-й календарний день від дня прийняття рішення  судом про  визнання  (стягнення)  такої  заборгованості (її частини) або вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Проте, податковий орган помилково вважає, що віднесенню до валових доходів належить вся наявна непогашена заборгованість, оскільки вищенаведені положення стосуються тільки тієї суми, за якою кредитор почав процедуру досудового врегулювання (тобто надіслав до боржника претензію) або яка вже визнана судом (тобто є рішення суду про її стягнення з боржника).

Судова колегія також враховує ту обставину, що кредитор не розпочав процедуру досудового врегулювання.

Таким чином, апеляційна інстанція приходить до висновку про неправомірне донарахування суми 4450,00 грн. податку на прибуток і, відповідно, неправомірне застосування суми штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 1335,00 грн. на підставі п. п. 17.1.3 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, виходячи з суми 4450,00 грн. (4450,00 грн. х 30 % = 1335,00 грн.).

Факт необґрунтованого включення позивачем до складу валових витрат в першому кварталі 2004 року суми від'ємного значення об'єкту оподаткування за 2003 рік у розмірі 4800,00 грн.,  підтверджений даними судової бухгалтерської експертизи. Суд першої інстанції вірно зазначив, що даними бухгалтерського обліку і первинними документами підтверджується заниження скоригованого валового доходу за 2003 рік в сумі 11700,00 грн., у зв'язку з чим дії відповідача з урахуванням норм п. 6.1 статті 6 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, з виключення від'ємного значення об'єкту оподаткування за 2003 рік в сумі 4800,00 грн. за перше півріччя 2004 року є вірними.

Так, згідно вищенаведеної статті, якщо об'єкт  оподаткування  платника  податку  з  числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне  значення об'єкта   оподаткування   (з   урахуванням   суми   амортизаційних відрахувань),  сума такого від'ємного значення підлягає  включенню до  складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року.  Розрахунок об'єкта оподаткування за  наслідками півріччя,  трьох  кварталів  та  року  здійснюється  з урахуванням від'ємного значення  об'єкта  оподаткування  попереднього  року  у складі   валових  витрат  таких  податкових  періодів  наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Однак, дане порушення не призвело до донарахування податку на прибуток та застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Таким чином, переглянувши в повному обсязі податкове повідомлення-рішення від 14.05.2005 № 0000122301/2 про визначення суми податкового зобов'язання по податку на прибуток у розмірі 12940,00 грн. (6520,00 грн. –основній платіж та 6420,00 грн. –штрафні санкції) на відповідність його нормам закону та обставинам справи, колегія суддів дійшла до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та скасування зазначеного податкового повідомлення-рішення у певних частинах.

Так, основний платіж 6520,00 грн. складається з правомірної суми в частині донарахування податку на прибуток в розмірі 2070,00 грн. та неправомірної суми у розмірі 4450,00 грн.

Відповідно, штрафні (фінансові) санкції:

Правомірні у сумі: 1035,00 грн. та 1335,00 грн.

Неправомірної суми: 4050,00 грн.

Таки обставини свідчать про необхідність скасування податкового повідомлення-рішення від 14.05.2005 № 0000122301/2 у сумі 8500,00 грн. (4450,00 грн. + 4050,00 грн.).

З матеріалів справи також вбачається, що між позивачем (продавець) та некомерційним партнерством „Санаторно-курортне об'єднання „Профтургаз” (покупець) було укладено договір купівлі-продажу туристичного продукту № 11-18 від 03.03.2003.

Відповідно до п. 1 вказаного договору Продавець (позивач) передає туристичний продукт у власність покупця, а покупець приймає і сплачує туристичний продукт на умовах, викладених в договорі і в додатках до нього.

Туристичним продуктом вважається право на тур, яке належить реалізації туристам. Туром вважається комплекс послуг по перевезенню, розміщенню, годування туристів, екскурсійні послуги і інші послуги в залежності від цілей і умов замовлення відповідно до п. 2.1 вказаного договору.

Пунктом 3 вказаного договору визначено, що ціни на тур встановлюються в національній валюті України (гривня), оплата - в рублях Російської Федерації по офіційному курсу НБУ на день оплати. Загальна сума договору визначена у розмірі 1000000,00 рублів Російської Федерації.

Відповідно до п. 6.1 вказаного договору строк дії договору встановлений з моменту його підписання і до 31.12.2003.

За період з червня по серпень 2003 року було надано послуги по відпочинку на загальну суму 423501,45 грн., надійшло грошових коштів від НП „СКО „Профтургаз” - 405500,76 грн. В жовтні 2003 року в рахунок сплати наданих послуг в червні - серпні 2003 року проведено рахунки - фактури від НП „СКО „Профтургаз” № 685/27-У від 30.08.2003 на суму в еквіваленті 4650,00 грн. за послуги проживання у відрядженні, № 948/57-У від 01.10.2003  на  суму в  еквіваленті   18350,00  грн.  за  послуги  в  організації участі у туристичних  ярмарках.  Факт  надання   послуг  „СКО „Профтургаз”  підтверджено первинними документами, що також відображено в акті перевірки відповідача.

Судова колегія погоджується з думкою місцевого суду про те, що проведений залік однорідних вимог між позивачем по справі і „СКО „Профтургаз” на суму 23000,00 грн. (4650,00 - 18350,00 ) не суперечить чинному законодавству України на момент здійснення господарської операції.

Крім того, податковий орган суду не навів жодної матеріальної норми, яку на той час порушив платник податків здійснивши залік однорідних вимог.

Пунктом 2 статті 51 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень,  дій чи  бездіяльності  суб'єкта  владних  повноважень  обов'язок  щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на   відповідача,   якщо   він   заперечує   проти адміністративного позову.

Між позивачем і „СКО „Профтургаз” було підписано акт звірки взаємних розрахунків від 31.12.2003, що підтверджує двосторонню згоду проведеного заліку.

Таким чином, нарахування податковим органом пені у розмірі 11937,00 грн. (23000,00 грн. х 0,3 % х 173 дня) є неправомірним.

Правомірним є лише застосування пені на суму 0,36 грн. (0,69 грн. х 0,3 % х 173 дня), яка станом на 01.07.2004 в бухгалтерському звіті товариства з обмеженою відповідальністю "Південькурортсервіс" рахувалась в якості дебіторської заборгованості нерезидента ПП „СКО „Профтургаз”.

Однак, податкове повідомлення-рішення від 14.05.2005 № 0000132301/2/1249 про нарахування пені за порушення термінів розрахунків в сфері зовнішньоекономічної діяльності складається також з інших сум нарахованої пені.

Податковий орган вважає, що підлягає начисленню наступна пеня:

969,67 грн. (4972,65 грн. х 0,3 % х 65 днів);

3242,16 грн. (26359,00 грн. х 0,3 % х 41 день).

При цьому, судова колегія зазначає, що в апеляційній скарзі відповідачем допущено помилку та разом на суму 31331,65 грн. (26359,00 грн. + 4972,65 грн.) нарахована пеня за 65 днів. Помилковість такої формули нарахування, яка наведена в апеляційній скарзі, підтверджується Рішенням податкового органу про результати розгляду повторної скарги (том 1, а. с. 143).

З вищенаведеного рішення та інших документів у матеріалах справи вбачається, що сума 4972,65 грн. –це сума, яка склалася у зв'язку з наступним.

Послуги відпочинку, надані в серпні 2003 року на загальну суму 47326,45 грн. по строку сплати 05.11.2003 оплачені нерезидентом своєчасно 10.10.2003 в сумі 42353,80 грн., несвоєчасно - 4972,65 грн.

Послуги по супроводженню дітей, що надавалися в період з червня по серпень 2003 року на загальну суму 26359,00 грн. зі строком сплати 29.11.2003, оплачені нерезидентом несвоєчасно 09.01.2004 в сумі 3358,31 грн.

Однак, в доводах податкового органу (в його розрахунках), зокрема в Рішенні про результати розгляду повторної скарги (том 1, а. с. 143) вбачається суперечність розрахунку суми пені.

Так, відповідач розраховує пеню з загальної суми наданих послуг (з суми 26359,00 грн.), тоді як також зазначено, що несвоєчасно надійшла сума лише в розмірі 3358,31 грн.

Проте, апеляційна інстанція виходить з висновку судової експертизи, якою були досліджені всі первинні документу позивача та перевірялось правильність арифметичних розрахунків і отриманих підсумків; відповідність відображення господарських операцій в бухгалтерському звіті; визначалась відповідність ведення податкового звіту вимогам законодавчих і нормативних актів. (Останній метод приймався судовою колегією лише до уваги в певних частинах, оскільки правове обґрунтування дій платника податків належить до компетенції суду).

Так, станом на 05.11.2003 - (граничний строк оплати послуг, наданих в серпні 2003 року), прострочена заборгованість склала 8330,96 грн., яка була погашена 09.01.2004. Вказане підтверджується висновком судово-бухгалтерської експертизи № 64/06, відповідно до якої: висновки перевіряючих, викладені в акті перевірки № 8/23-2-3/32063339 від 24.01.2005 частково не відповідають первинним документам бухгалтерської і податкової звітності ТОВ „Південькурортсервіс”.  При цьому, судова колегія зазначає, що у суму 8331,65 грн. судовими експертами помилково було включено суму 0,69 грн. Сума пені на дану суму боргу повинна бути розрахована з періоду прострочки  - 173 дня, а не 65 днів.

Однак, суд першої інстанції помилково залишив поза увагою такий висновок експертів, в якому чітко зазначено, що податковим органом було правомірно нараховано пеню на прострочену заборгованість (8330,96 грн.), яка була погашена лише 09.01.2004.

Місцевий суд дійшов в мотивувальній частині постанови висновку про часткову невідповідність податкового повідомлення-рішення № 0000122301/2 фактичним обставинам справи та нормам закону, проте, суд фактично помилився, скасувавши вищенаведене податкове повідомлення-рішення у повному обсязі.

Податковим органом не наведені первинні документи, на підставі яких відповідач дійшов висновку про те, що несвоєчасно надійшли суми саме у розмірі 4972,65 грн. та 26359,00 грн.

Так, судова експертиза підтвердила правомірність нарахування контролюючим органом пені лише в сумі 1624,67 грн. (8331,65 х 0,3 % х 65 днів), проте, ця сума є не вірною, оскільки підлягає виключенню сума 0,69 грн.

Суд розраховує наступним чином:

1624,54 грн. (8330,96 х 0,3 % х 65 днів) + 0,36 грн. (0,69 грн. х 0,3 % х 173 дня)  = 1624,90 грн.

Даний факт є порушенням статті 1 Закону України „Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті”, відповідно до якої виручка резидентів  у  іноземній  валюті  підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у терміни виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 90 календарних  днів  з  дати  митного  оформлення  (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту  робіт  (послуг),  прав  інтелектуальної  власності  -  з моменту   підписання  акта  або  іншого  документа,  що  засвідчує виконання  робіт,  надання  послуг,  експорт  прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного терміну потребує індивідуальної ліцензії Національного банку України.

Згідно статті 17 Наказу Президента України „Про запровадження режиму жорсткого обмеження бюджетних видатків та інших державних витрат,           заходи щодо забезпечення надходження доходів до бюджету і запобігання фінансовій кризі”, установлено, що розрахунки у валюті України за експортно-імпортними операціями здійснюються резидентами України в порядку,  передбаченому для розрахунків у іноземній валюті Законом України "Про порядок здійснення розрахунків  у  іноземній  валюті".

З урахування вищенаведених норм законодавства, саме такий розмір пені в сумі 1624,90 грн. апеляційною інстанцією вважається правомірним. Таким чином, податкове повідомлення-рішення від 14.05.2005 № 0000132301/2/1249 про нарахування пені за порушення термінів розрахунків в сфері зовнішньоекономічної діяльності є також неправомірним в сумі: 14524,29 грн.  (11937,36 грн. + 969,67 грн. + 3242,16 грн.) –1624,90 грн. (Необхідно зазначити, що сума, неправомірність якої становить 14524,29 грн., не є останнім висновком, оскільки дане податкове повідомлення-рішення складається ще з суми в розмірі 1802,00 грн., яка нарахована в якості податкового зобов'язання з адміністративних штрафів (фактично це податкове повідомлення-рішення № 0000142301/0/200 від 24.01.2005, яке було скасовано податковим органом та добавлено до податкового повідомлення-рішення № 0000132301/2/1249 від 14.05.2005).

Так, матеріали справи свідчать про те, штрафні санкції в розмірі 1 неоподатковуваного податком мінімуму доходів громадян за кожен день прострочки в сумі 1802,00 грн., нараховані у зв'язку з тим, що перевіркою питання своєчасності і достовірності декларування валютних цінностей  було встановлено наступне. На звітні дати (01.01.2004 та 01.04.2004) позивач мав прострочену дебіторську заборгованість по розрахункам з ПП „СКО „Профтургаз” по контракту № 11-18 від 03.03.2003, проте, декларації про нарахування валютних цінностей до ДПІ в м. Алушта і до НБУ в АР Крим не надавались.

Згідно статті 9 Кабінету Міністрів України „Про систему валютного регулювання і валютного контролю”, валютні цінності та інше майно резидентів,  яке  перебуває за  межами  України,  підлягає  обов'язковому    декларуванню  у Національному банку України.

За порушення вищенаведених вимог, а саме за порушення строків декларування  валютних цінностей, доходів та майна, належних резиденту, що знаходяться за межами України, податковим органом застосовані штрафні санкції у розмірі 1802,00 грн., у тому числі:

680,00 грн. –за ненадання декларацій за 40 днів прострочки;

1122,00 - за ненадання декларацій за 66 днів прострочки.

Дане питання судом першої інстанції не досліджено.

Колегія суддів звертає увагу на розрахунок, який наведений відповідачем у відзиві (том 2, а. с. 24-25).

Податковий орган невірно визначив суму заборгованості, як вже було встановлено судом, однак, сума заборгованості по факту мала місце: станом на 01.04.2004 в сумі 0,69 грн. та станом на 01.01.2004 в сумі 8330,96 (за розрахунком суду).

Отже, фактична наявність боргу свідчить про правомірність нарахування штрафних санкцій.

Таким чином, оцінивши в повному обсязі податкове повідомлення-рішення від 14.05.2005 № 0000132301/2/1249 про нарахування пені за порушення термінів розрахунків в сфері зовнішньоекономічної діяльності, судова колегія дійшла висновку про неправомірність нарахування пені в сумі: 14524,29 грн.  (17951,19 грн. –(1624,90 грн. + 1802,00 грн.)).

Отже, в частині 14524,29 грн. податкове повідомлення-рішення від 14.05.2005 № 0000132301/2/1249 підлягає скасуванню.

Виходячи з вищенаведеного, судова колегія вважає, що постанова господарського суду Автономної Республіки Крим прийнята з порушенням норм матеріального права, при неповному з'ясуванні всіх обставин справи, з невідповідністю висновків викладених у постанові, обставинам справи, а також резолютивній частині, у зв'язку з чим підлягає скасуванню.

Керуючись статтями 198, 202, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

                                                            ПОСТАНОВИВ:          

1. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Алушті Автономної Республіки Крим задовольнити частково.

2. Постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 21.12.2007 у справі № 2-27/7057-2006А скасувати.

3. Прийняти нову постанову.

4. Позов задовольнити частково.

5. Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної Податкової Інспекції в м. Алушта Автономної Республіки Крим від 14.05.2005 № 0000122301/2  в частині донарахування податку на прибуток у сумі 4450,00 грн. та застосування фінансових санкцій у сумі 4050,00 грн.

6. Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної Податкової Інспекції в м. Алушта Автономної Республіки Крим від 14.05.2005 № 0000132301/2/1249 в частині нарахування пені в сумі 14524,29 грн.

7. Стягнути   з   Державного   бюджету   України (р/р 31115095700002 у банку отримувача: Управління Державного казначейства в АР Крим, отримувач: Державний бюджет м. Сімферополь, МФО 824026, ЗКПО 34740405)  на користь товариства  з  обмеженою відповідальністю "Південькурортсервіс" (м. Сімферополь, вул. Пушкіна, 11 а, ЄДРПОУ 32063339, банківські реквізити невідомі)  судовий збір у розмірі 1,70 грн.

8. Повернути   з   Державного   бюджету  України (р/р 31115095700002 у банку отримувача: Управління Державного казначейства в АР Крим, отримувач: Державний бюджет м. Сімферополь, МФО 824026, ЗКПО 34740405) на користь  товариства  з  обмеженою відповідальністю "Південькурортсервіс" (м. Сімферополь, вул. Пушкіна, 11 а, ЄДРПОУ 32063339, банківські реквізити невідомі)  зайво сплачену суму судового збору у розмірі 81,60 грн.

9.    В інший частині позову відмовити.

10. Господарському суду Автономної Республіки Крим видати виконавчий лист.

Суд апеляційної інстанції роз`яснює сторонам у справі, що відповідно до пункту 5 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення.

Ухвалу суду апеляційної інстанції може бути оскаржено в порядку та строки, передбачені статтями 211, 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя                                                  В.М. Плут

Судді                                                                                Ю.М. Гоголь

                                                                                Н.П. Горошко