Постанова

від 17.04.2008 по справі 12/339-07

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

12/339-07

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65  тел.(8-0412) 48-16-02

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 "17" квітня 2008 р.                                                           Справа № 12/339-07

Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого   судді                                                  

суддів:                                                                        

при секретарі                                                             ,

за участю представників сторін:

від позивача Жгун З.Р. - представника за довіреністю від 08.12.2007р.,

від відповідача: не з'явився,

розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства "Мартинівський спиртовий завод", с.МартинівкаЖмеринського району Вінницької області   

на рішення господарського суду Вінницької області

від "24" січня 2008 р. у справі № 12/339-07 (суддя Кожухар М.С.)

за позовом Закритого акціонерного товариства "Ензим", м. Ладижин Тростянецького району Вінницької області    

до Державного підприємства "Мартинівський спиртовий завод", с.МартинівкаЖмеринського району Вінницької області   

про стягнення 117225,16 грн.  

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Вінницької області від 24.01.2008р. у справі №12/339-07 задоволено позов ЗАТ "Ензим" до ДП "Мартинівський спиртовий завод" про стягнення 117225,16 грн.

Стягнуто з відповідача на користь позивача 106115,76 грн. боргу, 9897,06 грн. втрат від інфляції, 1212,34 грн. 3% річних, 1172,25 грн. витрат по сплаті держмита, 108,88 грн. витрат на інформаційно-технічне  забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуваний судовий акт скасувати.

Мотивуючи апеляційну скаргу, ДП "Мартинівський спиртовий завод" зазначає, зокрема, наступне:

- рішення місцевим господарським судом прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення по справі;  

- судом безпідставно відмовлено у приєднанні до матеріалів справи  відзиву на позовну заяву;

- відповідач не давав заявок на поставку товару по договору, товар поставлявся без будь-яких домовленостей;

- ЗАТ "Ензим" поставляв ферментні препарати своїм транспортом не погоджуючи з відповідачем.

В засідання суду відповідач свого представника не направив.

ЗАТ "Ензим" у відзиві №37 від 09.04.2008р. на апеляційну скаргу та його представник у судовому засіданні  заперечили проти доводів, викладених у апеляційній скарзі, вважають рішення місцевого господарського суду законним та обґрунтованим, просять залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Зважаючи на те, що  про дату, час та місце проведення судового засідання сторони були повідомлені належним чином, про що свідчить реєстр відправки рекомендованої кореспонденції апеляційного господарського суду від 06.03.2008р., а також, враховуючи положення  ст. 101 Господарського процесуального кодексу України про межі перегляду справ в апеляційній інстанції, колегія суддів вважає, що нез'явлення в судове засідання представників сторін не перешкоджає переглядові справи за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість оскарженого рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

У 2006р. позивач поставив відповідачу товар (ферментні препарати)  за накладними №РН-000006 від 17.03.2006р., №РН-000010 від 24.03.2006р., №РН-000014 від 29.03.2006р., №РН-000030 від 21.04.2006р., №РН-000033 від 28.04.2006р., №РН-00120 від 10.08.2006р., №РН-00141 від 01.09.2006р., №РН-00164 від 14.09.2006р. на загальну суму 113370,06 грн.

Відповідач за поставлений товар розрахувався частково, сплативши лише 7254,30 грн.

20.08.2007р. Продавець звернувся до боржника з претензією №08/20-3, в якій заявив вимогу про погашення заборгованості та сплату інфляційних нарахувань і 3% річних. Оскільки, останній залишив претензію без відповіді та виконання, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та інтересів.

Відповідно до  ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання  з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт                     (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної  сторони виконання її обов'язку.

Як передбачено ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Приписами ст.193 Господарського кодексу  України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного Кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За змістом ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо  строк виконання боржником зобов'язання не встановлений, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, а боржник повинен виконати таке зобов'язання у семиденний строк від дня  пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного  виконання  не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Оскільки строк виконання зобов'язання встановлений не був, відповідач зобов'язаний  був погасити заборгованість на вимогу позивача. Проте, вимога залишена відповідачем без розгляду.

Особа, яка не виконала зобов'язання, або виконала його неналежним чином, несе майнову відповідальність за прострочення зобов'язання.

Законодавець  в ст.625 Цивільного кодексу України встановлює, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням  встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також  три проценти  річних від простроченої  суми, якщо інший розмір процентів  не встановлений договором або законом.

Отже, позивачем правомірно нараховано  інфляційні втрати та  3% річних за несвоєчасне виконання  відповідачем  грошових зобов'язань.

Відповідно з вимогами ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази на підтвердження  сплати відповідачем заборгованості за отриманий по  накладних  товар в матеріалах справи відсутні.

За таких обставин, дослідивши зібрані у справі докази та давши їм правову оцінку в сукупності, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку про обгрунтованість позовних вимог й необхідність їх задоволення.

Посилання відповідача на те, що ЗАТ "Ензим" поставляв йому ферментні препарати без будь-яких попередніх домовленостей, тобто всупереч інтересам ДП "Мартинівський спиртовий завод", не являються підставою для скасування оскарженого  судового рішення, оскільки в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження відмови відповідача  від отримання поставок препаратів.  Крім того, про узгодженість сторонами  поставок свідчить і підписання відповідачем двостороннього акту звіряння розрахунків станом на 15.11.2007р., яким встановлено розмір заборгованості останнього в сумі 106115,76 грн.

Інші доводи апеляційної скарги також спростовуються матеріалами справи і не можуть братися до уваги.   

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду Вінницької області у даній справі прийняте з дотриманням  норм матеріального та процесуального права, відповідає обставинам справи, а тому відсутні передбачені законом  підстави для його скасування.

Керуючись ст.ст.  101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, Житомирський апеляційний господарський суд

                                          ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Вінницької області від 24 січня 2008року у справі № 12/339-07 залишити без змін, а апеляційну скаргу  Державного підприємства "Мартинівський спиртовий завод", с.Мартинівка Жмеринського району Вінницької області - без задоволення.

2. Справу № 12/339-07 повернути до господарського суду Вінницької області.

Головуючий суддя                                                                  

судді:

Віддрук. 4 прим.:

1 - до справи;

2,3 - сторонам;

4 - в наряд.