Постанова

від 09.04.2008 по справі 01/144-48

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01/144-48

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

09.04.08                                                                                           Справа  № 01/144-48

Львівський апеляційний господарський суд,  в складі колегії:

головуючого-судді:                     Бойко С.М.,

суддів:                                           Бонк Т.Б.,

                                                      Марко Р.І.,

при секретарі Гунька О.,

з участю представників:

від скаржника (відповідача) – з”явився,

позивача –  з”явився,

розглянув апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Автокомфорт», м.Ківерці

на рішення    господарського суду Волинської області від 21.12.2007 року, суддя Якушева І.О.,  у справі   № 01/144-48

за позовом           Волинського обласного еколого-натуралістичного центру, м.Луцьк

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Автокомфорт», м.Ківерці

про   стягнення 5698,58 грн.,

                                                         ВСТАНОВИВ:

рішенням господарського  суду Волинської області від 21.12.2007 року позовні вимоги Волинського обласного еколого-натуралістичного центру задоволені в частині стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Автокомфорт»4198,58 грн. заборгованості, що становить суму попередньої оплати, перерахованої позивачем  за ремонт автомобіля, оскільки відсутні докази виконання  ремонтних робіт.

В частині позовних вимог про стягнення з відповідача 1500 грн. заборгованості  в позові відмовлено, оскільки наявні докази про прийняття позивачем виконаних ремонтних робіт на цю суму.

В апеляційній скарзі відповідач просить рішення  суду першої інстанції частково скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю, в зв”язку з неповним з»ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, апелюючи тим, що доказом виконання відповідачем ремонтних робіт є замовлення-наряди, в яких наведений перелік виконаних відповідачем робіт з використанням запасних частин та матеріалів та вартість даних робіт. При цьому, скаржник не погоджується з висновком суду про неналежність вказаних доказів в зв»язку з відсутністю в них підпису замовника, оскільки договорами не передбачено наявність  такого.

Скаржник зазначає, що автомобіль здавався згідно доручення на весь період ремонту і після кожного етапу ремонтних робіт виставлялися рахунки на суму їх проведення, а тому факт чергової оплати ремонтних робіт підтверджує факт їх належного виконання відповідачем.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, які підтримали свої позиції, пояснення дали аналогічні, викладені в письмових поясненнях та дослідивши наявні докази по справі,  вважає, що апеляційна скарга  задоволенню не підлягає.

Судом встановлено, що 21.02.2005р.позивач передав відповідачу автомобіль марки ГАЗ –2140, державний реєстраційний номер 012-33 ВК, для проведення оцінки його технічного стану та проведення ремонту. Факт приймання-передачі автомобіля в ремонт підтверджується актом передачі транспортного засобу від 21.02.2005 р., підписаного представниками сторін.

Після обстеження автомобіля між Волинським обласним еколого-натуралістичним центром (замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю «Автокомфорт»(замовник) укладено договори, зокрема, від 13.06.2005 року, від 26.08.2005 року та від 5.04.2006 року, за умовами яких (п.п.1.1., 2.1., 2.2.) замовник доручив, а виконавець взяв на себе технічне обслуговування та ремонт автомобілів згідно заявок замовника. Замовник зобов'язувався провести попередню оплату в розмірі 50% вартості ремонту автомобіля.

Як встановлено судом, відповідачу для проведення ремонтних робіт переданий вищезазначений автомобіль марки ГАЗ –2140, проте, в зв»язку з фінансуванням позивача з державного бюджету між сторонами укладалися договори на вартість  окремих етапів ремонтних робіт.

Так, згідно договору від 13.06.2005 року вартість ремонту визначена в розмірі 3398,56 грн., яка на підставі виписаного відповідачем рахунку №80 від 25.06.2005 р. була перерахована позивачем відповідачу згідно  платіжного доручення №205 від 30 червня 2005 року в якості попередньої оплати; згідно договору від 26.08.2005 року вартість ремонту визначена в розмірі 800 грн., яка на підставі виписаного відповідачем рахунку №95 від 26.08.2005 р. перерахована позивачем відповідачу згідно  платіжного доручення №257 від 31.08.2005 року в якості попередньої оплати; згідно договору від 5.04.2006 року вартість ремонту визначена в розмірі 3000 грн., з якої 1500 грн. на підставі виписаного відповідачем рахунку №3 від 5.04.2006 р. позивачем перераховано відповідачу згідно  платіжного доручення №110 від 7.04.2005 року в якості попередньої оплати.

Таким чином, сума попередньої оплати, перерахована позивачем відповідачу для проведення ремонтних робіт згідно вищезазначених договорів становить 5698,58 грн., які позивач просить стягнути з відповідача, покликаючись на невиконання останнім своїх зобов»язань за  вказаними договорами.

Статтею 25 Закону України «Про автомобільний транспорт»передбачено, що договір про технічне обслуговування та ремонт транспортного засобу укладається відповідно до вимог цивільного законодавства між замовником та виконавцем (договір, наряд-замовлення, накладна, квитанція). Істотними умовами договору про технічне обслуговування та ремонт транспортного засобу є: найменування та місце розташування сторін; перелік робіт з технічного обслуговування чи ремонту та термін їх виконання; вартість робіт та порядок розрахунків; перелік складових частин (матеріалів), використаних виконавцем, а також наданих замовником виконавцю для виконання робіт із технічного обслуговування або ремонту транспортного засобу; перелік документів, який надається замовнику для підтвердження виконання технічного обслуговування чи ремонту, та гарантійні зобов'язання виконавця щодо проведених робіт.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов»язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

У відповідності із ст.1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави, зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно набуте, згодом відпала.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що відповідач виконав ремонтні роботи автомобіля частково - за договором №1 від 5.04.2006 р. на суму 1500 грн., що підтверджується замовленням-нарядом №5 від 5.04.2006 р., підписаним представниками сторін з відміткою про виконання цих робіт, а тому  в частині позовних вимог про стягнення 1500 грн. підставно судом першої інстанції відмовлено в їх задоволені .

Доказів виконання своїх зобов»язань, здійснення ремонтних робіт на іншу суму  отриманої попередньої оплати відповідачем не подано, а судом не встановлено, а тому суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача суми попередньої оплати в розмірі 4198,58 грн.

Покликання скаржника на такі докази виконання відповідачем ремонтних робіт, як замовлення-наряди №4250 від 24.06.2005р., №4480 від 25.08.2005р., в яких наведений перелік виконаних відповідачем робіт з використанням запасних частин та матеріалів та вартість даних робіт, є безпідставним та судом до уваги не приймається, оскільки вказані замовлення-наряди не відповідають вимогам щодо оформлення, передбачених Правилами надання послуг з технічного обслуговування і ремонту автомобільних транспортних засобів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 11.11.2002 р. №792, зареєстрованого в Мінюсті України 17.02.2003 р. № 122/443, тобто не підписані представником замовника і  відсутні докази про виконання цих робіт.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач прийняв автомобіль для ремонту, про що сторони підписали акт передачі, проте, акту передачі-прийняття автомобіля після надання послуг з технічного обслуговування та ремонту автомобіля відповідач суду не надав.

Згідно з п.16 згаданих Правил факт передачі транспортного засобу до технічного обслуговування та ремонту від замовника до виконавця підтверджується актом передачі-прийняття дорожнього транспортного засобу (ДТЗ), який підписується власником ДТЗ та особою, відповідальною за прийняття ДТЗ до ремонту, і скріплюється печаткою виконавця.

Пунктом 37 Правил передбачено, що після надання послуг з технічного обслуговування та ремонту складається акт передачі-приймання ДТЗ.

Згідно з п.26 Правил надання послуг з технічного обслуговування і ремонту автомобільних транспортних засобів розрахунковими документами, що засвідчують надання послуги, є: акт передачі-прийняття ДТЗ після надання послуг з технічного обслуговування та ремонту, наряд-замовлення, квитанція про оплату та рахунок-фактура.

З вищенаведеного доводи скаржника про скасування рішення місцевого суду є безпідставними.

Рішення місцевого суду прийняте у відповідності з вимогами  діючого законодавства, а тому підстав для його скасування апеляційний суд не вбачає.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд,

                                                   постановив:

рішення господарського суду Волинської області від 21.12.2007 року в справі за номером  01/144-48 залишити без змін, а апеляційну скаргу  товариства з обмеженою відповідальністю «Автокомфорт»–без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.   

Матеріали справи  повернути в місцевий господарський суд.

Головуючий -суддя:                                   С.М.Бойко

Судді:                                                            Т.Б.Бонк

                                                                       Р.І.Марко