Рішення

від 21.04.2008 по справі 6/50

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

6/50

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.04.08                                                                                 Справа № 6/50

Суддя Василенко Т.А.,   розглянувши матеріали  за позовом

Державного підприємства “Донбасантрацит”, м. Красний Луч,  Луганської області

до  Приватного підприємства “ЛОГОС–А”, м. Луганськ

про стягнення  11 529 грн. 23 коп.

в присутності представників сторін:

від позивача - Ошиєвська Н.Л.,  дов. № 1-1/219 від 31.01.08;

від відповідача - не прибув.

в с т а н о в и в:

Обставини  справи: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 11 529 грн. 23 коп., в тому числі: заборгованості у сумі 8 508 грн. 80 коп., інфляційні нарахування у сумі 1046 грн. 56 коп., пеня та штраф у сумі 1 846 грн. 59 коп. та 3% річних у сумі 127 грн. 28 коп.

Відповідач в  судові засідання  не з'явився, проте про час та місце їх  проведення був повідомлений належним чином. Разом з цим, відповідач в особі голови ліквідаційної комісії надав до суду лист, за яким зазначив, що 18.02.08 прийнято рішення власника про припинення діяльності ПП «Логос –А»та створена ліквідаційна комісія. 29.02.08. р. в Єдиний державний реєстр внесено запис про припинення юридичної особи. Поточний рахунок у банківській установі закрито, а іншого майна у ПП «Логос –А» не має, у зв'язку з чим останній не може задовольнити вимоги кредиторів.

Водночас з цим, ПП «Логос - А»визнає свою заборгованість перед ДП «Донбасантрацит»у сумі 8508 грн. 80 коп.

Позивачем до суду надано заяву про уточнення позовних вимог, за якою позивач у рамках заявлених вимог здійснив перерахування санкцій та просить стягнути  з відповідача на свою користь заборгованості у сумі 8 508 грн. 80 коп., інфляційні нарахування у сумі 978 грн. 49 коп., пеня у сумі 1054 грн. 00 коп., штраф у сумі 595 грн. 62 коп.,  та 3% річних у сумі 99 грн. 30 коп.

Вказане уточнення  судом прийняте  до розгляду у порядку ст. 22 ГПК України і тому позовними вимогами слід вважати саме уточненні вимоги. В той же час слід визначити, що цим уточненням позивач фактично зменшив позовні вимоги.

Дослідивши обставини справи, додатково надані  матеріали, вислухавши представника позивача,  суд прийшов до наступного.

27.09.2006 між ДП «Донбасантрацит»(позивач у справі) та ПП «Логос –А» (відповідач у справі) був укладений договір  на поставку вугільної продукції № 29 з відповідними специфікаціями та додатковою угодою №1 від 02.04.07., за умовами якого  позивач - “Постачальник” зобов'язався  передати  у власність, а відповідач  «Покупец»–прийняти та оплатити товар –вугільну продукцію  на умовах договору.

Пунктом 4.5 у редакції додаткової угоди №1 від 02.04.07 договору передбачено, що відповідач здійснює 100% передплату  вартості заявленої  партії вугілля на підставі виданого рахунку.

На виконання умов вказаного договору, позивач поставив відповідачу відповідну продукцію, яку відповідач у повному обсязі не оплатив, у зв'язку з чим, за розрахунком позивача, за відповідачем залишилась заборгованість у  сума 8 508 грн. 80 коп., яку позивач просить стягнути на свою користь. Окрім цього, позивач просить стягнути з відповідача: інфляційні нарахування у сумі 978 грн. 49 коп., 3% річних у сумі 99 грн. 30 коп. , пеню у сумі 1054 грн. 00 коп., штраф у сумі 595 грн. 62 коп., та

Відповідач позовні вимоги  визнав у сумі основного боргу, але проте решти вимог не заперечив.

Оцінивши матеріали справи та доводи позивача у  їх сукупності, суд прийшов до наступного.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Разом з цим, відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як було вказано вище, між сторонами у справі 27.09.2006 був підписаний договір № 29, з відповідними специфікаціями та додатковою угодою №1 від 02.04.07, відповідно до умов якого позивач  зобов'язався поставити відповідача  вугільну продукцію,   а останній –прийняти та оплатити товар на умовах договору, а саме  шляхом перерахування 100 % передплати.

Із матеріалів справи вбачається та підтверджено сторонами у справі, що позивачем умови договору були виконані у повному обсязі, але відповідачем оплата за поставлений товар здійснена не у повному обсязі, у зв'язку з чим залишилась заборгованість у сумі 8 508 грн. 80 коп.

          Приймаючи до уваги викладене, позовні вимоги в частині стягнення основного боргу за договором у сумі 8 508 грн. 80 коп. слід задовольнити.

          Щодо нарахування  3 %  річних за період 18.12.07. по 21.04.08. у сумі 99 грн. 30 коп. і інфляційних за вказаний період у сумі 978 грн. 49 коп., слід визначити наступне.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних з простроченої суми.  

Тобто, у разі невиконання умов договору, щодо  виконання грошового зобов'язання позивач вправі нарахувати відповідачу інфляційні та 3% річних.

Як було вказано вище, умовами договору передбачена  поставка продукції на умовах 100 % передплати, але незважаючи на те, що відповідачем товар оплачувався не у повному обсязі, позивач поставляв останньому передбачений умовами договору товар. Тобто, фактично сторонами не були дотримані відповідні умови договору, у зв'язку з чим до даних правовідносин слід застосовувати положення ст. 530 ЦК України.

Відповідно до ч.2 ст. 530 ЦК України, якщо строк виконання боржником  обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З метою отримання заборгованості,  позивач направив відповідачу претензію № 1-1/2604 від 11.12.07. за юридичним та  фактичним місцезнаходженнями  останнього. Відповідач  вказану претензію не оплатив і оспорив.

Тобто, з урахуванням викладеного вище, у позивача виникло право на отримання відповідної суми заборгованості.

З урахуванням викладеного, приймаючи до уваги, що позовні вимоги в частині стягнення  інфляційних у сумі 978 грн. 49 коп. і  3 % річних у сумі  99 грн. 30 коп. є обґрунтованими та вірно нарахованими, їх  слід задовольнити.

Щодо нарахування пені за  період 18.12.07. по 21.04.08 у сумі 1 054 грн. 00 коп. слід визначити наступне.

Пунктом 6.4 договору передбачено що, просрочка уплати поставленої партії вугілля відповідно до п. 4.5. договору тягне за собою сплату відповідачем на користь позивача у розмірі 0,1 % від несвоєчасно сплаченої ним суми за кожен день просрочки, а за просрочку більше 30 днів, додатково стягується штраф у розмірі 7 % від вказаної вартості.

Як вбачається від наведеного тексту п 6.4. договору  не передбачено стягнення з відповідача пені, але з урахуванням тексту розділу 6 договору можна зробити висновок, що  нарахування 0,1 % це є пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань щодо  оплати поставленого товару.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексу визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 231 ГК України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі передбаченому договором. При  цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойка у вигляді пені –нарахування, які здійснюються у відсотках від суми невиконаного або несвоєчасно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»платники  грошових  коштів  сплачують  на  користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню  в  розмірі,  що встановлюється за згодою сторін.

         Згідно ст.  3 вказаного закону розмір   пені,  передбачений  статтею  1  цього  Закону,  обчислюється  від  суми  простроченого платежу та не може перевищувати  подвійної  облікової  ставки   Національного   банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За розрахунком позивача визначено, що сума пені за період з 18.12.07. по 21.04.08 складає 1 054 грн. 00 коп.

Але такий розрахунок зроблений позивачем без урахуванням положень наведеного вище закону.

Так, розрахунок пені не повинен перевищувати  подвійної  облікової  ставки   Національного   банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У зв'язку з чим, пеня за період  з 18.12.07. по 21.04.08. складає  571 грн. 97 коп. і позовні вимоги в частини стягнення пені слід задовольнити частково у зазначеній сумі. У задоволенні решти вимог щодо пені слід відмовити.

Щодо нарахування штрафу у розмірі 7 % у сумі 595 грн. 62 коп., слід визначити що, такі дії позивача не суперечать п. 6.4. договору, у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині слід задовольнити.

З огляду на викладене, позов слід задовольнити частково і стягнути з відповідача: заборгованість у сумі 8 508 грн. 80 коп., інфляційні у сумі 978 грн. 49 коп.,  3 % річних у сумі  99 грн. 30 коп., пеню у сумі 571 грн. 97 коп., штраф  у сумі 595 грн. 62 коп. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 44,49,82,84,85  Господарського   процесуального   кодексу  України, суд

в и р і ш и в :

1.          Позов задовольнити  частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Логос –А» , м. Луганськ, вул. Титова, 13/1 «а»(фактичне місцезнаходження: м. Стаханов, Луганської області ,  вул. 60 років Октября, 6/24), код 33701983 на користь:

- Державного підприємства «Донбасантрацит», м. Красний Луч, Луганської області, вул. Косіора, 10, код 32446546,  заборгованість у сумі 8 508 грн. 80 коп., інфляційні у сумі 978 грн. 49 коп.,  3 % річних у сумі  99 грн. 30 коп., пеню у сумі 571 грн. 97 коп., штраф  у сумі 595 грн. 62 коп., витрати по оплаті держмита у сумі 107 грн. 53 коп., витрати на інформаційне –технічне забезпечення судового процесу у сумі 110 грн. 06 коп., видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

          Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його

підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

          Дата підписання рішення –22.04.08.

Суддя                                                                                                      Т.А.Василенко