Рішення

від 16.05.2008 по справі 25/128-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

25/128-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

22.04.08р.

Справа № 25/128-08

За позовом  Асоціації "Кривбасбуд", м. Кривий Ріг 

до  Товариства з обмеженою відповідальністю "Криворіжпостачбуд", м. Кривий Ріг 

про стягнення 359 246,94 грн.

Суддя  Чередко А.Є.

Представники:

  від позивача: Перепилиця С.Л. - дов. № б/н від 01.11.07р.

від відповідача: Сахненко О.А. - дов. № б/н від 04.03.08р. 

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся з позовом до відповідача та просить господарський суд стягнути з відповідача заборгованість за простим векселем № 65305750806863 у сумі 287397,55грн. та відсотки за прострочку платежу у сумі 71849,39грн. Всього 359246,94грн.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що позивач є законним векселедержателем простого векселя № 65305750806863 на суму 287397,55грн., який  емітовано  відповідачем. Відповідачем сума боргу за векселем сплачена позивачу не була. Відповідно до ст.ст. 34, 48, 53, 70, 77 Уніфікованого Закону “Про переказні векселі та прості векселі”, ст. 2 Закону України “Про обіг векселів в Україні” № 2374-ІІІ від 05.04.2001р. позивач має право на пред'явлення позову до векселедавця простого векселя про стягнення заборгованості по векселю, а також відсотків.

Відповідач позов не визнав з тих підстав, що позивачем в порядку ст. 38 Уніфікованого Закону “Про переказні векселі та прості векселі” простий вексель відповідачу до оплати не пред'являвся, протест у платежі не здійснювався, отже позивач втратив право на пред'явлення позову про стягнення вексельної суми та відповідно відсотків за векселем.

Відповідачем також подано заяву про залучення до участі у справі третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, а саме учасників  Товариства з обмеженою відповідальністю „Криворіжпостачбуд”.

07.04.2008р. до суду, також звернулися з заявами учасники ТОВ „Криворіжпостачбуд” –Коржов С.В., Драч О.Г., Меткий Л.Б. про залучення їх до участі у справі в якості третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.  

У судовому засіданні по справі оголошувалась перерва з 27.03.2008р. по 22.04.2008р.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд -

                                                                                ВСТАНОВИВ:

21.06.2004р. відповідач емітував на користь позивача простий вексель № 65305750806863, номінальною вартістю 287397,55грн. зі строком платежу „за пред'явленням”. Факт передачі векселя позивачеві, також підтверджується актом прийому-передачі векселів від 22.06.2004р., який підписано сторонами.  

20.06.2007р. позивачем було пред'явлено вексель до оплати відповідачеві, про що сторонами складено акт про пред'явлення векселя до оплати. Однак позивачем свої зобов'язання за векселем виконані не були та розрахунок на час розгляду справи не здійснено (доказів не надано).

Оригінал простого векселя № 65305750806863 був пред'явлений позивачем суду у судовому засіданні 27.03.2008р.

Вексель, відповідно до ст.21 Закону України “Про цінні папери і фондову біржу”, є цінним папіром, який засвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця сплатити після настання строку визначену суму грошей власнику векселя (векселедержателю).

За своєю правовою природою зобов'язання за векселем відрізняється від інших грошових зобов'язань, а саме: воно є абстрактним, тобто незалежним від обставин, які обумовили видачу векселя; вексельне зобов'язання є безспірним і безумовним –сторони не можуть обумовлювати платіж настанням якихось подій; окрім того вексель може бути переданий за індосаментом. За таких умов відносини учасників вексельного обігу регулюються нормами вексельного законодавства.

Вексельний обіг в Україні здійснюється з дотриманням, зокрема, вимог Женевської конвенції 1930р., якою запроваджено Уніфікований закон “Про переказні векселі та прості векселі” (далі –Уніфікований закон) та Закону України “Про обіг векселів в Україні”.

До простого векселя застосовуються, оскiльки вони не є несумiсними з природою цього документа, постанови, якi стосуються переказного векселя i якi стосуються індосаменту (статті 11-20), термiну платежу (статтi 33-37); платежу (статтi 38-42); позову у разi неакцепту або неплатежу (статтi 43-50, 52-54), відповідно до ст. 77 Уніфікованого закону.

В силу ст.16 Уніфікованого закону, особа, в якої знаходиться переказний вексель, вважається законним векселедержателем, якщо її право базується на безперервному рядi iндосаментiв, навiть якщо останнiй iндосамент є бланковим.

Отже позивач є законним векселедержателем простого векселя № 65305750806862 в розумінні ст. 16 Уніфікованого Закону.

Відповідно до ст. 34 Уніфікованого Закону “Про переказні векселі та прості векселі”,  переказний вексель строком за пред'явленням  підлягає  оплаті при  його пред'явленні.  Він повинен бути пред'явлений для платежу протягом одного   року  від  дати  його  складання.   Трасант  може скоротити цей строк або обумовити більш тривалий строк.  

Згідно з ст. 43 Уніфікованого Закону, векселедержатель   може   обернути   свій   позов   проти індосантів, трасанта та інших зобов'язаних осіб при настанні терміну платежу, якщо платіж не був здійснений.

Відповідно до ст. 48  Уніфікованого Закону, держатель може   вимагати   від   особи,   проти якої він використовує своє право регресу: суму неакцептованого або неоплаченого переказного векселя, з відсотками, якщо вони були обумовлені; відсотки  в  розмірі  шести  від  дати  настання   строку платежу.

При цьому ст. 48 Уніфікованого Закону не ставить право векселедержателя на одержання відсотків в залежність від часу пред'явлення векселя до платежу та не здійснення протесту векселя в неплатежі, а також не встановлює підстав звільнення від відповідальності у даному випадку.

Посилання ж відповідача на ст. 613 ЦК України, суд вважає  необгрунтованими, оскільки як вже вище зазначалось  вексельний обіг в Україні регулюється спеціальним вексельним законодавством, зокрема здійснюється з дотриманням вимог Женевської конвенції 1930р., якою запроваджено Уніфікований закон “Про переказні векселі та прості векселі”. Уніфікований Закон запроваджено Женевською конвенцією 1930р. до якої України приєдналась 06.01.2000р. Отже норми Уніфікованого Закону мають приоритет перед національним законодавством, зокрема нормами ЦК України.

Відповідно до ст. 4 ГПК України, якщо в міжнародних договорах України, згода на обов'язковість яких надана ВР України, встановлені інші правила ніж ті, що передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору.  

Згідно з ст. 53 Уніфікованого Закону, після закінчення строків, встановлених: для пред'явлення переказного векселя зі  строком  платежу  за пред'явленням або у визначений строк від пред'явлення;  для здійснення протесту у неакцепті або у неплатежі; для пред'явлення  для  платежу  у разі застереження "обіг без витрат",  держатель втрачає свої права регресу  проти  індосантів, проти  трасанта  і  проти  інших  зобов'язаних  осіб,  за винятком акцептанта.

В силу ст. 70 Уніфікованого Закону, позовні вимоги  до  акцептанта,  які випливають з переказного векселя, погашаються із закінченням трьох років,  які обчислюються від дати настання строку платежу. Векселедавець простого  векселя  зобов'язаний  так  само,  як акцептант за переказним векселем (ст. 78 Уніфікованого Закону).

Отже відповідно до норм Уніфікованого Закону, векселедавець простого векселя не звільняється від відповідальності за векселем і у разі не пред'явлення векселя до платежу у встановлений строк та не здійснення протесту векселя в неплатежі.

              Гранічний строком платежу по векселю є 21.06.2005р. Позовна заява була подана позивачем до господарського суду 25.02.2008р., тобто з дотриманням, встановленого Уніфікованим Законом, трирічного строку на пред'явлення позову до векселедавця простого векселя.

Позивачем на підставі ст. 48  Уніфікованого Закону “Про переказні векселі та прості векселі” та п. 5 ст. 2 Закону України “Про обіг векселів в Україні” № 2374-ІІІ від 05.04.2001р. були нараховані відсотки виходячи із облікової ставки НБУ, за період з 21.06.2005р. по 21.01.2008р., які склали 71849,39грн.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги позивача про стягнення основного боргу у розмірі 287397,55грн. та відсотків у розмірі 71849,39грн. є правомірними та підлягають задоволенню, а відповідні заперечення відповідача є безпідставними.

Судові витрати по справі сплачені позивачем слід віднести на відповідача.

З огляду на приписи ст. 27 ГПК України, ст. 140 ЦК України, а також те, що учасники Товариства з обмеженою відповідальністю „Криворіжпостачбуд” не є суб'єктами спірних правовідносин, отже рішення у справі безпосередньо не впливає на їх цивільні права та обов'язки, суд вважає за необхідне відхилити заяву відповідача та заяви учасників ТОВ „Криворіжпостачбуд” –Коржов С.В., Драч О.Г., Меткий Л.Б. про залучення їх до участі у справі в якості третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.  

Керуючись Уніфікованим Законом “Про переказні векселі та прості векселі”, Законом України “Про обіг векселів в Україні” № 2374-ІІІ від 05.04.2001р.,  ст.ст. 4, 27, 49, 82-85 ГПК України, суд,-                                                                                   

                                                                                ВИРІШИВ:

Позовні вимоги позивача задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Криворіжпостачбуд” (м. Кривий Ріг, вул. Дніпропетровське шосе, 16б, п/р 2604215198570 ФКБ „Приватбанк”, МФО 30750, ЄДРПОУ 24608574)  на користь Асоціації “Кривбасбуд” (м. Кривий Ріг, вул. Дніпропетровське шосе, 16б, п/р 26001301144100 в Центрально-міському відділенні „Промінвестбанку” м. Кривого Рогу, МФО 305493, ЄДРПОУ 03594785) основний борг у сумі 287397,55 грн., відсотки у сумі 71849,39грн., та судові витрати по сплаті державного мита у сумі 3593,00грн. і сплаті витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118,20грн., видати наказ.

Суддя

 А.Є. Чередко

Рішення підписано