Рішення

від 24.04.2008 по справі 4/74

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

4/74

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

 "24" квітня 2008 р.Справа №  4/74

 Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Хилька Ю.І. розглянув у судовому засіданні справу  №  4/74

за позовом: Заступника військового прокурора Кіровоградського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України - орган уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних питаннях Військова частина А 1201, 27432, Кіровоградська область, Знам'янський район, с. Богданівка  

до відповідача: Закритого акціонерного товариства "Інтер-Васт", 27432, Кіровоградська область, Знам'янський район, с. Богданівка  

про стягнення 12 628 грн. 85 коп.

Представники сторін:

від прокуратури - Грива Р.А., посвідчення № 345

від позивача - Пасюга О.О., довіреність № 725 від 10.04.2008 року

від позивача - Лелека Л.І., довіреність № 10 від 11.04.2008 року

від відповідача - участі не брав

Про час та місце  розгляду  справи  відповідач належним  чином  повідомлений у  відповідності  до  вимог  Інструкції  з  діловодства  в  господарських  судах  України (вих.№ 10117 від  16.04.2008 року) Рекомендовані поштові  відправлення вручені  представникам сторін (а.с.41-44).  В судове засідання 24.04.2008 року  представники відповідача не  прибули,  про причини неявки суд не повідомили.

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені. До повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Водночас, законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із ст.93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах. В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Судом першої інстанції було надіслано процесуальні документи за адресою відповідача, зазначеною у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України станом на 17.03.08р., наданій Головним управлінням статистики у Кіровоградській області (а.с.45) та за вказаною позивачем при зверненні до суду  м.Київ вул.  Марини Раскової 23 офіс 1101.

Передбачені ст.77 ГПК  України підстави для  відкладення  розгляду  справи   відсутні, тому  справа  розглядається  згідно до ст.75 ГПК України на підставі  наданих   до суду  матеріалів та без участі представників  сторін.

СУТЬ  СПОРУ:

Заявлено  позов про стягнення  з Закритого акціонерного товариства "Інтер-Васт", 27432, Кіровоградська область, Знам'янський район, с. Богданівка заборгованості  в розмірі  12628 грн. 85 коп., з яких  11506 грн. 76 коп. сума основного боргу за отримані комунальні послуги,  595 грн. 09 коп. штрафу за несвоєчасне проведення платежів, 342 грн. 21 коп. основного податку на землю та 184 грн. 79 коп. штрафу за несвоєчасну  сплату   вказаного податку на користь  держави в особі Міністерства оборони України - орган уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних питаннях Військова частина А 1201, 27432, Кіровоградська область, Знам'янський район, с. Богданівка.

В судовому засіданні прокурор та представники  позивача  вимоги підтримали повністю  Відповідач не подав  будь-яких пояснень чи заперечень по суті позовних вимог, тому суд  позбавлений  можливості  при оцінці  доказів по справі врахувати позицію  відповідача.

Дослідивши  матеріали  справи та  правовідносини  між учасниками спору і  надавши  їм правову оцінку, господарський  суд

                                             ВСТАНОВИВ:

Правовідносини між учасниками спору виникли на підставі укладеного   05.05.2001 року  договору  №53/35-01 на  оренду нерухомого майна (в подальшому договір), предметом якого сторонами в результаті вільного волевиявлення    визначено  проведення господарських операцій по передачі  та прийманню в оренду   вбудоване виробниче приміщення площею  352 кв.м, яке  знаходиться в с. Богданівка  Знамянського району та  перебуває на балансі   військової частини   А-1201 вартістю  47960 грн. включаючи  ПДВ.

Згідно до п.3.1 договору орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку  орендної плати, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України та становить без ПДВ  за  базовий  місяць розрахунку березень 2001 року  333 грн. З нарахованої до стягнення суми орендної плати 30% повинно бути сплачено   балансоутримувачу - військовій частині  А 1201, а 70%  до державного бюджету України.

З метою створення належних умов для використання орендованого майна сторонами 02.01.2002 року укладено договір  №32-02 про відшкодування  орендарем  балансоутримувачу вартості комунальних послуг (договівр 2) за умовами якого   позивач взяв на себе зобовязання  по забезпеченню відповідача    електоенергією та тепловою енергією в орендованих приміщеннях, а відповідач  зобовязався проводити оплату отриманих послуг згідно до показань лічильників, а при відсутності лічильників з обліку спожитих послуг  проводити оплату послуг пропорційно до   займаної площі. Згідно до п.2.2.3 договору 2 оплата наданих послуг повинна  проводитись  не пізніше 20 числа місяця, наступного за  звітним (розрахунковим). Крім того,  сторонами  погоджено проведення  орендарем оплати земельного податку   пропорційно площі, яку займає орендоване приміщення. За несвоєчасну сплату   наданих комунальних послуг сторонами передбачено   стягнення з винної сторони  пені у розмірі 120% річної облікової ставки НБУ від несплаченої суми, а за  несвоєчасну сплату земельного податку згідно до п.2.2.6 договору 2 передбачено стягнення пені у сумі  0,3% від суми недоїмки за кожен день прострочення.

Умови договору 1 та договору 2  прийняті в результаті вільного волевиявлення, договори  підписано повноважними представниками  сторін, а їх підписи скріплено відбитками печаток підприємств.

Відповідно до пп. 3.4.1. „Інструкції про порядок видачі міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, підприємствам, установам, організаціям, господарським об'єднанням та громадянам дозволів на право відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, а також порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів, та затвердження Умов і правил провадження діяльності з відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів”, яка затверджена наказом МВС України № 17 від 11.01.1999 р. та зареєстрована в Мін'юсті України 28.04.1999 р. за № 264/3557, відповідальність і контроль за дотриманням порядку зберігання печаток і штампів, а також законністю користування ними покладається на керівників підприємств, установ і організацій, господарських об'єднань, суб'єктів господарської діяльності. Відповідач не надав доказів того, що печатку було втрачено або викрадено.

На виконання  умов договору позивач  в період  дії укладених договорів надавав відповідачу комунальні послуги висткпаючи в якості основного споживача (абонента) як  субабоненту, однак відповідач порушуючи умови договору 2 не провів оплату  отриманих комунальних послуг на суму   11506 грн. 76 коп. та  податку на землю на суму 342 грн. 21 коп. станом на 01.01.2008 року згідно до наданих позивачем відповіачу  рахунків- фактур (а.с.21-35) за період з   16.02.2005 року по 31.07.2006 року. Крім того,  відповідачем залишено без  оплати   передбачені умовами договору 2 суми земельного податку на суму  342 грн. 21 коп., у звязку з чим   заборгованість по  несплачених  платежах за комунальні послуги і  земельний податок складає 1848 грн. 97 коп. та підлягає до стягнення з відповідача у примусовому порядку. Крім того,  враховуючи умови укладених  між сторонами договорів з відповідача підлягають дло стягнення штрафні санкції у вигляді  неустойки (пені) в розмірі  595 грн.09 коп. за несвоєчасну сплату комунальних послуг та  184 грн. 79 коп. за несвоєчасну сплату податку на землю.

Такий висновок господарський суд зробив на підставі детального аналізу  правовідносин між учасниками спору та  законодавства, що їх  регулює враховуючи наступне.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

У відповідності до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу,  інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні  приписи  містить і  ст. 193 ГК України  за якою одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного  законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Спір фактично виник  через  небажання відповідача провести оплату  отриманих послуг. Укладений між сторонами  договір та норми діючого законодавства не містять підстав для  звільнення відповідача від  обов'язку  виконати  зобов'язання  по  оплаті  фактично отриманих послуг.

На підставі статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторонам (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Доказів оплати боргу  за отримані послуги відповідачем суду не подано.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею), згідно статті 549 ЦК України, є грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Нарахування пені в сумі  595 грн.09 коп. та  184 грн.79 коп підтверджується розрахунком, позовні вимоги підлягають до повного  задоволення.  При цьому  позивачем   враховано вимоги  ч.6 ст.232  ГК України про те, що   нарахування пені  припиняється    через 6 місяців   від дня, коли зобовязання  мало бути виконане.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Цивільного кодексу України учасниками цивільних відносин є фізичні особи та юридичні особи (далі - особи).

Згідно ч. 2 ст. 4 Цивільного кодексу України основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються  відповідно  до Конституції України та цього Кодексу (далі - закон).

Згідно ч. 6 ст. 4 Цивільного кодексу України цивільні відносини регулюються однаково на всій території України.

Статтею 1          Господарського кодексу України визначено, що цей Кодекс визначає  основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини,  що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між  суб'єктами господарювання,  а  також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.

У відповідності до ч. 2 ст. 4 Господарського кодексу України особливості регулювання майнових відносин суб'єктів господарювання визначаються цим Кодексом. Отже, норми Господарського кодексу є спеціальними щодо встановлення відповідальності по грошових зобов'язаннях суб'єктів господарювання.

Частина 1 ст. 231 Господарського кодексу України має імперативний характер і встановлює, що законом щодо окремих видів зобов'язань  може  бути визначений розмір штрафних санкцій,  зміна  якого  за  погодженням сторін не допускається.

Згідно ч. 2 ст. 343 цього ж кодексу платник грошових коштів сплачує на користь одержувача  цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі,  що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного   банку   України,   що  діяла  у  період,  за  який сплачується пеня.

Окрім того, згідно ст. 1 спеціального Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” від 22.11.1996 р. № 543/96-ВР (із змінами і доповненнями, внесеними Законом України від 10.01.2002 р. № 9221-ІІІ), який регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, платники  грошових  коштів  сплачують  на  користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню  в  розмірі,  що встановлюється за згодою сторін.  В той же час, стаття 3 Закону, яка також носить імперативний характер, вводить певні обмеження щодо меж згоди сторін, а саме: розмір пені, передбачений  статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.  Заявлена до стягнення пеня  в розмірі  120%  річних та  0,3%  від суми недоїмки перебуває в межах подвійної облікової ставки НБУ за вказаний період, яка фактично складала  16 та 17% у відповідні періоди.

Таким чином, на думку господарського суду  до стягнення   може бути визначена лише пеня, яка нарахована  у  відповідності  до вимог вказаних  нормативних актів, тобто виходячи  з розміру, що не перевищує подвійну облікову ставку  НБУ, тобто  17% та  16% річних у відповідні періоди.

Господарський суд звертає увагу на ту обставину, що в позовній заяві   вимоги про стягнення штрафних санкцій іменують санкцію яку пеню в мотивувальній частині позовної заяви і  як  штраф в  прохальній частині, однак вказана  неточність не може вплинути на  суть прийнятого рішення, оскільки за приписом ст.546 Цивільного кодексу України  неустойкою (штрафом, пенею) визначено згідно статті 549 ЦК України грошову суму, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Тобто,  пеня і  штраф є різновидами саме  неустойки.

Однак, господарським с удом враховується, що  відповідальність за неналежне виконання грошових зобов'язань регулюється спеціальним законом, який  передбачає стягнення лише пені, розмір якої  обмежений подвійною обліковою  ставкою Національного банку України. З даною нормою Закону кореспондується  стаття 343 Господарського кодексу України, згідно з пунктом 2 якої платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня,  та  стаття 231 Господарського кодексу України, пунктом 6 якої встановлено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Господарський суд вважає за необхідне врахувати наведені норми  матеріального права, оскільки стягнення  з відповідача   окремо неустойки  і пені, яка  фактично є  одним із  видів  неустойки,   призведе  до  безпідставного  стягнення  з відповідача за одне правопорушення  2 видів  неустойки ( штрафу та пені).

Таку  правову позицію викладено в Постанові  Дніпропетровського апеляційного господарського суду  від 05.06.2007 року  по справі  № 4/84.

Господарським судом не  вбачається підстав для зменшення   розміру  штрафних санкцій, оскільки   належні до сплати  штрафні санкції у вигляді  пені не є   надмірно великими порівняно із збитками кредитора та відповідачем не подано до суду доказів  про майновий стан сторін, які  беруть участь у зобов'язанні та  про наявність не лише майнових але й  інших інтересів сторін, що заслуговують на увагу при вирішенні питання  про зменшення  штрафних санкцій.  При цьому господарським судом враховується, що   відповідачем зовсім не виконувалось зобов'язання по проведенні оплати  вартості  наданих послуг, тобто ступінь виконання зобов'язання,  який  суд  може взяти  за  підставу  для зменшення розміру штрафних санкцій  фактично  є  нульовим.

Суми, що підлягають до стягнення перебувають в межах позовних вимог.  Поряд з цим,  господарський суд  не приймає в якості доказів складений в односторонньому порядку акт від  01.01.2008 року про виконання умов та документальної звірки взаєморозрахунків   за договором від  02.01.2002 року на суму  11848 грн. 97 коп. оскільки він не має підписів  повноважних осіб  відповідача.

Однак, господарський суд вважає за можливе розглянути справу без  проведення  взаємозвірки розрахунків враховуючи  наступне.

За приписами  Постанови  Вищого  господарського суду України від 22.07.2003 року  по справі №21/308  акти   звірки бухгалтерів є тільки  документом,   по   якому    бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський  облік   операцій,   а  наявність  чи  відсутність будь-яких зобов'язань  сторін підтверджується первинними  документами - договором, накладними, рахунками тощо.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають до   повного  задоволення.

Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати належить покласти на  відповідача  повністю.

Натомість, господарський суд не вбачає підстав для задоволення клопотання про вжиття  заходів до забезпечення позову  шляхом  накладення арешту  на кошти відповідача у межах суми, що підлягає до стягнення, оскільки   вказане клопотання не відповідає  приписам  ст.ст.66,67 ГПК України.

Згідно до ст.66 ГПК України господарський суд  за  заявою  сторони,  прокурора  чи  його  заступника, який подав позов, або з  своєї  ініціативи  має  право вжити  заходів  до  забезпечення   позову.   Забезпечення   позову допускається  в  будь-якій  стадії  провадження  у  справі,   якщо невжиття  таких  заходів  може  утруднити  чи  зробити  неможливим виконання рішення господарського суду.

У відповідності  до  положень ст.67 ГПК України   позов забезпечується:

накладанням арешту на майно або  грошові  суми,  що  належать відповідачеві;

забороною відповідачеві вчиняти певні дії;

забороною  іншим   особам  вчиняти  дії,  що стосуються предмета спору;

зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким  стягнення  здійснюється  у  безспірному порядку.

Заявивши вимоги про забезпечення позову заступник прокурорпа не навів  доказів про те, що невжиття  таких заходів може утруднити чи зробити  неможливим  виконання рішення господарського суду та  доказів  про  наявність у відповідача   коштів  в межах позовних вимог.

Керуючись  ст.ст. 34,49,66,67, 82,  84 ГПК України, господарський суд

                                               В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства "Інтер-Васт", юридична адреса : 27432, Кіровоградська область, Знам'янський район, с. Богданівка,(  поштова адреса м.Київ  вул. Марини  Раскової  23 офіс 1101)   р/р 26007060065254 в ЗАТ КБ Приватбанк Печерська м. Київ, МФО 300711, код ЄДРПОУ 24709588 заборгованості  в розмірі  12628 грн. 85 коп., з яких  11506 грн. 76 коп. сума основного боргу за отримані комунальні послуги, 342 грн. 21 коп. податку на землю та пеню в розмірі  779 грн.80 коп. за несвоєчасне виконання грошових зобовязань на користь  держави в особі Міністерства оборони України - орган уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних питаннях Військова частина А 1201, 27432, Кіровоградська область, Знам'янський район, с. Богданівка р/р 35220026000060 в Знам"янському УДК ГУДКУ в Кіровоградській області, МФО 823016 код ЄДРПОУ 08388245.

Наказ  видати.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства "Інтер-Васт", юридична адреса : 27432, Кіровоградська область, Знам'янський район, с. Богданівка, (поштова адреса м.Київ  вул. Марини  Раскової  23 офіс 1101)  р/р 26007060065254 в ЗАТ КБ Приватбанк Печерська м. Київ, МФО 300711, код ЄДРПОУ 24709588 державне мито в розмірі 126 грн.29 коп. до Державного бюджету України, отримувач коштів: УДК у м. Кіровограді, Банк отримувача: ГУДК у Кіровоградській області МФО 823016 рахунок № 31115095700002 ідентифікаційний код 24145329.

Наказ видати.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства "Інтер-Васт", юридична адреса : 27432, Кіровоградська область, Знам'янський район, с. Богданівка,(  поштова адреса м.Київ  вул. Марини  Раскової  23 офіс 1101) р/р 26007060065254 в ЗАТ КБ Приватбанк Печерська м. Київ, МФО 300711, код ЄДРПОУ 24709588 витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу  в розмірі  118 грн. на користь Державного бюджету України, отримувач коштів: УДК у м. Кіровограді, Банк отримувача: ГУДК у Кіровоградській області МФО 823016 рахунок № 31218259700002 ідентифікаційний код 24145329.

В задоволенні клопотання про забезпечення позову  відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Сторони у справі протягом цього строку мають право подати апеляційну скаргу до апеляційного суду на вказане рішення через господарський суд Кіровоградської області.

 Суддя                                     Ю. І. Хилько