43/670
КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
УХВАЛА
12.03.2008 № 43/670
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Дзюбка П.О.
суддів: Дикунської С.Я.
Сотнікова С.В.
розглянувши апеляційну скаргу Державна податкова інспекція у Печерському районі м.Києва
на постанову Господарського суду м.Києва від 21.11.2007
у справі № 43/670 (Пасько М.В.)
за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Капітал-інвест групп"
до Товариство з обмеженою відповідальністю "Мастерхолд"
про визнання банкрутом
ВСТАНОВИВ:
Постановою господарського суду м. Києва від 21.11.2007 року, що прийнята у справі № 43/670 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю “Капітал - Інвест групп” (надалі – Кредитор) до ТОВ “Мастерхолд” (надалі - Боржник) визнано банкрутом Боржник з всіма передбаченими законодавством наслідками, відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором банкрута ініціюючого кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю “Капітал - Інвест групп”.
Не погоджуючись з прийнятою судом першої інстанції постановою, ДПІ у Печерському районі м. Києва (надалі - Інспекція) звернулась до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.
Розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу ДПІ у Печерському районі
м. Києва, проаналізувавши норми чинного господарського процесуального законодавства та законодавства про банкрутство, апеляційний господарський суд встановив наступне.
Господарським процесуальним кодексом України (надалі - ГПК України) (ст. 22 - права та обов'язки сторін) визначено, що сторони мають, зокрема, право оскаржити судові рішення господарського суду в установленому цим Кодексом порядку.
Відповідно до ч. 1 ст. 91 ГПК України (право апеляційного оскарження) сторони у справі мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор - апеляційне подання на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Частиною 2 ст. 4-1 ГПК України встановлено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.
Згідно статті 1 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (надалі - Закон) сторони у справі про банкрутство - кредитори (представник комітету кредиторів), боржник (банкрут). Ця ж стаття Закону визначає поняття кредитор, як юридичну або фізичну особу, яка має в встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).
З вищенаведених положень законодавства, можна зробити висновок, що судове рішення господарського суду (у тому числі ухвала) може бути оскаржено лише стороною у справі або прокурором. При цьому, враховуючи положення ст. 1 Закону, судове рішення господарського суду (ухвала) у справі про банкрутство може бути оскаржено лише кредитором, боржником або прокурором. Слід також наголосити, що кредитором у справі про банкрутство є не будь-яка фізична або юридична особа чи державний орган, а ті, вимоги яких щодо грошових зобов'язань до боржника підтверджені в встановленому порядку документами, включені до реєстру вимог кредиторів та визнані судом у відповідності до ст.ст. 14, 15 Закону.
Як вбачається з матеріалів справи, Інспекція не є кредитором Боржника у розумінні Закону, оскільки у даній справі про банкрутство боржника не визнавалася судом як кредитор у встановленому ним порядку. До того ж, слід звернути увагу також на те, що Інспекція у даній справі про банкрутство не тільки не заявляла свої претензії до Боржника (не зверталася до суду із заявою з вимогами до Боржника), як це передбачено ч. 3 ст. 51 Закону, а й не має кредиторських вимог на момент звернення до суду з апеляційною скаргою.
Підсумовуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд констатує, що відповідно до ст. 1 Закону Інспекція не є стороною у даній справі про банкрутство Товариства, а відтак, відповідно до положень ГПК України (ст. 91 ГПК України) не має права звертатись із апеляційною скаргою на оскаржувану постанову, а тому суд відмовляє Інспекції у прийнятті апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції.
Отже, ГПК України містить імперативні норми про те, в яких випадках учасник судового процесу має право оскаржити постанову суду в апеляційному чи касаційному порядку.
Таким чином, в зв'язку з тим, що заявником оскаржується постанова про визнання банкрутом, а сам заявник не є стороною у справі відповідно до норм процесуального права, колегія суддів відмовляє в прийнятті апеляційної скарги до свого провадження.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 1, 14, 15, 51 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” та ст.ст. 4-1, 22, 64, 86, 91, 93, 94, 99
ГПК України, суд,-
УХВАЛИВ:
1. Відмовити ДПІ у Печерському районі м. Києва у прийнятті апеляційної скарги на постанову господарського суду м. Києва від 21.11.2007 року у справі
№ 43/670.
2. Справу № 43/670 повернути до господарського суду м. Києва.
від
Головуючий суддя Дзюбко П.О.
Судді
Дикунська С.Я.
Сотніков С.В.
Суд | Київський апеляційний господарський суд |
Дата ухвалення рішення | 12.03.2008 |
Оприлюднено | 27.05.2008 |
Номер документу | 1634144 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Київський апеляційний господарський суд
Дзюбко П.О.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні